Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №390/1040/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

Справа № 33/4809/275/26 Головуючий у суді І інстанції: Квітка О.О.

Категорія: ст.130 КУпАП Доповідач в суді ІІ - інстанції: Бондарчук Р.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року. Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А.,

з участю:

представника особи, яка притягається до відповідальності – адвоката Рудницька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андріївка Новоархангельського району Кіровоградської області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 , одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого

ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 16 год. 22 хв. 11 квітня 2026 року на автодорозі Н-14 (60 км) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mitsubishi Space Star»,н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи у найближчому медичному закладі відмовився.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою зарити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суддею було допущено спрощений підхід до розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, оскільки суддею в постанові не було встановлено фактичні обставини правопорушення, а суддя послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та обґрунтував вину лише на формально перелічених документах, тобто не виконав свої безпосередні функції щодо повного, всебічного, і об`єктивного з`ясування обставин справи, що є неприпустимим, відтак ухвалене рішення не відповідає вимогам правової визначеності та вмотивованості судового рішення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.

Виходячи з вищезазначених положень, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також на адресу апеляційного суду від адвоката Рудницької А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшло доповнення до апеляційної скарги

ОСОБА_1 в яких остання просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою зарити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Своє доповнення адвокат мотивує тим, що відповідно до ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. В матеріалах адміністративної справи відсутня постанова, яка була складена працівниками поліції на підтвердження причини зупинки ОСОБА_1 , з відеозапису події не вбачається повідомлення ОСОБА_1 підстав зупинення транспортного засобу під його керуванням.

Жодного порушення правил дорожнього руху України ОСОБА_1 на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції не встановлено, а отже враховуючи вищевказане, можна зробити висновок, що підстав зупинки транспортного засобу «Mitsubishi Space Star» д.н.з. НОМЕР_4 в працівників поліції не було, а отже така зупинка була незаконною.

Відео з нагрудних боді камер та відеореєстратора не є повним, оскільки воно починається о 16.26, у протоколі ж відносно ОСОБА_1 зазначено, що подія розпочалась о 16.22, тобто відсутній момент руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зупинки транспортного засобу працівниками поліції, першочергового спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.

Враховуючи, що відсутня частина відеозапису, можна стверджувати, що відео не є повним, достовірним, та таким, що підтверджує всі фактичні обставити справи, також можна стверджувати, що відео є неналежним доказом по справі.

З об`єктивної точки зору з ознаками, зазначеними на відеозаписі, протоколі та в акті та направленні, погодитись не можемо, оскільки впродовж усього відео з нагрудних бодікамер працівників поліції вбачається абсолютно адекватна поведінка у ОСОБА_1 , що відповідає ситуації та обстановці події, біль того така різниця ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 на відео та в документах викликає сумнів у їх наявності у особи та компетентності працівників поліції.

Дії працівників поліції, а саме пропозиція ОСОБА_1 відмовитися від огляду на стан сп`яніння, сторона захисту розцінює як провокацію на вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 не є обізнаним у процедурі проходження оглядів на стан алкогольного сп`яніння, вважає, що працівниками поліції не було в повній мірі та доступно роз`яснено порядок вищезазначеної процедури та наслідки відмови від її проходження, а отже не виконано посадові обов`язки в повній мірі.

Працівники поліції з екіпажу, який приїхав складати матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 взагалі не були обізнані із ситуацією, яка склалася, не знали всіх обставин справи, а отже не мали права складати адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .

Також, о 16.43 відеозапис події закінчується, ОСОБА_1 не оголосили протокол, який було складено відносно нього, не вручили його копію, що є грубим порушення законних прав ОСОБА_1 та самої процедури.

Крім того, адвокат Рудницька А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про визнання огляду та його результатів недійсними.

Вказане клопотання мотивовано тим, що працівники поліції з екіпажу, який приїхав складати матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 взагалі не були обізнані із ситуацією, яка склалася, не знали всіх обставин справи, а отже не мали права складати адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 під час зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував, саме виконував обов`язки військової служби, а тому в обов`язковому порядку працівники поліції були зобов`язані залучити, або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командира (начальника) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів для здійснення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , чого здійснено не було.

Крім того адвокат Рудницька А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом.

Вказане клопотання мотивовано тим, що відео з нагрудних боді камер та відеореєстратора не є повним, оскільки воно починається о 16.26, у протоколі ж відносно ОСОБА_1 зазначено, що подія розпочалась о 16.22, тобто відсутній момент руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зупинки транспортного засобу працівниками поліції, першочергового спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції.

Враховуючи, що відсутня частина відеозапису, можна стверджувати, що відео не є повним, достовірним, та таким, що підтверджує всі фактичні обставити справи, також можна стверджувати, що відео є неналежним доказом по справі.

Разом з тим, адвокат Рудницька А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про зупинення провадження у справі.

Вказане клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та най його думку справу неможливо розглянути за його відсутності.

Вказане є порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, у вказаному клопотанні захисник полається на судову практику судів першої та апеляційної інстанції, які зупиняли провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції – залишити без змін, з таких підстав.

В суді апеляційної інстанції адвокат Рудницька А.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Зазначила про те, що

- працівниками поліції порушено ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»;

- працівниками поліції не зафіксовано факт керування транспортним засобом;

- відеозапис не є повним оскільки починається з 16 год. 26 хв., однак в протоколі вказаний час керування 16 год. 22 хв.;

- оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем то працвники поліції не залучали працівників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

- працівниками поліції під час складання документів вказано різні ознаки алкогольного сп`яніння, однак вказані ознаки не відповідають стану ОСОБА_1 ;

- на відеозаписі зафіксовано адекватну поведінку ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 не вживав алкоголь;

- працівник поліції підштовхнув ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння;

- розбіжність в часі;

- працівниками поліції не вручена копії протоколів ОСОБА_1 ;

- працівниками поліції порушено порядок огляду, а саме огляд ОСОБА_1 не проведений до вимог ст. 266-1 КУпАП.

Резюмуючи свій виступ адвокат Рудницька А.В. заначила про

- відсутність факту керування;

- порушено порядок огляду військовозобов`язаного;

- ОСОБА_1 не вживав алкоголь;

- умислу на вчинення правопорушення не було, працівники поліції підштовхнули ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду.

Також, в ході розгляду адвокат Рудницька А.В. повідомила, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та складених документах містяться підписи ОСОБА_1 , які відмінні з його підписами у паспорті, що у свою чергу свідчить про їх підробку в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).

Відповідно до ст. 266 КУпАП, водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно з вимогами п.п 6, 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 6 Розділу 2 Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

При цьому, вина ОСОБА_1 у вчиненні в правопорушення підтверджується доказами, які суд дослідив під час розгляду адміністративної справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 637924 від 11.04.2026, яким підтверджується, що саме о 16 год. 22 хв. 11 квітня 2026 року на автодорозі Н-14 (60 км) мало місце правопорушення, яке ставиться в вину ОСОБА_1 ;

- письмовою заявою ОСОБА_1 відповідно до якої останній зобов`язується не керувати транспортним засобом до повного витверезіння;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння не проводився, у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження;

- даними про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП 11 квітня 2026 року, в цій частині обставини апелянтом не оспорюються та про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія;

- поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні в суді першої інстанції, відповідно до яких його зупинили із-за ременя. Запропонували пройти огляд на місці зупинки, але він поспішав і відмовився. Алкоголь він не вживав. Просив не позбавляти його посвідчення водія;

- відеозаписом на, на якому зафіксовано зупинки транспортного засобу «Mitsubishi Space Star», н.з. НОМЕР_3 . Згодом працівниками поліції встановлено особу водія ОСОБА_1 виявивши ознаки алкогольного сп`яніння працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд. На відеозаписі міститься відмова ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і в умовах закладу охорони здоров`я. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував проти складання відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду про те, що дії працівника поліції є правомірними і відповідають вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а протокол про адміністративне правопорушення щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушень вимог 2.5 ПДР України складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи апеляції про відсутність доказів у справі про адміністративне правопорушення, є такими, що не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

А тому, факт порушення п. 2.5 ПДР - є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та наступає незалежно від того чи особа перебували в стані сп`яніння чи ні, оскільки законодавцем чітко передбачено імперативний обов`язок водія проходження відповідного огляду.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт керування

ОСОБА_1 транспортним засобом «Mitsubishi Space Star», н.з. НОМЕР_3 , а також факт відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в умовах закладу охорони здоров`я.

А тому, вказані дії ОСОБА_1 утворюють самостійний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

В той же час, необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 мав можливість пройти огляд на визначення стану сп`яніння.

В матеріалах справи наявний відеозапис на підставі якого можливо перевірити, дії працівників поліції на правомірність та відповідність вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції.

Перевіркою інформації, яка зафіксована на диску відеозапису апеляційним судом не було встановлено жодних порушень дій працівників поліції. Порушення порядку огляду також не було встановлено.

Враховуючи те, що на відеозаписі повно та чітко зафіксовано порядок огляду ОСОБА_1 апеляційний суд не має сумнівів стосовно обставин правопорушення викладених у протоколі.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Наявний у справі диск з відеозаписом є належними та допустимими доказами. Докази на підтвердження протилежного, в матеріалах справи відсутні.

Необхідно зазначити про те, що ОСОБА_1 та його захисник Шох К.А. не оспорюють дійсність даних зафіксовані на відеозаписі, а саме факт керування та відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння.

А тому, враховуючи те, що інформація яка міститься на відеозаписі не оспорюється жодними учасниками справи ні в суді першої та апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що докази, які містяться на диску є достатніми та необхідними для встановлення вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляції про те, що суддею Кропивницького районного суду Кіровоградської області Квіткою О.О. допущено спрощений підхід до розгляду даної справи ОСОБА_1 є такими, що не знайшли своє підтвердження та спростовуються безпосередньо постановою суду першої інстанції відповідно до якого суддя в ході розгляду справи допитав ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , ретельно дослідив письмові матеріли справи, а висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення зроблений на підставі сукупної оцінки досліджених доказів по справі.

З цих же підстав не знайшли підтвердження доводи апеляції про те, що суддею не встановлено фактичні обставини справи.

Щодо порушення порядку огляду.

Так адвокат Рудницька А.В. вважає, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем його огляд повинен був проводитися в порядку ст.266-1 КУпАП.

Однак вимоги ст. 266 КУпАП та ст.266-1 КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння за суб`єктом правопорушення та об`єктивною стороною.

У порядку ст.266 КУпАП оглядаються водії транспортних засобів при керуванні ними транспортними засобами з ознаками сп`яніння.

У порядку ст.266-1 КУпАП оглядаються водії, які керують транспортними засобами з ознаками сп`яніння, та при цьому вказані водії є військовозобов`язаними, резервістами під час проходження зборів, а також військовослужбовцями ЗСУ, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Як вбачаєтьсь з відеозапису наявного в матеріалах справи, а також довідки інспектора САП відділу взаємодії з громадянами Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_1 керував власним транспортним засобом будучи одягненим в цивільну форму.

Також, на відеозаписі зафіксовано пояснення ОСОБА_1 про те, що він на момент вчинення адміністративного правопорушення був у відпустці на похоронах та гробках.

При цьому ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Рудницькою А.В. не надано доказів того, що ОСОБА_1 11 квітня 2026 року виконував бойове або інше завдання перебуваючи у відомі військової частини.

З огляду на викладене враховуючи відсутність доказів факту виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час його зупинки працівниками поліції, більш того, ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що перебуває у відпустці, а отже відсутні будь-які правові підстави для застосування положень ст.266-1 КУпАП.

Отже, клопотання адвоката Рудницької А.В. по порушення порядку огляду працівниками поліції ОСОБА_1 судом не може бути враховано оскільки вказана норма передбачена лише для тих військовослужбовців, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Що стосується доводів про зупинення провадження необхідно зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Тобто, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право чи обов`язку суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що ч. 2ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення заст. 130 КУпАП.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Нормами діючого КУпАП передбачено можливість зупинення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення лише пов`язаних з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

За таких обставин та оскільки у Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься норма, яка регулює питання щодо зупинення провадження у окремій категорії справ, вважаю, що в даному випадку не підлягає до застосування аналогія закону із ст. 335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження в кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 6 ЄКПЛ кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суддя зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» № 3161-IX від 28.06.2023, під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Отже, діючим законодавством передбачено право військовослужбовцям на відпустку до 40 календарних днів на рік.

Таким чином, ОСОБА_1 має об`єктивну можливість та способи реалізації процесуальних прав для свого захисту, зокрема, шляхом письмового висловлення своєї позиції щодо подій, висвітлених в протоколі, або прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи взяти відпустку, передбачену законодавством, та особисто прибути в судове засідання та ознайомитися з матеріалами справи. Крім того ОСОБА_1 скористався допомогою захисника, який в його інтересах може виконати доручення та подати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі. Що власне і було реалізовано ним в ході розгляду даної справи.

Натомість, не передбачене діючим КУпАП зупинення провадження, не зупиняє перебігу строків, встановлених ст. 38 КУпАП, а тому у випадку невиправданого зупинення судом провадження може призвести до невиконання обов`язку суду розглянути справу у відведений річний строк, тим самим перешкодити реалізації права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке охоплює своєчасність судового розгляду перед широким суспільством.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до відповідальності, про зупинення провадження у справі слід відмовити та розглянути справу по суті.

Що стосується доводів про безпідставну зупинку транспортного засобу необхідно зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі наявності інформації, що свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення.

З пояснень наданих в судовому засіданні, в суді першої інстанції вбачається,що ОСОБА_1 зупинили у зв`язку з тим, що він не був пристебнутий ременів безпеки.

А тому, доводи про безпідставну зупинку транспортного засобу є такими, що не знайшли своє підтвердження та спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 наданими в суді першої інстанції.

Окрім того сам по собі факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України узгоджується зі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи те, що факт порушення п. 2.5 ПДР є самостійним складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не враховую доводи апеляції про безпідставну зупинку транспортного засобу.

При цьому відеозапису вбачається, що підстави зупинки, а саме зі слів поліцейських на номерному знаку спереду наявна плівка, що перешкоджає оглядовості номерного знаку.

Що стосується доводів апеляції про визнання відеозапису неналежним доказом.

Так на думку адвоката Рудницької А.В. оскільки на відеозаписі не зафіксовано час який вказаний у промоклі він є неналежним та не допустимим доказом.

Разом з тим необхідно зазначити про те, що адвоката ОСОБА_2 не оспорюють дійсність даних зафіксовані на відеозаписі, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови його від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

А тому, враховуючи те, що інформація яка міститься на відеозаписі не оспорюється жодними учасниками справи ні в суді першої та апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що докази, які містяться на диску є достатніми та необхідними для встановлення вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

В той же час, розбіжність у часті між відеозаписами наявними в матеріалах справи та протоколом про адміністративне правопорушення за своє суттю не може бути підставою для закриття провадження у справі за відсутності складу, оскільки як вже було вище встановлено в діях ОСОБА_1 наявний склад передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Що стосується доводів про наявність провокації в діях працівників поліції.

Як вбачається з відеозапису наявного в матеріалах справи працівники поліції встановивши, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння не висловлювали вимог або вказівок щодо здійснення ним руху на транспортному засобі.

Також, на відеозаписі не зафіксовані жодні умовляння з боку працівників поліції щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Натомість на відеозаписі зафіксовані пояснення ОСОБА_1 відповідно до яких останній на неодноразові пропозицію пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння чітко відмовився від проходження огляду.

Також на відеозаписі міститься пояснення інспектора поліції, який роз`яснив останньому, що у разі його відмови на нього буде складено протокол, однак

ОСОБА_1 погодився з складанням відносно нього протоку.

Отже, наявний у справі відеозапис містить як відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп`яніння зі складанням відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, в матеріалах справи міститься зобов`язання ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом до повного витверезіння

За таких підстав та враховуючи, що на відеозаписі не зафіксовані дії працівників поліції, які можуть свідчать про провокацію ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, суд залишає доводи апеляції з цього приводу, як такі, що не знайшли своє підтвердження.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко усвідомлював про складання відносно нього протоколу та про наслідки у разі притягнення його до адміністративної відповідальності, а також мав можливість пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

При накладені адміністративного стягнення судом відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Врахувавши вказані обставини суд призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і мірою є справедливим.

Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.

За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об`єктивно з`ясував всі обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях

ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даного правопорушення, підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Що стосується доводів апеляції про призначення ОСОБА_1 покарання без позбавлення права керування транспортним засобом.

Так, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, вимоги КУпАП не передбачають можливості застосування аналогії з КПК України в частині визначення адміністративного стягнення.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність призначення ОСОБА_1 покарання без позбавлення права керування не може бути враховано, оскільки вказане порушує принцип рівності учасників дорожнього руху (зокрема водіїв) перед законом.

Адже, коли суд, при безальтернативній санкції, починає вирішувати, кому застосовувати закон повністю, а кому ні, це – вибірковість. А це - вже прямий удар по рівності всіх перед законом.

Саме по собі призначення судом покарання передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП одним особам в повному обсязі, а іншим без позбавлення права керування транспортними засобами є вибірковістю та нівелює вимоги Конституції України.

Крім того водій у війську несе особисту відповідальність за забезпечення перевезення людей і виконання завдань, а керування у стані сп`яніння є несумісним з цими обов`язками.

Більш того, ОСОБА_1 своїми протиправними діями поставив в значну небезпеку інших учасників дорожнього руху.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Р.А. Бондарчук