Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №643/9019/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/9019/26

Провадження № 2/643/6322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в особі представника Сахарової О.І., яка діє на підставі довіреності, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 в сумі 27 381,37 грн, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 24.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №460887653 на суму 3000,00 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зазначив, що договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV639DW. Посилався, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, у тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій буде надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Зазначив, що згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 3 000,00 грн, шляхом перерахування через банк провайдер. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7 000,00 грн. Посилався, що 28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого у подальшому укладалися Додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Зазначив, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 164 від 14.12.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Зазначив, що 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Зазначив, що 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Посилався, що розрахунки заборгованості за кредитним договором підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс». Зауважував, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки ТОВ «ФК «Ейс» також не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Посилався, що загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором, становить 27 381,37 грн, яка складається з: 6 998,27 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20 383,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Аргументи учасників справи

19 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому відповідач частково визнала позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». В обґрунтування обраної позиції посилалася, що за вказаним договором первісним кредитором незаконно нараховано відсотки після спливу строку кредитування, а з вимогами про стягнення грошових коштів як міри відповідальності на підставі статті 625 ЦК України позивач не звертався. Зазначила, що 15.10.2021 нею було оформлено останню пролонгацію Договору №460887653 від 24.06.2021 та сплачено усі нараховані на зазначену дату відсотки. За змістом зазначеного розрахунку станом на 15.10.2021 її заборгованість перед первинним кредитором складала: 6 998,27 грн за тілом кредиту 0,00 грн за відсотками. Зауважила, що, починаючи з 15.10.2021 вона пролонгацій більше не оформлювала, а отже строк дії Договору №460887653 було продовжено до 15.11.2021, як це передбачено відповідно до пункту 1.8 Договору. Отже 30 днів з 15.10.2021 первинний кредитор мав право нараховувати їй відсотки за ставкою 1,7% в день від тіла кредиту, що в загальному складає 3 569,10 грн (118,97 х 30). Відтак посилалася, що загальна заборгованість перед позивачем станом на дату звернення до суду становить 6 998,27 грн - за тілом кредиту; 3569,10 грн - за відсотками, що разом складає 10 567,37 грн.

19 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, у якій вважала заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування обраної позиції посилалася, що відповідно до п. 4.3 Кредитного договору № 460887653 від 24.06.2021 проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відтак, зазначила, що кредитним договором № 460887653 від 24.06.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку, яка буде застосовуватись в період прострочення. Посилалася, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 06 травня 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання. Задовольнив частково клопотання позивача про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка 5168-75XX-XXXX-2471; про факт зарахування коштів на картковий рахунок – маска Картки 5168-75XX-XXXX-2471 у період з період з 24.06.2021 по 31.07.2021 у сумі 3 000,00 грн, 3 000,00 грн, 1 000,00 грн. В іншій частині клопотання відмовив.

29 травня 2026 року засобами поштового зв`язку від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Ейс».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила, скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

За правилами ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що позивачем надано суду заяву про розгляд справи за відсутності свого представника, відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

За правилами ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року, прийнятій у справі №1519/2-5034/11, провадження №61-175сво21, «згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін».

З урахуванням положень ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення цього рішення суду є 08 червня 2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

24.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір кредитної лінії №460887653 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника MNV639DW (надалі - Договір).

Умовами п. 1.1 Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Правила»).

Згідно з п. 1.2 Договору сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

У п. 1.3 Договору сторони погодили, що кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 3000 грн 00 коп одразу після укладення Договору.

Згідно з п. 1.4 Договору позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

За змістом п. 1.5 Договору загальна сума кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту (Траншів) отриманих протягом всього строку дії Договору.

Відповідно до п. 1.6 Договору позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

Згідно з п. 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – «Дисконтний період»). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.

У п. 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. При цьому сторони узгоджують, що кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів.

У п. 1.9 Договору сторони визначили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: згідно з п.п. 1.9.1: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 558,45 процентів річних, що становить 1,53 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; згідно з п.п. 1.9.2: за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Згідно з п.п. 1.9.3 у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відповідно до пункту 4.2. договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п. 1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору.

У п. 4.3 Договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з довідками, наданими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №460887653/07052025/Э від 07.05.2025, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 26.07.2021 грошові кошти в сумі 1 000,00 гривень, 01.07.2021 в сумі 3 000,00 гривень, 24.06.2021 в сумі 3 000,00 гривень.

Окрім того, факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 7 000,00 грн підтверджується повідомленням від АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260512/54924-БТ від 06.05.2026, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 24.06.2021 та 01.07.2021 було здійснено переказ коштів в сумі 3 000,00 грн, 26.07.2021 грошові кошти в сумі 1 000,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (надалі Договір), за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п.п. 2.1, 4.1.). Крім того, у п. 1.3. сторони визначили поняття «Право вимоги», яке означає, що всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2. договору в наступній редакції, зокрема строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Всі інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, зокрема п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (п. 8.2.).

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022.

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2023.

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої, зокрема сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №164 від 14.12.2021, ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 у розмірі 18 367,61 грн, з яких заборгованість по основному боргу 6 998,27 грн; заборгованість по відсотках – 11 369,34 грн.

Як убачається зі змісту Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №164 від 14.12.2021 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, підписаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.12.2021, сторони підтвердили, що станом на 31.12.2021 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №164 від 14.12.2021 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Окрім того, у п. 1.3. сторони визначили поняття «Право вимоги», яке означає, що всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 у розмірі 27 381,37 грн, з яких заборгованість по основному боргу становить 6 998,27 грн; заборгованість по відсотках – 20 383,10 грн.

Згідно з копією платіжної інструкції в національній валюті від 22 грудня 2023 року №5279 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» 3 582 331,73 гривень з призначенням платежу: «оплата за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги №2 від 20.12.2023 та Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023».

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 у сумі 27 381,37 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та актом прийому-передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 за договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Згідно з платіжними інструкціями в національній валюті від 24.09.2025 №360, від 19 вересня 2025 року №357, від 19 вересня 2025 року №358, від 18 вересня 2025 року, від 19 вересня 2025 року №356, від 12 серпня 2025 року №317, від 04 вересня 2025 року №344, ТОВ «ФК «Ейс» здійснювало на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату фінансування за відступлення Права Вимоги згідно з договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 станом на дату продажу – 14.12.2021, з урахуванням погашень становить: 6 998,27 грн – за тілом кредиту; 11 369,34 грн – за процентами. 14.07.2021 ОСОБА_1 здійснила оплату за кредитом в сумі 0,30 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 1 514,70 грн – в рахунок сплати процентів; 13.08.2021 0,30 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 3 365,70 грн – в рахунок сплати процентів; 12.09.2021 0,30 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 2 855,70 грн – в рахунок сплати процентів; 15.10.2021 0,83 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 1 963,17 грн – в рахунок сплати процентів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 становить 27 381,37 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 6 998,27 грн, за процентами – 20 383,10 грн.

Представником ТОВ «ФК «Ейс» складено виписку з особового рахунку за Кредитним договором №460887653 від 24.06.2021, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 26.12.2025 складає 27 381,37 грн, з яких: 6 998,27 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 20 383,10 грн – прострочена заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України унормовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Правилами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Правилами ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом установлено, що 24.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір кредитної лінії №460887653 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника MNV639DW. Факт укладення вказаного договору не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Матеріалами справи знаходить своє підтвердження, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок ОСОБА_1 24.06.2021 грошові кошти в сумі 3 000,00 грн; 01.07.2021 в сумі 3000,00 грн та 26.07.2021 в сумі 1 000,00 грн, усього – 7 000,00 грн. Крім того, вказані обставини підтвердила у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 .

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №460887653 від 24.06.2021 на підставі договору факторингу №28/1118-01.

У подальшому між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року, на підставі якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №460887653 від 24.06.2021.

11 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Договором №460887653 від 24.06.2021.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 здійснювала погашення за тілом кредиту за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021, а саме: 14.07.2021 в сумі 0,30 грн, 13.08.2021 в сумі 0,30 грн, 12.09.2021 в сумі 0,30 грн, 15.10.2021 в сумі 0,83 грн, всього на суму 1,73 грн. Первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначено, що станом на дату продажу – 14.12.2021, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту з урахуванням погашень становить 6 998,27 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 в частині тіла кредиту суми 6 998,27 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач визнає вказану заборгованість. Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 998,27 грн підлягають задоволенню.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.

Як убачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», з 24.06.2021 по 14.07.2021 ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за процентною ставкою 1,53% на день; з 15.07.2021 по 25.07.2021 по 13.08.2021 за процентною ставкою 1,70% на день, з 14.08.2021 по 12.09.2021 за процентною ставкою 1,36% на день, з 13.09.2021 по 11.11.2021 0,85% на день; з 15.11.2021 по 14.12.2021 за процентною ставкою 2,30% на день.

Позивачем долучено до позовної заяви довідку щодо дій позичальника в Інфомаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у якій зазначено, що позичальником ОСОБА_1 були вчинені дії з метою продовження Дисконтного періоду, а саме: 1) 14.07.2021 сплачено нараховані проценти в сумі 1 515,00 грн, кількість днів, на які продовжено строк кредитування – 30, процентна ставка, яка застосовується на період продовження строку кредитування – 1,70% на день; 2) 13.08.2021 сплачено нараховані проценти в сумі 3 366,00 грн, кількість днів, на які продовжено строк кредитування – 30, процентна ставка, яка застосовується на період продовження строку кредитування – 1,36% на день; 3) 12.09.2021 сплачено нараховані проценти в сумі 2 856,00 грн, кількість днів, на які продовжено строк кредитування – 30, процентна ставка, яка застосовується на період продовження строку кредитування – 0,85% на день; 4) 15.10.2021 сплачено нараховані проценти в сумі 1 949,00 грн, кількість днів, на які продовжено строк кредитування – 30, процентна ставка, яка застосовується на період продовження строку кредитування – 0,85% на день, кінцева дата оплати – 11.11.2021.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс» за договором №460887653 від 24.06.2021, ТОВ «Таліон Плюс» з 14.12.2021 по 08.02.2022 продовжувало нараховувати відповідачу відсотки за процентною ставкою 2,30% на день.

У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що 15.10.2021 нею було оформлено останню пролонгацію Договору №460887653 від 24.06.2021 та сплачено усі нараховані на зазначену дату відсотки. Зауважила, що, починаючи з 15.10.2021 вона пролонгацій більше не оформлювала, а отже строк дії Договору №460887653 було продовжено до 15.11.2021, як це передбачено відповідно до пункту 1.8 Договору на 30 днів. Посилалася, що 30 днів - з 15.10.2021 первинний кредитор мав право нараховувати їй відсотки за ставкою 1,7% в день від тіла кредиту, що в загальному складає 3 569,10 грн (118,97 * 30).

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, перевіривши надані розрахунки заборгованості, доходить такого висновку.

Відповідно до п. 1.7 Договору №460887653 від 24.06.2021 кредитна лінія надається строком на 20 (двадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – «Дисконтний період»).

У п. 1.8 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. При цьому сторони узгоджують, що кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів.

У п. 1.9 Договору сторони визначили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в такому порядку: згідно з п.п. 1.9.1: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 558,45 процентів річних, що становить 1,53 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; згідно з п.п. 1.9.2: за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Згідно з п.п. 1.9.3 у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

Відтак, заборгованість відповідача за процентами має обраховуватися таким чином: дисконтний період відповідно до п. 1.7 Договору з 24.06.2021 по 13.07.2021 за процентною ставкою 1,53% на день від тіла кредиту: 1) з 24.06.2021 по 30.06.2021: 6 х 45,90 = 275,40; 2) з 01.07.2021 по 13.07.2021: 13 х 91,8 = 1 193,40.

На виконання п. 1.8 Договору відповідачем було продовжено строк надання кредитної лінії, шляхом здійснення 14.07.2021 оплати всіх фактично нарахованих процентів, відтак, як це визначено умовами п.п. 1.9.2 договору з 14.07.2021 по 12.08.2021 їй мають нараховуватися відсотки за процентною ставкою 1,70% на день від тіла кредиту: 1) з 14.07.2021 по 25.07.2021: 12 х 101,99 = 1 223,88; 2) з 26.07.2021 по 12.08.2021: 18 х 118,99 = 2 141,82.

На виконання п. 1.8 Договору відповідачем було продовжено строк надання кредитної лінії, шляхом здійснення 13.08.2021 оплати всіх фактично нарахованих процентів, відтак, як це визначено умовами п.п. 1.9.2 договору з 13.08.2021 по 12.09.2021 їй мають нараховуватися відсотки за процентною ставкою 1,70% на день від тіла кредиту: з 13.08.2021 по 11.09.2021: 30 х 118,98 = 3 569,40.

На виконання п. 1.8 Договору відповідачем було продовжено строк надання кредитної лінії, шляхом здійснення 12.09.2021 оплати процентів в сумі 2 855,70 грн, відтак за період 12.09.2021 по 11.10.2021 (30 днів) їй мають нараховуватися відсотки за процентною ставкою 1,70% на день від тіла кредиту: з 12.09.2021 по 11.10.2021: 30 х 118,98 = 3 569,40.

15.10.2021 відповідачем було здійснено погашення відсотків за договором в сумі 1 963,17 грн, відтак 15.10.2021 відповідачем було пролонговано договір ще на 30 днів: з 15.10.2021 по 13.11.2021: 30 х 118,97 = 3 569,10.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що, починаючи з 15.10.2021 остання пролонгацій більше не оформлювала, а отже строк дії Договору №460887653 було продовжено відповідно до пункту 1.8 Договору на 30 днів, відтак 15.10.2021 первинний кредитор мав право нараховувати їй відсотки за ставкою 1,7% в день від тіла кредиту.

Крім того, суд враховує здійснені ОСОБА_1 погашення заборгованості за процентам в сумі 9 701,00 грн, відтак розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню з відповідача за період з 24.06.2021 по 13.11.2021 становить 5 841,40 грн (15 542,40 - 9 701,00 = 5 841,40).

Що стосується посилань представника позивача у відповіді на відзив про те, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. кредитного договору №460887653 від 24.06.2021, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відтак, договором передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку, яка буде застосовуватись в період прострочення, то суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 4.2. Договору №460887653 від 24.06.2021 строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п. 1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору.

У п. 4.3 Договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як було установлено судом, останній транш за кредитним договором в сумі 1 000,00 грн було перераховано на користь позичальника 26.07.2021, останні дії щодо пролонгації договору були вчинені позичальником 15.10.2021, відтак строк дії договору обчислюється з 24.06.2021 по 13.11.2021 включно.

Відповідно до розрахунку заборгованості, після 13.11.2021 відповідачу нараховувалися відсотки до 08.02.2022 за процентною ставкою 2,30% на день.

Так, відповідно до п. 4.3 Договору проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п. 1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Водночас кредитний договір №460887653 від 24.06.2021 не містить п. 1.7.2, яким було б визначено розмір процентів за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначено, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відтак, за період з 14.11.2021 по 08.02.2022 позивач має право на стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в розмірі, передбаченому статтею 625 Цивільного кодексу України, позаяк п. 1.7.2 договору, на якій відсилає п. 4.3 договору №460887653 від 24.06.2021 відсутній.

З огляду на наведене вище, проценти за неправомірне користування кредитом за період з 14.11.2021 по 08.12.2022 включно (87 днів) становлять 50,04 гривень, які обраховуються таким чином: 6 998,27 х 3% х 87 : 365 : 100 = 50,04. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача відсотки в сумі 5 891,44 грн, з яких: відсотки за правомірне користування чужими коштами в сумі 5 841,40 грн; та відсотки за неправомірне користування чужими коштами згідно з умовами п. 4.3. Договору та відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 50,04 грн.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №460887653 від 24.06.2021 в сумі 12 889,71 гривень, яка складається з: 6 998,27 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 5891,44 гривень - заборгованість по сплаті відсотків.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 47,07%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 253,19 гривень (2 662,40 : 100 х 47,07 = 1 253,19).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 клопотала про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Зазначила, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною і неспівмірною зі складністю справи на наданими адвокатом послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Так, судом установлено, що 20.08.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

У Додатку №1 до Договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025, підписаному ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» міститься Протокол вартості послуг.

01.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» уклали Додаткову угоду №25770937086 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, якою погодили, що ТОВ «ФК «Ейс» доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за договором №460887653 від 24.06.2021.

23.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» підписали Акт прийому-передачі наданих послуг, яким підтвердили, що виконавець надав, а клієнт отримав послуги: 1) складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 за договором №460887653 від 24.06.2021, кількість годин – 2, вартість – 5 000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №460887653 від 24.06.2021, кількість годин – 2, вартість – 1 000,00 грн; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором №460887653 від 24.06.2021 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин – 1, вартість – 500,00 грн; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором №460887653 від 24.06.2021 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин – 1, вартість – 500,00 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, ураховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, зважаючи на те, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 47,07% - в сумі 3 294,90 гривень (47,07% х 7 000,00 гривень : 100 = 3 294,90).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №460887653від 24.06.2021 в сумі 12 889 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 71 копійка.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1 253 (одна тисяча двісті п`ятдесят три) гривень 19 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 294 (три тисячі двісті дев`яносто чотири) гривень 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 08 червня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова