Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №140/7944/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/7944/25 пров. № А/857/47029/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (судді Мачульського В.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі № 140/7944/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_2 , відповідач-2) про визнання протиправними дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації; визнання протиправним та скасування наказу №75 від 03.03.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 звільнити та виключити зі списків особового складу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Вказує серед іншого, що суд не взяв до уваги твердження про те, що він зовсім не проходив ВЛК, зазначивши, що в матеріалах справи наявна картка обстеження та медичного огляду позивача, з якої вбачається, що позивачу проводились аналізи, ЕКГ, та 03.03.2025 проводився огляд лікарями та зроблено висновок «Придатний до військової служби». Окрім того 11.10.2023 лікарем-кардіологом КП “Волинська обласна клінічна лікарня” Волинської обласної ради в нього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба 2 ст., 2 ступені, високий ССР, мінім. Аневризма МПП без ознак шунтування. Судом не взято до уваги, що якби він дійсно проходив ВЛК то лікарі виявили б що в нього є Аневризма серця, МПП без ознак шунтування, цей діагноз підпадає підпункт а ст. 40 Розкладу - непридатний до військової служби. Відповідно до Пояснень щодо застосування розкладу хвороб (Додаток 2 до Положення № 402) до пункту «а» ст. 40 належать: аневризма серця, також в нього є грижа черевної порожнини про яку зазначено в медичні карті амбулаторного хворого (медична форма документа № 025/о) Грижу мав би бачити хірург при огляді ВЛК та про це зазначити в медичні карті огляду ВЛК, а такий запис там відсутній. Звертає увагу, що у випадку проходження ним ВЛК про вище зазначені діагнози було б внесено записи в медичну карту огляду ВЛК, що свідчить про те, що його доводи щодо непроходження ВЛК судом не перевірені взагалі. Медична картка обстеження та медичного огляду є сфальсифікована, про що він заявив у позові, доводиться як мінімум тим, що відсутнє фото на картці та відбиток гербової печатки, що передбачено Додатком 13 до Наказу 402, відсутністю в картці огляду відомостей про групу крові (має бути вказана навіть на шевроні з метою надання екстреної медичної допомоги) відсутністю аналізу сечі, інформації про флюорографію грудної клітки, росту, ваги, температури при огляді (тобто, тих об`єктивних даних, які мали бути визначені при особистому огляді, відсутній запис про огляд дерматологом, також відсутністю відомостей про жодну хворобу відповідно до статей Розкладу хвороб (п. 11 Картки) і це у його віці за наявності купи відомостей в електронній системі ЕСОЗ, відсутністю його підпису на сфальшовані медичні карті та довідці про придатність, наявністю в справі двох різних довідок від 03.03.25р. № 51/1235 (чомусь різні місця розташування відбитків печаток), зазначенням у відзиві В/Ч НОМЕР_1 про те, що частині надано довідку ВЛК про придатність від 03.03.25р, але за зовсім іншим номером № 5/1233. Тим більше, що до його відповіді на відзив від 14.08.2025р. додано відповідь за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 2162 від 24.03.25р. на адвокатський запит ОСОБА_2 про те. що в ТЦК та СП відсутня інформація щодо проходження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Суд дійшов хибного висновку, що у межах адміністративного процесу він не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Проте, в позові мова йшла не про оцінку застосованих методів огляду, а про відсутність огляду як такого, а оцінити відповідність висновку про придатність шляхом співставлсння наявності хвороби, визначеної лікарем ортопедом-травматологом КП «Волинська обласна клінічна лікарня» у Консультативному висновку спеціаліста від 08.02.24 р. та виписки з медичної карти, додані до позовної заяви, з статею 61 та Пояснень до неї Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби» (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України»), затвердженого Наказом МО України № 402 від 14.08.2008 цілком в компетенції суду, адже медичний діагноз встановлений. Суд послався на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 05.02.25 у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов' язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною. тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як свідчить судова практика, позиції Верховного суду часто змінюються, або й скасовуються, обставини кожної справи є різними, а тому не можуть бути безумовною підставою для відмови у позові. Крім того, «незворотність» (що сумнівно) процедури мобілізації зовсім не виключає визнання її незаконною і не може бути підставою для відмови у визнанні протиправної мобілізації. Незаконність визначається невідповідністю вимогам правових актів, а не тяглістю чи зворотністю процесу у часі. Існують рішення суду, в тому числі апеляційних, які наголошують якраз на зворотність мобілізаційного процесу (рішення від 20.03.25р. в справі 160/33452/24, постанова від 01.07.25р. в справі 420/2628/25), постанова від 02.10.25р. в справі 160/6554/25.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористался, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі подав клопотання про долучення доказів, а саме відповідь на адвокатський запит КП "Лікарня Св. Пантелеймона” Ківерцівської міської ради м. Ківерці від 21.10.2025р. № 1057/01-26/2-25, відповідь на адвокатський запит КП "Волинська обласна інфекційна лікарня” Волинської обласної ради від 27.10.2025р. № 1185/01-09, відповідь на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_7 від 24.03.2025р. №2162, довідку видану ОСОБА_1 05.03.2025 начальником медичного пункту 2 механізованого батальйону НОМЕР_4 бригади лейтенантом медичної служби лікарем ОСОБА_3 . Діагноз: остсоартроз кульшових суглобів правий 2-3 ст. Лівий 1-2 ст.Некроз голівки стегнової кістки. Заборонити фізичні навантаження на час обстеження та встановлення діагнозу, висновок медичної комісії від 20.05.2022р. про непридатність до роботи ОСОБА_1 1982р.н. в звязку з хворобою суглобів, консультаційний висновок спеціаліста ортопеда-травматолога від 8 лютого 2024р., консультаційний висновок спеціаліста лікаря-кардіолога від 11.10.2023р. Вказує, що докази в пунктах 1, 2, 7 не могли бути долучені до справи раніше, адже надійшли на його адресу вже після винесення рішення у справі.

Щодо поданого клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частина 3 цієї норми передбачає, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частиною 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зміст означеної норми процесуального закону вказує на те, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

У постановах від 24.06.2020 (справа №520/3948/19), від 19.11.2019 (справа №826/12675/15) Верховний Суд висновував, що аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник, як особа, що їх подає).

Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Верховний Суд в постанові від 26.03.2026 у справі №300/371/25 вказав на те, що суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в судовому рішенні.

Колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, які були видані до моменту звернення до суду, а саме довідку видану ОСОБА_1 05.03.2025 начальником медичного пункту 2 механізованого батальйону НОМЕР_4 бригади лейтенантом медичної служби лікарем ОСОБА_3 . Діагноз: остсоартроз кульшових суглобів правий 2-3 ст. Лівий 1-2 ст.Некроз голівки стегнової кістки. Заборонити фізичні навантаження на час обстеження та встановлення діагнозу, висновок медичної комісії від 20.05.2022 про непридатність до роботи ОСОБА_1 1982р.н. в звязку з хворобою суглобів, консультаційний висновок спеціаліста ортопеда-травматолога від 8 лютого 2024р., консультаційний висновок спеціаліста лікаря-кардіолога від 11.10.2023, адже докази як відповіді на адвокатські запити від 21.10.2025 та від 27.10.2025 могли бути направлені під час розгляду справи у Волинському окружному адміністративному суді в період з дня відкриття провадження 30.07.2025 по 30.09.2025.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні відповідного клопотання.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 01.03.2025 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_8 , де 03.03.2025 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 03.03.2025 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації” позивач призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента від 24.02.2022 №65/2022 “Про загальну мобілізацію”.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №65 від 03.03.2025 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду санітарного інструктора, медичний пункт НОМЕР_5 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 .

Позивач вважає, що його протиправно призвано під час мобілізації з 03.03.2025 на військову службу, оскільки ВЛК він не проходив та має хронічні розлади здоров`я, а тому звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про дотримання відповідачами вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє досі.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина 9 статті 1 Закону №2232-XII визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом №3543-XII.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Пунктом 57 Порядку передбачено проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (далі – Порядок №560) визначено, що для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не є заброньованим та заяви про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у встановленому законному порядку не подавав.

Відповідно до пункту 72 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Щодо доводів позивача-апелянта на те, що він має хронічні захворювання та відповідно до ст. 37а Розладу хвороб повинен був бути визнаний непридатним до військової служби, а також наявні інші захворювання, які встановлені протягом тривалого періоду, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Так, статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Згідно п. 3.4 розділу ІІ Положення №402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту “В” (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту “С” (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.

ЕКГ виконується після 40-річного віку та за наявності медичних показань. Інші лабораторні та інструментальні дослідження виконуються за показанням.

Як вбачається із пункту 3.8 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного, за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.

Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Судом встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2025 №51/1235, ОСОБА_1 визнаний придатним для проходження військової служби. Вказана довідка ВЛК не підписана позивачем.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом із цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Колегія суддів враховуючи наведені висновки Верховного Суду вважає правильними висновки суду першої інстанції, що відсутність відмітки про ознайомлення позивача з постановою ВЛК від 03.03.2025, не є безумовною підставою для визнання її протиправною та скасування, а на думку суду у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі, що вказано у висновках касаційного суду.

Суд не приймає до уваги доводи позивача на те, що він не проходив ВЛК, оскільки в матеріалах справи наявна картка обстеження та медичного огляду позивача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 визнаний придатним для проходження військової служби, наявні підписи Голови ВЛК та його членів, проводились аналізи, ЕКГ, 03.03.2025 проводився огляд лікарями (терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, психіатр), а доказів про здійснення протиправних дій членами ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 та лікарями щодо позивача матеріали справи не містять.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою №025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974 (далі форма №025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Доказів наданні вказаної медичної документації під час проведення ВЛК, матеріали справи не містять.

Крім того, перегляд постанови ВЛК про ступінь придатності військовозобов`язаних (перевірка) може бути здійснена вищими штатними ВЛК (ВЛК регіону, ЦВЛК).

Відповідно до пункту 81 Порядку №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2025 №75, позивач був призваний на військову службу до військової частини НОМЕР_1 .

Отже, аналізуючи наведені доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що на момент прийняття вищевказаного наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації позивач не мав установленої в законному порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та визнаний ВЛК придатним до військової служби, а відтак підлягав призову на військову службу по мобілізації в особливий період.

Надаючи правову оцінку в частині зобов`язання військову частину НОМЕР_3 виключити позивача зі списків особового складу військової частини, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 2, 3 статті 2 Закону №2232-XII).

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Частина третя статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Колегія суддів вважає, що після видання спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №75 від 03.03.2025 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації” стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.

Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше.

З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 03.03.2025 №65 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду санітарного інструктора, медичний пункт НОМЕР_5 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення № 1153/2008.

Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Суд зазначає, що підстави звільнення позивача з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII, в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Судом встановлено, що не спростовано позивачем, що він не звертався з рапортом до командира військової частини НОМЕР_3 про звільнення його зі служби відповідно до статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом виключення зі списків особового складу військової частини чи скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.

В даному випадку відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних відносин, відповідно, за участю їхніх учасників, а зобов`язання військову частину НОМЕР_3 звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №9901/286/19, від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі №П/9901/97/21).

Також колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання військову частину НОМЕР_3 звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу військової частини не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується також із постановою Верховного Суду від 14.11.2025 у справі № 460/5251/24.

За таких обставин, апеляційний суд враховує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу Військової частини НОМЕР_1 позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я. Документів, які б підтверджували наявність у нього хвороб під час призову, не надавав. Також під час проходження ВЛК позивач не звертався до ТЦК із заявами та клопотаннями про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, будь яких документів на підтвердження його права на відстрочку від призову не надавав, як не додано і до апеляційної скарги. При цьому, якщо позивач на даний час не може проходити військову службу за станом здоров`я, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби на підставі відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Оцінюючи інші наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм було надано належну правову оцінку.

Доводи апелянта із посиланням на позиції апеляційного адміністративного суду є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі № 140/7944/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. В. Гуляк

З. М. Матковська