Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №953/9967/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №953/9967/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/357/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України

ВИРОК

Іменем України

08 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченої - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харків в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора вирок Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2025 року стосовно ОСОБА_7 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, уродженка м. Харкова, із базовою середньою освітою, розлученої, яка має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаюча за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима,

засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт.

Згідно вироку, 26.08.2025 о 00:30, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні квартири-студії за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті особистих неприязних відносин, вступила у словесний конфлікт із малознайомою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В ході словесного конфлікту, ОСОБА_7 , діючи умисно, з раптово виниклим протиправним умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи у положенні стоячи навпроти потерпілої, схопила ОСОБА_9 за комір одягу та повалила на підлогу на спину, в результаті чого остання вдарилася потиличною ділянкою голови об підлогу. В подальшому, перебуваючи у положенні сидячи зверху потерпілої ОСОБА_9 , яка лежала на підлозі спиною вниз, ОСОБА_7 нанесла не більше 7-ми ударів кулаком правої руки в область лівого ока потерпілої.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-1466/2025 від 11.09.2025, потерпілій ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців на голові в обох параорбітальних ділянках, в лівій завушній ділянці, на межі лобної та скроневої ділянки, та крововиливу в білкову оболонку лівого ока, що відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням судом закону, який підлягає застосуванню - ст. 71 КК України та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 200 годин громадських робіт. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 23.12.2024 та остаточно призначити покарання у виді 1 року 20 днів пробаційного нагляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченої, яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного.

Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається, з вироку обвинувачена винним себе в скоєнні кримінального правопорушення визнала повністю, а фактичні обставини встановлені у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження права оскаржувати їх (т. 1 а. с. 145).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п. 25 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Крім того, згідно правових висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №766/39/17, а також постанови касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду, зокрема від 28.01.2021 у справі № 640/14690/19 зазначено, що при призначенні того які з правил призначення остаточного покарання підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, зокрема, якщо кримінальні правопорушення, за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України (за сукупністю вироків).

Суд при призначені покарання ОСОБА_7 неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню - ч.1 ст. 71 КК України, не приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання. При цьому призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження нових злочинів.

Як встановлено, ОСОБА_7 була востаннє засуджена вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 23.12.2024, за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, яке, згідно рішення апеляційної інстанції від 19.02.2026, в подальшому було збільшено до 1 року 10 днів.

Таким чином, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував ст. 71 КК України, яка підлягає застосуванню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні вироку судом першої інстанції було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України є підставою для його скасування.

У зв`язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 405, 407, 407, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу зі зміненими доводами задовільнити.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 25.09.2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України 200 годин громадських робіт.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 23.12.2024 та остаточно призначити покарання - 1 року 20 днів пробаційного нагляду.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді