Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №300/2106/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2106/25 пров. № А/857/32999/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ,

на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року (суддя – Григорук О.Б., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №300/2106/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ),

про визнання неправомірним і скасування наказу, стягнення коштів та моральної шкоди,

встановив:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив: 1) визнати неправомірним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 03.03.2025 за №1053-АГ «Про результати службового розслідування», в частині, що стосується позивача, зокрема пункти 3-6 вказаного наказу; 2) стягнути з відповідача на користь позивача 100000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; 3) стягнути з відповідача в користь позивача всі види премії, надбавок та ін., яких позивач був позбавлений внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності за оскаржуваним наказом; 4) стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 3-6 наказу від 03.03.2025 за №1053-АГ «Про результати службового розслідування». Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за березень 2025 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

02.07.2025 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №300/2106/25 про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 гривень.

Відповідачем подано заперечення на таку заяву, в якому просить відмовити в задоволенні поданої заяви обгрунтовуючи тим, що заявлені витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню в силу статті 139 КАС України, оскільки витрати на правничу допомогу підлягають стягненню лише у разі задоволення адміністративного позову.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року визнано поважними причинами пропуску ОСОБА_1 встановленого законом строку звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в частині вирішення питання про судові витрати, а пропущений процесуальний строк - поновлено. Заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 300/2106/25 - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн..

З цим додатковим рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржене додаткове рішення суду необґрунтованим, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що заявлені витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню в силу статті 139 КАС України, оскільки витрати на правничу допомогу підлягають стягненню лише у разі задоволення адміністративного позову. Крім того, заявлені витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та не співмірними із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання цих послуг, обсягом цих послуг та значенням справи для сторони. Зазначає, що ні акт виконаних робіт, ні розрахунок обсягу наданої правової допомоги до договору № 139 не підтверджують факт оплати позивачем зазначеного в них обсягу послуг (робіт). Більше того, в долучених до заяви документах відсутня деталізована інформація про надання правової допомоги саме в межах розгляду даних спірних правовідносин. Враховуючи зазначене, військова частина НОМЕР_1 вважає, що задоволена судом першої інстанції сума витрат на правову допомогу в розмірі 15000 гривень є не обґрунтованою, не підтверджується належними та достовірними доказами, а заявлена сума є неспівмірною, і завищеною. Також суд першої інстанції хибно не врахував, що пропуск строку пов`язаний не з виникненням тяжких життєвих обставин у позивача, а з неналежним виконанням представником позивача укладеного між ними договору.

За результатами апеляційного розгляду просить скасувати додаткове рішення суду в частині задоволених вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. і постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 300/2106/25 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 3-6 наказу від 03.03.2025 за №1053-АГ «Про результати службового розслідування». Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за березень 2025 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У цьому рішенні суду першої інстанції питання розподілу судових витрат в частині стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу, з врахуванням наступного.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із абз.1 ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 05.06.2025 року у справі Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення, яким позов задоволено частково.

У суді першої інстанції позивач просив стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 60000,00 грн. На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката суду надав докази: копію договору №139 від 03.03.2025 (далі – договір) про надання правової допомоги адвокатом Примак Христиною Богданівною, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 002508 від 10.11.2022, акту виконаних робіт від 08.06.2025 до вказаного договору, розрахунок обсягу наданої правової допомоги до вказаного договору від 08.06.2025.

Відповідно до п.1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін, а саме: складати процесуальні документи (позовні заяви, відзиви на позовні заяви, заперечення, клопотання, заяви, претензії, відповіді на претензії, апеляційні та касаційні скарги, заяви про вжиття заходів забезпечення позову та інші документи відповідно до вимог процесуального законодавства з правом підпису; представляти та захищати інтереси Клієнта у всіх справах у судах усіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно із п. 4.1 розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1 – 2.1.4, п.2.1.7 – 2.1.9 цього договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін та орієнтовно становить 2500,00 грн. за одну годину роботи. Остаточна сума договору та розмір правової допомоги визначається в акті виконаних робіт та у розрахунку за результатами надання правової допомоги, які є невід`ємними додатками до даного договору.

Згідно Акту виконаних робіт до договору № 139 про надання правової допомоги від 03.03.2025 сторони погодили, що загальна вартість правової допомоги становить 60000 грн., що визначено розрахунком.

Надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, слід з`ясувати, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому враховується не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Надавши оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, апеляційний суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення та характером спору, позовними вимогами та обсягом досліджуваних доказів відноситься до справ незначної складності.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів вважає, що підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала не надмірного і не значного обсягу юридичної (правової) роботи, а тому вартість послуг за підготовку та складення позовної заяви, інших процесуальних документів - 60000 грн., як і вартість однієї години - 2500 грн., є завищеними.

Водночас, у оскарженому додатковому рішенні від 10.07.2025 по розглядуваній справі суд першої інстанції не навів обгрунтувань щодо визначення розміру витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн..

Суд апеляційної інстанції формує висновок про те, що витрати позивача на правову допомогу в суді першої інстанції у вказаній справі об`єктивно складають не більше 5000 грн. (із затраченим часом не більше 5 годин (5 год. х 1000 грн. = 5000 грн.).

Відтак, з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання апеляційного суду розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції необхідно зменшити до 5000 гривень.

На підставі положень статті 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення судових витрат, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього додаткового рішення суду розмір витрат на професійну правничу допомогу слід змінити із 15000 гривень на 5000 гривень.

Щодо покликання скаржника на те, що позивачем пропущено без поважних причин строк звернення до суду із заявою про винесення додаткового рішення, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані в заяві обставини не залежали від волевиявлення позивача і їх слід визнати поважними причинами пропуску встановленого законом строку звернення до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання про судові витрати, а пропущений процесуальний строк - поновити.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в адміністративній справі №300/2106/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання неправомірним та скасування наказу, стягнення коштів та моральної шкоди – змінити в частині щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме, в абзаці третьому резолютивної частини цього додаткового рішення суду розмір витрат на професійну правничу допомогу змінити із «15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.» на «5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.».

У решта частині додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в адміністративній справі №300/2106/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір