Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №420/16591/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16591/25

Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 15.04.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

–

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив суд:

- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2011-ХІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" по дату фактичної виплати грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2011-ХІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" по дату фактичної виплати грошового забезпечення - 23.05.2025, проведених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №420/31680/24 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», позивач має право на нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення в належному розмірі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2011-ХІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" по дату фактичної виплати грошового забезпечення.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2011-ХІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" по дату фактичної виплати грошового забезпечення - 23.05.2025, проведених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №420/31680/24 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 15.04.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Апелянт зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення на виконання рішення суду відбувається в одному розрахунковому періоді (без створення заборгованості та затримки на один і більше календарних місяців), підстави для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у відповідача відсутні.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає та наповнює поняття «доходу» для військовослужбовців є саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII, згідно частин другої та третьої статті 9 якого до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. У розумінні наведеної статті індексація грошового забезпечення не входить до складу грошового забезпечення і доходу. Тому вимоги Закону №2050-III у даній ситуації не можуть бути застосовані зважаючи на означене.

Також, апелянт зазначає, що лише з моменту набрання законної сили рішенням у справі №420/31680/24 у в/ч НОМЕР_1 виник обов`язок нарахувати позивачу перерахунок грошового забезпечення, тобто з 28.03.2025, а не з 30.01.2020, як помилково встановив суд першої інстанції.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 30.08.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 12.08.2024 року Позивач виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 у зв?язку із звільнення в запас Збройних Сил України відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2024 №537-OC.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №420/31680/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023 рік, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, внесених Постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі №420/31680/24 набрало законної сили 28.03.2025 р.

На виконання цього рішення відповідачем 23.05.2025 було виплачено грошове забезпечення в сумі 239327,16 грн.

Компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення позивачу не виплачена, що не заперечується відповідачем.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, зазначаючи , що відповідачем протиправно ненараховано та невиплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

При цьому вказав, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, а тому також задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі по тексту Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі по тексту - Порядок №159).

Відповідно до ст.1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діяла до 26 лютого 2021 року).

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону №2050-III у редакції, яка діє з 26 лютого 2021 року).

Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні норми також викладені у Порядку №159.

Відповідно до п.2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Зі змісту вказаних норм випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Також, вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №240/18489/23, від 12.09.2024 року у справі №400/5837/23, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

Так у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Колегія суддів враховує, що подібні правовідносини в нинішній справі були предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №560/8194/20 (постанова від 02.04.2024).

Судова палата у вищезазначеному рішенні вказала, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

При цьому, ані Закон №2050-III, ані Порядок №159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням строків їх виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.

Право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Висновки суду у даній справі відповідають висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.

Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 р. у справі № 420/31680/24, яке набрало законної сили 28.03.2025 р., відповідач 23.05.2025 р. виплатив позивачу грошове забезпечення у сумі 239327,16 грн.

Несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням позивачу грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, відповідачем не заперечується та обставина, що нарахування та виплата грошового забезпечення здійснена на виконання рішення суду, проте як суб`єкт виконання цих рішень, відповідач не здійснив розрахунок та виплату компенсації виду доходу, передбаченого статтею 2 Закону №2050-ІІІ.

Отже, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що вірно встановлено судом.

Щодо доводів апелянта про те, що лише з моменту набрання законної сили рішенням у справі №420/31680/24 у в/ч НОМЕР_1 виник обов`язок нарахувати позивачу перерахунок грошового забезпечення, тобто з 28.03.2025, а не з 30.01.2020, як помилково встановив суд першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

З даного приводу колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 зазначив, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості.

При цьому, оскільки кошти, нараховані на виконання рішення суду є грошовим забезпеченням, своєчасно не виплаченим позивачу, вказана виплата є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-III.

Суд зазначає, що підставою для отримання особою спірної компенсації є не відповідне рішення суду, а право особи на отримання такої виплати, встановлене законом за наявності фактичних підстав для цього.

В цьому випадку, підставою для отримання спірної компенсації втрати частини доходів є факт порушення строків виплати грошового забезпечення, а компенсація обчислюється з моменту виникнення заборгованості по день фактичної виплати.

Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - органом прокуратури) добровільно чи на виконання судового рішення.

Враховуючи період, за який вказана виплата мала бути нарахована позивачу, та час її фактичної виплати, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач порушив строки виплати позивачу грошового забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати за період з 29.01.2020 р. по день фактичної виплати 23.05.2025 р., оскільки компенсація охоплює весь період затримки, включаючи час судового розгляду, до моменту фактичної виплати суми заборгованості.

При цьому, у самому рішенні Верховного Суду від 3 грудня 2025 року у справі №520/25464/23, на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі, у п 30 міститься висновок, що «Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на отриману позивачем суму недоотриманої пенсії у розмірі 33 567 грн 67 коп. має бути нарахована компенсація передбачена Законом №2050-III за період з 10 серпня 2020 року (виникнення права на компенсацію - набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/1290/2020) по 6 липня 2023 року (дата фактичної виплати частини заборгованості по пенсії).», тобто доводи військової частини, в частині періоду компенсації, гуртуються на помилковому розумінні норм права та помилковому трактуванні висновків Верховного Суду.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/19293/25, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки справи не є тотожними, так як у даній справі виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням №420/1057/25) проведено з затримкою більш ніж один місяць.

При цьому, посилання апелянта на висновки викладені в рішеннях апеляційного суду, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції про наявність підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що виплата на користь позивача компенсації втрати частини доходів має бути проведена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, оскільки компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплата якої є спірною в даному рішенні, не є безпосередньо грошовим забезпеченням та за своєю правовою природою є компенсацією за протиправні дії чи бездіяльність роботодавців та додатковою гарантією працівників, є такою що не пов`язана з виконанням позивачем обов`язків військової служби, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком №44, тому в цій частині колегія суддів погоджується з позицією відповідача викладеною в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, не правильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог позову щодо проведення на користь позивача компенсації втрати частини доходів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, з ухваленням в цій частині по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову, проте в іншій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44 – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 червня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук