Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №635/5589/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5589/26

Провадження № 1-кп/635/1102/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026226190000130 від 21.05.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Мерефа Харківського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-12.11.2002 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 31.03.2006 року Суходольською ВК Луганської області умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 днів;

-04.04.2007 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 23.10.2010 року Темнівською ВК Харківської області (№100) по відбуттю строку покарання;

- 03.03.2011 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 13.06.2015 року Харківською ВК №43 по відбуттю строку покарання;

-26.10.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік;

-10.12.2015 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.ч.2,3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

-15.03.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 06.10.2020 року Харківською ВК №43 по відбуттю строку покарання,

-16.04.2021 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі,

-25.11.2021 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.263, ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 13.10.2025 року за відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;

В С Т А Н О В И В:

20.05.2026 приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем мешкання в кухні будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в ході конфлікту із ОСОБА_4 , з якою перебуває в сімейних відносинах, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеня останній, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно наніс їй два удари кулаком правої руки в ділянку лівої щоки та над лівим оком та один удар кулаком лівої руки в ділянку перенісся, а потім наніс не менше 10 хаотичних ударів кулаками обох рук по голові, обличчю та шиї, внаслідок чого остання впала на підлогу. Після цього ОСОБА_3 наніс потерпілій, яка лежала на спині, не менше чотирьох ударів ногою в ділянку живота зліва, лівого стегна, лівої сідниці, спричинивши фізичний біль.

Умисними протиправними діями, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 , згідно з висновком експерта №09-714/2026 від 21.05.2026, наступні тілесні ушкодження: синці на голові, обличчі, шиї.

За ступенем тяжкості синці на голові, обличчі, шиї викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, умисні протиправні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення-проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті, а також ознайомлений з обмеженням його права на апеляційне оскарження вироку у разі розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, без дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Потерпіла ОСОБА_4 , згідно її заяви, також не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні, погодилася із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті, а також ознайомлена з обмеженням її права на апеляційне оскарження вироку у разі розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, без дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.

Призначаючи покарання за скоєне в межах пред`явленого обвинувачення, суд керується ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не одружений, не працюючий, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є його щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, обставинами, що пом`якшують і обтяжують покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, є кримінальним проступком, конкретні обставини справи.

Так як ОСОБА_3 офіційно не працює, що унеможливлює призначення йому покарання у виді штрафу та виправних робіт, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч.1 ст.125 КК України, у виді громадських робіт.

Обмежень для призначення даного виду покарання судом не встановлено.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, зокрема і направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми та заборони перебування в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства.

Обмежувальні заходи при призначенні покарання можуть бути застосовані судом як за ініціативою (клопотанням) прокурора, так і за власною ініціативою суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_4 однією сім`єю при тому, що вони не перебували у шлюбі між собою; характер фізичного насильства, яке обвинувачений вчинив стосовно потерпілої, положення статей 1,3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд висновує про те, що дане кримінальне правопорушення є пов`язаним із домашнім насильством і до обвинуваченого слід застосувати обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників, який передбачений ст. 91-1 КК України.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої, призначене судом покарання та обмежувальний захід у своїй сукупності будуть необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідають тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Речові докази та процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід щодо обвинуваченого, не застосовувались.

Цивільний позов під час досудового розслідування не заявлений.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 120 годин громадських робіт.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 1 (один) місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання обвинуваченого.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання, за винятком підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1