Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №400/12380/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12380/23

Перша інстанція суддя Величко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 619 від 10 липня 2022 року про результати проведення службового розслідування та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 635 від 12 липня 2022 року про результати проведення службового розслідування в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани (п.8), позбавлення премії у розмірі 20% за червень та липень 2022 року (п.9), позбавлення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 за червень та липень місяць 2022 року повністю (п. 10);

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розмірі 30 000 грн за червень, липень 2022 року та січень 2023 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за червень, липень 2022 року та січень 2023 року, з розрахунку 30 000 грн на місяць;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , за період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2023 року;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням, за період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2023 року.

Додатковими рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року здійснено розподіл судових витрат та стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача 4000,00 грн.

При цьому, позивачем 07 квітня 2026 року подано до суду першої інстанції заяву про встановлення судового контролю, так як позивач вважає, що зазначені судові рішення не виконують суб`єктом владних повноважень.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції безпідставно не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що судові рішення, ухвалені у даній справі, не виконуються суб`єктом владних повноважень.

Крім того, апелянт зазначає на помилковості висновків суду щодо першочергової необхідності звернення судових рішень у даній справі до примусового виконання перед встановлення судового контролю.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала – скасуванню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року суду набрало законної сили 02 вересня 2025 року.

При цьому, 05 вересня 2025 року судом виготовлено виконавчі листи у справі.

В свою чергу, 08 квітня 2026 року позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 31 липня 2025 року та додаткового рішення від 05 вересня 2025 року.

За наслідком розгляду отриманої заяви позивача, судом зроблено висновок про залишення її без задоволення, оскільки позивачем не було ініційовано процедури примусового виконання рішення суду у даній справі, з чим частково не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 370 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 382 КАС України, у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Згідно ч. 4 ст. 382 КАС України, відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно ч. 1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року, яке набрало законної сили, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 окремих складових грошового забезпечення.

При цьому, позивач 07 квітня 2026 року звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю у справі.

В свою чергу, відмовляючи у задоволенні заяви позивача, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем не було ініційовано процедури примусового виконання рішення суду у даній справі.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви позивача, в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що в адміністративних справах за письмовою заявою заявника суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідні норми процесуального права не містять вимог щодо обов`язкового ініціювання процедури примусового виконання рішення суду до момент звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю у справі.

При цьому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин, лише нарахування та виплата належних позивачу сум грошового забезпечення може вважатись виконанням судового рішення у повному обсязі.

З іншого боку, обставин нарахування та виплати позивачу сум грошового забезпечення на виконання рішення суду у даній справі, судом першої інстанції не встановлено та не досліджено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за доцільне встановити судовий контроль у даній справі для визнання обсягу дій, вчинених відповідачем на виконання судового рішення у даній справі.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції проявлено надмірний формалізм при вирішенні питання про встановлення судового контролю, а як наслідок порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

З іншого боку, щодо встановлення судового контролю за виконанням додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В даному випадку, колегія суддів не вбачає за доцільне встановлювати судовий контроль за виконанням додаткового судового рішення, яким стягнуто судовий збір із суб`єкта владних повноважень, оскільки відповідне рішення виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у встановленому законом порядку.

Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329, 382, 382-1 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року.

Частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом 30 днів з дня отримання копії даної ухвали суду подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року, у справі № 400/12380/23.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян