Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №300/2106/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2106/25 пров. № А/857/27942/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ,

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року (суддя – Матуляк Я.П., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №300/2106/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ),

про визнання неправомірним і скасування наказу, стягнення коштів та моральної шкоди,

встановив:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ), в якому просив: 1) визнати неправомірним та скасувати наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 03.03.2025 за №1053-АГ «Про результати службового розслідування», в частині, що стосується позивача, зокрема пункти 3-6 вказаного наказу; 2) стягнути з відповідача на користь позивача 100000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди; 3) стягнути з відповідача в користь позивача всі види премії, надбавок та ін., яких позивач був позбавлений внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності за оскаржуваним наказом; 4) стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункти 3-6 наказу від 03.03.2025 за №1053-АГ «Про результати службового розслідування». Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за березень 2025 року відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржене рішення суду необґрунтованим, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що комісія з проведення службового розслідування дійшла до вірного висновку про те, що діяльність (виконання посадових обов`язків) особовим складом служби військового капеланства НОМЕР_2 прикордонного загону могла бути оцінена, як виконання бойових та спеціальних завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, водночас зміст розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2024 № 14/76728-24-Вих повністю спростовує таке припущення. В ході службового розслідування встановлено факт не здійснення доповідей начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону лейтенантом капеланської служби ОСОБА_1 про неправомірність отримання ним зброї та додаткової грошової винагороди, що вказує на протиправну бездіяльність в його діях. На підставі зібраних в ході службового розслідування матеріалів, комісія дійшла вірного висновку, що факт здійснення надлишкових виплат грошових коштів лейтенанту капеланської служби ОСОБА_1 у розмірі 583947,42 грн., підтвердився. Комісія вірно зазначає, що сам по собі факт перебування впродовж певного часу у зоні бойових дій лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст. 100-4 Статуту не означає, що останній, обов`язково виконував саме бойові (спеціальні) завдання, оскільки функціональні обов`язки військового капелана визначаються імперативно у межах надання морально-психологічної підтримки та забезпечення душпастирської опіки, тощо. НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваних пунктів 3-6 наказу від 03.03.2025 № 1053-АГ «Про результати службового розслідування». Вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даних спірних правовідносин хибно не враховано та не надано належної правової оцінки вказаним доводам військової частини НОМЕР_1 , не проведено належного аналізу нормативно правових актів, що регулюють спірні в даній частині позову правовідносини і, як наслідок, неправильно було застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

За результатами апеляційного розгляду просить апелянт скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

03.07.2023 Державною службою з етнополітики та свободи совісті ОСОБА_1 видано мандат серії МК №0331-23 на право здійснення військової капеланської діяльності (т.1 а.с.33).

Згідно листа адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2024, адресованого органам Держприкордонслужби, поставлено вимогу: у разі виявлення випадків здійснення виплат додаткової винагороди визначеної Постановою №168 військовим капеланам за період з лютого 2023 року по жовтень 2024 року, привести у відповідність накази начальника органу про виплату додаткової винагороди військовим капеланам до вимог Постанови №168, Порядку №36 та Особливостей №726; прийняти управлінські рішення та забезпечити відшкодування матеріальної шкоди завданої державі безпідставними виплатами додаткової винагороди (т.1 а.с.54-56).

У зв`язку з наведеним, відповідачем проведено службове розслідування за результатами, якого складено висновок від 12.12.2024 (т.2 а.с.139-148).

В подальшому, наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) від 24.12.2024 за №3780-АГ, у зв`язку з наявністю нових фактів, які можуть вплинути на прийняття правового рішення, висновок службового розслідування від 12.12.2024 скасовано та призначено службове розслідування за фактом можливої безпідставної виплати додаткової грошової винагороди офіцеру (військовому капелану) капеланської служби лейтенанту ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (т.1 а.с.57, 58).

За наслідками проведеного службового розслідування складено висновок від 23.02.2025 (т.1 а.с 34-50).

Так, під час проведення службового розслідування, комісією, серед іншого, встановлено: факт виплати позивачу у період з липня 2023 року по вересень 2024 року на підставі наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону додаткової винагороди на загальну суму 583947,42 грн; факт неправомірної видачі ОСОБА_1 зброї та боєприпасів; факт нездійснення ОСОБА_1 повідомлення начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону про неправомірність отримання ним зброї та додаткової грошової винагороди.

Як наслідок, комісією, серед іншого, запропоновано: за особисту безвідповідальність, нездійснення доповіді встановленим порядком начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону про отримання зброї та боєприпасів та фактичне прийняття участі у виконанні бойових завдань з лютого 2023 року по вересень 2024 року, порушення вимог ст.11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, офіцера (військового капелана) служби військового капеланства лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 притягнути правами начальника НОМЕР_2 прикордонного загону до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану; у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 6 розділу ІІ Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» офіцера (військового капелана) служби військового капеланства лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 583947,42 грн..

Згідно з пунктами 3-6 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ: за особисту безвідповідальність, нездійснення доповіді встановленим порядком начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону про отримання зброї та боєприпасів та фактичне прийняття участі у виконанні бойових завдань з лютого 2023 року по вересень 2024 року, порушення вимог ст. 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, офіцеру (військового капелана) служби військового капеланства лейтенанту капеланської служби ОСОБА_1 оголосити догану (п.3); у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 6 розділу ІІ Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» офіцера (військового капелана) служби військового капеланства лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 583947,42 грн (п.4); головному бухгалтеру – начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) суму збитку внести в книгу обліку нестач матеріальних цінностей. Суму коштів стягнених у відповідності до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі», з лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 , зарахувати в загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 583947,42 грн (п.5); головному бухгалтеру – начальнику фінансово-економічного відділу, у відповідності до вимог п.52.27 Інструкції про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, вжити заходів щодо відрахування вищевказаних сум в розмірі 20% (двадцяти відсотків) щомісяця до повного погашення з грошового забезпечення офіцера (військового капелана) служби військового капеланства лейтенанта капеланської служби ОСОБА_1 (п.6) (а.с. 51-53 т.1).

Вважаючи пункти 3-6 зазначеного наказу протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною першою, третьою, четвертою статті 2 Закону 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов`язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначаються Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 08.11.2021 №815 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2022 за № 39/37375 (далі - Порядок № 815).

Згідно п. 2 розділу VІІ Порядку № 815 вид дисциплінарного стягнення визначається особисто начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо кожної особи правопорушника у висновку за результатами службового розслідування, а в разі накладення дисциплінарного стягнення старшим начальником (командиром) - у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. За результатами службового розслідування приймаються рішення, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Судом встановлено, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано до позивача за особисту безвідповідальність, нездійснення доповіді встановленим порядком начальнику НОМЕР_2 прикордонного загону про отримання зброї та боєприпасів та фактичне прийняття участі у виконанні бойових завдань з лютого 2023 року по вересень 2024 року, порушення вимог ст.11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут), ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Згідно з ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку І дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статут).

Законом України «Про службу військового капеланства» від 30.11.021 №1915-ІХ до зазначеного Статуту внесено зміни та доповнено підрозділом "Військовий капелан бригади, батальйону".

Так, відповідно до статті 100-1 - 100-4 Статуту, військовий капелан у мирний і воєнний час відповідає за забезпечення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу. Військовий капелан зобов`язаний: здійснювати забезпечення організації та проведення молитов, богослужінь, благословень, урочистих і поминальних заходів та інших релігійних обрядів і культів, пов`язаних із задоволенням духовно-релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей; сприяти розвитку особистісних та колективних моральних якостей особового складу; популяризувати здоровий спосіб життя серед військовослужбовців, працівників та членів їх сімей; ознайомлювати військовослужбовців, працівників та членів їх сімей з основами релігійного вчення; виховувати у військовослужбовців, працівників та членів їх сімей толерантне ставлення до людей з іншим світоглядом та релігійними переконаннями; налагоджувати взаємодію з представниками релігійних організацій, які здійснюють діяльність у місцях дислокації військових частин, в інтересах задоволення духовно- релігійних потреб військовослужбовців, працівників та членів їх сімей; брати участь у реабілітації особового складу, який потребує психологічної допомоги; консультувати командира з релігійних питань. Видача зброї та боєприпасів військовим капеланам забороняється. Військові капелани не можуть бути залучені до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань та інших дій, несумісних з їхніми посадовими обов`язками та статусом священнослужителя.

