Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №632/137/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/137/26

провадження № 1-кп/632/117/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221120000028 від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миронівка Первомайського району Харківської області, має повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, є особою з інвалідністю 2 групи, має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_6 ,

обвинувачений – ОСОБА_4 ,

захисник - ОСОБА_7 ,-

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_4 висловив службовим особам пропозицію надати їм неправомірну вигоду за невчинення дій в його інтересах з використанням їхнього службового становища, а саме — за не складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), передбачене частиною першою статті 130 КУпАП за таких обставин.

Так, 27 січня 2026 року близько 19 год. 30 хв. поліцейські ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області — ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які цього ж дня о 08-00 години заступили на службу у складі екіпажу автопатруля для виконання покладених на них службових обов`язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» (відповідно до графіку несення служби особовим складом та розстановки сил та засобів ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області на січень 2026 року), виконуючи покладені на них службові обов`язки з безперервного та цілодобового патрулювання території обслуговування з метою контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху чинних правил, норм і стандартів, у сфері безпеки дорожнього руху, на службовому автомобілі марки «RENAULT» модель «DUSTER», державний номер 2338 по вулиці Слобожанська у селище Миронівка Лозівського району Харківська область зупинили на підставі пункту 2 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21213», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого - водія ОСОБА_4 .

Надалі, перед початком перевірки документів, відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», обвинуваченого-водія ОСОБА_4 було попереджено про застосування поліцейського заходу, а саме — використання технічних приладів для відеофіксації розмови. У ході перевірки документів встановлено, що обвинувачений — водій ОСОБА_4 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння — запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя — за що передбачена адміністративна відповідальність згідно зі статтею 130 КУпАП.

Після чого, обвинуваченому — водію ОСОБА_4 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного у встановленому законом порядку (шляхом проходження перевірки на алкотестері газоаналізаторі марки «DRAGER» модель 6820, яким був оснащений екіпаж або ж прослідувати до найближчого медичного закладу для проходження такого огляду). Надалі, обвинувачений - водій ОСОБА_4 , пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки - шляхом проходження перевірки на алкотестері газоаналізаторі марки «DRAGER» модель 6820, за результатами якого було встановлено наявність алкоголю — 0,52‰. Після чого, обвинуваченому — водію ОСОБА_4 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За вказаних обставин, у обвинуваченого ОСОБА_4 , який усвідомлював, що вчинені ним дії є порушенням вимог Правил дорожнього руху та містять склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за статтею 130 КУпАП, виник злочинний умисел спрямований на пропозицію службовій особі неправомірної вигоди за невчинення нею в його інтересах дії із використанням службового становища, а саме — за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усвідомлюючи незаконність своїх дій та діючи умисно, обвинувачений ОСОБА_4 27 січня 2026 близько 19 год. 37 хв, реалізуючи свій злочинний умисел з метою пропозиції неправомірної вигоди поліцейському, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, по вулиці Слобожанська у селище Миронівка Лозівського района Харківської області, поруч із поліцейським ВП №?1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , розуміючи, що останній відповідно до пункту 1 примітки до ст. 364 КК України є особою, яка постійно здійснює функції представника влади, а саме, Національної поліції України — центрального органу виконавчої влади, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки й порядку, тобто є службовою особою, запропонував неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1000 (однієї тисячі) доларів США, що за офіційним курсом НБУ на момент пропозиції грошових коштів, тобто станом на 27 січня 2026 року складає за 1 долар США - 43,1253 гривень, на загальну суму 43 125,30 гривень за не складання протоколу про адміністративне правопорушення (за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП

Поліцейський ВП №?1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння обвинуваченого ОСОБА_4 , не прийняв його пропозицію та в усній формі попередив його про кримінальну відповідальність за вчинені дії, а саме — за пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення будь-якої дії з використанням її службового становища.

Отримавши відмову від працівника поліції ОСОБА_9 , а також попередження про кримінальну відповідальність за незаконні дії, обвинувачений ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, близько 19 год. 38 хв. 27січня 2026 року, підійшов до поліцейського ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , розуміючи, що останній відповідно до пункту 1 примітки до ст. 364 КК України також є особою, що постійно здійснює функції представника влади, тобто є службовою особою, та знову запропонував надати як неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 1000 (однієї тисячі) доларів США, що за офіційним курсом НБУ на момент пропозиції грошових коштів, тобто на 27 січня 2026 складає за 1 долар СІНА - 43,1253 гривень, на загальну суму 43 125,30 гривень за не складання протоколу про адміністративне правопорушення (за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поліцейський ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння обвинуваченого ОСОБА_4 , не прийняв його пропозицію та в усній формі попередив його про кримінальну відповідальність за вчинені дії, а саме — за пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення будь-якої дії з використанням її службового становища.

Отримавши відмову від працівників поліції, а також попередження про кримінальну відповідальність за незаконні дії, обвинувачений ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, діючи умисно, близько 19 год. 42 хв. 27 січня 2026 року, під час складання матеріалів щодо нього про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, перебуваючи в салоні службового автомобіля марки «RENAULT» модель «DUSTER», державний номер НОМЕР_2 , на передньому пасажирському сидінні поруч з поліцейським ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , розуміючи, що останній відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, знову запропонував неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1000 (однієї тисячі) доларів США, що за офіційним курсом НБУ на момент пропозиції грошових коштів, тобто на 27.01.2026 складає за 1 долар США - 43,1253 гривень, на загальну суму 43 125,30 гривень за не складання протоколу про адміністративне правопорушення (за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Поліцейський ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння обвинуваченого ОСОБА_4 , не прийняв його пропозицію та в усній формі знову попередив його про кримінальну відповідальність за вчинені дії, а саме — за пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення будь-якої дії з використанням її службового становища.

За фактом пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі поліцейськими негайно повідомлено про це за номером екстреного виклику поліції «102», що зареєстрований в ІТС ІПНП (Інформаційно-телекомунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України») для передачі інформації до чергової частини ВП №?1 Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області про незаконні дії обвинуваченого ОСОБА_4 .

Таким чином, 27 січня 2026 року у період часу з 19 години 37 хвилин до 19 години 42 хвилин, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості по вулиці Слобожанська у селище Миронівка Лозівського району Харківської області, усвідомлюючи, що порушив Правила дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 ст. 130 КУпАП, розуміючи незаконність своїх дій та суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи з єдиним злочинним умислом, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, після неодноразової відмови працівників поліції від отримання грошових коштів як неправомірної вигоди та неодноразового попередження про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України, тобто достовірно усвідомлюючи наявність кримінальної відповідальності за пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення нею будь-якої дії з використанням службового становища, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово висловив пропозицію поліцейським ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відповідно до пункту 1 примітки до ст. 364 КК України є службовими особами, — про надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 1000 (однієї тисячі) доларів США, що за офіційним курсом НБУ на момент пропозиції грошових коштів, станом на 27січня 2026 складає за 1 долар США - 43,1253 гривень, на загальну суму 43 125,30 гривень за невчинення службовою особою дії в його інтересах із використанням службового становища, а саме — за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 , скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням її службового становища.

ІІ. Позиція сторони захисту, обвинуваченого ОСОБА_4 щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду (щодо дослідження доказів).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), які викладені в обвинувальному акті. При цьому зазначив, що не оспорює правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 369 КК України, повністю визнає свою вину.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, що дійсно за наведених вище обставин місця і часу (27 січня 2026 року близько 20-00 годин), з метою уникнення адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, розуміючи, що, проведеним поліцейськими оглядом на стан його алкогольного сп`яніння встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, запропонував останнім надати їм грошові кошти (неправомірну вигоду), за не складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, він ( ОСОБА_4 ) спочатку запропонував одному з поліцейських, який був у складі патрульного наряду — ОСОБА_9 — надати 1000 доларів США, що еквівалентно 43125,30 гривень, а потім підійшов до іншого — ОСОБА_8 та запропоновав таку ж суму, потім знову— під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення у службовому автомобілі запропоновував неправомірну вигоду поліцейському ОСОБА_8 у розмірі 1000 доларів США, що еквівалентно 43125,30 гривень. Поліцейські попереджали його про кримінальну відповідальність за такі дії, проте він сподівався, що зможе вирішити питання. Обвинувачений зазначив, що шкодує про вчинене, засуджує свої дії та щиро кається. Запевнив, що зробив відповідні висновки та ніколи не повторить скоєного. Також прохав не позбавляти його волі, оскільки він має неповнолітнього сина 2009 року народження, має інвалідність, має підробіток та гроші на рахунку у банку.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, а також не оспорював кваліфікацію злочину за ч. 1 ст. 369 КК України, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження без дослідження доказів у повному обсязі, обмежившись допитом обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Отже, у межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за згодою учасників судового провадження, суд, визнав доцільним розгляд кримінального провадження здійснити в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та висновки суду.

Частиною 1 статті 369 КК України передбачено кримінальну відповідальність, зокрема, за пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, будь-якої дії з використанням службового становища.

Відповідно до п. 1 Примітки статті 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України — це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із положень Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський (інспектор) сектору патрульної поліції, відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює зокрема: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контроль за дотримання правил дорожнього руху; забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; первинне реагування на повідомлення про правопорушення (в тому числі ті, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством; самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством, припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, застосовуючи для цього передбачені законодавством права та повноваження; розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством; затримання осіб на підставах і в порядку, передбачених законодавством, а також доставляє затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення (у визначених законодавством порядку) до підрозділів національної поліції України та/або суду.

Визнавши покази обвинуваченого ОСОБА_4 належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні, приймаючи до уваги, що останній не піддає сумніву фактичні обставини справи, правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у висунутому йому обвинуваченні доведеною повністю.

Отже, суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 369 КК України – пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням її службового становища.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог статей 50 і 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із рекомендаціями, викладеними у абзаці 2 пункту 1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, зокрема, що обвинувачений ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 12 КК України вчинив нетяжкий злочин, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він одружений; перебуває на соціальному забезпеченні, як інвалід 2 групи; має на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_5 , 2009 року народження; офіційно не працевлаштований; відповідно до характеристики, наданої старостою Миронівського старостинського округу, ОСОБА_4 приймає участь у громадських зборах і роботах, що проводяться на території громади, у конфліктних ситуаціях з сусідами не перебуває, тобто характеризується з позитивної сторони; на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває; раніше не судимий, зокрема не засуджувався за злочини, пов`язані з насильством, до адміністративної відповідальності за насильницькі правопорушення не притягувався, у січні 2026 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 126 КУпАП та за ч.1 статті 130 КУпАП; перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з висновком досудової доповіді органу пробації, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 є середнім, як і рівень його небезпеки для суспільства. Дослідження інформації, що характеризує ОСОБА_4 за місцем проживання, умовами життєдіяльності, соціальними відносинами, а також оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення і його ймовірної небезпеки для суспільства — свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Згідно із ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття обвинуваченого, враховуючи, що останній висловив жаль з приводу вчиненого, зазначив, що готовий понести заслужене покарання, розкаявся у вчиненному.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд приймає до уваги висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах «Souring v. UK», «Shvydka v. Ukraine», «Tammer v. Estonia», - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд має призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 50 КК України).

Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Основним критерієм градації видів покарань, які можуть бути застосовані судом до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, є місце прав людини, втручання в які передбачає кожен із заходів примусу, в загальновизнаній ієрархії людських цінностей. У цій ієрархії право особи на свободу й особисту недоторканність має вищу цінність порівняно з правом власності та іншими речовими правами. Виходячи з цього ціннісного орієнтира, законодавчий перелік видів покарань, установлених у ст. 51 КК України, побудований за принципом «сходів», де кожному виду покарання відведено відповідний щабель на шляху від менш суворого до більш суворого. Зокрема, в ієрархії видів покарань штраф є найм`якішим серед інших, зокрема таких, як обмеження чи позбавлення волі.

Отже, з урахуванням принципів призначення покарання — індивідуалізації, справедливості, достатності та виваженості, беручи до уваги обставини, передбачені статтями 65–67 Кримінального кодексу України, інші положення закону, викладені вище, а також висновки ЄСПЛ; зважаючи на характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, його конкретні обставини та наслідки, особу винного ( є особою з інвалідністю, має на утриманні неповнолітнього сина), наявність обставини, що пом`якшує покарання — щире каяття, і обставини, що обтяжує покарання, — вчинення правопорушення у стані алкогольного сп`яніння,висновки досудової доповіді, суд доходить висновку, що в конкретному випадку мети покарання можливо досягти шляхом застосування до обвинуваченого одного із заходів примусу, передбаченого санкцією частини першої статті 369 КК України, який не пов`язаний з обмеженням чи позбавленням волі.

Таким чином, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією частини першої статті 369 КК України, у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 34000 гривень, враховуючи, що кримінальним правопорушенням не завдано майнової шкоди (про що зазначено в обвинувальному акті). Таке покарання забезпечить дотримання засад призначення покарання, зокрема його індивідуалізації, буде справедливим, адекватним для обвинуваченого, необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні не обирався, за відсутністю клопотань сторони обвинувачення, суд не вбачає підстав для обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Речові докази по кримінальному провадженню: два електронних носії інформації - оптичні диски формату DVD-R– залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Златопільський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1