Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №160/436/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/436/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року в адміністративній справі №160/436/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 06.11.2025;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглзнути заяву по суті та надати повну і вичерпну інформацію про наявність (або відсутність) вільних земельних ділянок державної чи комунальної власності в межах смт Обухівка, с. Старі Кодаки, с. Сажівка Дніпровського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.11.2025 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання інформації щодо наявності вільних земельних ділянок державної або комунальної власності в межах зазначених населених пунктів для будівництва та обслуговування житлового будинку. Проте, відповідач безпідставно не розглянув заяву позивача по суті, а перенаправив її до Обухівської селищної територіальної громади та Новоолександрівської сільської територіальної громади.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушеного права позивача. Скаржник вважає, що ненадання інформації безпосередньо ГУ Держгеокадастру прямо обмежує реалізацію його права на землю, позбавляє можливості визначити об`єкт звернення та створює штучні перешкоди. Вважає, що відповідач діяв у спосіб, що суперечить статті 19 Конституції України, оскільки не забезпечив особистий розгляд звернення по суті, а пересилання листа вважає ухиленням від виконання покладених обов`язків. Також зауважує, що суд першої інстанції проігнорував сталу правову практику Верховного Суду, згідно з якою формальне реагування на звернення без вирішення його по суті є протиправною бездіяльністю, чим порушив загальний принцип єдності судової практики.

Відповідач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про надання інформації про наявність вільних земельних ділянок державної або комунальної власності в межах населених пунктів: смт Обухівка, с. Старі Кодаки, с. Сажівка Дніпровського району Дніпропетровської області, які можуть бути надані для будівництва обслуговування господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до ст. 118, 121 Земельного кодексу України.

Листом Головного управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.12.2025 за № М-201/0-271/6-25 на заяву ОСОБА_1 від 06.11.2025 позивача повідомлено, що його заява була направлена до Обухівської селищної територіальної громади та Новоолександрівської сільської територіальної громади, для її розгляду та прийняття рішення в межах повноважень.

Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не розгляну заяву по суті та не прийняв відповідного рішення, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що право на судовий захист має лише та особа, яка є носієм саме порушених прав, свобод чи інтересів. Оскільки ГУ Держгеокадастру діяло правомірно, права позивача у спірних публічно-правових відносинах з цим відповідачем порушені не були.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі за текстом - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої).

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Із положень ч. 6 ст. 118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції з поданої позивачем заяви встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про вільні земельні ділянки державної чи комунальної власності в межах смт Обухівка, с. Старі Кодаки, с. Сажівка Дніпровського району Дніпропетровської області, які можуть бути наданні надані для будівництва обслуговування господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відповідно до ст. 118, 121 Земельного кодексу України.

Аналізуючи зміст заяви ОСОБА_1 від 06.11.2025, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав на меті отримати інформацію про земельні ділянки в межах населених пунктів смт Обухівка, с. Старі Кодаки та с. Сажівка для подальшої реалізації права на їх безоплатне отримання у власність за правилами статей 118, 121 ЗК України.

Колегія суддів зауважує, що оскільки розпорядниками земель у межах вказаних населених пунктів (територіальних громад) є відповідні місцеві ради (Обухівська селищна рада та Новоолександрівська сільська рада), ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не володіє і не повинно володіти актуальною інформацією про наявність вільних земель комунальної чи приватної власності в межах цих селищних та сільських рад, а також не наділене повноваженнями щодо розпорядження ними.

Тому, посилання скаржника на порушення статті 19 Конституції України є безпідставними. Навпаки, якби ГУ Держгеокадастру почало самостійно формувати відповіді щодо наявності чи відсутності вільних земель комунальної власності в межах Обухівської селищної чи Новоолександрівської сільської рад, воно б перебрало на себе повноваження органів місцевого самоврядування, що прямо суперечило б ст. 19 та ст. 144 Конституції України.

Таким чином, переславши заяву позивача від 06.11.2025 до Обухівської селищної територіальної громади та Новоолександрівської сільської територіальної громади листом від 04.12.2025 № М-201/0-271/6-25, відповідач діяв у спосіб, визначений законом, та повністю виконав свій обов`язок щодо належного розгляду заяви.

Оскільки, на переконання колегії суддів, ГУ Держгеокадастру діяло правомірно, права позивача у спірних публічно-правових відносинах порушені не були.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції практики Верховного Суду про те, що «формальне реагування на звернення без вирішення його по суті є протиправною бездіяльністю». Зауважує, що такі правові висновки Верховного Суду стосуються випадків, коли орган влади, маючи безпосередні повноваження на вирішення питання, уникає їх виконання та надсилає заявнику відписки. Проте, у правовідносинах ОСОБА_1 , відповідач об`єктивно не мав і не міг мати повноважень щодо розпорядження землями в межах вказаних територіальних громад, а тому пересилання листа компетентним органам є вирішенням питання у єдино можливий законний спосіб, що виключає формалізм.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з ч.1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року в адміністративній справі №160/436/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова