Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №160/17182/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17182/25 (суддя Сластьон А.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за апеляційною скаргою Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №160/17182/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЮСТІЛ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЮСТІЛ» 11 червня 2025 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській, оформлене листом від 03.06.2025 року №51475/6/04-36-04-01-11, щодо відмови врахувати (зарахувати) здійснену ТОВ «Алюстіл», ідентифікаційний код: 42227730, оплати податку на додану вартість, сплаченої на митниці, у загальному розмірі 1057809 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`ять) гривень 55 копійок, здійсненої згідно платіжних доручень №738 від 13.05.2022 року, №724 від 03.05.2022 року та №747 від 27.05.2022 року та відображеної в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, яка обліковується у інтегрованій картці платника податків - ТОВ «Алюстіл», ідентифікаційний код: 42227730, а також здійснити коригування в інформаційно-комунікаційній системі ДПС даних інтегрованої картки платника - ТОВ «Алюстіл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42227730, шляхом зарахування 1057809 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`ять) гривень 55 копійок в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області врахувати (зарахувати) здійснену ТОВ «Алюстіл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42227730, оплату податку на додану вартість, сплачену на митниці, у загальному розмірі 1057809 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`ять) гривень 55 копійок, здійснену згідно платіжних доручень №738 від 13.05.2022 року, №724 від 03.05.2022 року та №747 від 27.05.2022 року та відображену в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, яка обліковується у інтегрованій картці платника податків – ТОВ «Алюстіл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42227730;

-зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування в інформаційно-комунікаційної системі ДПС даних інтегрованої картки платника - ТОВ «Алюстіл», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42227730, шляхом зарахування 1057809 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`ять) гривень 55 копійок в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено в зарахуванні суми податку на додану вартість, сплаченого під час митного оформлення товару, в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, який обліковується в інтегрованій картці платника податків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, враховуючи те, що від`ємне значення, задеклароване позивачем в травні 2022 року та уточнене в інших періодах, правильно відображено в уточнених деклараціях і підтверджено контролюючим органом, податковий борг позивача існував на момент подачі уточнених декларацій, а суми зазначені в таких деклараціях не перевищують реєстраційних сум (визначених за підпунктом 200-1.1.3 пункту 200-1.1 статті 200-1 ПКУ) на момент подання декларації, в якій здійснюється зарахування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з наданої податкової звітності з ПДВ, задекларована сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ст. 200-1 ПК України.

Позивач має право самостійно подати податкову декларацію з ПДВ за відповідний звітний (податковий) період та задекларувати суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 ст. 200-1 ПК України на момент подання податкової декларації з ПДВ (рядок 20), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20.1) податкової декларації з ПДВ.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних доводів та заперечень на спростування висновків суду першої інстанції

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 06.03.2020 між ТОВ «АЛЮСТІЛ» (Покупець) та HILAL ALUMINYUM ITH.IHR.SAN.VE TIC.LTD.STI (Туреччина) (Продавець) був укладений контракт №2020 на поставку товару (надалі по тексту - Контракт).

Специфікаціями до Контракту було обумовлено поставку товару ТОВ «Алюстіл» на суми, зазначені у специфікаціях до контракту.

21.01.2022 між ТОВ «АЛЮСТІЛ» (Постачальник) та ТОВ «Аль-Софія» (Покупець) був укладений договір поставки №2101 (надалі по тексту - Договір поставки), предметом якого є постачання на адресу ТОВ «Аль-Софія» алюмінієвого композитного листа у приблизній кількості 24 000 кв.м.

Пунктом п.3.1 цього Договору визначено, що оплата за товар здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.4.1 вказаного Договору поставка Товару здійснюється на умовах, визначених сторонами у відповідних Специфікаціях, а також у Специфікаціях визначається строк поставки (передачі) товару.

В розділі 7 Договору Сторони погодили обставини непереборної сили, які є підставою звільнення Сторін від виконання зобов`язань на час їх дії.

На виконання умов Контракту ТОВ «Алюстіл» перерахувало кошти HILAL ALUMINYUM ITH.IHR.SAN. VE TIC.LTD.STI, а саме:

- 02.02.2022 - 115 037,92 доларів США, відповідно до платіжного доручення 63JBKLM2;

- 03.02.2022 - 23860,10 доларів США, відповідно до платіжного доручення 64JBKLM2;

- 14.02.2022 - 27658,63 доларів США, відповідно до платіжного доручення 65JBKLM2, та відповідно очікувало поставки оплаченого товару для його подальшої поставки своєму контрагенту ТОВ «Аль-Софія».

Згідно з умовами Контракту відбулася поставка товару на суму 60885,76 доларів США (1820618,15 грн), що підтверджується митною декларацією UA500500/2022/006570 від 23.02.2022, що було відображено, окрім іншого, у податковій декларації з податку на додану вартість №9042656803 від 18.03.2022 за лютий 2022 року (сплачено 365000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №695 від 23.02.2022).

ТОВ «Аль-Софія» здійснило оплату товару на підставі платіжних доручень: №67 від 01.02.2022 на суму 45964,80 грн.; №26442 від 01.02.2022 на суму 647429,27 грн.; №26433 від 01.02.2022 на суму 463685,00 грн.; №26457 від 01.02.2022 на суму 54096,00 грн.; №26443 від 01.02.2022 на суму 706737,83 грн.; №26459 від 02.02.2022 на суму 688520,25 грн.; №26458 від 02.02.2022 на суму 688520,25 грн.; №26462 від 02.02.2022 на суму 921427,21 грн.; №26486 від 02.02.2022 на суму 591636,73 грн.; №26549 від 04.02.2022 на суму 9273,00 грн.; №1584 від 08.02.2022 на суму 145877,68 грн.; №26664 від 11.02.2022 на суму 6954,75 грн.; №26649 від 11.02.2022 на суму 11172,48 грн.; №1674 від 17.02.2022 на суму 921427,00 грн.; №119 від 07.03.2022 на суму 11251,20 грн.; №120 від 07.03.2022 на суму 17252,16 грн.; №139 від 17.03.2022 на суму 70920,00 грн.; №27124 від 21.04.2022 на суму 687435,41 грн.; №27249 від 29.04.2022 на суму 550000,00 грн.; №3669 від 28.04.2022 на суму 60776,50 грн.; №27156 від 22.04.2022 на суму 628195,32 грн.; №27135 від 21.04.2022 на суму 750408,79 грн.

По факту оплати зареєстровано відповідні податкові накладні.

З 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 на території України був введений воєнний стан.

З огляду на зазначені обставини Продавець не зміг ввезти товар на територію України, митне оформлення товару на території України не відбулося, та відповідні митні платежі (зокрема ПДВ 20%) у лютому 2022 року не були сплачені позивачем з причини настання вказаних форс-мажорних обставин.

За березень та квітень 2022 року ТОВ «Алюстіл» подало нульові податкові декларації з ПДВ №9046541102 та №9053069562.

Згодом товар за Контрактом був ввезений та розмитнений на території України:

- 03.05.2022 на суму 55357,12 доларів США (1715017,01 грн., 20% - 343003,40) (ВМД №UA500500/2022/010498);

- 13.05.2022 на суму 57597,49 доларів США (1774118,81 грн., 20%-354823,76 грн.) (ВМД №UA500500/2022/011782);

- 27.05.2022р. на суму 58366,70 доларів США (1799911,97 грн., 20%-359982,39 грн.) (ВМД №UA500500/2022/013805).

Загальна вартість товару, поставленого та ввезеного за вантажними митними деклараціями товару, склала 5 289 047,79 грн., з округленням 5 289 048 грн.

ТОВ «Алюстіл» сплачено за митними деклараціями податок на додану вартість на суму 1057809,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням: №724 від 03.05.2022 року на суму 343000,00 грн.; №738 від 13.05.2022 року на суму 355000,00 грн.; №747 від 27.05.2022 року на суму 360000,00 грн.

Загальна сума сплаченого податку на додану вартість склала 1058000,00 грн., що було відображено також у податковій декларації з ПДВ №9088024351 від 20.06.2022 за травень 2022 року.

Також у період лютого-липня 2022 року ТОВ «Алюстіл» мало господарські відносини з ФОП Недорубан та ТОВ «СІЛЬВЕР-ЛАЙН».

ТОВ «Алюстіл» подавало податкову декларацію з ПДВ також за червень 2022 року.

Позивачем подавалися уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2022 року №9128103993 від 15.07.2022, за березень 2022 року №9128105524 від 15.07.2022; за квітень 2022 року №9128128945 від 15.07.2022 та за травень №9106251883 від 01.07.2022.

Різниця сум податкового зобов`язання та податкового кредиту, які сформували від`ємне значення ПДВ, була задекларована позивачем у травні 2022 року, а згодом перенесена та уточнена через уточнюючі розрахунки в податкових деклараціях з лютого по липень 2022 року.

28.05.2025 до ГУ ДПС в Дніпропетровській області було направлено вимогу, в якій позивач просив прийняти рішення і врахувати (зарахувати) здійснену ТОВ «Алюстіл» оплату податку на додану вартість, сплачену на митниці, у загальному розмірі 1057809 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`ять) гривень 55 копійок, здійснену згідно платіжних доручень №738 від 13.05.2022, №724 від 03.05.2022 та №747 від 27.05.2022 та відображену в рядку 21 Декларації з податку на додану вартість за період з лютого 2022 року по липень 2022 року в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, яка обліковується у інтегрованій картці платника податків ТОВ «Алюстіл». Також, позивач просив відповідача здійснити коригування в інформаційно-комунікаційної системі ДПС даних інтегрованої картки платника - ТОВ «Алюстіл», шляхом зарахування 1057809 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`ять) гривень 55 копійок в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.06.2025 №51475/6/04-36-04-01-11, оформлене листом, відмовлено позивачу у зарахуванні податку на додану вартість, сплаченого за вантажними митними деклараціями у загальному розмірі 1057809,55 грн. в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Зазначена відмова мотивована тим, що позивач може самостійно подати податкову декларацію з ПДВ за відповідний звітний (податковий) період та задекларувати суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200.1 ПКУ на момент подання податкової декларації з ПДВ (рядок 20), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20.1) податкової декларації з ПДВ.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Пунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2. ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Підпунктами а-в пункту 200.4. статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи відповідно до табличних даних до уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ, різниця сум податкового зобов`язання та податкового кредиту, які сформували від`ємне значення ПДВ, була задекларована позивачем у травні 2022 року, а згодом перенесена та уточнена через уточнюючі розрахунки в податкових деклараціях з лютого по квітень 2022 року.

Отже, уточнюючі розрахунки скоригували суму від`ємного значення, податковий кредит та податкові зобов`язання в раніше поданих деклараціях.

Водночас, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПКУ, зарахування від`ємного значення до податкового боргу не залежить від того, коли саме воно виникло (у травні чи раніше/пізніше), якщо воно актуальне в декларації за період, коли здійснюється зарахування.

При цьому, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, податковий борг позивача у розмірі 1 074 169, 00 грн виник на підставі поданих позивачем уточнених податкових декларацій за лютий-квітень 2022 року, однак, при розрахунку податкових зобов`язань за уточненими деклараціями, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було враховано сплаченого позивачем податку на додану вартість за податковою декларацією поданою у червні за травень 2022 року у розмірі 1057809,55 грн, тобто наявний податковий кредит за рахунок якого йде погашення основного податкового зобов`язання, наслідком чого є формування від`ємного значення за рахунок якого позивач мав би право здійснити у відповідності до підпункту «а» пункту 200.4 ПК України погашення податкового боргу.

Отже, враховуючи зазначені норми права та обставини справи, які свідчать про те, що від`ємне значення, задеклароване в травні 2022 року та уточнене в інших періодах, правильно відображено в уточнених деклараціях і підтверджено контролюючим органом, податковий борг позивача існував на момент подачі уточнених декларацій, а суми зазначені в таких деклараціях не перевищують реєстраційних сум (визначених за підпунктом 200-1.1.3 пункту 200-1.1 статті 200-1 ПКУ) на момент подання декларації, в якій здійснюється зарахування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов`язок відповідач не виконав.

Щодо зазначення відповідачем в апеляційній скарзі фактичних обставин справи, положень норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини, позиції відповідача по цій справі з посиланням на прийняття судом першої інстанції неправильного рішення колегія суддів зазначає наступне.

Так, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи сторін, із цими висновками суд апеляційної інстанції погоджується, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі №160/17182/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва