Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №440/11525/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. Справа № 440/11525/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко) від 14.04.2026 по справі № 440/11525/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області № 164350005636 від 17.04.2025 щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи дояркою (оператором машинного доїння) з 21.02.1992 по 05.11.2007 та призначенні пенсії на пільгових умовах у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до пільгового стажу період роботи дояркою (оператором машинного доїння) з 21.02.1992 по 05.11.2007, та призначити пенсію на пільгових умовах у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 09.02.2025.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 164350005636 від 17.04.2025.

Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 дояркою (оператором машинного доїння) з 21.02.1992 по 05.11.2007, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2025 про призначення пільгової пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968, 96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у довідці від 07.04.2025 №31 відсутня інформація уточнююча пільговий характер роботи, яка підтверджує зайнятість на роботах сільського господарства та виконання норм обслуговування голів корів, закріплених за робітницею, який вона зобов`язана обслужити протягом встановленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно – технічних умовах, відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 21.02.1992 по 05.01.2007 до пільгового стажу.

Позивачка по справі не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачка звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України 10.04.2025 із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Дану заяву за принципом екстериторіальності в органах Пенсійного фонду України було розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області, яким 17.04.2025 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 164350005635 .

У своїй відмові відповідач посилався на те, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 становить 35 років 03 місяці 25 днів та пільговий - 09 років 10 місяців 27 днів.

При цьому до пільгового стажу не зараховано період роботи дояркою (оператором машинного доїння) з 21.02.1992 по 05.11.2007 згідно трудової книжки від 25.06.1989 серія НОМЕР_1 та довідки від 07.04.2025 № 31, оскільки у довідці відсутня інформація уточнююча пільговий характер роботи, яка підтверджує зайнятість на роботах сільського господарства та виконання норм обслуговування голів корів, закріплених за робітницею, який вона зобов`язана обслужити протягом встановленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно - технічних умовах.

Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивачка звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №164350005636 від 17.04.2025 та зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 дояркою (оператором машинного доїння) з 21.02.1992 по 05.11.2007, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2025 про призначення пільгової пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови призначення пенсії визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Згідно з положеннями частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).

П. 1, 2 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За змістом пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно з яким, до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії доярка та свинарка, запроваджена в 1961 році.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 701/1232/16-а.

Колегія суддів зазначає що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість, необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме із трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 (а.с. зворотній бік 9 - 11) , ОСОБА_1 :

22.03.1991 прийнята в члени колгоспу Ордену Леніна “Більшовицька праця” на роботу МТФ дояркою - Протокол № 1 від 21.01.1991;

21.02.1992 колгосп "Більшовицька праця" реорганізовано в Аграрно-виробниче акціонерне товариство "Україна" (скорочено АВАТ "Україна") – Пр. № 2 від 21.02.1992;

12.07.1999 АВАТ “Україна” реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство "Україна" (скорочено КСП "Україна") – Пр. № 3 від 12.07.1999;

08.02.2000 КСП "Україна" реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (скорочено ТОВ "Україна") – Пр. № 2 від 08.02.2000;

05.11.2007 звільнена з роботи за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Крім того, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.04.2025 №32 (а.с. 11 зворотній бік), відповідно до якої ОСОБА_1 , дійсно працювала в колгоспі Ордена Леніна «Більшовицька праця» дояркою: з 22.3.1991 Протокол №1 від 21.01.1991. 21.02.1992 колгосп «Більшовицька праця» було реорганізовано в АВАТ «Україна» (протокол №2 від 21.02.1992); 12.07.1999 АВАТ «Україна» реорганізовано в КСП «Україна» (протокол №3 від 12.07.1999); 08.02.2000 КСП «Україна» реорганізовано в ТОВ «Україна» (протокол №2 від 08.02.2000) по 05.11.2007 (Пр. №120-к від 05.11.2007). На даний час працює свинаркою в ТОВ «Україна» безпосередньо зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції протягом календарного року в тваринництві та виконує встановлені норми обслуговування тварин. Зазначений період зараховується до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення згідно з пунктом «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Довідка видана на підставі розрахунково-платіжних відомостей за 1991-2007 роки.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачці спірного періоду до пільгового стажу з підстав відсутності документального підтвердження пільгового характеру роботи, зокрема відомостей про зайнятість у сільськогосподарському виробництві та виконання норм обслуговування поголів`я корів, закріплених за працівницею.

Апеляційний суд виходить з того, що відсутність у наявних документах конкретних відомостей про кількість голів худоби, які підлягали обслуговуванню працівницею протягом установленого робочого дня (зміни), а також відсутність визначеного порядку встановлення відповідних норм обслуговування, неврахування яких відповідачем покладено в основу оскаржуваного рішення, не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування пільгового стажу.

Крім того, не затвердження роботодавцем норм обслуговування тварин для доярок у відповідні періоди та, як наслідок, відсутність документів, які б підтверджували такі норми, є обставинами, що не залежать від працівника та не можуть свідчити про невиконання ним трудових обов`язків або встановлених норм праці. Вказані обставини також не спростовують факту виконання позивачкою робіт за професією доярки (оператора машинного доїння).

Більше того, матеріали справи містять довідку від 07.04.2025 № 32, відповідно до якої ОСОБА_1 була безпосередньо зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції в галузі тваринництва протягом календарного року та виконувала встановлені норми обслуговування тварин. Зазначена довідка є належним доказом на підтвердження характеру виконуваної роботи та відсутності підстав для висновку про невиконання позивачкою умов, необхідних для набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів також бере до уваги правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких визначальними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особам, які працювали доярками (операторами машинного доїння), є: виконання роботи за відповідною професією, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах чи інших сільськогосподарських підприємствах, досягнення встановленого законом віку та наявність необхідного спеціального стажу роботи.

Зазначена правова позиція є сталою та послідовно висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.07.2018 у справі № 709/1360/17, від 07.02.2019 у справі № 699/155/17, від 21.11.2019 у справах № 701/1232/16 та № 355/343/17, а також від 12.12.2019 у справі № 219/2866/17.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності у особи права на пенсію за віком на пільгових умовах підлягають встановленню саме зазначені юридично значимі обставини, тоді як відсутність окремих документів щодо порядку визначення чи підтвердження норм обслуговування тварин не може сама по собі бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи до пільгового стажу.

Наведені правові висновки дають підстави для висновку, що на особу не може покладатися обов`язок доведення достовірності відомостей, внесених до її трудової книжки, так само як і відповідальність за невстановлення роботодавцем норм обслуговування тварин чи незбереження документів, що підтверджують такі норми.

Колегія суддів виходить з того, що недоліки у веденні, оформленні чи збереженні кадрової та іншої службової документації, допущені роботодавцем, не можуть мати негативних наслідків для працівника та бути підставою для обмеження його конституційного права на соціальний захист, зокрема права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

Аналогічний правовий підхід висловлено Верховним Судом у постановах від 10.07.2018 у справі № 709/1360/17 та від 07.02.2019 у справі № 699/155/17.

Також колегія суддів зазначає, що втрата, відсутність або незбереження архівних документів, у тому числі документів щодо реорганізації колгоспу чи іншого сільськогосподарського підприємства, не є самостійною та достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи до трудового або спеціального стажу та не може обмежувати право особи на пенсійне забезпечення.

Право особи на отримання пенсії не може ставитися у залежність від наявності конкретного документа, збереження якого не перебуває під контролем працівника. Відповідно, на особу не може покладатися ризик негативних наслідків, пов`язаних із відсутністю чи втратою документів, за ведення та зберігання яких вона не відповідала.

За таких обставин визначальним для вирішення питання про наявність права на пенсію за віком на пільгових умовах є встановлення та належне підтвердження факту роботи особи на відповідних посадах і виконання нею робіт, які дають право на таку пенсію, а не формальне дотримання вимог щодо оформлення окремих документів чи наявність усіх документальних підтверджень діяльності підприємства.

Отже, за умови підтвердження відповідного стажу роботи позивачка має гарантоване законом право на соціальний захист, а органи державної влади не вправі в з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуально

Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 18.07.1982, яка наявна у матеріалах справи, вказані періоди роботи позивачки з зазначенням відповідних наказів про прийняття та звільнення та скріплені печатками.

Відповідачі не ставлять під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про спірні періоди роботи позивача, приналежність. Прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.

Колегія суддів зазначає, що записи в трудовій книжці в частині спірних періодів виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності відповідно до дати.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивачки в частині періоду з 21.02.1992 по 05.11.2007, містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів роботи позивачки до стажу роботи, що враховується для призначення пенсії.

Колегія суддів, оцінюючи допустимість трудової книжки позивачки, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивачки чи записів у ній вимогам чинного законодавства, та звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06 березня 2018 у справі № 754/14898/15-а.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення № 164350005636 від 17.04.2025 прийнято ГУ ПФУ у Львівській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивачки, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, з урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права позивачки буде визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №164350005636 від 17.04.2025 та зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 дояркою (оператором машинного доїння) з 21.02.1992 по 05.11.2007, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2025 про призначення пільгової пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 по справі № 440/11525/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко