Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №380/22984/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22984/24 пров. № А/857/30078/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Гулик А.Г.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач 2), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Відділу перерахунків пенсій № 4 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11.09.2024 № 23922/03-16 (0/р № 34650020363) про відмову у переведенні на інший вид пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV перевести на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10 і п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та здійснити згаданий перерахунок пенсії з часу звернення, тобто з 18 вересня 2024 року та зарахувати періоди роботи (служби) з 11.10.1989 по 01.07.1992 і з 05.07.2001 по 13.09.2024 до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив перевести його на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-ІІІ «Про державну службу». Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві рішенням від 11.09.2024 № 23922/03-16 (0/р № 34650020363) відмовило у такому переведенні з посиланням на те, що згідно із записами трудової книжки з 04.07.2001 посада, яку він займав була віднесена до категорії посад органів місцевого самоврядування, зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2024 о/р № НОМЕР_1 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 18.09.2024 ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п.10. 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 13.09.2024. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», оскільки виконав усі необхідні умови щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Пенсійний фонд безпідставно не зарахував до стажу державної служби періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001. Відповідно до законодавства та правової позиції Верховного Суду, такий період підлягає включенню до стажу державної служби. З урахуванням цих періодів загальний стаж державної служби позивача перевищує 20 років, що зберігає за ним право на пенсію державного службовця після 01.05.2016.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що стаж державної служби позивача обчислений згідно із записами трудової книжки, за періоди з 01.07.1992 по 18.10.1995, з 27.12.1995 по 30.03.2001 та з 02.04.2001 по 04.07.2001 становить 8 років 9 місяців 25 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким кагоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпеченим окремих категорій осіб», права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» немає.

Також, не погодившись з прийнятим рішенням апеляційну скаргу подало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що оскільки позивач не мав права на переведення на пенсію за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу». Вказує, що орган Пенсійного фонду діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень, а суд першої інстанції неправильно застосував норми пенсійного законодавства й дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Також наголошує, що оскаржуване рішення Пенсійного фонду було прийняте за результатами розгляду заяви позивача відповідно до встановленого порядку, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та зобов`язання відповідача вчиняти дії щодо призначення (переведення на інший вид) пенсії.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач перебуває на обліку, як пенсіонер, в Головному управлінні пенсійного фонду України у Львівській області.

ОСОБА_1 на момент подання позовної заяви продовжує працювати на посаді начальника Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради і є посадовою особою органу місцевого самоврядування на яку розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-11.

18.09.2024 позивач звернувся до відповідача 2 із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до п. 10 і п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», як особа, щодо якої розповсюджується статус державного службовця, і яка на день набуття чинності даного Закону № 889 мала стаж державної служби понад 20 років.

Стаж державної служби і служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці становить 36 років 00 місяців 22 дні:

- 11.10.1989 року прийнятий посаду голови районного комітету по фізкультурі і спорту районного виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів у м.Львові за переведенням з обласної Ради Всесоюзного добровільного спортивного товариства профспілок;

- 01.07.1992 року – звільнений з посади голови районного комітету по фізкультурі та спорту за переведенням в структуру міськвиконкому;

- 01.07.1992 зарахований на посаду головного спеціаліста фізичної культури та спорту по Шевченківському району м.Львова за переведенням у міський відділ фізичної культури і спорту Львівської міської адміністрації;

- 01.05.1994 прийняв присягу державного службовця, посада віднесена до 6 категорії присвоєно 11 (одинадцятий) ранг державного службовця;

- 18.10.1995 звільнений посади головного інструктора Шевченківського району м.Львова у зв`язку із скороченням штатів;

- 27.12.1995 – прийнятий по конкурсу на посаду спеціаліста 1-ої категорії;

- 30.04.1996 – переведений на посаду спеціаліста 1 категорії;

- 30.03.2001 – звільнено із займаної посади по переводу у відділ праці та соціального захисту населення Шевченківської райадміністрації м.Львова в зв`язку 3 реорганізацією (п.5 ст.36 КЗпП України);

- 02.04.2001 – прийнятий за перведенням у відділ праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації на посаду спеціаліста 1 категорії;

- 13.09.2001 – переведений згідно з рішенням конкурсної комісії на посаду начальника підвідділу державних допомог сім`ям з дітьми та субсидій;

- 04.07.2001- посада віднесена до категорії посад органів місцевого самоврядування. Встановлено 11 ранг шостої категорії посадової особи місцевого самоврядування;

- 02.01.2002 – складено присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- 01.01.2003 – посада віднесена до 5-ої категорії посад органів місцевого самоврядування;

- 01.10.2003 – відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» присвоєно 10-ий ранг 5-ої категорії посадової особи місцевого самоврядування;

- 13.09.2005 відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» присвоєно черговий 9 ранг в межах 5 категорії посад особи місцевого самоврядування;

- 09.11.2006 – призначений на посаду начальника відділу праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації;

- 04.01.2007 – переведений на рівнозначну посаду, за його згодою, начальника Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у зв`язку з реорганізацією виконавчих органів міської ради;

- 02.01.2013 – переведений за його згодою на рівнозначну посаду начальника Франківського відділу соціального захисту;

- 20.09.2022 – переведений, за його згодою, на рівнозначну посаду начальника Галицького відділу соціального захисту.

- на момент подання позовної заяви продовжує працювати начальником Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради і є посадовою особою органу місцевого самоврядування на яку розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III.

До заяви про переведення пенсії долучені: трудова книжка ОСОБА_1 , Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 13.09.2024 № 260305-2765, Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 13.09.2024 № 260305-2766, Довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 13.09.2024 № 260305-2767, видані Галицьким відділом соціального захисту.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 26.09.2024 № 134650020363 позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії з огляду на те, що згідно із записами трудової книжки з 04.07.2001 посада, яку займав позивач, була віднесена до категорії посад органів місцевого самоврядування. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239. Зазначені посади буди віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001). Відповідно для зарахування періодів роботи після 04.07.2001 року до стажу державної служби підстави відсутні. Стаж державної служби позивача обчислений згідно із записами трудової книжки, за періоди з 01.07.1992 по 18.10.1995, з 27.12.1995 по 30.03.2001 та з 02.04.2001 по 04.07.2001 становить 8 років 9 місяців 25 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпеченим окремих категорій осіб», права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» немає.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2024 о/р № НОМЕР_1 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 18.09.2024 ОСОБА_1 пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п.10. 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 13.09.2024.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01 травня 2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Стаття 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII визначає особливості стажу державної служби, зокрема у пункті 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності вказаним Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, у спірному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Як встановлено судом першої інстанції, стаж державної служби і служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 згідно записів у трудовій книжці становить 36 років 00 місяців 22 дні:

- 11.10.1989 року прийнятий посаду голови районного комітету по фізкультурі і спорту районного виконавчого комітету Шевченківської районної Ради народних депутатів у м. Львові по переводу з обласної Ради Всесоюзного добровільного спортивного товариства профспілок.

- 01.07.1992 року – звільнений з посади голови районного комітету по фізкультурі та спорту по переводу в структуру міськвиконкому.

- 01.07.1992 року зарахований на посаду головного спеціаліста фізичної культури та спорту по Шевченківському району м.Львова по переводу у міський відділ фізичної культури і спорту Львівської міської адміністрації.

- 01.05.1994 року прийняв присягу державного службовця, посада віднесена до 6 категорії присвоєно 11 (одинадцятий) ранг державного службовця.

- 18.10.1995 року звільнений посади головного інструктора Шевченківського району м.Львова у зв`язку із скороченням штатів.

- 27.12.1995 року – прийнятий по конкурсу на посаду спеціаліста 1-ої категорії;

- 30.04.1996 року – переведений на посаду спеціаліста 1 категорії;

- 30.03.2001 року – звільнено із займаної посади по переводу у відділ праці та соціального захисту населення Шевченківської райадміністрації м.Львова в зв`язку 3 реорганізацією (п.5 ст.36 КЗпП України).

- 02.04.2001 року – прийнятий по переводу у відділ праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації на посаду спеціаліста 1 категорії.

- 13.09.2001 року – переведений згідно рішення конкурсної комісії на посаду начальника підвідділу державних допомог сім`ям з дітьми та субсидій.

- 04.07.2001 року – посада віднесена до категорії посад органів місцевого самоврядування. Встановлено 11 ранг шостої категорії посадової особи місцевого самоврядування.

- 02.01.2002 року – складено присягу посадової особи місцевого самоврядування.

- 01.01.2003 року – посада віднесена до 5-ої категорії посад органів місцевого самоврядування.

- 01.10.2003 року – відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» присвоєно 10-ий ранг 5-ої категорії посадової особи місцевого самоврядування.

- 13.09.2005 року – відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» присвоєно черговий 9 ранг в межах 5 категорії посад особи місцевого самоврядування.

- 09.11.2006 року – призначений на посаду начальника відділу праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації.

- 04.01.2007 року – переведений на рівнозначну посаду, за його згодою, начальника Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у зв`язку з реорганізацією виконавчих органів міської ради.

- 02.01.2013 року – переведений за його згодою на рівнозначну посаду начальника Франківського відділу соціального захисту.

- 20.09.2022 року – переведений, за його згодою, на рівнозначну посаду начальника Галицького відділу соціального захисту.

- на момент подання позовної заяви продовжує працювати начальником Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради рад і є посадовою особою органу місцевого самоврядування на яку розповсюджується дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-III.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17.

Отже, період роботи позивача в органах місцевого самоврядування зараховуються до стажу державної служби, а тому висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 11.09.2024 № 23922/03-16 (0/р № 34650020363) про відмову ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі – Порядок № 622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі № 511/777/17; від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі № 520/7533/17; від 13.02.2020 у справі № 263/3478/17; від 17.07.2020 у справі № 335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону – Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка йому обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» до відповідача 18.09.2024.

Таким чином, ураховуючи вимоги Порядку № 622, пенсія позивачу має бути призначена саме з 18.09.2024, тобто з дати звернення.

Суд першої інстанції також встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Колегія суддів наголошує на тому, що рішенням відповідача 1 від 26.09.2024 № 134650020363 позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії з огляду на наступне:

- згідно із записами трудової книжки з 04.07.2001 року посада, яку займав позивач, була віднесена до категорії посад органів місцевого самоврядування.

Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239.

Зазначені посади буди віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (з 04.07.2001).

Відповідно для зарахування періодів роботи після 04.07.2001 року до стажу державної служби підстави відсутні. Стаж державної служби позивача обчислений згідно із записами трудової книжки, за періоди з 01.07.1992 по 18.10.1995, з 27.12.1995 по 30.03.2001 та з 02.04.2001 по 04.07.2001 становить 8 років 9 місяців 25 днів.

Таким чином, оскарженим рішенням відмовлено у зарахуванні періодів роботи після 04.07.2001 до стажу державної служби.

Отже, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 11.10.1989 по 01.07.1992 до стажу державної служби виходить за межі судового розгляду, відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Таким чнном, дії зобов`язального характеру щодо призначення та виплати позивачу з 18.09.2024 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 13.09.2024, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовив позивачу у перерахунку пенсії, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 380/22984/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська