Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №280/11297/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11297/25

Суддя І інстанції – Прасов О.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області неправомірними, щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 рік та відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з дати призначення пенсії за віком в 2025 році із застосуванням положень розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки (15057,09 грн.) та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позовну заяву задоволено у повному обсязі.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області неправомірними щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 рік та відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з дати призначення пенсії за віком в 2025 році із застосуванням положень п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022, 2023, 2024 роки (15057,09 грн.) та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Вказує на відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, оскільки відповідно до заяви позивача від 06.01.2025 йому проведено перерахунок пенсії за нормами ч. 3 статті 45 Закону №1058, а не первинне призначення пенсії. Також скаржник зазначає, що оскільки позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років, підстави для призначення виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 24.12.2014 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” та з 25.12.2014 року призупинено виплату у зв`язку з працевлаштуванням за спеціальністю.

На підставі особистої заяви позивача відповідачем з 31.10.2025 переведено позивача з пенсії за вислугу років – на пенсію за віком згідно з Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2014-2016 роки.

Також позивачу не було нараховано та виплачено визначену п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” грошову допомогу.

Позивач, не погодившись з такими діями пенсійного органу, звернулась з адміністративним позовом до суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із ч.2 ст.40 Закону Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно із ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У постанові від 31.10.2018 р. у справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що із аналізу зазначених норм встановлено, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

У свою чергу, Законом № 1058-IV, в редакції як на час призначення позивачці пенсії вперше так і на теперішній час, не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років.

Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Такий вид пенсії (пенсія за вислугу років) передбачений Законом України “Про пенсійне забезпечення” на підставі якого і було призначено пенсію позивачу у 2011 році.

Отже, колегія суддів зазначає, що на момент звернення у 2025 році позивач, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058, набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав стверджувати про неправильність визначення пенсійним органом показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, при призначенні позивачу пенсії за віком.

В свою чергу, щодо права ОСОБА_1 на виплату грошової допомоги у відповідності до п.7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

При цьому, за умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право на отримання грошової допомоги, яка передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виникає у особи, зокрема, за умови неотримання особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що «призначення пенсії» та «отримання пенсії» не є тотожними поняттями, а встановлений факт призначення пенсії не означає встановлення факту отримання пенсії.

У свою чергу, наведені положення законодавства ставлять право особи на отримання грошової допомоги саме в залежність від неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Суд першої інстанції, вказуючи на наявність у позивача права на отримання грошової допомоги, виходив з того, що відповідачем не було надано доказів того, що позивач фактично отримувала інші пенсійні виплати до призначення їй пенсії за віком.

Не було надано таких доказів відповідачем і суду апеляційної інстанції.

Отже, враховуючи те, що єдиною підставою для висновку пенсійного органу щодо відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги, став факт призначення їй у 2014 році пенсії за вислугу років, за відсутності доказів фактичного отримання нею пенсійних виплат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на виплату грошової допомоги у відповідності до п.7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник