Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №308/1905/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1905/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ткаченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивачка), надійшла позовна заява до ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 (далі – відповідач), у якій позивачка просить суд:

-припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_3 ;

-визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 ;

-припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_4 ;

-визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 ;

-стягнути зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РЕОКПП НОМЕР_1 , мешканци АДРЕСА_1 2 355 242 (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч двісті сорок дві) грн. 37 коп. як компенсацію належної їй частини у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони спору перебувають у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2025 року, справа №216/1444/25 шлюб між сторонами розірвано, однак рішення не набрало законної сили через подання відповідачем апеляційної скарги. Подружжя у період шлюбу набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме – квартиру АДРЕСА_3 та на квартиру АДРЕСА_4 . Після припинення фактичних шлюбних стосунків спільне користування вказаним майном стало неможливим, у зв`язку з чим для захисту прав позивачки на належну їй частину майна відповідне майно потрібно поділити.

Крім того, на переконання представниці позивачки, припинення права на частку відповідача не завдасть істотної шкоди його інтересам, так як у його власності залишається інший, більший та ринково більш привабливий об`єкт нерухомого майна, а зобов`язання з виплати компенсації не призведе до реалізації цього об`єкту, так як відповідач має достатній дохід як підприємець, та має у володінні інше майно, як нерухоме, так і рухоме, на яке може бути звернуто стягнення.

До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що сторони набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_5 , котра є єдиним місцем проживання відповідача та його спільної з позивачкою доньки. Жодних перешкод в користуванні вказаною квартирою відповідач позивачці не чинить, позивачка з вимогами про встановлення способу користування житлом або усунення перешкод в користуванні житлом до відповідача або суду не зверталася.

Вартість частки у праві власності позивачки у вказаній квартирі, яку вона просить стягнути з відповідача, становить 2 355 242,37 грн., вказана сума є суттєвою, а тому відповідач не має реальної спроможності виплатити суму такої компенсації.

Стягнення з відповідача компенсації у розмірі 2 355 242,37 грн. за браком у нього платоспроможності неминуче призведе до примусової реалізації всієї квартири з прилюдних торгів у виконавчому провадженні. Відтак єдине житло відповідачів буде відчужене з метою задоволення вимог позивачки, яка на момент набуття 1/2 частки квартири знала про її неподільність.

Відповідач має частку в розмірі 1/3 в двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_6 , житловою площею 28,10 кв.м., приватизованої в 2005 році. Вказана квартира не є місцем проживання відповідача, оскільки площа квартири не дозволяє забезпечити виділення відповідачу належну згідно законодавчо визначених норм площу житла на одну особу, сім`я відповідача (донька) та місце його підприємницької діяльності знаходяться в м. Ужгород. Також вказана квартира не може використовуватись відповідачем в якості житла, оскільки м. Кривий Ріг систематично обстрілюється.

Переїзд відповідача в м. Кривий Ріг спричинить загрозу його життю та здоров`ю, а також життю та здоров`ю його малолітньої доньки, унеможливить здійснення підприємницької діяльності та значно погіршить норму забезпечення житлом і є, по суті, примусовим переселенням.

Жодних доказів наявності у відповідача іншого житла чи дійсної фінансової спроможності сплатити компенсацію у розмірі 2 355 242,37 грн. без звернення стягнення на спірну квартиру позивачка не надала.

Позивачка не позбавлена можливості визначити порядок користування спірною квартирою, яка має дві житлові кімнати та/або вимагати від відповідача усунення їй перешкод в користуванні спільним майном. При цьому позивачка має альтернативні способи захисту свого права, зокрема продаж своєї частки з дотриманням переважного права відповідача відповідно до статті 362 ЦК України, тоді як відповідач такої альтернативи не має.

Ухвалою від 25.02.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 10.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 08.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, зокрема, шляхом їх витребування не застосовувалися.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

16.10.2021 сторони спору зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_3 від 16.10.2021.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.12.2025 по справі №216/1444/25 вказаний шлюб розірвано. Рішення суду першої інстанції на час звернення позивачки з позовом про поділ майна подружжя законної сили не набрало.

Від згаданого шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У період шлюбу сторони набули право власності, зокрема, на таке майно:

-квартиру АДРЕСА_4 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу №834 від 10.06.2024;

-квартиру АДРЕСА_3 , підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу №675 від 10.05.2023.

Суд з`ясував, що відповідач є власником 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_7 , що ним не заперечується.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.ч.1 та 5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Частиною 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

За ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Отже, поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1 та 2 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України)).

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Суд може застосувати і такий спосіб поділу майна, як розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Розподіл речей є самостійним способом поділу подружнього майна та має місце при наявності кількох більш-менш рівнозначних за вартістю речей, які за своєю природою не можуть бути поділені в натурі. Так, суд може розподілити між подружжям будь-які об`єкти права спільної власності, передавши кожному з подружжя певну їх кількість. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Крім того, у процесі поділу майна суд може одночасно застосувати не один спосіб, а їх комбінацію: відносно одних видів речей застосувати їх поділ в натурі, стосовно інших - здійснити передачу одному із подружжя з зобов`язанням певної компенсації другому, а треті види речей - розподілити між сторонами з урахуванням їх вартості. При цьому враховується вартість окремих речей, а також загальна вартість майна, що передається кожному з подружжя.

Норми законодавства України щодо способів та порядку поділу спільної сумісної власності подружжя покликані у тому числі створити ефективний механізм охорони прав співвласника, право на частку якого припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення.

Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду в постанові від 23 вересня 2024 року по справі № 679/533/21 та від 01 квітня 2026 року по справі №565/482/23.

У розглядуваній справі спір виник з приводу поділу 2 об`єктів нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 .

Вказані об`єкти набуті сторонами спору в період шлюбу та є об`єктами спільної власності. Частки учасників спору при поділу вказаного майна є рівними. При цьому доказів на підтвердження подільності наведеного майна матеріали справи не містять.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що представниця позивачки не довела можливість технічного поділу спірної квартири АДРЕСА_4 , адже в даному випадку позивачка наполягає саме на пооб`єктному поділі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі №466/2128/23 наголосила, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що, оцінюючи категорію платоспроможності в широкому її розумінні з метою застосування механізму, визначеного статтею 364 ЦК України, потрібно враховувати, що це не лише про економічну складову, а й про врахування конкретної життєвої ситуації, в якій виник спір, саме тому питання платоспроможності, яке суд має дослідити, виходить за межі звичайних математичних розрахунків. Платоспроможність особи формується не лише за розміром доходу, а й обставинами та способом життя, які сприяють або обмежують її фінансову свободу. У жодному разі платоспроможність не зводиться до відомостей, отриманих із банківських рахунків чи довідки про доходи з місця роботи. Таку спроможність потрібно оцінювати комплексно з урахуванням наявності майна, доступу до джерел доходу, соціального статусу, віку, стану здоров`я, витрат на базові потреби тощо.

В обґрунтування позову представниця позивачки, покликаючись на довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості від 23.12.2025, просила стягнути з відповідача 2 355 242 грн. 37 коп. як компенсацію належної їй частини у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 .

Між тим, у даному випадку позивачка та її представниця не обґрунтували те, за рахунок яких коштів або іншого рухомого чи нерухомого майна може бути сплачена сума компенсації частки позивачки у спільній власності.

Суд з`ясував, що відповідач дійсно є власником 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_7 , проте матеріали справи не містять доказів того, що звернення стягнення на частку у праві власності на квартиру у м. Кривий Ріг дозволяє уникнути звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4 , котра для відповідача являється житлом, що позивачкою під сумнів упродовж розгляду не ставилося.

Суд встановив, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №532778617881 від 24.04.2025.

За 2025 рік відповідачем задекларовано 380 900 грн. доходу, що зафіксовано у декларації за звітний рік.

Разом із цим, із цієї суми відповідач здійснював сплату єдиного податку та військового збору.

Крім того, відповідач сплачує аліменти на утримання доньки згідно із судовим наказом від 01.05.2025 по справі №308/6070/25 у частці від доходу та забезпечує фінансування участі дитини в центрі розвитку «HAPPY ENGLISH», що підтверджується висновком органу опіки та піклування від 02.07.2025 №761/17/01-19.

Також суд зауважує, що звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4 може зумовити необхідність переселення відповідача до м. Кривий Ріг, що, на переконання суду, суттєво впливатиме на можливість спілкування відповідача з дитиною, а також на здійснення господарської діяльності, яку відповідача наразі провадить у м. Ужгород.

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу, що зазначено у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 № 522/17831/20.

На думку суду, поділ спірного майна в ідеальних частках буде найбільш доцільним варіантом поділу.

Сторони як власники двох ідеальних часток можуть домовитися як про продаж та поділ коштів, так і про порядок користування спірним майном.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у ст. 16 ЦК, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19).

Далі Верховний Суд підкреслює, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 40) від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.

Таким чином у задоволенні позовної вимоги про припинення права спільної сумісної власності належить відмовити з підстав обрання позивачкою неналежного способу захисту прав в цій частині.

За подання цього позову з урахуванням понижуючого коефіцієнту сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру становить 13 312 грн. та 2 129,92 грн. за вимоги немайнового характеру.

Вимоги немайнового характеру суд залишив без задоволення, тому підстави для стягнення судового збору з відповідача в цій частині відсутні.

У свою чергу, вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути 6 656 грн. судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 133-141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25899653211000.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 25899653211000.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731131721100.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2731131721100.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Й. Данко