Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №160/22269/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2026 року справа 160/22269/24

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

при секретарі Личкатій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 (суддя доповідач Кадникова Г.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про звільнення зі служби в поліції

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16.08.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо не звільнення зі служби в поліції та зобов`язати прийняти рішення про звільнення його з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №3 Дніпровського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області та зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію”.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 позов задоволений. Прийняте рішення суд мотивував тим, що позивачем, повідомлено керівництво ГУНП в Дніпропетровській області про намір звільнитись за власним бажанням з 15.08.2024 у зв`язку із переїздом до іншого населеного пункту та неможливістю оплачувати орендоване житло у м.Дніпрі. Відповідно до підпункту “ж” пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Згідно з пунктом 68 Положення №114, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт. У межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

В апеляційній скарзі ГУ НП в Дніпропетровській області просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 від 29.07.1991 строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк, проте в спірному випадку відповідачем не було погоджено дату звільнення, про що позивача погоджено відповідним листом. Підстави для звільнення позивача раніше ніж через три місяці після подання відповідного рапорту були відсутні. Зазначає, що на підставі поданого рапорту позивача було звільнено з 01.11.2024 на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію” за власним бажанням.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 31.07.2024 подав два рапорти про звільнення зі служби в поліції згідно пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію”, підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 - за власним бажанням з 15.08.2024 у зв`язку із переїздом до іншого населеного пункту та неможливістю оплачувати орендоване житло у м. Дніпро.

Листом №20/5985 від 01.08.2024 ГУНП в Дніпропетровській області повідомило позивача, що рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 15.08.2024 суперечить вимогам, установленим пунктом 68 Положення №114 якими передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт.

Представником позивача 06.08.2024 до ГУНП в Дніпропетровській області направлено адвокатський запит із вимогою надання відповіді про результати розгляду рапортів, поданих 31.07.2024 про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 15.08.2024, та надати копію відповідного наказу.

ГУНП в Дніпропетровській області листом №920/В-620аз/103/05-2024 від 13.08.2024 повідомило, що керівництвом ГУНП ОСОБА_1 відмовлено у звільненні зі служби в поліції за власним бажанням з 15.08.2024, про що останнього повідомлено письмово.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено в Законі України «Про Національну поліцію».

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Відповідно до частини 2 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114).

Відповідно до пункту 63 Положення №114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до пункту 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Служба в поліції є добровільною і може бути припинена за власним бажанням поліцейського.

З аналізу пунктів 63 і 68 Положення №114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням поліцейський повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення.

Верховний Суд України в постанові від 24 червні 2014 року у справі №21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні (стаття 38 Кодексу законів про працю України), обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16.

Отже, до закінчення визначеного у статті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, що між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про прийняття/звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, в рапортах поданих 31.07.2024 позивач просив звільнити його за власним бажанням з 15.08.2024.

Проте, Листом №20/5985 від 01.08.2024 ГУНП в Дніпропетровській області повідомило позивача, що рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 15.08.2024 суперечить вимогам, установленим пунктом 68 Положення №114 якими передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт, тобто фактично відмовлено у звільненні раніше ніж через три місяці після дати попередження про припинення служби в поліції за власним бажанням.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що згода щодо конкретної дати звільнення може бути досягнута шляхом волевиявлення обох учасників правовідносин.

Проте в спірному випадку відповідачем такої згоди надано не було.

Саме по собі, зазначення в рапорті дати з якої поліцейський бажає звільнитись, не є беззаперечною підставою для звільнення з цієї дати, без відповідного погодження органу Національної поліції.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо звільнення з 15.08.2024, то для звільнення позивача саме з цієї дати підстави відсутні.

Варто звернути увагу, що Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1231о/с від 31.10.2024 позивача з 01.11.2024 звільнено зі служби на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про національну поліцію” за власним бажанням, на підставі рапорту від 31.07.2024, що свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо належного розгляду рапорту позивача.

Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2025.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з 04.06.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови, у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повну постанову складено 09.06.2026.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко