Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №334/9298/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 09.06.2026

Справа № 334/9298/25

Провадження № 2/334/619/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

Головуючого суддіКоломаренко К.А.

при секретаріЦілінко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення,

за участі: позивача – ОСОБА_1 (особисто), представника позивача – адвоката Дерев`янко І.О., представника відповідача – адвоката Панкратова Ю.В., відповідача – ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції), -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення в розмірі 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступних обставин: 15 серпня 2024 року, ОСОБА_2 , навпроти входу до готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Прибережна Автомагістраль, 60-Б, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту між ним та ОСОБА_3 , внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання смерті ОСОБА_3 від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг її передбачити, не маючи умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, з метою зупинення протиправних дій ОСОБА_3 , що стояв навпроти входу до готельно-розважального комплексу «Pool and beach», наніс один удар долонею правої руки в область лівої щоки ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_2 наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_3 , чим спричинив останньому, відповідно до висновків експертів № 4742 від 12.09.2024 та 1632/к від 20.09.2024 КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР, тілесні ушкодження у вигляді синців в області правого та лівого ока, крововиливу в правому очному яблуці, інфільтруючи крововиливи в м`яких тканинах навколо правого та лівого ока, носа, перелому кісток носа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Від вказаного удару ОСОБА_3 впав на поверхню тротуарної плитки, об яку вдарився потиличною частиною голови від чого отримав згідно висновків експертів № 4742 від 12.09.2024 та 1632/к від 20.09.2024 КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР, тілесні ушкодження у вигляді крововиливу потиличної області зліва волосистої частини голови, лінійного перелому кісток основи та склепіння черепу, субарахноїдальні крововиливи, що кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя. Після падіння ОСОБА_3 втратив свідомість, та не приходячи до тями помер на місці в кареті бригади ШМД. Таким чином, ОСОБА_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.119 КК України, що кваліфікується як вбивство, через необережність. 07 квітня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя виніс вирок у справі № 335/10958/24, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначено покарання у виді 3 років обмеження волі. 30.09.2025 року у справі № 335/10958/24 Запорізький апеляційний суд Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасував. Ухвалив новий вирок. Призначив ОСОБА_2 за ч.1 ст.119КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі. Позивач не був безпосереднім свідком подій у ході яких помер його син, разом з тим зазначає про те, що 15 серпня 2024 року на мобільний телефон зателефонував працівники поліції та повідомили батьків про те, що їх син помер. Це було для батьків шоком. Батьки приїхали на місце події в той час коли син був у кареті швидкої медичної допомоги. Після чого лікар швидкої повідомив про те, що серце не витримало та син помер. Після цього сина повезли на СМЕ, а позивач разом з працівниками поліції поїхав до відділу поліції. Син мав позитивну характеристику, був діючим військовим, з 2016 року захищав батьківщину та приймав участь у антитерористичній операції на сході України. Син приїхав додому у відпустку з Харківського напрямку, з Лиману, де приймав участь в активних бойових діях, та 17 серпня 2024 року повинен був їхати захищати батьківщину на Запорізькому напрямку. ОСОБА_2 , позбавивши життя сина, відібрав у батьків захисника та помічника, який матеріально забезпечував батьків. ОСОБА_3 мав доньку, яка також залишилась без батька, а державу Україну позбавив захисника. ОСОБА_3 перебував на військовій службі, мав позицію патріотичну та бажав легкого життя своїй родині, забезпечував фінансово, вирішував питання, батьки мали підтримку сина у будь-якому питанні. Смертю сина позивачу було завдано моральну шкоду. Сам факт загибелі людини є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань його рідних. Сталий життєвий устрій позивача непоправно змінено з незалежних від нього обставин. Позивач втратив можливість тривалого життєвого зв`язку з своєю дитиною, який відновлений бути не може. Також, позивач є інвалідом третьої групи, хворіє раком гортані — це злоякісне новоутворення, що розвивається з епітеліальних клітин гортані, мав постійну фінансову допомогу від свого сина та правомірні сподівання отримувати від свого сина допомогу в подальшому. Вчинений відповідачем злочин призвів до тяжких наслідків – моральних страждань батьків через втрату сина та до складного матеріального становища потерпілих, можливості належного лікування яких із втратою годувальника були вичерпані. Крім втрат, пов`язаних з підтримкою та допомогою, позивач відчуває страждання, відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості через смерть свого сина, оскільки смерть дитини є найтяжчою втратою для батьків. Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, тому будь-який розмір моральної шкоди може мати суто умовний характер. Водночас, зважаючи на невідновність заподіяної шкоди, її тривалості, глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті 5 000 000, 00 гривень. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 5 000 000, 00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Коломаренко К.А.

Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

14.11.2025 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача у справі.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

01.04.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» його представником – адвокатом Панкратовим Ю.В., в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено, що 07 квітня 2025 року Вознесенівським (на той час Орджонікідзевським) районним судом м. Запоріжжя по справі № 335/10958/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначено покарання. При події існування зазначеного злочину, наявні наступні обставини, які вплинули на кінцевий результат, а саме: протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та поводив себе неадекватно, створюючи загрозу іншим особам; відсутність у ОСОБА_2 умислу на позбавлення життя ОСОБА_3 ; один удар був нанесений ОСОБА_2 після того, як він отримав удар по обличчю від потерпілого. Після того, як сталася зазначена подія, ОСОБА_2 з власного телефону викликав швидку медичну допомогу. Зазначений факт встановлено вироком суду. 30 вересня 2025 року колегією суддів Запорізького апеляційного суду було винесено вирок, яким ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі і наразі він відбуває покарання у колонії в Полтавській області. Під час розгляду справи у суді першої інстанції та в апеляційній інстанції, позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_4 , які є батьками загиблого, приймали активну участь у судовому розгляді. До підготовчого судового засідання у суді першої інстанції, потерпіла ОСОБА_4 подала позовну заяву. Під час судового засідання 19.11.2024 року на питання судді "чи бажає потерпілий ОСОБА_1 подати цивільний позов", ОСОБА_1 заявив, що подано спільний позов. В подальшому ОСОБА_4 просила залишити цивільний позов без розгляду. Все це зазначено і журналі судового засідання від 19.11.2024 року та підтверджується письмовою заявою ОСОБА_4 . В судовому засіданні 06.01.2025 року Орджонікідзевським районним судом встановлено, що від ОСОБА_4 надійшов цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, разом з цим потерпілою було подано заяву про залишення цивільного позову без розгляду. Після чого, суд з`ясовував у ОСОБА_1 , чи бажає він подати цивільний позов, на що отримав відповідь: "не маю претензій, позов не маю намір подавати". Це також відображено в журналі судового засідання від 06.01.2025 року. Під час судового розгляду від ОСОБА_2 потерпілим було передано гроші в сумі 1900 (одна тисяча дев`ятсот) доларів США та 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, для покриття затрат, пов`язаних із похованням та встановленням пам`ятнику. Свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 конвертували у реальне покарання для ОСОБА_2 , що було враховано та реалізовано судом при призначенні покарання. Позивач без жодних уточнень, суто узагальнено зазначив, в чому на його думку полягало завдання йому моральної шкоди відповідачем, однак, вказані доводи позивача в цій частині відмінні від обставин цієї справи, що унеможливлює стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 000 гривень. Під час розгляду апеляційних скарг, ОСОБА_2 заявив, що бажає утримувати родину потерпілих матеріально, про що зазначено у вироку. Однак, після призначення покарання, з врахуванням думки потерпілих, ОСОБА_2 звільнився з місця роботи, і поїхав для відбування покарання до колонії, в зв`язку із чим був позбавлений джерела доходів.

У судовому засіданні позивач та його представник – адвокат Дерев`янко І.О. наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач та його представник – адвокат Панкратов Ю.В. заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським РАЦС м. Запоріжжя 04.06.1985 року (а.с.12).

Як встановлено вироком Запорізького апеляційного суду від 30.09.2025 року у справі №335/10958/24, 15 серпня 2024 року, ОСОБА_2 , навпроти входу до готельно-розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Прибережна Автомагістраль, 60-Б, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту між ним та ОСОБА_3 , внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання смерті ОСОБА_3 від вчиненого ним діяння, хоча повинен був і міг її передбачити, не маючи умислу на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, з метою зупинення протиправних дій ОСОБА_3 , що стояв навпроти входу до готельно-розважального комплексу «Pool and beach», наніс один удар долонею правої руки в область лівої щоки ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_2 наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_3 , чим спричинив останньому, відповідно до висновків експертів № 4742 від 12.09.2024 та 1632/к від 20.09.2024 КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР, тілесні ушкодження у вигляді синців в області правого та лівого ока, крововиливу в правому очному яблуці, інфільтруючи крововиливи в м`яких тканинах навколо правого та лівого ока, носа, перелому кісток носа, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Від вказаного удару ОСОБА_3 впав на поверхню тротуарної плитки, об яку вдарився потиличною частиною голови від чого отримав згідно висновків експертів № 4742 від 12.09.2024 та 1632/к від 20.09.2024 КУ «Запорізьке обласне бюро СМЕ» ЗОР, тілесні ушкодження у вигляді крововиливу потиличної області зліва волосистої частини голови, лінійного перелому кісток основи та склепіння черепу, субарахноїдальні крововиливи, що кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя. Після падіння ОСОБА_3 втратив свідомість, та не приходячи до тями помер на місці в кареті бригади ШМД (а.с. 21-30).

Вироком Орджонікідзевького районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2025 року по справі № 335/10958/24, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначено покарання у виді 3 років обмеження волі (а.с. 16-20).

Вироком Запорізького апеляційного суду від 30.09.2025 року по справі № 335/10958/24, скасовано Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2025 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання. Ухвалено в цій частині новий вирок. Призначено ОСОБА_2 за ч.1 ст.119 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі (а.с. 21-30).

В ході розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 119 КК України, внесеного до ЄРДР 15.08.2024 року за № 12024082060001113, ОСОБА_4 (яка згідно копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зазначена матір`ю померлого ОСОБА_3 ), як потерпілою у кримінальному провадженні, 08.10.2024 року (Вх. №49296) було подано цивільний позов в порядку ст. 128 КПК України, в якому вона просила: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 78 000,00 гривень та моральну шкоду в розмірі 800 000,00 гривень (а.с.100).

Як вбачається з копії журналу судового засідання від 19.11.2024 року у справі №335/10958/24, яка розглядалась Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_4 подано цивільний позов в межах кримінального провадження з урахуванням і його інтересів, окремого цивільного позову він подавати не буде (а.с.101-102).

10.11.2024 року ОСОБА_4 як потерпілою у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 119 КК України, внесеному до ЄРДР 15.08.2024 року за № 12024082060001113, подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя власноруч написану та підписану заяву (Вх. №56366), в якій просить суд поданий нею цивільний позов у кримінальному провадженні залишити без розгляду (а.с. 102 /зв./).

Як вбачається з копії журналу судового засідання від 06.01.2025 року по справі №335/10958/24, яка розглядалась Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_2 було відшкодовано матеріальну шкоду за встановлення пам`ятнику, від моральної шкоди вони з чоловіком відмовились. В свою чергу, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що не має претензій до ОСОБА_2 , цивільний позов подавати не має наміру (а.с. 103-104).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.01.2025 року у справі №335/10958/24, цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, залишено без розгляду (а.с.104 /зв./).

19.11.2024 року ОСОБА_5 власноруч написано та підписано розписку, в якій зазначено, що вона отримала гроші на поховання її сина ОСОБА_3 у повному обсязі в сумі 1900 доларів США (а.с.105).

18.12.2024 року ОСОБА_5 власноруч написано та підписано розписку, в якій зазначено, що вона отримала гроші в сумі 85 000,00 гривень в якості заявленої матеріальної шкоди по кримінальному провадженню № 12024082060001113 (а.с.105 /зв./).

Згідно Довідки Серії 12 ААА №097432 від 14.11.2022 року, під час первинного огляду встановлено ступінь втрати працездатності ОСОБА_2 на 45 %, підстава: акт огляду МСЕК №1176 (а.с. 106 /зв./).

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 07.12.2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має інвалідність 3 групи, трудове каліцтво (а.с. 106).

Згідно Витягу із Наказу Начальника Генерального штабу ЗСУ ОСОБА_6 № 186/ДСК від 28.12.2021 року, з 15 січня 2022 року виключено особовий склад зі складу сил і засобів об`єднаних сил здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, зокрема, сержанта ОСОБА_3 , начальника групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 110).

У серпні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено на ім`я та адресу ОСОБА_4 Сповіщення сім`ї, за змістом якого повідомлено ОСОБА_4 про те, що її син, молодший сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помічник начальника групи відділення ВСП ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті Запоріжжі під час сварки з цивільною особою в ході бійки отримав травму несумісну з життям та помер. Під час служби зарекомендував себе як військовослужбовець, який добре відноситься до військової служби (а.с. 110 /зв./).

Згідно Довідки №26 від 22.04.2025 року, ОСОБА_1 знаходиться під наглядом (на лікуванні) в КНП «Міська лікарня №9» з діагнозом рак гортані, перебуває на «Д» обліку у лікаря-онколога з 2017 року, отримав спец. лікування (а.с.13).

Згідно Довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1018926 від 16.07.2018, ОСОБА_1 має інвалідність третьої групи за загальним захворюванням безстроково (а.с. 14).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року зазначено, що суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які … зіткнулися з проблемами ... можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Згідно із статтями 1167, 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

По своїй суті зобов`язання з компенсації моральної шкоди є досить специфічним, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, яка завдала моральної шкоди, може бути: договір цієї особи з потерпілим, у якому сторони домовилися, зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, рішення суду, у якому визначені спосіб і розмір такої компенсації (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, сформульований у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Подібний висновок вкладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цієї особою.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №761/28949/17, зазначено, що при оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватись принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц роз`яснено: «У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий».

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач посилався на моральні страждання, пов`язані із втратою сина – рідної людини, члена сім`ї, який утримував батьків, надавав позивачеві кошти на лікування.

Частиною другою п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначене, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Протиправність діяння ОСОБА_2 , а також його вина у смерті ОСОБА_3 встановлені вироком суду, який набрав законної сили. Наявність моральної шкоди у зв`язку із втратою сина та причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача установлені сукупністю досліджених у справі доказів, в тому числі з пояснень позивача.

Частиною другою статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Отже, ОСОБА_1 як батько загиблого ОСОБА_3 має право вимагати відшкодування моральної шкоди з боку ОСОБА_2 .

При цьому, посилання відповідача на факт небажання ОСОБА_1 пред`явити окремий позов в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, суд вважає неспроможними, оскільки відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 з іншими позовами до ОСОБА_2 не звертався, а позов ОСОБА_4 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя був залишений без розгляду, що не позбавляє прав позивача повторно звернутись до суду з позовом.

Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Моральна шкода - це зумовлені моральними стражданнями втрати немайнового характеру. Страждання викликають певні зміни у житті особи: неможливість реалізації своїх звичок і бажань, погіршення стосунків у колективі, втрата роботи, втрата довіри близьких людей тощо. Тому, встановлюючи факт такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для такої людини способу життя.

Не спростовуючи негативності емоцій та відчуттів позивача, виниклих зі смертю сина, суд зауважує, що повинен на підставі наданих доказів визначити розмір моральної шкоди, і при цьому керуватися такими принципами: умовна рівність втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей, відповідність вимогам розважливості, розумності, об`єктивного відображення дійсності, справедливості, неупередженого ставлення до усіх учасників процесу.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З огляду на обставини, що встановлені вироком Запорізького апеляційного суду, суд вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, так як саме внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, дії відповідача були неправомірними та між його діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а також встановлена вина відповідача у заподіянні шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 у зв`язку із смертю сина, яка мала місце через злочинну недбалість відповідача, його душевні переживання. Разом з тим, суд констатує, що доказів на підтвердження суттєвих змін у житті позивача після смерті сина до справи не долучено: відсутні медичні документи, які б вказували на погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 , оскільки захворювання у нього виявлено набагато раніше, про що свідчить перебування на «Д» обліку у лікаря онколога з 2017 року, на зв`язок цього погіршення з певними обставинами, на встановлену потребу в медичній та/або психологічній допомозі. Судом також враховується, що позивачем не долучено до позову доказів утримання з боку сина, їх сумісного проживання.

З огляду на наведене, керуючись принципами поміркованості, розважливості, розумності, об`єктивності, добросовісності, справедливості та співмірності, суд вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на його користь у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушеннями, 1 000 000,00 грн.

Стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, на переконання суду, стороною позивача не обґрунтовано.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з вимогами п. 2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Звертаючись до суду позивач повинен був сплатити судовий збір 16 640,00 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Однак, на підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Так як позовні вимоги задоволено частково, а саме на 20% (1 000 000,00 грн / 5 000 000,00 грн х 100%), відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути 3 328,00 грн (20% від 16 640,00 грн) судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий)на користь держави 3 328,00 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 09.06.2026.

Суддя: Коломаренко К. А.