З системного аналізу наведених норм, вбачається заборона саме на видачу зброї та залучення капеланів до дій, несумісних з їхніми посадовими обов`язками.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідальність за видачу зброї та боєприпасів військовим капеланам та залучення капеланів до дій, несумісних з їхніми посадовими обов`язками, покладається саме на особу, яка видає розпорядження (накази) щодо таких дій та видачі зброї, а саме командирів відповідних військових частин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняття відповідного розпорядження про видачу позивачу зброї та боєприпасів, а також про залучення до бойових дій командиром військової частини, жодним чином не може розцінюватись, як допущення позивачем дисциплінарного проступку, оскільки військовий капелан не наділений такими повноваженнями, а як військовослужбовець зобов`язаний виконувати розпорядження командування.

Щодо висновків службового розслідування про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з безпідставним отриманням у період з липня 2023 року по вересень 2024 року на підставі наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону додаткової винагороди на загальну суму 583947,42 грн, то колегія суддів зазначає таке.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови №168, на дату набуття нею чинності, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Так, направлення позивача на відповідні ділянки для виконання бойових та спеціальних завдань, а також здійснення виплати додаткової винагороди, стверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів про особовий склад, бойових наказів, наказів про виплату додаткової винагороди, з яких вбачається, що такі видані начальником та в.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону. (т.1 а.с.61-100).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що направлення для виконання бойових завдань, так і виплата додаткової винагороди, відбувалась виключно в межах розпорядчих актів керівництва військової частини, та за відсутності будь-якої активної участі позивача у їх прийнятті.

Таким чином, висновки службового розслідування в частині допущення позивачем наведених порушень, є помилковими та спрямовані не до тієї особи, яка повинна за них відповідати в силу наданих повноважень.

Як наслідок, оскаржуваний наказ в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, ґрунтується на помилкових висновках службового розслідування, а тому є протиправним і підставно скасований судом першої інстанції.

Щодо притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 583947,42 грн, колегія суддів зазначає таке.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.

Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями Закону №160-IX матеріальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає у випадку заподіяння військовослужбовцями та деякими іншими особами прямої дійсної шкоди під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Такий вид шкоди Закон визначає як збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу, внаслідок знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання чи незаконного використання військового або іншого майна, погіршення чи зниження його цінності, а також витрати на відновлення або придбання нового майна замість втраченого чи зіпсованого. До складу прямої дійсної шкоди також належать надлишкові виплати, які виникли під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

За змістом частини першої, другої статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Частиною першою статті 5 Закону №160-IX передбачено, що особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

За правилами частини першої статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до частини статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Аналіз наведених норм свідчить, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що службовим розслідуванням належними доказами не доведено наявності всіх чотирьох вищезазначених умов для притягнення особи до матеріальної відповідальності, в тому числі й наявності ознак протиправності в діях позивача, та будь-якого причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та настанням наслідків у вигляді шкоди, оскільки виплата додаткової винагороди ОСОБА_1 , відбувалась виключно в межах розпорядчих актів керівництва військової частини, та за відсутності будь якої активної участі позивача у їх прийнятті.

Аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування пунктів 3-6 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.03.2025 за №1053-АГ.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на його користь усіх сум премій, яких позивач був позбавлений внаслідок реалізації відповідачем оскаржуваного наказу, то колегія суддів зазначає таке.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Розділом ХІV "Преміювання" Порядку визначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

При порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється, зокрема, в разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), - 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в випадках, зокрема, за невихід на службу без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичною сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військової о звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення “зауваження”, - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей.

Отже, премія не виплачується у разі притягнення особи до матеріальної відповідальності за місяць у якому видано відповідний наказ.

Командири військових частин наділені повноваженнями здійснювати преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби, однак нормами законодавства врегульовані випадки, при яких премія виплачується в меншому розмірі, або не виплачується взагалі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оспореного наказу та з метою належного захисту порушених прав позивача, слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за березень 2025 року (місяць, в якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності).

Враховуючи вимоги апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 308 КАС України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому відповідно до приписів статті 308 КАС України не є предметом апеляційної перевірки.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права з повним встановленням обставин справи, що не спростовано доводами апеляційної скарги, які колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року в адміністративній справі №300/2106/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання неправомірним та скасування наказу, стягнення коштів та моральної шкоди – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір