Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №295/5185/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 295/5185/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Перекупка І.Г.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

09 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Радченко О.Ю,

представника відповідача: Ярошенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу ТОР роти УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Недашківського Леоніда Павловича, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора 1 взводу ТОР роти УПП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції Недашківського Леоніда Павловича, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача та позивач доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції – скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6866773 від 19.03.2026 р., слідує, що 19.03.2026 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. І ст.122 КУпАП. відповідно до якої останній 19.03.2026 р. о 15.58 год. керуючи ТЗ ВYD SОNG РLUS д. р. н. НОМЕР_1 , який належить його дружині, ОСОБА_2 , в м. Житомирі, шосе Київське, 141 км, рухався зі швидкістю 82 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті при дозволених 50 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом ТruСаm 000632, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. І ст. 122 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 340,00 грн.

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт перевищення позивачем встановленого обмеження швидкості руху належним чином підтверджується відеозаписом, здійсненим за допомогою спеціального технічного засобу вимірювання швидкості ТruСаm. Вказаний прилад є сертифікованим засобом вимірювальної техніки, що використовується працівниками патрульної поліції у встановленому законом порядку, а отримані з нього дані мають доказове значення. Відеозапис містить об`єктивну фіксацію факту руху транспортного засобу позивача із перевищенням встановленої швидкості, що у сукупності з іншими матеріалами справи повністю підтверджує правомірність винесеної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, установлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

При цьому, за нормами ч.4 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п.6 ч.1 ст.1 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” засоби вимірювальної техніки - це засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

Слід також зазначити, що загальні правила застосування, зокрема, технічних приладів закріплені у статті 40 Закону України “Про Національну поліцію”.

Так, згідно з ч.1 ст.40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, яка працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, яка перебуває в чужому володінні.

Зазначеною нормою права передбачено можливість використання поліцією технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень, а також визначено можливі місця їх розміщення. Такі технічні засоби дозволено монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель.

При цьому, спосіб монтажу чи розміщення технічних засобів з виявлення та/або фіксації правопорушень у статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" не визначений. Вирішення цього питання не є предметом правового регулювання зазначеної норми права.

Положення ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлюють лише загальні засади використання поліцією технічних засобів, які стосуються всіх типів технічних приладів (технічних приладів, призначених для вимірювання швидкості руху, відстані, визначення габаритно-вагових параметрів, встановлення відсотку алкоголю в крові людини тощо), що використовуються для цілей, задекларованих в цьому Законі.

Натомість особливості практичного застосування технічного засобу в залежності від його призначення, конструктивних особливостей тощо можуть бути визначені в підзаконному акті.

Водночас слід зазначити, що Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, не установлює порядок використання саме тих технічних засобів, що забезпечують вимірювання швидкості руху транспортних засобів.

Окрім того, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом з портативного реєстратора Моtоrоlа МВ 400 із серійними номерами 475332, 475817, який здійснював безперервну фіксацію обставин події. Відеозапис чітко відображає як момент вчинення позивачем правопорушення, так і спілкування поліцейських з позивачем та подальші дії при документуванні правопорушення, що унеможливлює довільне тлумачення обставин та виключає сумніви щодо об`єктивності фіксації.

Відеозапис, отриманий у спосіб, передбачений Інструкцією № 1026, відповідає критеріям належності та допустимості доказу, оскільки отриманий уповноваженою особою - поліцейським під час виконання службових повноважень, здійснений з використанням технічного засобу, дозволеного та регламентованого нормативним актом МВС України, спрямований на фіксацію події правопорушення та пов`язаних із ним обставин та забезпечує об`єктивність та неупередженість відображення фактичних даних. Відеозапис з портативного реєстратора поліцейського є різновидом технічного доказу, що безпосередньо відображає хід подій у реальному часі.

Крім того, факт перевищення позивачем встановленого обмеження швидкості руху належним чином підтверджується відеозаписом, здійсненим за допомогою спеціального технічного засобу вимірювання швидкості ТruСаm. Вказаний прилад є сертифікованим засобом вимірювальної техніки, що використовується працівниками патрульної поліції у встановленому законом порядку, а отримані з нього дані мають доказове значення. Відеозапис містить об`єктивну фіксацію факту руху транспортного засобу позивача із перевищенням встановленої швидкості, що у сукупності з іншими матеріалами справи повністю підтверджує правомірність винесеної постанови.

Слід також врахувати, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 82 км/год, підтверджується фотознімком 1773935839 u9000 0319 155719.jmf, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТruСаm ТС000632, який отримав сертифікат затвердження типу №UA-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 р.

Згідно експертного висновку № 04/04/02-15478/ВН від 18 вересня 2024 р., дійсного протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення чи скасування, експертного висновку № 285 від 29.07.2011 р., вимірювач швидкості LТІ 20/20 ТruСаm придатний до використання та пройшов 10.10.2025 р. повірку, чинну до 10.10.2026 р., що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/34993.

Поряд з цим, доводи позивача про те, що оскільки вимірювання швидкості проводилося працівником поліції, який тримав технічний прилад TruCAM 000632 в руках, то вібрація вказаного приладу могла дати більшу похибку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до листа Мінекономіки, лазерний вимірювач “TruCAM” відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений в першу чергу, саме для тримання його в руках під час вимірювань.

Окрім основного (“ручного режиму роботи”), даний лазерний вимірювач швидкості також може бути встановлений на триногу.

Крім того, вказаний вище лазерний вимірювач швидкості “TruCAM” здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, а також номерний знак. Даний прилад, в свою чергу, автоматично визначає точні координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних або ж легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год. та ±1 % в діапозоні від 201 км/год до 320 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Тобто , відповідно до вищевказаного свідоцтва про повірку, допустима похибка при вимірюванні швидкості не змінюється незалежно від того, чи фіксування швидкості відбувається в ручному або автоматичному режимі.

Тобто, правильність реалізації у приладі “TruCAM” зазначеного алгоритму, як вже зазначалося вище, підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі "TruCAM", але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом "TruCAM".

Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - "TruCAM" ІІ LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому, його покази (дані) можливо розцінювати як достовірний доказ по справі.

Наявність сертифікату, експертного висновку, свідоцтва про повірку даного вимірювального приладу свідчать про необґрунтованість доводів позивача стосовно неправомірності застосування посадовою особою відповідача лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів "TruCAM".

При цьому, у даному конкретному випадку, порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості "TruCAM" в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч.2 ст.40 Закону №580-VIII не застосовується до спірних правовідносин у справі.

Водночас, доводи позивача про те, що з урахуванням положень ст.40 Закону України "Про Національну поліцію”, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, є помилковими, оскільки вимоги ст. 40 Закону України “Про Національну поліцію” не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Водночас зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.