Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №340/3880/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3880/25 (суддя Притула К.М., м. Кропивницький)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі №340/3880/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10 червня 2025 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому, просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 8 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як прийомному батьку, на утриманні якого перебуває дитина-сирота (або діти-сироти) віком до 18 років, — шляхом видачі відповідної довідки.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що він з дружиною є прийомними батьками дітей – сиріт, в той час коли відповідач розцінив його як опікуна.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року, у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивач не відноситься до жодної категорії осіб, що мають право на відстрочку від призову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував те, що позивач з дружиною є піклувальником над дітьми-сиротами, що підтверджується наказом служби у справах дітей Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області №86 від 01.09.2022 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п.8 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.14).

За результатами розгляду заяву позивачу було повідомлено, що у наданні відстрочки відмовлено, оскільки останній не є опікуном (а.с.15).

Не погоджуючись із цією відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).

Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону Закон України № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно з приписами п. 14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 8 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:

- для підтвердження статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, - витяг із рішення районної, міської держадміністрації (військової адміністрації), виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради про надання дитині (дітям) статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

- для патронатних вихователів - договір про патронат над дитиною, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 р. № 893 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 69, ст. 4386);

- для опікунів, піклувальників - рішення районної, міської держадміністрації (військової адміністрації), виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради або рішення суду про встановлення опіки, піклування;

- для усиновлювачів - рішення суду про усиновлення;

- для прийомних батьків - договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї відповідно до додатка до Положення про прийомну сім`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 926; 2006 р., № 6, ст. 299);

- для батьків-вихователів - договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу відповідно до додатка до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 18, ст. 925; 2006 р., № 6, ст. 299)

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 затверджено Положення про прийомну сім`ю (далі – Положення 565)

Відповідно до п. 2 Положення 565 прийомні батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до п.6 Положення 565, на підставі рішення про утворення прийомної сім`ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї на виховання та спільне проживання (далі - договір) за формою згідно з додатком.

Договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї - адміністративний договір, що укладається на підставі закону, одним із учасників якого обов`язково є суб`єкт владних повноважень, його зміст становлять права та обов`язки учасників, передбачені законом та цим договором, у сфері захисту прав та інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отже, вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції правильно визначив коло правових норм, що їх регулюють та дійшов правильного висновку про те, що для підтвердження статусу прийомних батьків «необхідно мати договір про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у прийомній сім`ї». Позивач за відсутності такого договору не відноситься до жодної із категорій осіб, які згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону №3543-XII мають право на відстрочку від призову (опікуни, піклувальники, усиновлювачі, прийомні батьки, батьки вихователі), хоча вважає себе прийомним батьком.

Враховуючи це суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволені позову.

З цим висновком суду колегія суддів не погоджується враховуючи наступне.

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на підставі п.8 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він з дружиною є «прийомними батьками та опікунами над дітьми-сиротами» (а.с.14).

За результатами розгляду заяву позивачу було повідомлено, що у наданні відстрочки відмовлено, оскільки останній не є опікуном (а.с.15).

Однак, в якості підстави для надання йому відстрочки від призову у своїй заяві позивач зазначив, що він не тільки є опікуном над дітьми-сиротами, но і прийомним батьком.

Проте, як вбачається з оскарженого рішення відповідача, у вигляді повідомлення № 594 від « 10.02.2024 року» підставою для відмови в наданні відстрочки від призову під час мобілізації стало те, що позивач не є опікуном. Отже, відповідач відмовляючи позивачу у задоволенні його заяви про надання відстрочки не повно з`ясував те, що підставою для звернення позивача з заявою було і твердження позивача на те, що він є прийомним батьком дітей-сиріт, чому відповідач безпідставно не надав цьому оцінки в своєму рішенні.

Формальне зазначення відповідачем у повідомленні про те, що позивач не є опікуном не свідчить про дотримання відповідачем вимог ч.2 ст. 2 КАС України при прийнятті відповідачем протокольного рішення від 10 грудня 2024 року № 55.

Зазначені обставини суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, ненадавши рішенню відповідача оцінці щодо цього.

Крім того, вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції безпідставно перебрав на себе дискреційні повноваження відповідача в частині надання оцінки обставинам того, чи є позивач прийомним батьком дітей-сиріт, хоча відповідач цьому оцінки не надавав та на цих підставах не відмовляв позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи було неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову частково.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1,2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі №340/3880/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом від 10 грудня 2024 року № 55 щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2024 року щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов