Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №2-3/11р. — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 2-3/11р.

Провадження № 22-ц/4808/988/26

Головуючий у 1 інстанції Коваленко Д. С.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Кузнєцова В.В.,

з участю представників Комісарука С.М. та Дем`янчука П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за скаргою представника ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 27 березня 2026 року під головуванням судді Коваленка Д.С. у м. Коломия,

в с т а н о в и в:

В серпні 2025 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з скаргою на бездіяльність працівників Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Скаргу обґрунтував тим, що рішення суду на підставі якого Коломийським міськрайонним судом 01.03.2013 було видано виконавчий лист № 2-3/11 є виконаним. Після цього пройшов тривалий час, огорожу було переміщено, тобто для можливості встановити обставини виконання рішення суду необхідно дослідити відповідність фактичного користування земельними ділянками державному акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 052367, виданого 06.08.2004.

Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 02/10/18 від 02.10.2018: фактичне (на місцевості) розташування огорожі між земельними ділянками за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідає правовстановлюючій та технічній документації, а саме: Державному акту на право власності на земельну ділянку серія ІФ № 052367 від 05 серпня 2004 року та каталогам координат на підставі яких здійснювалось формування та присвоєння кадастрового номеру вказаної земельної ділянки. Невідповідностей немає, отже рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2011 року у справі 2-3/11 виконане.

Однак, державним виконавцем не взято до уваги наданий висновок експерта, при цьому ним 31.03.2025 винесено постанову про залучення експертом ОСОБА_2 .

Згідно даних реєстру атестованих судових експертів, відомості про ОСОБА_2 як про експерта відсутні. З огляду на вказане скаржник вважає, що залучений у цьому виконавчому провадженні експерт не має повноважень на проведення будь-яких експертиз.

При цьому виконавцем умисно не приймається висновок сертифікованого експерта ОСОБА_3 у зв`язку із небажанням закінчення вказаного виконавчого провадження. Крім того, є не зрозумілим той факт чому державним виконавцем не залучається сертифікований експерт ОСОБА_3 .

У зв`язку із чим просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Коломийського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 76689015 на виконання рішення Коломийського міськрайонного суду від 15.07.2011 у цій справі, а також про зобов`язання виконавця Коломийського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закриття виконавчого провадження № 76689015 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 27 березня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду.

Зазначає, що судом було не повно з`ясовано обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні поданої скарги, суд першої інстанції посилається виключно на те, що висновок який був підготовлений за замовленням боржника не є доказом фактичного виконання ним рішення суду у зв`язку із тим, що наданий боржником висновок експерта, зроблений без врахування висновку № 1523 від 26.10.2010 повторної судової будівельно-технічної експертизи, з урахуванням якого суд і зобов`язав усунути перешкоди в користування ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

Проте, судом не надано жодної оцінки тому факту, що згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 02/10/18 від 02.10.2018: фактичне (на місцевості) розташування огорожі між земельними ділянками за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідає правовстановлюючій та технічній документації, а саме: державному акту на право власності на земельну ділянку серія ІФ №052367 від 05 серпня 2004 року та каталогам координат на підставі яких здійснювалось формування та присвоєння кадастрового номеру вказаної земельної ділянки. Невідповідностей немає, оскільки рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2011 року у цій справі виконане.

Судом не взято до уваги того факту, що державною виконавчою службою не береться до уваги висновок сертифікованого експерта, а 31.03.2025 виноситься постанова про залучення експертом ОСОБА_2 відомості про якого як експерта згідно даних реєстру атестованих судових експертів відсутні.

Суд першої інстанції упереджено поставився до того, що державним виконавцем умисно не приймається висновок сертифікованого експерта ОСОБА_3 у зв`язку із небажанням закінчення вказаного виконавчого провадження. Також не зрозуміло чому державним виконавцем не залучається сертифікований експерт ОСОБА_3 .

Апелянт зазначає, що рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2011 року у цій справі виконане, а тому судом безпідставно відмовлено у задоволенні поданої скарги.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою зобов`язати виконавця Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закриття виконавчого провадження № 76689015 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Представник Коломийського ВДВС Карп`юк О.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Позивач стверджує, що рішення суду на підставі якого було видано виконавчий лист є виконаним. В доведення цього позивач вказує на висновок експерта Худака М.Я.

Такі пояснення були враховані судом першої інстанції та вказано, що висновок експерта Худака М.Я. не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження через те, що цей висновок виготовлений без урахування висновку №1523 від 26.10.2010 повторної судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого суд і зобов`язав усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 .

Крім того, судом зазначено, що будь-який експерт не має компетенції встановлювати факт виконання чи невиконання рішення суду. Це виключна компетенція виконавця.

Враховуючи вищенаведене, зазначає, що судом було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_1 адвокат Юркевич Х.М., яка приймала участь у справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги заперечив, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 та представник Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

Начальник Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі представника.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та Дем`янчука П.М. перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.

Встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, яке набрало законної сили 04.10.2012, було вирішено зобов`язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користування ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 із приведенням меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 052367, виданого 06.08.2004, із урахуванням висновку № 1523 від 26.10.2010 повторної судової будівельно-технічної експертизи, а також зобов`язати ОСОБА_5 знести існуючу на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , огорожу (т. 2 а.с.43-46, 170-173).

На виконання цього рішення було видано виконавчий лист (т. 2 а.с.228). Текст виконавчого листа містить не повне відтворення змісту резолютивної частини рішення суду. Зокрема, він не містить зобов`язання ОСОБА_5 знести існуючу на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , огорожу, що прямо вказано в рішенні суду.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 76689015 від 03.12.2014 старшим державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карп`юком Олександром Юрійовичем було відкрито вказане виконавче провадження (т.2 а.с.227).

Про роз`яснення виконання рішення суду із заявами чи клопотаннями до суду, ні кредитор, ні боржник, ні державний виконавець, у процесі виконавчого провадження, не звертались.

Висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 02/10/18 від 02.10.2018 складеного експертом ОСОБА_3 встановлено, що фактичне розташування огорожі між земельними ділянками за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідає правовстановлюючій та технічній документації, а саме: Державному акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 052367, від 05 серпня 2004 року, (кадастровий номер 2610600000:09:004:0308 площею 0,1 га) та каталогам координат а підставі яких здійснювалось формування та присвоєння кадастрового номеру вказаної земельної ділянки. Невідповідностей немає, отже рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2011 року у справі № 2-3/11 є виконане (а.с.9-15).

Вказаний висновок не містить будь-яких відомостей, що при проведенні експертизи був врахований висновок №1523 від 26.10.2010 повторної судової будівельно-технічної експертизи на який є посилання і в рішенні суду і у виконавчому листі.

З урахуванням наведеного, суд зобов`язав ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 . Такий висновок не містить будь-яких відомостей про те, що у процесі його виконання було враховано повний текст судового рішення, зокрема, і зобов`язання ОСОБА_5 знести існуючу на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , огорожу.

Постановою про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 31.03.2025 державним виконавцем вирішено призначити експертом у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_2 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий 05.01.2023 року за № 2/2023 Фондом державного майна України (а.с. 81).

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частинами 1 та 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Разом з цим експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 цього ж Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі суд першої інстанції відмовив в задоволенні скарги ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Коломийського відділу ДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тому факту, що згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи № 02/10/18 від 02.10.2018 рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 липня 2011 року у цій справі виконане.

Суд зазначив, що вказаний вище висновок не містить будь-яких відомостей, що при проведенні експертизи, був врахований висновок №1523 від 26.10.2010 року повторної судової будівельно-технічної експертизи на який є посилання і в рішенні суду і у виконавчому листі. З урахуванням цього суд зобов`язав ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 . Також, цей висновок не містить будь-яких відомостей про те, що у процесі його виконання було враховано повний текст судового рішення, зокрема і зобов`язання ОСОБА_5 знести існуючу на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , огорожу.

Постановою про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 31.03.2025 (яка ніким не скасована) вирішено призначити експертом у вказаному виконавчому провадженні ОСОБА_2 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, видану 05.01.2023 за № 2/2023 виданий Фонд державного майна України, що підтверджує його належну кваліфікацію та право здійснювати відповідну діяльність, у том числі, щодо стану виконання рішення суду у досліджуваному виконавчому провадженні.

Тому залучення вказаної особи як експерта здійснено виконавцем у межах наданих йому законом повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, з урахуванням того, що з`ясування стану виконання вказаного вище судового рішення дійсно потребує спеціальних знань.

Однак, свій висновок експерт ще не надавав, тому відсутні підстав вважати, що має місце бездіяльність виконавця, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.

З врахуванням вищевказаного спростовуються і доводи апелянт про те, що суд першої інстанції упереджено поставився до того, що державним виконавцем умисно не приймається висновок сертифікованого експерта ОСОБА_3 .

Окрім того, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що висновок, на який посилається боржник, як на підставу для закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, обґрунтовано не був оцінений державним виконавцем, як доказ такого виконання.

Проте висновок експерта, який був підготовлений за замовленням боржника, зроблений без урахування висновку №1523 від 26.10.2010 повторної судової будівельно-технічної експертизи, з урахуванням якого суд і зобов`язав усунути перешкоди в користування ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 . А також того, що за рішенням суду примусове виконання якого здійснюється державним виконавцем, ОСОБА_5 не тільки зобов`язано усунути перешкоди в користування ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_2 із приведенням меж земельної ділянки до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 052367, виданого 06.08.2004, із урахуванням висновку № 1523 від 26.10.2010 повторної судової будівельно-технічної експертизи, а й зобов`язано ОСОБА_5 знести існуючу на межі земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , огорожу.

Судом правильно зазначено, що будь-який експерт не має компетенції встановлювати факт виконання чи не виконання рішення суду, оскільки це є виключна компетенція державного (приватного) виконавця та у випадку необхідності під контролем суду.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 27 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 09 червня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин