Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №341/561/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/561/26

Номер провадження 2/341/609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку загального позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

30.03.2026 представник Котницький І. О. в інтересах АТ «Сенс банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 10.12.2007 № 604, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 251566,20 грн, з яких: 53736,04 грн – розмір заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість; 197830,16 грн – розмір заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість, та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25.11.2015 з відповідача на користь АТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 10.12.2007 № 604 у розмірі 372489,64 грн. 17.12.2012 між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено договір відступлення прав вимоги. Згідно з цим договором відбулось відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит від 10.12.2007 № 604 на користь ПАТ «Альфа-Банк», правонаступник АТ «Альфа-Банк». Зазначає, що в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 251566,20 грн. Сума заборгованості розрахована за період з 02.04.2017 до 23.02.2022.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 28.04.2026.

27.04.2026 відповідач надіслав до суду відзив, у якому зазначив, що, здійснюючи розрахунки, позивач не врахував, що відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу строків позовної давності від 14.05.2025 № 4434-ІХ, який вступив в дію 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено. Тобто, з 04.09.2025 відновлено перебіг строків позовної давності, а позивач в своїх розрахунках вийшов за межі 3-річного строку позовної давності. Зазначив, що у випадку, якщо суд дійде до висновку про підставність позовних вимог, просить застосувати строки позовної давності і відмовити в позові в частині, що виходить за межі позовної давності.

До відзиву надав розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період прострочення з 28.08.2017 до 17.03.2022, відповідно до якого інфляційні втрати становлять 180183,05 грн та 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України – 49949,28 грн.

У зв`язку з неявкою сторін підготовче судове засідання, яке призначено на 28.04.2026, відкладено на 13.05.2026.

08.05.2026 представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що сторона позивача погоджується з доводами відповідача щодо розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. Просить розгляд справи провести за відсутності представника позивача. Позов підтримує в обсязі заборгованості у межах позовної давності, наведеної в розрахунку відповідача станом на 17.03.2022, та просить позов задовольнити на суму 230132,33 грн (49949,28 грн – 3% річних та 180183,05 – інфляційні втрати), оскільки такий розрахунок надав відповідач.

Ухвалою суду від 13.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2026.

У судове засідання 03.06.2026 сторони не з`явились.

Представник позивача у відповіді на відзив просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач повідомлений про розгляд справи відповідно до норм ст. 128 ЦПК України.

З огляду на приписи ст. 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку загального позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

10.12.2007 між ОСОБА_1 та АТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір про іпотечний кредит № 604 (а. с. 20-23, далі - Договір).

Згідно з рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25.11.2015 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 10.12.2007 № 604 у розмірі 372489,64 грн (а. с.28-30).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 02.04.2017 до 23.02.2022 така заборгованість сформована у розмірі 53736,04 грн (а. с. 31).

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з квітня 2017 до лютого 2022 така заборгованість сформована у розмірі 197830,16 грн (а. с. 32).

При цьому у заявах по суті спору сторони визнають обставину, що розмір заборгованості за Договором станом на квітень 2017 року та на цей час становить 365653,55 грн, що вбачається із наданих сторонами розрахунків, з урахуванням здійснених боржником проплат у 2015-2016 роках (а. с. 31).

Також, відповідач не оспорює факту права вимоги саме АТ «Сенс банк» як правонаступника у відповідних відносинах в межах Договору щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Спірним залишається виключно строк, у межах якого позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за Договором у розмірі 365653,55 грн.

Своєю чергою позивач у справі просить стягнути відповідні нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України виключно за період часу з 02.04.2017 до 23.02.2022. При цьому позивач погоджується щодо необхідності застосування строків позовної давності.

З огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд розглядає цей спір у частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за Договором у розмірі 365653,55 грн, за період з 02.04.2017 до 23.02.2022.

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України).

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дає підстави для висновку про те, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц,невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Такий правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

На підставі Закону України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Цей Закон № 4434-IX набрав чинності з 04.09.2025.

Отже, з 04.09.2025 продовжили діяти строки позовної давності.

Підсумовуючи викладене, загалом, строки позовної давності не діяли (були зупинені) з 02.04.2020 до 03.09.2025 (включно).

З позовом у цій справі Банк звернувся 30.03.2026, тобто протягом періоду з 04.09.2025 до 29.03.2026 (207 днів) підлягає застосуванню строк позовної давності.

Як зазначалось, позивач у справі просить стягнути відповідні нарахування за ч. 2 ст. 625 ЦК України виключно за період часу з 02.04.2017 до 23.02.2022.

Своєю чергою згідно з приписами п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, право позивача на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за Договором обмежується останніми трьома роками, які передували подачі цього позову з урахуванням зупинення строків позовної давності та подальшим їх відновленням з 04.09.2025.

Тому, враховуючи викладене, у цій справі строк позовної давності необхідно рахувати з 25.10.2017 (02.04.2017 + 207 днів).

Отже, розмір заборгованості зі стягнення інфляційних втрат та 3 % річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає стягненню за період прострочення грошового зобов`язання з 25.10.2017 до 23.02.2022 становить 187939,15 грн, з яких: 140364,11 грн – інфляційні втрати та 47575,04 грн – 3 % річних.

При цьому суд нагадує, що справа розглядається в межах заявлених позовних вимог, тобто про стягнення відповідної заборгованості за період з 02.04.2017 до 23.02.2022.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Збір сплачено у сумі 3018,80 грн.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2255,27 грн (187939,15/251566,20*3018,80).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-82, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс банк» 187939,15 грн, з яких: 140364,11 грн – інфляційні втрати та 47575,04 грн – 3 % річних, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду, за кредитним договором від 10.12.2007 № 604.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Сенс банк» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2255,27 грн.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 червня 2026 року.

Учасники:

позивач – акціонерне товариств «Сенс банк»», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська 100;

відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