Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №420/21271/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21271/25

Категорія:112010200 Головуючий 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:16.12.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Одеській області, ГУПФ України в Дніпропетровський області, ГУПФ України в Чернігівській області, ГУПФ України в Харківській області, ГУПФ України у Львівській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області від 28 червня 2024 року №155250029286;

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Чернігівській області від 12 липня 2024 року №155250029286;

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Харківській області від 09 серпня 2024 року №155250029286;

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України у Львівській області від 02 червня 2025 року №155250029286;

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Одеській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби під час мобілізації в особливий період в розрахунку один місяць служби за три, а саме: участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію російської федерації проти України в період з 21 квітня 2022 року - 22 грудня 2022 року, 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 року - 08 січня 2023 року, 21 січня 2023 року - 23 січня 2023 року, 07 серпня 2024 року, 09 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 16 серпня 2024 року - 17 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 25 серпня 2024 року, 27 серпня 2024 року - 29 серпня 2024 року, 10 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 17 серпня 2024 року, 18 серпня 2024 року, 21 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 24 серпня 2024 року, 28 серпня 2024 року, 30 серпня 2024 року, 04 жовтня 2024 року, 09 жовтня 2024 року - 10 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року - 15 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року - 18 жовтня 2024 року, 20 жовтня 2024 року, 22 жовтня 2024 року - 23 жовтня 2024 року, 25 жовтня 2024 року - 26 жовтня 2024 року, 29 жовтня 2024 року - 31 жовтня 2024 року, 01 листопада 2024 року - 03 листопада 2024 року, 05 листопада 2024 року, 07 листопада 2024 року, 12 листопада 2024 року - 13 листопада 2024 року, 19 листопада 2024 року - 20 листопада 2024 року, 26 листопада 2024 року, 28 листопада 2024 року, 03 грудня 2024 року, 10 грудня 2024 року, 13 грудня 2024 року, 17 грудня 2024 року - 18 грудня 2024 року, 21 грудня 2024 року, 26 грудня 2024 року - 27 грудня 2024 року, 31 грудня 2024 року - 01 січня 2025 року, 07 січня 2025 року, 15 січня 2025 року, 06 лютого 2025 року, 07 лютого 2025 року, 14 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року згідно Довідки в/ч НОМЕР_1 від 05 травня 2025 року №1613;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області, зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 23 червня 1991 року по 02 лютого 1993 року, з 01 серпня 1993 року по 01 серпня 1996 року, з 07 серпня 1996 року по 31 серпня 1999 року, з 11 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року та з 01 січня 2004 року по 30 липня 2004 року;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058-IV) з моменту настання права, тобто з 08 квітня 2024 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що звертався із заявами до територіальних органів Пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, однак, оскаржуваними рішеннями пенсійного органу позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу.

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями відповідачів та вважає їх протиправними, з огляду на що він звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідач – ГУПФ України в Харківській області позов не визнав, вказуючи, що немає підстав для визнання протиправними дій ГУПФ України в Харківській області.

Відповідач – ГУПФ України в України в Одеській області позов не визнав, вказуючи, що управління діяло в порядку передбаченому законодавством, обґрунтовано, а тому підстави для задоволення позовної вимоги позивача – відсутні. Що стосується вимоги про зобов`язання зарахувати стаж, призначити та виплачувати пенсію, то відповідно до ст. 58 Закону №1058 - IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та здійснює її виплату. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії. Оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідач – ГУПФ України в Дніпропетровській області позов не визнав, вказуючи, що в призначенні пенсії відмовлено за відсутності необхідного стажу, також не надана довідка про безпосередню участь в АТО/ООС, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій не відповідає Додатку 6 затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року №887. В свою чергу дії ГУПФ України в Дніпропетровській області є правомірними та вчиненими виключно в межах чинного законодавства.

Відповідач – ГУПФ України в Львівській області позов не визнав, вказуючи, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби, при призначенні пенсії відповідно до Закону №1058 - IV.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Дніпропетровській області №155250029286 від 28 червня 2024 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Чернігівській області №155250029286 від 12 липня 2024 року.

Виз Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Харківській області №155250029286 від 09 серпня 2024 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України у Львівській області №155250029286 від 02 червня 2025 року.

Зобов`язано ГУПФ України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058 - IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 01 серпня 1993 року по 01 серпня 1996 року на посаді працівника служби безпеки у г/к "Космос", період роботи з 07 серпня 1996 року по 31 серпня 1999 року на посаді провідного фахівця у КПФ "Содружество", період роботи з 11 серпня 2003 року по 30 липня 2004 року на посаді працівника по виконанню робіт по наданню юридичних послуг у адвоката Драгомірової О.М., період військової служби з 23 червня 1991 року по 02 лютого 1993 року, період безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 21 квітня 2022 року - 22 грудня 2022 року, 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 року - 08 січня 2023 року, 21 січня 2023 року - 23 січня 2023 року, 07 серпня 2024 року, 09 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 16 серпня 2024 року - 17 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 25 серпня 2024 року, 27 серпня 2024 року– 29 серпня 2024 року, 10 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 17 серпня 2024 року, 18 серпня 2024 року, 21 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 24 серпня 2024 року, 28 серпня 2024 року, 30 серпня 2024 року, 04 жовтня 2024 року, 09 жовтня 2024 року - 10 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року - 15 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року - 18 жовтня 2024 року, 20 жовтня 2024 року, 22 жовтня 2024 року - 23 жовтня 2024 року, 25 жовтня 2024 року - 26 жовтня 2024 року, 29 жовтня 2024 року - 31 жовтня 2024 року, 01 листопада 2024 року - 03 листопада 2024 року, 05 листопада 2024 року, 07 листопада 2024 року, 12 листопада 2024 року - 13 листопада 2024 року, 19 листопада 2024 року - 20 листопада 2024 року, 26 листопада 2024 року, 28 листопада 2024 року, 03 грудня 2024 року, 10 грудня 2024 року, 13 грудня 2024 року, 17 грудня 2024 року - 18 грудня 2024 року, 21 грудня 2024 року, 26 грудня 2024 року - 27 грудня 2024 року, 31 грудня 2024 року - 01 січня 2025 року, 07 січня 2025 року, 15 січня 2025 року, 06 лютого 2025 року, 07 лютого 2025 року, 14 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року в календарному обчисленні.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про часткове скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- загальний період військової служби під час мобілізації підлягає зарахуванню до страхового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період безпосередньої участі у бойових діях у воєнний час - з розрахунку один місяць служби за три місяці;

- судом першої інстанції не обґрунтовано дату з якої орган Пенсійного фонду зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, а саме від 26 травня 2025 року (остання заява позивача про призначення пенсії), а не з 08 квітня 2024 року (дата настання права на призначення пенсії).

- Оскільки з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 21 червня 2024 року (в межах трьох місяців), то пенсія повинна бути призначена саме з дати настання права, тобто з 08 квітня 2024 року.

- зобов`язання призначити позивачу пенсію з моменту настання права, тобто з 08 квітня 2024 року, не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, а є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, який унеможливить подальші зловживання з боку відповідача.

ГУПФ України в Львівській області у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначало, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби, при призначенні пенсії відповідно до Закону №1058 - IV.

У зв`язку із зазначеним просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Львівській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- суди не вправі підміняти собою органи державної влади з питань їх компетенції;

- періоди роботи згідно трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою позивача. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів;

- за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 07 серпня 1996 року по 31 серпня 1999 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення не відповідає назві підприємства, що вносило запис про прийняття на роботу, що є порушенням вимог Інструкції № 58.

- у довідці відсутні номери та дати наказів про прийняття/переведення/звільнення, що є порушенням пункту 24 Порядку 637 періоди з 23 червня 1991 року по 02 лютого 1993 року не були враховані до страхового стажу;

- є достатньо підстав вважати, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ГУПФ України в Львівській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині (далі – в/ч) НОМЕР_3 з 26 лютого 2022 року по теперішній час, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_3 від 12 травня 2025 року №938 (т. 1 а.с.25).

На підтвердження безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської федерації проти України позивачем надано довідку в/ч НОМЕР_3 від 05 травня 2025 року №1613 (т.1 зворотній бік а.с.26).

Згідно довідки в/ч НОМЕР_3 від 22 квітня 2024 року №4067 (т.1 а.с.173 - 174) вбачається, що позивач також проходив військову службу:

- з 23 червня 1991 року по 10 серпня 1991 року– у розпорядження командувача Західної групи військ (ЗГВ);

- з 10 серпня 1991 року по 23 жовтня 1991 року– начальник радіостанції, НОМЕР_4 окремий гвардійський полк зв`язку в/ч пп НОМЕР_5 ;

- з 23 жовтня 1991 року по 04 серпня 1992 року – заступник начальника радіоцентру, НОМЕР_4 окремий гвардійський полк зв`язку в/ч пп НОМЕР_5 ;

- з 04 серпня 1992 року по 26 листопада 1992 року – начальник станції супутникового зв`язку, НОМЕР_4 окремий гвардійський полк зв`язку в/ч пп НОМЕР_5 ;

- з 26 листопада 1992 року по 02 лютого 1993 року– у розпорядженні Міністерства оборони України.

Згідно трудової книжки від 01 серпня 1993 року серії НОМЕР_6 (т.1 а.с.157 - 165) вбачається, що позивач, зокрема, але не виключно, працював у наступні періоди:

- з 01 серпня 1993 року по 01 серпня 1996 року– працівник служби безпеки г/к "Космос" (звільнений по ст.31 КЗоТ РФ) (записи №1 - 3);

- з 07 серпня 1996 року по 31 серпня 1999 року– провідний фахівець у КПФ "Содружество" (записи №4 - 5);

- з 11 серпня 2003 року по 30 липня 2004 року– працівник по виконанню робіт по наданню юридичних послуг (записи №12 - 14).

Позивач, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, звертався із заявами від 21 червня 2024 року №6252, від 04 липня 2024 року №6646, від 02 серпня 2024 року №8985 та від 26 травня 2025 року №3127 до територіальних органів Пенсійного фонду щодо призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (т. 1 а.с.98 - 99, 142 - 143, 151 - 152, 175 - 177).

За принципом екстериторіальності заяви позивача було розподілено на розгляд ГУПФ України в Дніпропетровський області, ГУПФ України в Чернігівській області, ГУПФ України в Харківській області, ГУПФ України у Львівській області.

Внаслідок розгляду заяви від 21 червня 2024 року, ГУПФ України в Дніпропетровський області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155250029286 від 28 червня 2024 року на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 - IV (т.1 а.с.145 - 146). Необхідний страховий стаж – 25 років, страховий стаж позивача – 21 років 11 місяців 17 днів.

Внаслідок розгляду заяви від 04 липня 2024 року, ГУПФ України в Чернігівській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155250029286 від 12 липня 2024 року на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 - IV (т.1 а.с.154 - 155). Необхідний страховий стаж – 25 років, страховий стаж позивача – 22 роки 1 місяць 29 днів.

Внаслідок розгляду заяви від 02 серпня 2024 року, ГУПФ України в Харківській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155250029286 від 09 серпня 2024 року на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 - IV (т.1 а.с.110). Необхідний страховий стаж – 25 років, страховий стаж позивача – 22 роки 3 місяці 14 днів.

Внаслідок розгляду заяви від 26 травня 2025 року, ГУПФ України у Львівській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №155250029286 від 02 червня 2025 року на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 - IV (т.1 а.с.185). Необхідний страховий стаж – 25 років, страховий стаж позивача – 23 роки 1 місяць 14 днів.

Факт зарахування до страхового стажу лише 23 роки 1 місяць 14 днів підтверджується розрахунком стажу форми РС - право (т.1 а.с.184).

З метою детального аналізу пенсійного забезпечення позивача було направлено адвокатський запит до ГУПФ України в Одеській області, на який листом від 23 червня 2025 року (т. 1 а.с.37) було повідомлено, що підставами неврахування до страхового стажу конкретних періодів роботи є наступні підстави:

- період роботи з 23 червня 1991 року по 02 лютого 1993 року згідно довідки від 22 квітня 2024 року №4067, оскільки у довідці відсутні номери та дати наказів про прийняття/переведення/звільнення, що є порушенням п.24 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі – Порядок №637);

- період роботи з 01 серпня 1993 року по 01 серпня 1996 року згідно трудової книжки від 01 серпня 1993 року серії НОМЕР_6 у зв`язку з припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року;

- період роботи з 07 серпня 1996 року по 31 серпня 1999 року згідно трудової книжки від 01 серпня 1993 року серії НОМЕР_6 , оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення не відповідає назві підприємства, що вносило запис про прийняття на роботу, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58;

- період роботи з 11 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року у адвоката ОСОБА_2 згідно трудової книжки від 01 серпня 1993 року серії НОМЕР_6 , оскільки відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК - 5 (далі — Реєстр) відсутня інформація щодо перебування заявника у трудових відносинах із адвокатом Драгоміровою О.М., а також відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- період роботи 01 січня 2004 року по 30 липня 2004 року у адвоката ОСОБА_2 згідно трудової книжки від 01 серпня 1993 року серії НОМЕР_6 , оскільки відповідно до Реєстру відсутня інформація про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

До страхового стажу в пільговому обчисленні (в розрахунку один місяць служби за три місяці) не враховано періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно довідки від 05 травня 2025 року №1613, оскільки це не передбачено ч.4 ст. 24 Закону.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі прийняли оскаржувані рішення за аналогічних підстав.

Також, відповідачами не доведено протягом часу розгляду справи обґрунтованості рішень про відмову у призначенні дострокової пенсії, то суд першої інстанції дійшов висновку про їх протиправність та визнання їх такими, що підлягають скасуванню.

Періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції вважав необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати ГУПФ України у Львівській області (яке приймало останнє рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 травня 2025 року про призначення дострокової пенсії за віком.

Суд першої інстанції виходив з того, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, разом з тим, спосіб захисту порушених прав шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення дострокової пенсії суд першої інстанції обрав помилково.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Аргументи апелянта ГУПФ у Львівській області щодо незарахування позивачу періоду військової служби, оскільки у довідці від 22 квітня 2024 року №4067 відсутні номери та дати наказів про прийняття/переведення/звільнення, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.

За п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, зокрема, але не виключно, довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС.

Тобто, враховуючи вищевказані приписи, військова служба зараховується до страхового стажу. Для підтвердження проходження військової служби, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, надається довідка військової частини про проходження особою військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем разом із заявами про призначення дострокової пенсії надавалась довідка в/ч НОМЕР_3 від 22 квітня 2024 року №4067, в якій зазначено, що позивач проходив військову службу з 23 червня 1991 року по 02 лютого 1993 року.

При цьому, відомості, зазначені у довідці не були враховані територіальними управліннями пенсійного органу через те, що в ній відсутні номери та дати наказів про прийняття/переведення/звільнення позивача з військової служби.

Разом з тим суд зазначає, що п.6 Порядку №637 містить імперативний приписи щодо надання довідки військової частини про проходження позивачем служби. Разом з тим, пункт 6 Порядок №637 не закріплює конкретну форму вищевказаної довідки, а також не містить приписів щодо обов`язкового зазначення дат та номерів наказів про прийняття/переведення/звільнення позивача з військової служби у такій довідці.

Отже, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що вищевказана довідка є належним доказом, що підтверджує проходження позивачем військової служби, та, як наслідок, свідчить про протиправність незарахування відповідачами періоду проходження позивачем військової служби до його страхового стажу.

Посилання пенсійного органу про незарахування періоду роботи позивача з 01 серпня 1993 року по 01 вересня 1996 року у зв`язку з припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, колегія суддів відхиляє та зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону №1058-IV закріплено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, питання врахування періодів роботи позивача в РФ до страхового стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та РФ.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).

Згідно ст.1 Угоди закріплено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

За ст.6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 676/6166/16-а.

Тобто, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен бути врахований трудовий стаж, набутий позивачем на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, в тому числі на території РФ.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

З наявних записів у трудовій книжці серії НОМЕР_6 вбачається, що позивач з 01 серпня 1993 року по 01 вересня 1996 року працював на посаді працівника служби безпеки у г/к "Космос" (РФ).

Вищевказаний запис у трудовій книжці за оскаржуваний період роботи позивача виконаний чітко та акуратно, виправлень не містить.

На підставі наведеного, колегія суддів констатує про протиправність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача період його роботи на посаді працівника служби безпеки у г/к "Космос" з 01 серпня 1993 року по 01 вересня 1996 року, відомості щодо якого наявні у трудовій книжці серії НОМЕР_6 .

Незарахування періоду роботи з 07 вересня 1996 року по 31 серпня 1999 року згідно трудової книжки НОМЕР_6 , оскільки назва підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення не відповідає назві підприємства, що вносило запис про прийняття на роботу, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

Незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 11 серпня 2003 року по 31 грудня 2003 року та з 01 січня 2004 року по 30 липня 2004 року через відсутність інформації про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на роботодавця як страхувальника, тому, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для невключення вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 01 серпня 1993 року по 01 серпня 1996 року на посаді працівника служби безпеки у г/к "Космос", період роботи з 07 серпня 1996 року по 31 серпня 1999 року на посаді провідного фахівця у КПФ "Содружество", період роботи з 11 серпня 2003 року по 30 липня 2004 року на посаді працівника по виконанню робіт по наданню юридичних послуг у адвоката Драгомірової О.М., період військової служби з 23 червня 1991 року по 02 лютого 1993 року, період безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 21 квітня 2022 року - 22 грудня 2022 року, 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 року - 08 січня 2023 року, 21 січня 2023 року - 23 січня 2023 року, 07 серпня 2024 року, 09 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 16 серпня 2024 року - 17 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 25 серпня 2024 року, 27 серпня 2024 року– 29 серпня 2024 року, 10 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 17 серпня 2024 року, 18 серпня 2024 року, 21 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 24 серпня 2024 року, 28 серпня 2024 року, 30 серпня 2024 року, 04 жовтня 2024 року, 09 жовтня 2024 року - 10 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року - 15 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року - 18 жовтня 2024 року, 20 жовтня 2024 року, 22 жовтня 2024 року - 23 жовтня 2024 року, 25 жовтня 2024 року - 26 жовтня 2024 року, 29 жовтня 2024 року - 31 жовтня 2024 року, 01 листопада 2024 року - 03 листопада 2024 року, 05 листопада 2024 року, 07 листопада 2024 року, 12 листопада 2024 року - 13 листопада 2024 року, 19 листопада 2024 року - 20 листопада 2024 року, 26 листопада 2024 року, 28 листопада 2024 року, 03 грудня 2024 року, 10 грудня 2024 року, 13 грудня 2024 року, 17 грудня 2024 року - 18 грудня 2024 року, 21 грудня 2024 року, 26 грудня 2024 року - 27 грудня 2024 року, 31 грудня 2024 року - 01 січня 2025 року, 07 січня 2025 року, 15 січня 2025 року, 06 лютого 2025 року, 07 лютого 2025 року, 14 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року в календарному обчисленні.

Вищенаведене не спростовується доводами апеляційної скарги пенсійного органу.

Щодо належного способу захисту порушених прав, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові 30 квітня 2026 року за №280/416/25 зазначив, що обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав, позивач звернулась до суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу та зобов`язання призначити позивачці пенсію. Такий спосіб захисту колегія суддів Верховного Суду не вважала втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, оскільки судовим розглядом справи встановлені обставини беззаперечного права позивачки на зарахування до стажу роботи на посадах державних службовців період державної служби в органах місцевого самоврядування.

Однак, в контексті встановлених обставин у справі, яка розглядалася у суді касаційної інстанції, оспорюване рішення відповідача не містило обґрунтувань того, який саме стаж роботи позивача не зарахований та відповідач в оскаржуваному рішенні не вирішив питання щодо наявності підстав для зарахування чи відмови у зарахуванні до стажу та із зазначенням обґрунтувань щодо підстав відмови такого зарахування, колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції, що належним способом захисту порушеного права у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цій справі.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що матеріалами даної справи підтверджено, що відповідач – ГУПФ України в Львівській області в прийнятому рішенні вирішив питання щодо наявності підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача із зазначенням обґрунтувань щодо підстав відмови такого зарахування. (т.1 а.с.185)

Відтак, матеріали справи містять докази належного результату розгляду заяви позивача та надання вмотивованої відмови.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку наявний факту протиправної дії відповідача щодо відмови у зарахування страхового стажу та призначення пенсії.

Підсумовуючи, апеляційний суд констатує, що, заява позивача, з точки зору норм діючого законодавства, пенсійним органом розглянута належним чином, що в свою чергу свідчить про те, що орган влади використав усі надані йому законом можливості та межі розсуду (дискреційні повноваження) для прийняття рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зазначає, що позивач має право на пенсію відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії.

Аналогічна позиція викладена у постанові КАС ВС від 12 лютого 2025 року у справі №580/6600/24.

Таким чином, в контексті даної справи, основним завданням адміністративного суду є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з наведеного враховуючи факт порушення прав позивача, колегія суддів вважає, що для належного захисту порушених прав позивач потрібно зобов`язати ГУПФ України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV.

Щодо дати призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно ч.1 статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, вперше звернувся із заявою від 21 червня 2024 року

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що позивач має право на призначення та виплату пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV з моменту настання права, тобто з 08 квітня 2024 року.

Враховуючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.3 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Судові витрати у справі відсутні.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.3 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №155250029286 від 28 червня 2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №155250029286 від 12 липня 2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155250029286 від 09 серпня 2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №155250029286 від 02 червня 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01 серпня 1993 року по 01 серпня 1996 року на посаді працівника служби безпеки у г/к "Космос", період роботи з 07 серпня 1996 року по 31 серпня 1999 року на посаді провідного фахівця у КПФ "Содружество", період роботи з 11 серпня 2003 року по 30 липня 2004 року на посаді працівника по виконанню робіт по наданню юридичних послуг у адвоката Драгомірової О.М., період військової служби з 23 червня 1991 року по 02 лютого 1993 року, період безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 21 квітня 2022 року - 22 грудня 2022 року, 31 грудня 2022 року, 01 січня 2023 року - 08 січня 2023 року, 21 січня 2023 року - 23 січня 2023 року, 07 серпня 2024 року, 09 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 16 серпня 2024 року - 17 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 25 серпня 2024 року, 27 серпня 2024 року– 29 серпня 2024 року, 10 серпня 2024 року, 12 серпня 2024 року, 17 серпня 2024 року, 18 серпня 2024 року, 21 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року, 24 серпня 2024 року, 28 серпня 2024 року, 30 серпня 2024 року, 04 жовтня 2024 року, 09 жовтня 2024 року - 10 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2024 року - 15 жовтня 2024 року, 17 жовтня 2024 року - 18 жовтня 2024 року, 20 жовтня 2024 року, 22 жовтня 2024 року - 23 жовтня 2024 року, 25 жовтня 2024 року - 26 жовтня 2024 року, 29 жовтня 2024 року - 31 жовтня 2024 року, 01 листопада 2024 року - 03 листопада 2024 року, 05 листопада 2024 року, 07 листопада 2024 року, 12 листопада 2024 року - 13 листопада 2024 року, 19 листопада 2024 року - 20 листопада 2024 року, 26 листопада 2024 року, 28 листопада 2024 року, 03 грудня 2024 року, 10 грудня 2024 року, 13 грудня 2024 року, 17 грудня 2024 року - 18 грудня 2024 року, 21 грудня 2024 року, 26 грудня 2024 року - 27 грудня 2024 року, 31 грудня 2024 року - 01 січня 2025 року, 07 січня 2025 року, 15 січня 2025 року, 06 лютого 2025 року, 07 лютого 2025 року, 14 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року в календарному обчисленні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 08 квітня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.