Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №480/9699/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту

Дата: 08 червня 2026 р.

Справа: №480/9699/24

Суддя: П’янова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. Справа № 480/9699/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 08.01.26 у справі № 480/9699/24

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України , Державного підприємства «Інфоресурс»

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства "Інфоресурс" (далі за текстом також – відповідачі), у якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, пов`язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 239777 від 02 вересня 2024 року відображалися відомості про порушення позивачем – ОСОБА_2 послідовності навчання;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо невнесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо позивача – ОСОБА_3 , в частині послідовності навчання;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти – Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем – ОСОБА_2 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» – вказати «Так, не порушує».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронний базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", а саме в графі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронний базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", зазначення: "Ні, порушує".

Зобов`язано Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", а саме в графі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронний базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту" вказати: "Так".

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Міністерства освіти і науки України за рахунок бюджетних асигнувань 1211,20 грн судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Міносвіти оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про відсутність порушення прав позивача саме Міністерством освіти і науки України, оскільки функції щодо внесення відповідних відомостей щодо здобувачів освіти покладено на суб`єктів освітньої діяльності та їх територіальні відокремлені структурні підрозділи. Доводить, що позивач здобуває освіту у непослідовному порядку.

За результатами апеляційного розгляду Міносвіти просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Також Міністерство освіти і науки України просить залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Міністерства освіти і науки України, заклад освіти – Комунальний заклад «Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти».

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Від Державного підприємства "Інфоресурс" надійшли письмові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що не є суб`єктом владних повноважень, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно-владні управлінські функції, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення ДП "Інфоресурс" владних повноважень. Звертає увагу, що власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки; адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, ДП "Інфоресурс" лише забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному Міносвіти. Просить урахувати, що в ЄДЕБО не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Зазначена інформація відображається тільки у довідках про здобувача освіти, що формуються закладами освіти на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку, та підписуються уповноваженими працівниками таких закладів шляхом накладання їх кваліфікованих електронних підписів.

Клопотання Міністерства освіти і науки України про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Міністерства освіти і науки України, заклад освіти – Комунальний заклад «Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», на права якого, за твердженням відповідача, впливає рішення і цій справі, задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, врегульований Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно з ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Колегія суддів зазначає, що передумовою залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача або відповідача, є правовідносини між стороною та потенційною третьою особою та розгляд судом спору, рішення за яким створює наслідки безпосередньо для цих правовідносин. Зокрема, встановлює факти, які згодом можуть бути використані у спорі між стороною і третьою особою, що бере участь на її стороні.

Сама лише заінтересованість у тому чи іншому результаті судового розгляду не свідчить про наявність правовідносин між позивачем або відповідачем та особою, про залучення якої в якості третьої особи подано клопотання. Така заінтересованість не є підставою для участі у справі.

Отже, інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи.

Інтерес третьої особи щодо задоволення позову (якщо вона бере участь на стороні позивача) або щодо відмови у задоволенні позову (якщо вона бере участь на стороні відповідача) збігається з інтересами відповідно позивача або відповідача. Це відрізняє третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, від третьої особи, яка заявляє такі вимоги.

Предметом спору цієї адміністративної справи є правомірність дій Міністерства освіти і науки України у сфері вжиття заходів щодо забезпечення функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відображалися відомості про порушення позивачем послідовності навчання.

Відповідач в обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що на час розгляду спору та прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення суду, позивач навчався в Комунальному закладі «Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» і в силу приписів Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 за № 872, саме суб`єктом освітньої діяльності - згаданим інститутом, протягом 5 робочих днів з моменту створення інформації про здобувача – ОСОБА_1 , внесено відомості про нього за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення Єдиної електронної бази до ЄДЕБО. Отже, у разі примусового виконання оскаржуваного рішення суду, інформація ЄДЕБО стосовно позивача має формуватися закладом освіти.

Надаючи , наведеним доводам Міністерства освіти і науки України, колегія суддів ураховує, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 03 березня 2026 року у справі №340/7912/24, заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається здобувач освіти, в силу своїх повноважень, не має технічної можливості для формування та видачі позивачу довідки з ЄДЕБО з іншим змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, аніж той, який був сформований системою, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішення цієї справи не може вплинути на права та обов`язки Комунального закладу «Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти».

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з випискою з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання позивача, то позивач: 12.05.2012 здобув повну загальну середню освіту; 02.07.2018 здобув ступінь освіти - бакалавр; 28.12.2018 - відраховано із закладу освіти, де позивач здобував ступінь магістра за денною формою навчання; 02.09.2024 - зараховано до закладу освіти на денну форму навчання для здобуття ступеня освіти магістр.

Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 02.09.2024 № 239777 позивач здобуває ступень освіти ''магістр'' за денною формою навчання у Комунальному закладі Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Дата початку здобуття освіти - 02.09.2024, а дата завершення - 28.02.2026. У розділі Інформація про документи про освіту зазначено, що позивача має: диплом бакалавра. В графі на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону № 2145-VIII", зазначено: ''Ні, порушує''.

Вважаючи дії МОН України щодо формування довідки з ЄДЕБО протиправними, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні частини другої статті 10 Закону №2145-VIII, однак МОН України, у порушення чинного законодавства України, не забезпечило належного функціонування системи ЄДЕБО, у зв`язку з чим у відповідній довідці, виданій позивачеві, відображається недостовірна інформація про послідовність здобуття ним освіти. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що саме МОН України як розпорядник зазначеного державного реєстру встановлює вимоги до програмного забезпечення ЄДЕБО щодо запровадження алгоритму визначення послідовності здобуття освіти при формуванні довідки про здобувача освіти і саме діями МОН України під час встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО було порушено права позивача.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів виходить з такого.

Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, законодавець визначив критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин першої–третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Частиною першою статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560 (далі – Порядок № 560), затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII.

Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

З урахуванням наведеного право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають освіту на рівні, що є вищим за рівень раніше здобутої освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.

Водночас документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають освіту на рівні, що є вищим за рівень раніше здобутої освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО.

Так, спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII та, відповідно, правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

Колегія суддів зазначає, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закон №2145-VIII.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII рівнями освіти є:

дошкільна освіта;

початкова освіта;

базова середня освіта;

профільна середня освіта;

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

фахова передвища освіта;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

другий (магістерський) рівень вищої освіти;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

За приписами статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до ЄДЕБО в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти – завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01.07.2014 (далі – Закон №1556-VII).

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень;

другий (магістерський) рівень;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Згідно з приписами статті 7 Закону №1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями:

диплом молодшого бакалавра;

диплом бакалавра;

диплом магістра;

диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до ЄДЕБО.

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації.

Отже, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

Судом установлено, що на ім`я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 02.09.2024 за № 239777, в якій у графі, яка має назву: «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».

Разом з цим за матеріалами справи 28.12.2018 позивача відраховано із закладу освіти, де він здобував ступінь магістра за денною формою навчання; 02.09.2024 - зараховано до закладу освіти на денну форму навчання для здобуття ступеня освіти магістр.

Тобто позивач не здобув вищої освіти на другому (магістерському) рівні.

Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти за освітнім ступенем магістр у зв`язку з незавершеністю процесу здобуття освіти.

За таких обставин колегія суддів уважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки ОСОБА_1 здобуває другий рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнати протиправним дій Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронний базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", а саме в графі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронний базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту" зазначення: "Ні, порушує".

Доводи апеляційної скарги Міністерства освіти і науки України висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО колегія суддів зазначає таке.

Положення про ЄДЕБО, затверджене Наказом МОН України від 08.06.2018 за № 620, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі – Положення № 620).

Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.

У абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення № 620 наведений перелік уповноважених суб`єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб`єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором – ДП «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).

Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення № 620 ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III цього Положення.

Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення № 620 уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на наведені норми Положення № 620 колегія суддів дійшла висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

Разом з цим за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається ОСОБА_1 , в силу своїх повноважень, не має технічної можливості для формування та видачі позивачу довідки з ЄДЕБО з іншим змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, аніж той, який був сформований системою, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Колегія суддів ураховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

На підставі аналізу наведеного нормативного регулювання колегія суддів уважає, що саме МОН України та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необґрунтованими.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 25.11.2025 у справі №160/34591/24, від 08 січня 2026 року у справі № 480/9699/24.

Отже, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", а саме в графі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронний базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту" вказати: "Так".

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 у справі № 480/9699/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц

Оригінал: reyestr.court.gov.ua