Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №160/21182/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21182/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року (суддя О.В. Єфанова) у справі № 160/21182/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якому просила:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 червня 2025 року за номером № 047150029527 за підписом начальника відділу призначення пенсій О.Скоколь, оформленого у вигляді рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047150022005 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позиці до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи для призначення пенсії за віком: період навчання з 01 вересня 1982 року по 20 липня 1983 року в Криворізькому ПТУ № 45 за професією електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання; період роботи з 21 липня 1983 року по 31 травня 1985 року в Криворізькому металургійному заводі «Криворіжсталь» ім. В.І.Леніна, перейменований в Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь» на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання 3 розряду; період навчання з 18 жовтня 1985 року по 15 липня 1986 року в навчальному накладі СПТУ № 18; період роботи з 11 серпня 1986 року по 28 травня 1987 року в Находкінській жестяночно - балочній фабриці «Дальморепродукт»; період роботи з 19 червня 1987 року по 11 лютого 1991 року у виробничому об`єднанні «Дальморепродукт»; період роботи з 27 березня 1991 року по 18 листопада 1991 року - мале підприємство «Сибирячка» на посаді учень кравця легкого плаття; період роботи з 25 листопада 1991 року по 30.12.1992 року на посаді шлакоблочного цеха.

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії та здійснити призначення позивачці пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 01 вересня 1982 року по 30 грудня 1992 року з дати звернення до органів Пенсійного Фонду, а саме з 16 червня 2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачці пенсії є протиправним та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 червня 2025 року за номером № 047150029527;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу позивачки: період навчання з 01 вересня 1982 року по 20 липня 1983 року в Криворізькому ПТУ № 45 за професією електромонтер по ремонту та обслуговуванню електрообладнання; період роботи з 21 липня 1983 року по 31 травня 1985 року в Криворізькому металургійному заводі «Криворіжсталь» ім. В.І.Леніна, перейменований в Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь» на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання 3 розряду; період навчання з 18 жовтня 1985 року по 15 липня 1986 року в навчальному накладі СПТУ № 18; період роботи з 11 серпня 1986 року по 28 травня 1987 року в Находкінській жестяночно - балочній фабриці «Дальморепродукт»; період роботи з 19 червня 1987 року по 11 лютого 1991 року у виробничому об`єднанні «Дальморепродукт»; період роботи з 27 березня 1991 року по 18 листопада 1991 року - мале підприємство «Сибирячка» на посаді учень кравця легкого плаття; період роботи з 25 листопада 1991 року по 30.12.1992 року на посаді шлакоблочного цеха.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 16 червня 2025.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що спірними у цій справі є періоди навчання та роботи позивачки на території російської федерації: навчання з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи з 11.08.1986 по 28.05.1987, 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991 та зарахування таких періодів до її страхового стажу.

Суд першої інстанції з`ясував, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року була чинна для України, відтак підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, суд першої інстанції вказав, що періоди навчання з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи з 11.08.1986 по 28.05.1987, 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивачки.

Суд першої інстанції врахував, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Суд першої інстанції зауважив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відтак, суд першої інстанції вважав, що періоди навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983, роботи з 21.07.1983 по 31.05.1985, з 25.11.1991 по 30.12.1992 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивачки.

За цих обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 червня 2025 року за номером № 047150029527, а також з метою захисту прав позивачки зобов`язати пенсійний орган вчинити дії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що позивачці до страхового стажу правомірно не зараховано періоди навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983, з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи з липня 1983 року по березень 2001 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1983, адже на титульному аркуші запис щодо зміни прізвища не засвідчено печаткою підприємства, що є порушенням вимог Інструкції від 20.07.1974 №162. Вважає, що до страхового стажу не підлягає зарахуванню робота та навчання позивачки на території російської федерації з 18.10.1985 по 15.07.1986, з 11.08.1986 по 28.05.1987, з 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991, адже страж роботи на території російської федерації зараховується тільки по 31.12.1991 та позивачкою не подано документів, які підтверджують неотримання пенсійних виплат за ці періоди. Зауважує, що позивачці правомірно не зараховано період роботи з 25.11.1991 по 30.12.1992, адже відсутня назва підприємства в записі про прийняття на роботу та запис про звільнення засвідчено печаткою, з якої не вбачається назва підприємства. Відтак, скаржник наполягає, що його спірне рішення від 24 червня 2025 року є правомірним, адже у позивачки відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 16 червня 2025 року позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою для призначення пенсії за віком.

Рішенням від 24 червня 2025 року за номером 047150029527 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області позивачці відмовлено у призначенні пенсії та зазначено:

не прийнято до уваги копію довідки від 04.03.1998 року, виданої відділом записів актів цивільного стану адміністрації Кемеровської області, щодо зміни прізвища, російською мовою з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;

до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 01.09.1982 по 20.07.1983, з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи протягом липня 1983 року - березня 2001 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.07.1983, оскільки на титульному аркуші запис щодо зміни прізвища, на підставі свідоцтва про шлюб VII НОМЕР_2 від 20.04.1991, не засвідчено печаткою підприємства, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162;

крім того, щодо періодів навчання з 18.10.1985 по 15.07.1986, роботи з 11.08.1986 по 28.05.1987, 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991 не надано документів, виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації, які підтверджують факт неотримання пенсійних виплат (Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особами, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу PCP для зарахування їх до страхового стажу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу»);

роботи з 25.11.1991 по 30.12.1992 - відсутня назва підприємства в записі про прийняття, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постанови) Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, одночасно, запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої не можливо визначити назву підприємства;

роботи з 21.07.1983 по 31.05.1985, згідно з довідкою від 20.04.2022 № 503978, оскільки зазначено прізвище « ОСОБА_2 ».

Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Стосовно зарахування позивачці періодів навчання та роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.07.1983.

Колегія суддів вважає, що недоліки у трудовій книжці позивачки, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування певних періодів роботи та навчання, які підтверджено відомостями трудової книжки, до страхового стажу позивачки.

Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

За цих обставин, колегія суддів зазначає, що пенсійним органом протиправно відмовлено у зарахуванні позивачці періодів навчання та роботи з 01.09.1982 по 20.07.1983, з 18.10.1985 по 15.07.1986, з 25.11.1991 по 30.12.1992, з 21.07.1983 по 31.05.1985, з 11.08.1986 по 28.05.1987, з 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.07.1983.

Апеляційний суд враховує, що 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачці до страхового стажу підлягають зарахуванню періоди роботи та навчання з 18.10.1985 по 15.07.1986, з 11.08.1986 по 28.05.1987, 19.06.1987 по 11.02.1991, з 27.03.1991 по 18.11.1991.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що пенсійним органом не здійснено належний розрахунок стажу позивачки, а отже рішення Головного Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24 червня 2025 року за номером № 047150029527 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 160/21182/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 08.06.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров