Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №460/7125/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/7125/24 пров. № А/857/30109/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Поліщук О.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 17 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення перерахунку та виплати грошової компенсації за 84 дні додаткової відпустки і одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням за 34 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, які визначені у наказі Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 11.09.2020 № 112, та грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за 84 дні додаткової відпустки і одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням за 34 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, які визначені у наказі Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 11.09.2020 № 112, та грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, у розмірах виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з врахуванням їх нових розмірів, які донараховані згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 460/13405/23, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період проходження військової служби розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, зокрема станом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Нарахування вказаних складових грошового забезпечення в належних розмірах проведено відповідачем на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 460/13405/23. При цьому, такі види грошового забезпечення як одноразова грошова допомога у разі звільнення, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідачем протиправно перераховані не були.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 84 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням за 34 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплачених на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 84 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням за 34 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплачених на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 з 29.01.2020 відновилася дія первинної редакції постанови № 704, за якою посадовий оклад та оклад за військовим званням повинні обчислюватися із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року. Оскільки раніше судовим рішенням уже було підтверджено право позивача на перерахунок цих складових грошового забезпечення за 2020 рік, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають перерахунку і всі виплати, розмір яких залежить від посадового окладу та окладу за військовим званням. Суд першої інстанції зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Оскільки ці виплати були нараховані з використанням неправильно визначених посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідач зобов`язаний здійснити їх перерахунок із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 та виплатити належні суми з урахуванням уже виплачених коштів. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час виплати донарахованих сум відповідач повинен одночасно здійснити компенсацію утриманого податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог законодавства та Порядку № 44.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що після виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 460/13405/23 позивач не звертався до нього із заявою щодо перерахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а відповідач, у свою чергу, не відмовляв позивачу в проведенні таких перерахунків. Таким чином, стверджує, що у спірних правовідносинах він не порушував законні права та інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в період з 01.01.2020 по 18.09.2020 проходив військову службу у структурних підрозділах Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з витягом з наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112, полковника ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника військ зв`язку Збройних Сил України, який перебуває у розпорядженні Головнокомандувача Збройних Сил України, звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.09.2020 № 274 у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вирішено:

направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 з правом носіння військової форми одягу;

надати другу частину щорічної основної відпустки за 2020 рік на 08 днів з 11.09.2020 по 18.09.2020, з наступним виключенням зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 18.09.2020;

грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік отримав;

додаткова відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», як учаснику бойових дій, за 2015, 2016. 2017, 2018, 2019 та 2020 роки не надавалась;

виплатити грошову компенсацію за 84 днів додаткової відпустки (в т.ч.: 14 днів за 2015 рік, 14 днів за 2016 рік, 14 днів за 2017 рік, 14 днів за 2018 рік, 14 днів за 2019 рік та 14 днів за 2020 рік);

вислуга років у Збройних Силах станом на 18.09.2020 склала: календарна – 34 роки 01 місяць 10 днів, пільгова – 01 рік 09 місяців 13 днів;

відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням за 34 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 460/13405/23, яке набрало законної сили, задоволено повністю позов ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 18.09.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язано Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 18.09.2020 з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

На виконання рішення суду в справі № 460/13405/23 відповідач провів відповідний перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2020 по 18.09.2020 та виплачено кошти в загальній сумі 63 972,25 грн.

24.04.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про нараховані та виплачені на виконання судового рішення у справі № 460/13405/23 суми грошового забезпечення помісячно, а також нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату складових грошового забезпечення в належних розмірах. Крім того, у вказаній заяві позивачем зроблено застереження про наявність підстав для перерахунку інших видів грошового забезпечення, виплачених згідно з наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112, у зв`язку зі зміною розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Листом від 14.06.2024 за № 305/1730 Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України скерувало позивачу запитувану довідку. Додатково повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на підставі статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

10.01.1992 введено в дію Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Так, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова № 103), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

В подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.

Отже, з 29.01.2020 – дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право позивача на отримання в складі грошового забезпечення у період з 01.01.2020 по 18.09.2020 посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 (в редакції Постанови, що діяла до 21.02.2018) підтверджене рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 у справі № 460/13405/23, яке набрало законної сили, та не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті.

Більше того, матеріали судової справи містять докази, якими підтверджується виконання відповідачем рішення суду в адміністративній справі № 460/13405/23 щодо нарахування позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням в належних розмірах.

Натомість, спір у цій справі виник з приводу наявності підстав для перерахунку інших видів (складових) грошового забезпечення позивача, отриманих у період з 01.01.2020 по 18.09.2020, розмір яких обчислюється, виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військовим званням, а саме: одноразової грошової допомоги у разі звільнення, грошової компенсації за невикористані дні відпустки (як учаснику бойових дій), грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

З наявної у справі копії витягу з наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112 судом першої інстанції встановлено, що полковника ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника військ зв`язку Збройних Сил України, який перебуває у розпорядженні Головнокомандувача Збройних Сил України, звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 04.09.2020 № 274 з військової служби у запас, з 18.09.2020 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення. При цьому, визначено виплатити ОСОБА_1 , зокрема:

грошову компенсацію за 84 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (в т.ч.: 14 днів за 2015 рік, 14 днів за 2016 рік, 14 днів за 2017 рік, 14 днів за 2018 рік, 14 днів за 2019 рік та 14 днів за 2020 рік);

одноразову грошову допомогу у зв`язку зі звільненням за 34 календарних роки в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Крім того, в наказі начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112 зазначено про те, що позивач отримав грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.

Як зазначалось раніше, пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Відповідно до розділу XXXII «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах, зокрема 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби – які звільняються з військової служби.

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються:

звільненим із займаних посад – щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою;

які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення (пункт 5 розділу XXXII Порядку № 260).

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби обчислюється з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення, якими в силу вимог пункту 2 розділу I Порядку № 260 є, зокрема посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Враховуючи наведене та той факт, що позивач отримав одноразову грошову допомогу у разі звільнення за 34 календарних роки служби, розмір якої визначався з посадового окладу та окладу за військовим званням, які, в свою чергу, були розраховані невірно (з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідача слід зобов`язати здійснити її перерахунок за вказаний період з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020, а виплату провести з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Згідно з пунктом 5 вищезгаданого розділу Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Також, пунктом 6 розділу XXXI Порядку № 260 визначено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII. При цьому, колегія суддів наголошує, що у відповідності до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112 вирішено виплатити полковнику ОСОБА_1 грошову компенсацію за 84 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (в т.ч.: 14 днів за 2015 рік, 14 днів за 2016 рік, 14 днів за 2017 рік, 14 днів за 2018 рік, 14 днів за 2019 рік та 14 днів за 2020 рік).

Враховуючи наведене та той факт, що позивач отримав компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, за період з 2015 по 2020 рік (84 доби), розмір якої визначався з посадового окладу та окладу за військовим званням, що були розраховані невірно, тому відповідача належить зобов`язати здійснити її перерахунок за вказаний період з урахуванням належних розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а виплату провести з урахуванням виплачених сум.

За правилами пункту 1 Розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

При цьому, пунктом 6 Розділу XXIII Порядку № 260 установлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Крім того, згідно з пунктом 1 Розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 7 Розділу XXIV Порядку № 260, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, розміри грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань обчислюються з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення, зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням.

Наявною в матеріалах судової справи копією витягу з наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.09.2020 № 112 стверджується отримання позивачем грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.

При цьому, доказів на підтвердження того, що грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік були нараховані та виплачені позивачу з урахуванням розмірі посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020, так само як і доказів проведення відповідачем перерахунку позивачу розмірів спірних допомог після виконання судового рішення у справі № 460/13405/23, матеріали судової справи не містять.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз пунктів 2, 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата позивачу спірних складових грошового забезпечення в належних розмірах мають бути проведені відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 460/7125/24 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська