Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №440/15832/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. Справа № 440/15832/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 23.03.26 по справі № 440/15832/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення ОСОБА_1 до числа військовозобов`язаних;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ("Оберіг").

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 31.07.2023 рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 виключена з числа військовозобов`язаних на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за станом здоров`я, про що зроблено відповідну відмітку у її військово-обліковому документі – Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаних №6/7219-36039. 19.09.2025 при перевірці своїх даних у додатку "Резерв+" ОСОБА_1 дізналася, що її статус змінено, а саме - повернуто до числа військовозобов`язаних з мотивуванням, що до виключення з військового обліку вона мала статус "обмежено придатної" до військової служби. Заяву позивачки від 06.10.2025 про скасування рішення щодо повернення статусу військовозобов`язаної та виключення з військового обліку відповідач не розглянув.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 06.10.2025 про скасування рішення щодо повернення статусу військовозобов`язаної та виключення з військового обліку.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.10.2025 про скасування рішення щодо повернення статусу військовозобов`язаної та виключення з військового обліку з прийняттям відповідного рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. та 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь 23.10.2025 № 6/16053, тобто у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян» із дотриманням вимог щодо розгляду звернень по суті, отже обов`язок суб`єкта владних повноважень виконано належним чином. Крім того, належним виконанням обов`язку є направлення відповіді, а не гарантування її отримання адресатом.

Позивачка, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала власну апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає, відповідь відповідача є формальною відпискою, яка не містить жодного мотивованого рішення по суті вимог позивачки (скасувати поновлення статусу військовозобов`язаної та виключити її з реєстру «Оберіг»).

ТЦК лише повторив вимогу пройти повторний медичний огляд, повністю проігнорувавши факт виключення позивачки з військового обліку 31.07.2023 та відсутність законних підстав для автоматичного повернення її на облік.

На переконання позивача, така відповідь не усуває порушення її прав.

Крім того, 08.06.2026 року позивачкою було подано до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги, в якому ОСОБА_1 зазначає,що на її думку, Закон № 3621-IX зобов`язує пройти медогляд, проте не надає ТЦК повноважень автоматично змінювати статус особи в реєстрі у разі непроходження такого огляду — для цього є окремий механізм адміністративної відповідальності.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, натомість апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України /а.с. 3/.

28.07.2023 позивачку взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджено відміткою у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 /а.с. 7 - зі звороту/.

31.07.2023 ВЛК проведено медичний огляд та обстеження ОСОБА_1 , за висновком якого позивачку визнано обмежено придатною до військової служби на підставі статті 2в графи ІІ Розкладу хвороб, про що складено довідку ВЛК від 31.07.2023 №6/7485 /а.с. 45/.

Того ж дня до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 внесено запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" /а.с. 7 - зі звороту/.

Водночас відповідно до електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 від 21.11.2025 позивачка з 28.08.2025 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 , постанова ВЛК: непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час /а.с. 6/.

06.10.2025 позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій просила скасувати рішення про повернення її до числа військовозобов`язаних, виключити її відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів /а.с. 8/.

Заява отримана відповідачем 06.10.2025, відомості про її розгляд в матеріалах справи відсутні.

Позивачка, стверджуючи про протиправність поновлення її на військовому обліку, звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву ОСОБА_1 від 06.10.2025 та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивачки юридичні наслідки, отже належним способом захисту порушеного права позивачки в даному випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 06.10.2025 та зобов`язати відповідача розглянути зазначену заяву з прийняттям відповідного рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.0.22022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Водночас, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

За приписами частин першої - третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої цієї статті щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини одинадцятої статті 1 Закону №2232-XII (у редакції станом на липень 2023 року) жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Частиною дванадцятою статті 1 Закону №2232-XII визначено, що жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).

Жінки виконують військовий обов`язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною другою статті 37 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на липень 2023 року) взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають жінки, які належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2262-ХІІ (у редакції, чинній на липень 2023 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (зі змінами, внесеними Законом України від 12.02.2025 №4235-ІХ) установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Законом України від 09.01.2025 №4197-IX "Про внесення змін до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо особливостей взяття громадян України на військовий облік призовників та їх медичного огляду під час проходження ними базової загальновійськової підготовки" частину одинадцяту статті 1 Закону №2232-ХІІ викладено у новій редакції, відповідно до якої жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням для проходження базової військової служби за їх заявою (зверненням) беруться на військовий облік призовників. Після проходження базової військової служби звільнені з військової служби жінки за їх бажанням беруться на військовий облік військовозобов`язаних у порядку та строк, визначені частиною одинадцятою статті 26 цього Закону.

Жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (надалі - Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У силу абзаців першого, другого пункту 16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Згідно з абзацами другим, третім пункту 51 Порядку №1487 керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій повідомляють відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про жінок, які працюють у зазначених органах, на підприємствах, в установах та організаціях та які здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю і не перебувають на військовому обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Непрацевлаштовані жінки прибувають самостійно до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою взяття їх на військовий облік військовозобов`язаних.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII).

Cтаттею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У частині першій статті 9 Закону №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Процедуру збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було урегульовано Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 №94 (далі - Порядок №94; чинний у період з 15.04.2022 по 22.08.2024).

Пунктами 16 - 18 розділу ІІ Порядку № 94 було передбачено, що органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ. Орган ведення Реєстру для виконання функцій ведення Реєстру призначає відповідальних осіб за ведення Реєстру. Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює: внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію; перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ; знищення повторного запису з Реєстру.

За змістом пунктів 1, 2, 5 розділу ІІІ Порядку №94 відомості Реєстру - це інформація про персональні та службові дані призовника, військовозобов`язаного та резервіста. До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про стан здоров`я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов`язку. Військово-обліковими ознаками призовника, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема є ступінь придатності до військової служби за станом здоров`я.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу IV Порядку №94 створення облікового запису в Реєстрі здійснюється призначеними відповідальними особами за ведення Реєстру органів ведення Реєстру шляхом заповнення електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.

Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що після набрання чинності Законом України від 21.03.2024 №3621-IX громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними до військової служби (крім осіб з інвалідністю), були зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний військово-лікарський огляд з метою визначення ступеня їх придатності до військової служби та самостійно звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет військовозобов`язаного для отримання направлення на ВЛК.

Отже, сам факт наявності у Реєстрі або військово-обліковому документі відомостей про статус «обмежено придатний» є підставою для проходження повторного військово-лікарського огляду у порядку, встановленому Законом №3621-IX, а результати такого огляду підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та враховуються при подальшому веденні військового обліку особи.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у справі, що розглядається, спір стосується протиправного, як на думку позивачки, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

06.10.2025 позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій просила скасувати рішення про повернення її до числа військовозобов`язаних, виключити її відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів /а.с. 8/.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 надав відповідь від 23.10.2025 № 6/16053, в якій зазначив, що відповідно частини другої прикінцевих положень Закону України від 21.03.2024 року №3621-ІХ: громадяни України, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (до 04.02.2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Також у відповіді зазначено, що оскільки за результатами останнього медичного огляду від 31.07.2023 року ОСОБА_1 була визнана "Обмежено придатною до військової служби ", отже наразі необхідно пройти повторний медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зважаючи на наявність відстрочки від призову на військову службу.

Дійсно, залученою до матеріалів справи копією електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 №280820251396550400001 підтверджено, що ОСОБА_1 , як військовозобов`язана, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , ВОС 879249 Молодших спеціалістів з медичною освітою, Сестра медична (брат медичний), постанова ВЛК: непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час /а.с. 6/.

За твердженням позивачки, її 31.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 виключено з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ.

Колегія суддів зазначає, що підставою для виключення з військового обліку пункт 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачав визнання військовозобов`язаного ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас, як підтверджено залученими до матеріалів справи копіями довідки ВЛК від 31.07.2023 №6/7485, картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 від 31.07.2023 позивачку за результатами ВЛК визнано обмежено придатною до військової служби /а.с. 45-47/.

Відомості про визнання позивачки непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку у матеріали справи не містять.

Оскільки позивачка до набрання чинності Законом №3621-IX за результатами огляду ВЛК була визнана обмежено придатною до військової служби, вона мала у строк до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, з метою чого самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відомості про проходження позивачкою повторного медичного огляду на виконання вимог Закону №3621-IX, за результатами якого ОСОБА_1 визнано непридатною до військової служби матеріали справи також не містять.

За наведених обставин, доводи позивачки про протиправність її поновлення на військовому обліку, як військовозобов`язаної є недоведеними.

Подані до суду апеляційної інстанції "Інформація від 27 вересня 2024 року № 8/2/2/2183 (відповідь на запит Держмитслужби від 18.09.2024 № 5/12-03/8.2/6414)" та "Інформація від 28 серпня 2025 року № 981/8/2/2/1971 (відповідь на запит Держмитслужби від 12.08.2025 № 3/12-03/8.2/5046)" висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про перебування ОСОБА_1 на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 440/15832/25, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 440/15832/25 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва