Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №308/3363/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3363/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Хамник М.М.,

за участю секретаря судових засідань – Камілли В.Я.,

представник позивача – адвоката Марини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісні власності та припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Марина Віктор Георгійович звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісні власності та припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач разом з відповідачкою ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 0,1000, кадастровий номер 2110100000:28:002:0026, яка розташована в АДРЕСА_1 . Будучи єдиним власником будинку, що розташований на вказаній земельній ділянці та її співвласником (2/3 частки), вирішив реалізувати своє право на виділ у натурі належної йому частки у праві власності на спірну земельну ділянку, що перебуває у спільній частковій власності з відповідачем. Такий виділ був погоджений з відповідачем. Сторони підписали технічне завдання, так як ніби-то всіх влаштовувала конфігурація земель, які підлягали виділу. Після проведеного поділу, 24.01.2022 року між сторонами підписано акт приймання-передачі межових знаків, які передані на зберігання. Внаслідок поділу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:002:0026 виникли дві новостворені - з № 2110100000:28:001:0242 (0,0667 га) та № 2110100000:28:001:0242 (0,0333 га.). Ділянка, яка виділена ОСОБА_1 отримала кадастровий номер 2110100000:28:001:0242, і розмір останньої становить 0.0667 га. Однак зареєструвати за собою право особистої приватної власності на це майно позивач можливості немає, оскільки відповідач відмовляється завершити реєстрацію земельних ділянок. Це, у свою чергу, позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на володіння землею.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи за адресою вказаною в позовній заяві. Крім того, враховуючи, що відповідач немає зареєстрованого місця проживання, останній також повідомлявся шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду. Заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не подано.

Свідок, ОСОБА_3 , мати позивача та відповідачки, повідомила, що земельну ділянку, яка є предметом позову, набув її чоловік шляхом приватизації. Після смерті чоловіка вона та діти успадкували землю по 1/3. Вона відмовилась від своєї частки на користь сина (позивача), відтак останньому належить 2/3 частки землі. У 2008 році сином придбано житловий будинок, який був розташований на вказаній земельній ділянці. З урахуванням розміщення будинку та часток співвласників земельної ділянки, останні вирішили таким чином і розподілити частки в натурі. Враховуючи те, що і син і донька проживають у місті Києві, вони видали їй довіреність на оформлення часток та реєстрацію права власності у реєстратора. До завершення процедури реєстрації земельних ділянок строк дії довіреності, виданої відповідачем, закінчився, а враховуючи що з нею останнім часом складися неприязні стосунки, це унеможливлює сину провести реєстрацію своєї частки земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 466809, виданого відділом Держкомзему у місті Ужгороді Закарпатської області 08.04.2009 року, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за № 1- 1530 та №1-1531 від 16 листопада 2007 року є співвласником (2/3 частки) земельної ділянки 0,1000 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд) з кадастровим номером 2110100000:28:002:0026, яка розташована в АДРЕСА_1 . Іншим співвласником (в розмірі 1/3 частки) земельної ділянки, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 листопада 2007 року є ОСОБА_2 .

Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 вересня 2008 року, ОСОБА_1 придбав будинок з надвірними будовами, який розміщений на вказаній земельній ділянці, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів за №6557972 від 25.09.2008 року та Витягом КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» Ужгородської міської ради Закарпатської області за № 20702260 від 27.10.2008 року. Житловий будинок (житловою площею 47,0 кв.м, загальною площею 148,4 кв.м), складається із наступних споруд: сарай, огорожа, які розташовані на земельній ділянці площею 0,10 га, за адресою АДРЕСА_1 , тобто земельній ділянці, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , будучи єдиним власником будинку, та співвласником земельної ділянки (2/3 частки) за адресою АДРЕСА_1 , вирішив реалізувати своє право на виділ у натурі належної йому частки у праві власності на спірну земельну ділянку, що перебуває у спільній частковій власності з відповідачем. Як стверджує позивач, такий виділ був погоджений з відповідачем. Так, 24.01.2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі її представника за довіреністю, звернулись до інженера землевпорядника ОСОБА_5 для вирішення питань стосовно поділу в натурі земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:002:0026. Обидві сторони підписали технічне завдання та конфігурацію земель, які підлягали поділу. Після проведеного поділу 24.01.2022 року між сторонами підписано акт приймання-передачі межових знаків, які передані на зберігання. Внаслідок поділу вищевказаної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:002:0026 виникли дві новостворені ділянки: з №2110100000:28:001:0242 (0,0667 га) - позивача та № 2110100000:28:001:0242 (0,0333 га.) – відповідача.

Ділянка, яка виділена позивачу ОСОБА_1 отримала кадастровий номер 2110100000:28:001:0242, і її розмір становить 0,0667 га. Однак зареєструвати за собою право особистої приватної власності на це майно позивач можливості немає, оскільки відповідачка відмовляється завершити процедуру поділу земельної ділянки та припинила спілкування з позивачем, що позбавляє останнього можливості реалізувати своє право на володіння землею.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормами ч.ч.1,2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Частиною 1 ст. 357 ЦК України передбачено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом частин 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

За нормами ч.ч. 1, 3-5 ст.89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попередн ього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно з ч.ч.1 – 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.

Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові №501/2148/17 від 19.05.2021 р.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Відтак, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є усталений порядок користування майном, розмір часток співвласників, технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Також, стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплатити рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки.

Відповідно до висновку експерта № Д15/2025 за результатами земельно-технічної експертизи про розподіл земельної ділянки та виділ частки земельної ділянки в натурі судовим експертом зроблено відповідний висновок про наявність технічної можливості відповідно до нормативно-правових актів розділити земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:28:002:0026, яка розташована в АДРЕСА_1 , відповідно до часток її співвласників, виділивши в натурі ОСОБА_1 2/3 частки даної земельної ділянки, а ОСОБА_2 1/3 частки даної земельної ділянки з врахуванням наявності на даній земельній ділянці житлового будинку житловою площею 47,0 кв.м, загальною площею 148,4 кв.м, з надвірними будовами (сараєм), єдиним власником яких є ОСОБА_1 . Враховуючи специфіку розташування будинку, той факт, що при поділі ділянки він має залишитися на ділянці ОСОБА_1 , необхідність простору для обслуговування будинку, експерт пропонує наступний варіант поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:28:002:0026, яка розташована в АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 з часткою 2/3 пропонується виділити частину ділянки в межах точок 1-2-7-8-1, довжинами ліній між поворотним точками - 22,06 м, 30,85м, 21,21м, 30,97м. загальною площею 666,67 м.кв., що рівно 0,066667 га. відображено в додатку №1, виділено синім кольором.; Купар- ОСОБА_6 з часткою 1/3 пропонується виділити частину ділянки в межах точок 2-3-4-5-6-7, довжинами ліній між поворотним точками - 35,85м, 3,55м0, 12,32м, 4,90м, 15,98м, 21,21м. загальною площею 333,33 м.кв., що рівно 0,033333 га. відображено в додатку №1, виділено червоним кольором.

Отже, згідно з експертним висновком є технічно можливим виділення в натурі кожній із сторін належні їм частки на земельну ділянку, яка перебуває у їх спільній власності з урахуванням розташованого на ній житлового будинку та сараю, одноосібним власником яких є ОСОБА_1 .

Згідно з п. 5 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не в результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або державна реєстрація прав проводиться не автоматично у випадках, визначених цим Законом, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

Вказана норма не надає можливості позивачеві одноосібно вирішити питання щодо реєстрації в державному реєстрі речових прав виділеної за взаємною згодою співвласників з новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:28:001:0242.

Оскільки на даний час ОСОБА_1 не може належним чином користуватись та розпоряджатись своєю власністю, тому просить суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:28:001:0242 розміром 0,0667 га. та визнати за ним право особистої приватної власності на вищевказану земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність здійснення розподілу спірної земельної ділянки між співвласниками та виділити позивачу належну йому частку згідно висновку експерта № Д-15/2025 від 15.05.2025 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у сумі 3559грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 19, 41 Конституції України, ст. ст. 3, 19, 55, 78, 80, 81, 84, 116, 121, 122 ЗК України, ст. ст. 15, 16, 321, 328, 387, 388, 390 ЦК України, 4, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісні власності та припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку, - задоволити повністю.

Здійснити реальний розподіл земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 2110100000:28:002:0026 площею 0,1000, виділивши ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в натурі у власність 2/3 частки із земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 110100000:28:002:0026, згідно висновку експерта № Д-15/2025 від 15.05.2025 року, а іншу - 1/3 частки, відповідачеві ОСОБА_2 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий № 2110100000:28:002:0026, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в подальшому була розділена на земельні ділянки з кадастровими номерами №2110100000:28:001:0242 (0,0667 га) та № 2110100000:28:001:0243 (0,0333 га.).

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:28:001:0242 розміром 0,0667 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 3559(три тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

Повне судового рішення складено 08.06.2026.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник