Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №202/6555/251-кп/202/759/2026 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/6555/25

1-кп/202/759/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Дніпро

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпра кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025050010023077 від 25 червня 2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Шахворостівка Миргородського району Полтавської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який проходить військову службу на посаді стрільця-номера обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата, маючого повну середню освіту, одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане Судом доведеним

Солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді стрільця-номера обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 11 червня 2025 року о 12 год. 46 хв., перебуваючи на території тимчасового розташування 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 в населеному пункті АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_6 № 451/БР/дск від 11.06.2025, яке доведене заступником командира механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_7 , згідно якого, окрім іншого, стрільцю - снайперу 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_8 та стрільцю - номеру обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону солдату ОСОБА_4 необхідно висунутись автотранспортом за маршрутом НОВОСЕЛІВКА, ШАНДРИГОЛОВЕ, район західні околиці ЗЕЛЕНА ДОЛИНА, далі в пішому порядку до ПВ «МАНГУСТ», із завданням: занести на позицію провізію, БК, заряджені акумуляторні батареї до радіостанцій, інше за необхідності, посилити особовий склад на ПВ «МАНГУСТ», провести огляд (перевірку) наявного інженерно - фортифікаційного облаштування (обладнання) позиції, наявних місць укриття (бліндажі, «нори», погреби), проведені маскувальні заходи, поточнити напрямки та смуги вогню, іншу необхідну інформацію за для стійкого утримання позиції (району) в обороні, в подальшому, нанесення максимального вогневого ураження підрозділам противника, що розгортаються в бойові порядки (проводять штурмові, пошуково - ударні, розвідувальні, диверсійно - розвідувальні дії) та змусити його відмовитись від подальших наступальних дій, не допустити прориву противника в напрямку ІВАНІВКА - ЗЕЛЕНА ДОЛИНА, НОВЕ - ЗЕЛЕНА ДОЛИНА – чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Позиція обвинуваченого

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.402 КК України визнав у повному обсязі. Також зазначив, що під час надання наказу у нього були скарги на стан здоров`я, але згідно ВЛК він був придатний. Бажає надалі продовжувати військову службу, у зв`язку із чим просив суворо не карати.

Позиція захисника

Захисник просив суд призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді двох років службового обмеження. Свою позицію мотивував тим, що обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, бажає продовжувати службу в Збройних Силах України та має письмову згоду командира військової частини на проходження обвинуваченим військової служби в його частині.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 у медичному Батальйоні. Весною чи літом 2025 року, у АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 відмовився виконувати бойовий наказ, посилаючись на стан здоров`я. Разом із цим, придатність ОСОБА_4 до проходження військової служби була підтверджена ВЛК. За наслідками оскарження вищезазначеного ВЛК, ОСОБА_4 було відмовлено та підтверджено його придатність до військової служби.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 . 11 червня 2025 року н.п. Новоселівка доводив наказ ОСОБА_4 про виконання бойового розпорядження. Обвинувачений відмовився від виконання наказу за станом здоров`я. ОСОБА_10 повідомив що він не готовий виконувати наказ через стан здоров`я, жалівся на шлунок. Однак підстав для не виконання наказу через стан здоров`я не було. Рішенням ВЛК він був визнаний придатним до військової служби.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 . ОСОБА_4 пам`ятає. В н.п.Новоселівка літом 2025 року заступником командира роти було надано наказ про заходження на позиції на що ОСОБА_4 відмовився через стан здоров`я. На місці був присутній медичний працівник, який заслухав ОСОБА_10 та не виявив підстав не виконувати наказ. Свідок проводив відеофіксацію донесення наказу до виконання.

Докази, досліджені судом на підтвердження встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення

Витяг з бойового розпорядження командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 №451/БР/дск від 11.06.2025 відповідно до якого ОСОБА_4 повинен був виконувати бойове розпорядження до 12 червня 2025 року до 03 год 00 хв;

Протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису (з додатком CD-диск), який містить відомості як 11 червня 2025 року, перебуваючи в публічно доступному місці, за місцем розташування військової частини НОМЕР_2 , в АДРЕСА_2 , стрілець – снайпер 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 , відкрито відмовився від виконання наказу щодо посилення особового складу на ПВ «МАНГУСТ»;

Довідка військово-лікарської комісії №2025-0516-0850-5910-0 від 16 травня 2025 року, відповідно до якої, військовослужбовець ОСОБА_4 був придатний до військової служби;

Медична характеристика військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 , в якій зазначено, що у ОСОБА_4 був встановлений діагноз хронічний холецисто – панкреатит. Остеохондроз поперекового відділів хребта. Відповідно до цього, ОСОБА_4 було призначено стаціонарне лікування з 26.04.2025 по 27.04.2025 року у закладі Медичної роти. Після проходження ВЛК у м. Близнюки від 16 травня 2025 року, ОСОБА_4 був звільнений від службових обов`язків на 6 днів. Згідно висновку ВЛК від 16 травня 2025 року, на підставі статті 23в, 41в, 53в, 54в, 64в, 68в графи II розладу хвороб, ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби.

Мотиви суду

Згідно зі ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, покази самого обвинуваченого, який у судовому засіданні вину визнав у повному обсязі, покази свідків, письмові докази, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена у мовах воєнного стану.

Вирішуючи питання щодо надання юридичної оцінки діям ОСОБА_4 , суд виходить з того, що згідно ст.402 КК України об`єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.

З об`єктивної сторони злочин може виражатися у двох формах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу. Під наказом розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо. Наказ завжди має бути конкретним. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №284 від 09.04.2025 - солдата ОСОБА_4 зараховано до списків в/ч та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_2 №284 від 09.04.2025 - солдату ОСОБА_4 поставлено на грошове забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Крім того, у кожному конкретному випадку має бути з`ясовано, чи не обумовлене невиконання наказу тим, що він був сформульований невиразно, нечітко й незрозуміло, допускав подвійне тлумачення або чи не був він перешкодою для виконання наказу іншого начальника.

Відкрита відмова виконати наказ начальника - найбільш зухвала форма непокори - передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки.

Непокора вважається закінченою, залежно від форми її вчинення, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

З суб`єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з прямим умислом. Мотиви непокори у цілому не мають значення для кваліфікації.

Воєнний стан - це особливий правовий режим (політико - економічна ситуація), що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню і органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав та свобод людини й громадянина і прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В судовому засіданні з показань свідків та перегляду відеозапису на якому зафіксовані події які відбувались 11.06.2025 в н.п. Новоселівка Краматорського району, Донецької області,

встановлено та стороною захисту не спростовано, що відданий 11 червня 2025 року Наказ командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 був законним, відданий на підставі бойового розпорядження снайперу 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_8 та стрільцю- номеру обслуги 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону солдату ОСОБА_4 із завданням про необхідність висунитись автотранспортом за маршрутом Новоселівка, Шандриголове, район західні околиці Зелена Долина, далі в пішому порядку до ПВ «МАНГУСТ», із завданням: занести на позицію провізію, БК, заряджені акумуляторні батареї до радіостанці, інше за необхідності, посилити особовий склад на ПВ «МАНГУСТ», провести огляд ( перевірку) наявного інженерно-фортифікаційного (обладнання) позиції, наявних місць укриття (бліндажі, «нори», погреби), провести маскувальні заходи, поточнити напрямки та смуги вогню, нанесення максимального вогневого ураження підрозділам противник, що розгортаються в бойові порядки та змусити його відмовитись від подальших наступальних дій, не допустити прориву противника в напрямку ОСОБА_12 - не суперечив чинному законодавству, відданий чітко і зрозуміло. ОСОБА_4 почув та зрозумів суть наказу про бойове завдання.

Показання обвинуваченого в тій частині, що він відмовився виконувати 11 червня 2025 року наказ безпосереднього командира у зв`язку зі станом здоров`я спростовуються проаналізованими та перевіреними доказами, які вказані у вироку вище.

Окрім того, твердження ОСОБА_4 в тій частині, що він 11 червня 2025 року відмовився виконувати наказ командира у зв`язку зі станом здоров`я спростовуються довідкою військово-лікарської комісії №2025-0516-0850-5910-0 від 16.05.2025, де зазначено, що ОСОБА_4 був проведений медичний огляд ВЛК відповідно до якого було встановлено: хронічний простатит, стадія нестійкої ремісії. Обмежений остеохондроз паперекового відділу хребта, хребта, з незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна цервікалгія, люмбаішіалгія на фоні дегенеративно-дистрофічних змін шийного, поперекового відділів хребта, ускладнених протрузіями міжребцевих дисків L3-L4, L4-L5, LS-S1, з стійким больовим синдромом, м?язево-тонічним синдромом, радикулопатією С7, С8 корінців двобічно, S1 корінця ліворуч з сенсорними розладами, незначним порушенням функції. Гастроезофагальна рефлюксна хвороба, стадія езофагіту. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, фаза нестійкої ремісії. Негруба рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки, з незначним порушенням функції травлення. Хронічний панкреатит, латентна форма, з незначним порушенням зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, нестійка ремісія. Хронічний некалькульозний холецистит, без порушення функції жовчного міхура, фаза ремісії.; Захворювання, ТАК, пов?язан(-а/е/і) з проходженням військової служби 167.8; H52.1 Енцефалопатія змішаного генезу (гіпертонічна, дисциркуляторна) І ст., у вигляді цефалгічного,

легкого вестибуло-атактичного синдромів. Короткозорість обох очей 0,5Д при гостроті зору з корекцією 0,9/0,9.; Захворювання, НІ, не пов?язан(-а/е/і) з проходженням військової служби На підставі статті 23в, 41в, 52в, 53в, 54в, 64в, 68в графи ІІ розкладу хвороб - придатний до військової служби.

При непокорі, тобто ст.402 КК України, відкрита відмова від виконання наказу характеризується усною чи письмовою категоричною заявою підлеглого про невиконання наказу командира (начальника) або мовчазною демонстрацією дії, які свідчать про те, що наказ виконуватися не буде. Відкрита відмова від виконання наказу з посиланням на проблеми зі здоров`ям не виключає наявності складу злочину в діях підлеглого, оскільки мотиви дії винного можуть буть різними і не впливають на кваліфікацію. Непокору - ст. 402 КК України, слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків - таку позицію викладено у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду по справі №953/3196/23, провадження №51-4503 км24 від 27 березня 2025 року.

Обвинувачений ОСОБА_4 не був позбавлений права надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у нього захворювань, які унеможливлюють проходження ним військової служби за станом здоров`я, а також не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рівня та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями Центральної ВЛК, оскільки із підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Глави 2 Розділу 1 Положення №402 Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь -якої ВЛК Збройних Сил України. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка під ставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання обвинуваченого таким, що не придатний до військової служби.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені під час досудового розслідування знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду належними та допустимими доказами, які, за оцінкою суду, не викликають сумніву щодо дійсного наміру обвинуваченого та спрямованість умислу обвинуваченого саме на непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст.337 КПК України) є доведеною.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.402 КК України, як непокора, тобто непокорі - відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, має постійне місце мешкання та реєстрації, військовослужбовець, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Суд враховує конкретні обставини справи, а саме те, що ОСОБА_4 проходив військову службу, взяв на себе обов`язки військовослужбовця і в період воєнного стану під час військової агресії ворога відкрито відмовився виконати наказ командира вибути до місця дислокації в район ведення бойових дій.

Суд наголошує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану, а саме наказу на вибуття в район бойових дій для захисту Батьківщини від збройної агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за частиною 4 статті 402 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відсутність належного реагування держави, зокрема суду, під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час дій військового стану ( збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України) нівелює визначену ст.ст. 50,65 КК України мету призначення покарання та може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства в цілому та держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 11 червня 2025 року.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1