Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №320/513/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/513/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя Говорун О.В.

судді: Попова О.Г., Чуприна О.В.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Оскаржуване судове рішення - ухвала Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2022 №2/3/1/4457, починаючи з 01.04.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2022 №2/3/1/4457, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням суду першої інстанції від 17.03.2023 позов задоволено.

Від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі.

Ухвалою суду першої інстанції від 06.04.2026 вказану заяву позивача про зміну способу виконання судового рішення задоволено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що з огляду на невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо здійснення пенсійних виплат протягом двох місяців, що є самостійною підставою для зміни способу його виконання шляхом стягнення коштів, наявні правові підстави для задоволення заяви позивача.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву позивача залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постановляючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що задоволення заяви позивача про зміну чи встановлення способу виконання рішення суду фактично змінить рішення суду по суті та спосіб захисту. Передбачений статтею 5 КАС України, що був обраний судом під час розгляду справи по суті.

У межах встановленого судом строку від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 129 та 129-1 Конституції України визначена обов`язковість рішень суду як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано статтею 378 КАС України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частини 1 статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 приписи статті 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові Верховного Суду від 28.10.2025 (справа № 380/7706/22) зазначено, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі № 320/513/23, яке набрало законної сили 17.04.2023, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2022 №2/3/1/4457, та виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.12.2025 № 41404-43150/М-02/8-1000/25, відповідачем, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі № 320/513/23, нараховано 199639,53 грн. Виплати здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Доказів щодо фактичної виплати позивачу нарахованих за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі № 320/513/23 грошових коштів в розмірі 199639,53 грн до суду надано не було.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі № 320/513/23 на час подачі заяви про зміну способу виконання судового рішення відповідачем не виконано.

Таким чином, виходячи з приписів частини 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), дослідивши предмет позову в цій справі, враховуючи строк, протягом якого суб`єкт владних повноважень не виконує рішення, яке набрало законної сили, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що наявні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній адміністративній справі шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 пенсійні виплати в розмірі 129616,45 грн.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а відтак ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 311, 322 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді О.Г. Попова

О.В. Чуприна