Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №400/1875/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1875/26

Перша інстанція суддя Лісовська Н. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних;

- визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних громадянина ОСОБА_1 , як особу, виключену з військового обліку як особу, що досягла граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку як особу, що досягла граничного віку перебування в запасі.

Крім того, позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову, шляхом встановлення ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки розглядати питання та здійснювати будь-які дії спрямовані на призов ОСОБА_1 на військову службу до прийняття остаточного судового рішення по даній адміністративній справі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивачем подано апеляційну скаргу з вимогами про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про забезпечення позову.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі, так як у межах спірних правовідносин ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправно взято позивача на військовий облік.

При цьому, апелянт наголошує, що забезпечення позову у даній справі не свідчить про вирішення його позовних вимог.

Також, згідно доводів апеляційної скарги, без застосування заходів забезпечення позову виникне ситуація неможливості виконання рішення суду та існує очевидна загроза порушення прав позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарги не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору в межах даної справи є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про включення ОСОБА_1 на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Натомість, позивач просить суд, як захід забезпечення позову, заборонити вчиняти дії щодо його призову на військову службу.

В свою чергу, за наслідком з`ясування обставин справи та розгляду заяви позивача, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 153 КАС України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що у даній справі позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом встановлення заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки розглядати питання та здійснювати будь-які дії спрямовані на призов позивача на військову службу до прийняття остаточного судового рішення по даній адміністративній справі.

Вказана заява обґрунтована наявністю у позивача суб`єктивного переконання, що у межах спірних правовідносин існує пряма загроза порушення його прав та інтересів можливою мобілізацією до Сил безпеки й оборони України під час дії воєнного стану в Україні, оскільки попередньо його було виключено з військового обліку.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вбачається з аналізу вищезазначених норм процесуального права, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову також є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Між тим, повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів наголошує, що дослідження наданих позивачем пояснень та доказів, якими він обґрунтовує протиправність свого поновлення на військовому обліку, може здійснюватися судом лише під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що звільнення громадянина України від обов`язків, встановлених ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», лише за фактом подання ним адміністративного позову, без дослідження усіх обставин та доказів у справі, на переконання колегії суддів, матиме наслідком фактичне вирішення цього спору на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлення заборони невизначеному колу суб`єктів владних повноважень на здійснення ними своїх функцій та обов`язків, визначених чинним законодавством, виходить за межі предмету спору у даній справі, а як наслідок не є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у даній справі.

З іншого боку, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження наявності в нього захворювань, станів або фізичних вад, які очевидно унеможливлюють проходження ним військової служби, шо слугувало б виключною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду, протягом 30 днів.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян