Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №348/560/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/560/25

Провадження № 22-ц/4808/938/26

Головуючий у 1 інстанції Валігурський Г. Ю.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Мальцевої Є. Є., Пнівчук О. В.,

за участю секретаря Панасюк В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 13 травня 2025 року, ухвалене в складі судді Валігурського Г. Ю. в м. Надвірній, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 13.12.2023 між ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено електронний Договір № 7369884 про надання споживчого кредиту в розмірі 5500 грн строком на 360 днів, на засадах строковості, поворотності, платності; стандартна фіксована процентна ставка – 2,20 % в день, знижена фіксована процентна ставка – 0,99 % в день.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у визначеній сумі шляхом безготівкового зарахування через платіжну систему на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Однак заборгованість не була погашена, оскільки відсотки за користування кредитом та основна сума боргу залишилися несплаченими в повному обсязі.

Таким чином, за вказаним кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у розмірі 19 052 грн, що складається з: 5 500 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 552 грн – заборгованість за процентами.

За твердженням позивача, внесення часткових сплат ОСОБА_1 свідчить про те, що він усвідомлював існування кредитного договору та визнавав свої зобов`язання за ним.

23.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу № 23.10/24-Ф. Відповідно до витягу з Реєстру боржників за вказаним договором право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс».

20.01.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 20/01/2025-01. Відповідно до витягу з Реєстру боржників за вказаним договором позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023 на загальну суму 19 052 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, норми законодавства та практику Верховного Суду, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023 у розмірі 19 052 грн, яка складається з: 5500 грн – заборгованість за тілом кредиту; 13 552 грн – заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Надвірнянського районного суду від 13 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 5500 грн простроченої заборгованості за кредитом, 10 510 грн 50 коп. заборгованості за нарахованими процентами, 2035 грн 68 коп. витрат зі сплати судового збору, 2521 грн 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього – 20 567 грн 25 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин справи.

Вказує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не отримував судових повісток, копії позову, рішення суду. Зазначає, що на момент розгляду справи перебував за межами України, у зв`язку з чим не мав можливості отримувати кореспонденцію та брати участь у судовому процесі. Про існування рішення суду дізнався лише після накладення арешту на банківські рахунки у межах виконавчого провадження. Неналежне повідомлення про розгляд справи позбавило його можливості подати відзив, надати докази та висловити свою позицію.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував при визначенні розміру заборгованості здійснені ним платежі на загальну суму 11 858 грн, що перевищує суму основного боргу в розмірі 5500 грн. Крім того, нараховані проценти у розмірі понад 10 000 грн є явно завищеними та несправедливими, оскільки фактично значно перевищують суму отриманих коштів, що суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості. Вважає, що суд першої інстанції не врахував положення законодавства щодо захисту прав споживачів та не оцінив співмірність заявлених вимог.

Також вказує, що позивач не довів належним чином факт укладення кредитного договору саме з ним, а посилання на електронний договір без належної ідентифікації особи не можуть вважатися достатнім доказом.

Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

ТОВ «Юніт Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що апелянт за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора, ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику, після чого добровільно зареєструвався на сайті, пройшов процедуру ідентифікації та вказав свої персональні ідентифікаційні дані. Перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладення кредитного договору первісний кредитор перевірив не лише особисті дані апелянта, а й належність платіжної картки позичальнику. Таким чином доводи ОСОБА_1 про неознайомлення з умовами кредитування є безпідставними, оскільки укладення договору без попереднього ознайомлення із зазначеними Правилами було б технічно неможливим. Крім того, інформація про умови кредитування була викладена в кредитному договорі. Апелянт мав можливість відмовитися від його укладення, однак погодився з його умовами, отримав грошові кошти та користувався ними.

Також зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні докази, які б свідчили про невідповідність умов Кредитного договору № 7369884 від 13.12.2023 вимогам законодавства чи несправедливість його умов. Доводи апелянта не містять доказів того, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору. За відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, немає правових підстав для визнання відповідного договору недійсним.

Щодо визначення розміру заборгованості вказує, що до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості, створений та підписаний ТОВ «Авентус Україна», який є належним, повним та вичерпним доказом заборгованості. Наступними факторами жодних нарахувань не здійснювалося, а алгоритм нарахування процентів узгоджений кредитним договором. Під час укладення кредитного договору апелянт ознайомився з його текстом і змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів та паспортом споживчого кредиту.

Вважає, що умови кредитного договору відповідають вимогам законодавства про захист прав споживачів, а при укладенні договору ОСОБА_1 було надано всю необхідну інформацію щодо умов кредитування, розміру загальної вартості кредиту та його вартісної величини. Підписавши кредитний договір, апелянт надав згоду на сплату передбачених ним платежів, які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

Відтак, будучи обізнаним з умовами кредитування, ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та процентами на користь позивача, який набув право вимоги первісного кредитора згідно з договором факторингу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 08.06.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи без його участі.

ТОВ «Юніт Капітал» причини неявки суду не повідомило.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи відсутності сторін.

Щодо заявленого апелянтом 12.05.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» клопотання про витребування доказів, а саме: повного деталізованого розрахунку заборгованості, щоденного розрахунку процентів, повного розподілу здійснених платежів, повного пакета документів щодо переходу права вимоги, повного реєстру передачі права вимоги та належних доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування.

У постановах Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 201/8538/16-ц, від 11.02.2026 у справі № 752/29764/21 зазначено, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

Разом із тим колегія суддів враховує, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Зокрема, у матеріалах справи наявні кредитний договір, Паспорт споживчого кредиту, Графік платежів, картка обліку договору та розрахунок заборгованості. Крім того, матеріали справи містять договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників та платіжне доручення про оплату ціни договору факторингу, яким колегією суддів буде надана правова оцінка під час ухвалення судового рішення.

Обставини щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції можуть бути перевірені апеляційним судом на підставі матеріалів справи, що виключає необхідність витребування додаткових доказів із цього приводу.

Апелянт не навів переконливих доводів щодо недостатності наявних у справі доказів для встановлення зазначених обставин та не обґрунтував, яким чином витребування запитуваних ним документів може вплинути на правильність вирішення спору.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для витребування додаткових доказів, оскільки наявні у справі докази є достатніми для перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів слід відмовити.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Надвірнянського районного суду від 13 травня 2025 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.12.2023 між ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір № 7369884 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші передбачені ним обов`язки (а.с. 24-31).

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 13.12.2023 о 22:34:19 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C3423, а також в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» відображено особисті відомості апелянта, зокрема РНОКПП, паспортні дані, адресу зареєстрованого місця проживання, номери мобільних телефонів, електронну пошту.

Згідно з п. 1.3 вказаного Договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 5500 грн.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 28.03.2025 № БТ/Е-1949, поданого на виконання ухвали суду першої інстанції від 13.03.2025 про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . За період з 13.12.2023 по 18.12.2023 на зазначену платіжну картку зараховано кошти у сумі 5500 грн. До вказаного листа також долучено витяг щодо руху грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_1 , за період з 13.12.2023 по 18.12.2023 із відображенням часу зарахування коштів, з якого вбачається, що 13.12.2023 о 22:35:05 на банківську картку ОСОБА_1 зараховано 5500 грн (а.с. 103-105).

Пунктом 1.4 Договору визначений строк кредиту – 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Графік платежів), що є додатком № 1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до п. 1.5 Договору тип процентної ставки – фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти. Стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.5.1).

Знижена процентна ставка 0,99 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 12.01.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених кредитним договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (п. 1.5.2).

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору проценти, що нараховуються за ним, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що у випадку повного дострокового повернення кредиту споживач зобов`язаний сплатити проценти нараховані на дату повного дострокового повернення кредиту (включно) за фактичний строк користування кредитом. У випадку часткового дострокового повернення кредиту, споживач повинен сплатити проценти нараховані за користування кредитом до дати такого часткового повернення кредиту (включно), в порядку, передбаченому п. 5.3 Договору. При цьому, після здійснення такого часткового повернення кредиту здійснюється перерахунок зобов`язань споживача зі сплати процентів, розмір яких вказаний в Графіку платежів у бік зменшення, на умовах та в порядку, передбачених в п. 5.2 Договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору сторони визначають, що часткове дострокове повернення кредиту за цим договором повинно здійснюватися у відповідну дату платежу, що вказана в Графіку платежів для сплати процентів. У разі, якщо часткове дострокове повернення кредиту відбулося не в дату платежу, графік платежів коригується шляхом зміни всіх наступних дат платежів, які починають обраховуватися з дати дострокового часткового повернення кредиту, з урахуванням встановленої договором періодичності сплати процентів та незмінності кінцевої дати повернення кредиту. При цьому, сторони розуміють та погоджуються, що при вказаному коригуванні останній період сплати може не відповідати встановленій договором періодичності сплати процентів (може бути меншим).

Графік платежів наведений у додатку № 1 до кредитного договору та підписаний ОСОБА_1 13.12.2023 о 22:34:19 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3423 (а.с. 32). З нього вбачається, що апелянт зобов`язувався до 07.12.2024 повернути 5500 грн кредиту та сплатити проценти в розмірі 41 563,50 грн, а всього – 47 063,50 грн.

Істотні умови Кредитного договору № 7369884 від 13.12.2023, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, процентних ставок, порядку повернення кредиту та загальної вартості кредиту для споживача, також відображені у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором GZ8844 13.12.2023 о 22:34:03 (а.с. 22-23).

Згідно з Карткою обліку договору (розрахунку заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023 становить 19 052 грн, з яких: 5500 грн – сума боргу за тілом кредиту, 13 552 грн – сума боргу зі сплати процентів. Також встановлено, що апелянт здійснював часткові платежі для погашення заборгованості за процентами, а саме: 16.01.2024 – 4114 грн, 13.02.2024 – 3388 грн, 20.03.2024 – 4356 грн (а.с. 76-84).

Відтак, апелянт частково виконав зобов`язання за укладеним кредитним договором, сплативши ТОВ «Авентус Україна» у загальному розмірі 11 858 грн процентів.

23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (первісним кредитором) та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023 (а.с. 57-64).

Вищенаведене також підтверджується копією витягу з Реєстру боржників як додатку № 1 до вказаного Договору факторингу (а.с. 65-66), Актом прийому-передачі Реєстру боржників (а.с. 67) та платіжною інструкцією від 30.10.2024 № 166 щодо оплати за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 23.10.2024 (а.с. 68).

20.01.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 20/01/2025-01 (а.с. 69-73).

Згідно з копією Реєстру боржників як додатку № 1 до вказаного Договору факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 19 052 грн, з яких 5500 грн – заборгованість за кредитом, 13 552 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 74-75). У матеріалах справи також наявні копії Акта прийому-передачі прав вимоги за вказаним договором факторингу (а.с. 87) та платіжних інструкцій щодо оплати за відступлення прав вимоги (а.с. 85, 85 на звороті).

Відтак, у результаті послідовного відступлення права вимоги за договорами факторингу ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу кредитора за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 7369884 на ім`я ОСОБА_1 станом на 12.02.2025 заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» становить 19 052 грн, з яких 5500 грн – прострочена заборгованість за кредитом, 13 552 грн – прострочена заборгованість за процентами. У виписці також зазначено, що заборгованість за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023 станом на 12.02.2025 не погашена (а.с. 86).

Водночас, у матеріалах справи наявні копії листів, вимог, повідомлень та пропозицій ТОВ «Авентус Україна», адресованих ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю заборгованості за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023. Зазначеними документами відповідача повідомляли про розмір простроченої заборгованості, необхідність виконання зобов`язань за кредитним договором, можливість дострокового повернення кредиту, а також пропозицію врегулювати заборгованість у досудовому порядку шляхом сплати визначених сум із подальшим припиненням кредитних правовідносин (а.с. 43-56).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5500 грн, часткової сплати ним процентів за користування кредитом у сумі 11 858 грн, а також переходу до позивача права грошової вимоги на підставі договорів факторингу. Водночас суд дійшов висновку про необхідність перерахунку нарахованих процентів з урахуванням вимог пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також витрат на професійну правничу допомогу, попередньо зменшивши їх розмір з огляду на характер спору, обсяг наданої правничої допомоги та критерії розумності й співмірності таких витрат.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини 1, 2 та 5 статті 12 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що разом із позовною заявою ТОВ «Юніт Капітал» подало докази направлення ОСОБА_1 копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення через АТ «Укрпошта» (поштове відправлення № 0505253507823) (а.с. 95).

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 13 березня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою відповідачу було роз`яснено право подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 98-99).

Частинами 1-3, 5 ст. 279 ЦПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться (частина 8 статті 279 ЦПК України).

Згідно із супровідним листом від 19 березня 2025 року копію зазначеної ухвали суд направив ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням за адресою його зареєстрованого місця проживання, встановленою судом на підставі відповіді № 1189597 від 12.03.2025 (а.с. 97).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610239948963 копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримав особисто 25 березня 2025 року, що підтверджується його власноручним підписом (а.с. 107).

Крім того, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610253225710, відповідно до якого копію рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 отримав особисто 20 травня 2025 року, що також підтверджується його власноручним підписом.

За таких обставин матеріали справи містять належні та допустимі докази направлення та особистого отримання ОСОБА_1 як копії ухвали про відкриття провадження у справі, так і копії рішення суду першої інстанції. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не був повідомлений про розгляд справи та був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, спростовуються наявними у справі доказами та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту укладення кредитного договору саме з апелянтом колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Кредитний договір № 7369884 від 13.12.2023 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С3423. При цьому в розділі «Реквізити та підписи сторін» містяться персональні дані апелянта, зокрема його РНОКПП, паспортні дані, адреса зареєстрованого місця проживання, номери мобільних телефонів та електронна адреса.

Крім того, істотні умови кредитування також відображені у Паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором GZ8844 13.12.2023 о 22:34:03.

Факт надання кредитних коштів підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 28.03.2025 № БТ/Е-1949, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 13.12.2023 о 22:35:05 зараховано 5500 грн.

Також матеріалами справи підтверджується, що апелянт здійснював платежі на виконання умов кредитного договору, сплативши 16.01.2024, 13.02.2024 та 20.03.2024 загалом 11 858 грн процентів за користування кредитом.

При цьому колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , заперечуючи факт укладення кредитного договору, водночас посилається на здійснення ним платежів на загальну суму 11 858 грн, які, на його думку, не були належним чином враховані судом першої інстанції при визначенні розміру заборгованості. Такі доводи є взаємосуперечливими, оскільки фактично свідчать про визнання апелянтом існування кредитних правовідносин та виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Наведені обставини свідчать не лише про укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , а й про подальше виконання відповідачем умов такого, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності переходу права вимоги до позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023. Пізніше, 20.01.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 20/01/2025-01, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до апелянта.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до позовної заяви копіями договорів факторингу, витягів з реєстрів боржників, актів приймання-передачі прав вимоги та платіжних документів щодо оплати відступлення права вимоги.

Отже, право вимоги за Кредитним договором № 7369884 від 13.12.2023 перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Твердження апелянта про те, що здійснені ним платежі у сумі 11 858 грн перевищують розмір отриманого кредиту, тому свідчать про відсутність заборгованості, колегія суддів відхиляє.

Укладаючи кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з усіма його істотними умовами, зокрема щодо суми кредиту, строку користування ним, порядку повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Відповідні умови були викладені у кредитному договорі, а також у Графіку платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору, Паспорті споживчого кредиту, які також підписані апелянтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, апелянт був обізнаний із розміром процентної ставки, порядком її застосування та загальною вартістю кредиту. А тому, здійснюючи платежі на виконання договору, усвідомлював характер і обсяг прийнятих на себе зобов`язань.

Сам по собі факт сплати 11 858 грн не свідчить про повне виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки зазначені кошти були зараховані в рахунок сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов договору. При цьому матеріалами справи підтверджується, що сума основного боргу у розмірі 5500 грн відповідачем не погашена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5500 грн.

Водночас суд першої інстанції належним чином перевірив наданий позивачем розрахунок процентів та встановив, що проценти за період з 13.12.2023 до 22.04.2024 включно нараховані позивачем у сумі 15 851 грн, тобто 121 грн на день, що становить 2,20 % на день та відповідає вимогам закону. Натомість, за період з 23.04.2024 по 10.07.2024 проценти підлягали перерахунку, оскільки у цей період розмір денної процентної ставки не мав перевищувати 1,5 %, тобто 82 грн 50 коп. на день.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно визначив, що за період з 23.04.2024 по 10.07.2024 відповідач мав сплатити 6517 грн 50 коп. процентів, а загальний розмір процентів за період з 13.12.2023 по 10.07.2024 становить 22 368 грн 50 коп. Після врахування сплачених відповідачем 11 858 грн процентів залишок заборгованості за процентами обґрунтовано визначено судом у розмірі 10 510 грн 50 коп.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив як розмір заборгованості за тілом кредиту, так і розмір процентів, що підлягають стягненню після їх перерахунку з урахуванням вимог пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Доводи апеляційної скарги правильності такого розрахунку не спростовують.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить із наступного.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано, зокрема, копію Договору про надання правничої допомоги № 10/02/25-02 від 10.02.2025, додатком № 1 до якого є Протокол погодження вартості послуг (а.с. 12-13), а також копію Акта прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким погоджена вартість правничої допомоги становила 7000 грн (а.с. 89).

Вирішуючи питання про їх відшкодування, суд врахував характер спірних правовідносин, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених витрат до 3000 грн.

Після цього пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача стягнуто 2521 грн 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів вважає такий розмір витрат обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності здійсненого судом розподілу судових витрат.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з рішенням суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції не змінюється і не скасовується, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, то судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду від 13 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: Є. Є. Мальцева

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року.