Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №345/1780/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1780/26

Провадження № 2/345/1702/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., за участю секретаря судових засідань Пилипів Н.П., позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника – адвоката Максиміва В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Калуш цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 16.11.2007 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 у виконавчому комітеті Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, про що складено актовий запис № 18. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося, фактично разом вони не проживають. Позивачка зазначає, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дітей: не бере участі у їх вихованні, не долучається до вирішення важливих питань їх життя, не забезпечує належного утримання, не піклується про стан їх здоров`я та не створює умов для їх повноцінного фізичного і духовного розвитку. Усі обов`язки щодо утримання та виховання дітей фактично здійснює позивачка. Відповідач проживає за місцем своєї реєстрації, дітей відвідує рідко. Позивачка вважає, що відповідач як батько зобов`язаний брати участь у витратах на утримання дітей. Зазначає, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, інших осіб на утриманні не має, працює та має можливість матеріально забезпечувати дітей, однак добровільно цього не робить. У зв`язку з викладеним позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі однієї третини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття, а також стягнути з відповідача витрати на правову допомогу відповідно до доданої квитанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України, справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

06.05.2026 року від представника відповідача Максиміва В.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач ніколи не відмовлявся від виконання свого обов`язку щодо утримання дітей. Вказано, що відповідач підтримує спілкування з дітьми та надає їм матеріальну допомогу в добровільному порядку. Разом з тим, на даний час його можливості щодо надання такої допомоги є обмеженими у зв`язку з окремим проживанням від дітей, що стало наслідком погіршення стосунків із позивачкою, а також у зв`язку з отриманою інвалідністю. Представник відповідача зазначає, що останній неодноразово пропонував позивачці врегулювати питання утримання дітей у позасудовому порядку, однак згоди з цього приводу досягнуто не було. Крім того, у відзиві вказано, що відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20.01.2026 року, встановленої внаслідок поранення, отриманого 13.02.2025 року під час проходження військової служби. На даний час пенсію не отримує. Також зазначено, що відповідач проживає разом із батьками, які є особами пенсійного віку та потребують допомоги, у зв`язку з чим він надає їм матеріальну підтримку та допомагає у веденні господарства. Водночас відповідач працює на ТОВ «Завод залізобетонних виробів «Дорожні та енергетичні конструкції» та отримує стабільний дохід. Середньомісячний розмір його заробітної плати становить близько 29 000,00 грн. З огляду на викладене, представник відповідача вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходу (заробітку) відповідача на кожну дитину.

14.05.2026 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що обставини щодо встановлення відповідачу інвалідності ІІ групи дійсно відповідають дійсності та не заперечуються нею. Водночас позивачка вказує, що доводи відповідача про необхідність утримання батьків не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, зокрема документами, які б свідчили про їх перебування на його утриманні чи потребу в постійній матеріальній допомозі. Крім того, позивачка звертає увагу суду на те, що відповідач фактично погоджується із обов`язком сплачувати аліменти на утримання дітей, пропонуючи визначити їх розмір у частці 1/6 від усіх видів доходу на кожну дитину до досягнення ними повноліття. На думку позивачки, вказаний розмір є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки в сукупності становить 1/3 частину доходу відповідача (1/6 + 1/6), що відповідає заявленому нею розміру аліментів. З огляду на викладене, позивачка просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти обов`язку сплачувати аліменти не заперечував та фактично визнав позовні вимоги в частині визначення їх розміру, погодившись на сплату аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів свого доходу.

Дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2007 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у виконавчому комітеті Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, про що складено актовий запис № 18.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 від 05.09.2008, та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_2 від 24.06.2016.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо участі батька в утриманні їх неповнолітніх дітей.

Дослідивши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 183 СК України визначено, що у випадку, коли платник аліментів має нерегулярний дохід, частину доходу отримує в натурі, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача, може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає доведеними доводи позивачки про те, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач проживає окремо та на сьогоднішній день в достатній мірі не надає коштів на утримання дітей.

В свою чергу відповідач позов визнав, а, отже, може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у визначеному позивачкою розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позов необхідно задоволити та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але неменше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, зазначені в ч. 1 ст. 182 СК України, і вважає, що аліменти у вказаному розмірі є гарантованими, справедливими, розумними та необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене, судовий збір слід віднести на рахунок держави, оскільки позивач звільнена від його сплати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач звільнений від його сплати відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є учасником бойових дій та має інвалідність ІІ групи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надала суду: Договір про надання правової допомоги від 12.03.2026 року, укладений позивачем з адвокатом Сидор Я.М.; акт від 13.03.2026 р.; квитанцію № 0590841 від 12.03.2026 р.

Оцінивши подані докази щодо фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність таких витрат зі складністю справи, а також дотримання критерію їх розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Зокрема, суд вважає обґрунтованим, співмірним та таким, що відповідає критеріям розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн., оскільки зазначена сума є співмірною з обсягом наданих послуг, складністю справи та необхідними процесуальними діями сторони.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини,ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.180,181,182,184 Сімейного кодексу України, ст.ст.258,259,264,265,268,289,430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини із всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення аліментів розпочати з 13 березня 2026 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 2 000,00 гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 1 331,20 грн. на користь Державної судової адміністрації України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.05.2026.

Суддя: