Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №560/16383/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16383/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті , Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач) серії ОПШ № 089664 від 20 серпня 2025 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн.

Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 560/16383/25 та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Суд зупинив дію індивідуального акта - постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 серпня 2025 року № 089664, а також заборонив Державній службі України з безпеки на транспорті та її структурним підрозділам пред`являти цю постанову до примусового виконання до набрання законної сили рішенням суду у справі № 560/16383/25.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.

Зазначає, що є автомобільним перевізником та має чинну ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами та міжнародних перевезень пасажирів автобусами на підставі рішення про видачу ліцензії № 832 від 11.10.2024.

За твердженням позивача, 11.07.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдової перевірки на автомобільній дорозі М-05 Одеса - Київ, 452 км + 811 м, було зупинено автобус марки NEOPLAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказує, що водії виконували міжнародне нерегулярне перевезення пасажирів.

Посилається на те, що у напрямку до Болгарії автобус перевозив одну групу пасажирів, а у зворотному сполученні з Болгарії до України перевозилася інша група пасажирів.

Позивач наполягає, що до виконання перевезення ним було оформлено разовий дозвіл AUTORIZATIA Nr. 25.1746 на здійснення нерегулярного нелібералізованого пасажирського перевезення територією Румунії у прямому або транзитному сполученні.

Зазначений дозвіл, за доводами позивача, оформлено 07.07.2025, він стосується транспортного засобу НОМЕР_1 , а строк виконання послуги в ньому визначено з 09.07.2025 до 11.07.2025 включно.

На думку позивача, наявність такого дозволу спростовує висновки відповідача про відсутність дозвільних документів іноземної країни та свідчить про відсутність порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач також зазначає, що документи, які відповідач вважає відсутніми або неналежно оформленими, подавалися перевізником до Укртрансбезпеки при оформленні заявки на отримання разового дозволу.

Тому, на переконання позивача, посадова особа під час рейдової перевірки та відповідач під час винесення постанови безпідставно не врахували обставину оформлення такого дозволу.

Окремо позивач посилається на положення Угоди INTERBUS і зазначає, що в межах цієї Угоди процедура зміни групи пасажирів не передбачена, а тому перевізником і було отримано разовий дозвіл на поїздку територією іноземної держави.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята без належного з`ясування обставин справи, без урахування поданих пояснень і документів, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачі у спільному відзиві проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні з таких підстав.

Зазначили, що 11.07.2025 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № НР000657 від 03.07.2025 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки NEOPLAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виконання міжнародного перевезення пасажирів за маршрутом «Болгарія - м. Фастів».

Вказують, що за результатами перевірки складено акт проведення рейдової перевірки від 11.07.2025 № ОАР041847, у якому зафіксовано порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зазначають, що перевезення виконувалося без документів, передбачених статтею 53 цього Закону, а саме: без належним чином оформленого шляхового листа пасажирів, схеми маршруту (схеми руху, як зазначено в акті перевірки) та дозвільних документів іноземної країни, територією якої здійснювалося перевезення.

Стверджують, що відповідно до статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати, зокрема, дозволи іноземних країн, територією яких здійснюється перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів при нерегулярних та маятникових перевезеннях; білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Також відповідачі посилаються на Угоду INTERBUS, згідно з якою шляховий лист пасажирів повинен бути заповнений транспортним оператором у двох примірниках перед початком кожної поїздки.

За твердженням відповідачів, у матеріалах справи наявний шляховий лист пасажира № 000011, однак у ньому відсутня низка обов`язкових відомостей, зокрема реєстраційний номер транспортного засобу, кількість пасажирських місць, дані перевізника, дані водіїв, список пасажирів, дата заповнення та підпис перевізника.

Відповідачі також зазначають, що позивач не довів надання під час рейдової перевірки належним чином оформленого шляхового листа пасажирів і схеми маршруту.

Посилаються на те, що на підставі акта від 11.07.2025 № ОАР041847 Відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області 20.08.2025 прийнято постанову № 089664 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн за порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 цього Закону.

Відповідачі вважають постанову законною та обґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює господарську діяльність у сфері автомобільних перевезень.

Згідно з витягом Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі рішення № 832 від 11.10.2024 ОСОБА_1 видано ліцензію на провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Дозволеними видами робіт є внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

Строк дії ліцензії визначено як необмежений.

03.07.2025 Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено направлення на рейдову перевірку № НР000657.

Із копії направлення № НР000657 вбачається, що перевірка мала проводитися в межах Одеської області у строк з 07.07.2025 до 13.07.2025 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.

11.07.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області проведено рейдову перевірку на автомобільній дорозі М-05 Одеса - Київ, 452 км + 811 м.

Під час рейдової перевірки перевірено транспортний засіб марки NEOPLAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

У акті проведення рейдової перевірки зазначено, що транспортним засобом керували водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Автомобільним перевізником у акті зазначено ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення рейдової перевірки № ОАР041847 від 11.07.2025.

Зі змісту акта № ОАР041847 суд установив, що посадова особа Укртрансбезпеки зафіксувала порушення вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення нерегулярного міжнародного перевезення пасажирів за маршрутом «Болгарія - м. Фастів» із незаповненими шляховими листами груп пасажирів за Угодою INTERBUS.

У цьому ж акті зазначено, що перевезення здійснювалося без документів, визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема без схеми маршруту (схеми руху, як зазначено в акті перевірки), а також міститься зауваження контролюючого органу щодо дозвільних документів іноземної країни, територією якої здійснювалося перевезення.

У акті № ОАР041847 зазначено відповідальність за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд установив, що акт підписано водіями транспортного засобу.

У графі пояснень водія зазначено «ознайомлений».

Інших письмових пояснень або заперечень водіїв у самому акті не наведено.

Матеріали справи містять копію дозволу AUTORIZATIA Nr. 25.1746, оформленого для нерегулярного нелібералізованого пасажирського перевезення територією Румунії у прямому або транзитному сполученні.

У дозволі зазначено перевізника - ОСОБА_1 , транспортний засіб - НОМЕР_1 , період виконання послуги - з 09.07.2025 до 11.07.2025.

Документ містить відмітку 07.07.2025.

У пункті 5 дозволу зазначено, що список пасажирів додається.

Матеріали справи також містять копії журналу INTERBUS та шляхових листів пасажирів, подані відповідачами як частина матеріалів, що стали підставою для прийняття постанови.

З наданих копій суд установив, що відповідні сторінки журналу та шляхового листа містять незаповнені або частково заповнені графи, зокрема, щодо реквізитів транспортного засобу, перевізника, водіїв, списку пасажирів, дати заповнення, підпису перевізника та непередбачених змін.

Позивач не заперечує, що транспортний засіб виконував міжнародне нерегулярне перевезення пасажирів у зворотному сполученні з Болгарії до України.

Навпаки, у позові позивач зазначив, що до Болгарії перевозилась одна група пасажирів, а у зворотному сполученні перевозилася інша група пасажирів.

06.08.2025 у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області мав відбутися розгляд справи про порушення, зафіксоване в акті № 041847, про що позивача було повідомлено відповідним листом.

Із матеріалів справи вбачається, що в подальшому розгляд справи було перенесено на 20.08.2025.

20.08.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Гречаником Олександром Володимировичем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 089664.

Зі змісту постанови № 089664 від 20.08.2025 суд установив, що справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянуто у присутності ОСОБА_1 .

У постанові зазначено, що 11.07.2025 о 10 год 40 хв на автомобільній дорозі М-05, 452 км + 811 м, ОСОБА_1 як автомобільним перевізником допущено порушення вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 цього Закону, згідно з актом проведення рейдової перевірки від 11.07.2025 № 041847.

Постановою № 089664 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34 000 грн.

Копію постанови направлено позивачу супровідним листом від 21.08.2025 № 74166/42/24-25.

Отже, суд установив, що фактичними підставами прийняття постанови № 089664 були обставини, зафіксовані в акті рейдової перевірки № ОАР041847 від 11.07.2025, а саме: виконання міжнародного нерегулярного перевезення пасажирів із незаповненими шляховими листами пасажирів INTERBUS, без схеми маршруту (схеми руху, як зазначено в акті перевірки), а також із зауваженням контролюючого органу щодо дозвільних документів іноземної країни.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі – Закон № 2344-III у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частина вісімнадцята статті 6 Закону № 2344-III передбачає, що у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 2344-III, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Частиною четвертою статті 53 Закону № 2344-III передбачено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Відповідно до абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» (далі – Порядок № 1567 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, припинення дії, виконання адміністративних актів, передбачені цим Порядком, регулюються Законом України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням особливостей, установлених Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Пунктом 4 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Абзацом першим п. 13 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Пунктом 19 Порядку № 1567 передбачено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник: за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5; за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”) виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6; за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.

Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2024 № 966 «Про затвердження Порядку організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні» затверджений Порядок організації регулярних, нерегулярних та маятникових (човникових) перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі – Порядок № 966 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм організації міжнародних регулярних, нерегулярних, маятникових (човникових) та регулярних транзитних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і є обов`язковим для виконання автомобільними перевізниками (далі - перевізники) та замовників транспортних послуг.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 966, нерегулярні перевезення здійснюються на підставі міжнародних договорів України у сфері міжнародних автомобільних перевезень або Угоди INTERBUS автобусами, що завдяки своїй конструкції й обладнанню пристосовані для перевезення більше дев`яти осіб, у тому числі водія, та призначені для таких цілей.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 966, оформлення та видача дозволів на здійснення нерегулярних перевезень здійснюється відповідно до Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2004 року № 757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за № 1075/9674.

Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 № 75, суд не застосовує як чинне джерело права, оскільки він втратив чинність з 04.12.2024 на підставі наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2024 № 966.

Суд застосовує Угоду про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS), до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 16.10.2012 № 5444-VI, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Угоди INTERBUS, ця Угода застосовується до: a) міжнародних перевезень пасажирів будь-якого громадянства автомобільним транспортом нерегулярного сполучення:

- між територіями двох Договірних Сторін або тих перевезень, що розпочинаються й закінчуються на території однієї й тієї самої Договірної Сторони, та, якщо під час здійснення таких перевезень виникне необхідність, транзитних перевезень територією іншої Договірної Сторони або територією недоговірної держави;

- що здійснюються за плату чи винагороду транспортними операторами, які засновано в Договірній Стороні відповідно до її законодавства, і мають ліцензію на здійснення міжнародних нерегулярних перевезень автобусами;

- з використанням автобусів, зареєстрованих у Договірній Стороні, в якій заснований транспортний оператор;

b) поїздок автобусів без пасажирів, що пов`язані з такими перевезеннями.

Відповідно до статті 6 Угоди INTERBUS, для зазначених нижче нерегулярних перевезень не потрібно отримувати дозвіл на території будь-якої Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій засновано транспортний оператор: 1. поїздок із зачиненими дверима, тобто таких перевезень, коли той самий автобус використовується для перевезення тієї самої групи пасажирів протягом усієї поїздки та для доставки її назад до місця відправлення. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор; 2. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка з пасажирами та зворотна поїздка без пасажирів. Місце відправлення знаходиться на території Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор; 3. перевезень, під час яких здійснюється пряма поїздка без пасажирів і всі пасажири здійснюють посадку в одному й тому самому місці, якщо виконується одна з наведених нижче умов: a) пасажири складають групи на території недоговірної сторони чи Договірної Сторони, іншої, ніж та, в якій заснований транспортний оператор, або та, де пасажири здійснюють посадку, яку було сформовано згідно з договорами перевезень, укладеними до їхнього прибуття на територію останньої Договірної Сторони. Пасажири перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор; b) пасажирів попередньо було доставлено тим самим транспортним оператором за обставин, визначених у пункті 2, на територію Договірної Сторони, де вони знову здійснюють посадку та перевозяться на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор; c) пасажирів було запрошено здійснити подорож на територію іншої Договірної Сторони, і вартість транспортування сплачується особою, що зробила запрошення. Такі пасажири повинні складати однорідну групу, яку не було сформовано виключно для здійснення саме цієї поїздки, та яку буде доставлено на територію Договірної Сторони, в якій засновано транспортний оператор.

Від необхідності отримувати дозвіл також звільняються: 4. транзитні операції через територію Договірних Сторін у поєднанні з нерегулярними перевезеннями, для яких непотрібне отримання дозволів; 5. автобуси без пасажирів, що використовуються виключно для заміни пошкодженого автобусу або автобусу, який вийшов з ладу під час здійснення міжнародного перевезення, передбаченого цією Угодою.

Для перевезень, що здійснюються транспортними операторами, заснованими в рамках Європейського Співтовариства, місця відправлення та (або) призначення перевезень можуть розташовуватися в будь-якій державі - члені Європейського Співтовариства незалежно від держави-члена, в якій зареєстровано автобус або держави-члена, в якій засновано транспортний оператор.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Угоди INTERBUS, для нерегулярних перевезень, інших, ніж ті, що зазначені в статті 6, необхідно отримувати дозвіл згідно зі статтею 15.

Згідно зі статтею 10 Угоди INTERBUS, надання послуг, зазначених у статті 6, здійснюється згідно з контрольним документом, який видається компетентним органом, чи будь-яким належним чином на це уповноваженим органом Договірної Сторони, в якій зареєстрований транспортний оператор.

Стаття 11 Угоди INTERBUS передбачає, що контрольний документ складається з відривних шляхових листів пасажирів у двох примірниках, сформованих у журнали в кількості 25 штук. Контрольний документ повинен відповідати зразку, наведеному в додатку 3 до цієї Угоди.

Кожний журнал та шляхові листи пасажирів, які є його складовою частиною, повинні бути пронумеровані. Шляхові листи пасажирів також повинні бути пронумеровані послідовно від 1 до 25.

Зміст титульної сторінки журналу й титульної сторінки шляхових листів пасажирів повинні бути надруковані офіційною мовою чи кількома офіційними мовами Договірної Сторони, в якій заснований транспортний оператор.

Відповідно до статті 12 Угоди INTERBUS, журнал, зазначений у статті 11, повинен бути виписаний на ім`я транспортного оператора; його не можна передавати.

Перший примірник шляхового листа пасажирів повинен зберігатися в автобусі протягом всієї поїздки, для якої він складений.

Транспортний оператор відповідає за те, щоб шляховий лист пасажирів був складений належним чином і правильно.

Згідно із пунктами 1 і 2 статті 13 Угоди INTERBUS, шляховий лист пасажирів повинен заповнюватися транспортним оператором у двох примірниках для кожної поїздки перед початком поїздки.

Для цілей збереження прізвищ пасажирів транспортний оператор може використовувати попередньо складений перелік на окремому аркуші, який додається до шляхового листа пасажирів. Печатка транспортного оператора або, у разі необхідності, підпис транспортного оператора чи підпис водія автобусу повинні розташовуватись як на переліку, так і на шляховому листі пасажирів.

За статтею 18 Угоди INTERBUS, контрольні документи, зазначені у статті 10, і дозволи, зазначені у статті 15, повинні знаходитися в автобусі та пред`являтися на вимогу будь-якої особи, уповноваженої здійснювати перевірку.

При розгляді цієї справи, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2025 у справі № 560/14768/23, у якій Верховний Суд, застосовуючи висновки постанови від 01.10.2024 у справі № 140/5466/23, виходив із того, що відсутність документа, прямо передбаченого статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» для виконання міжнародного перевезення, утворює склад порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 цього Закону.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2024 у справі № 140/5466/23, відповідно до яких порушення, передбачені різними абзацами частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є різними за своїм складом, а тому суд повинен перевірити саме той склад правопорушення, який зазначено контролюючим органом в оскаржуваній постанові.

Зазначений висновок застосовується судом у цій справі в частині правового підходу до кваліфікації порушення за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки спір у цій справі також стосується наявності документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22, у якій Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, тобто автомобільного перевізника, який фактично виконував відповідне перевезення.

У цій справі наведений висновок має значення лише для перевірки належного суб`єкта відповідальності, оскільки позивач не заперечує, що саме він був автомобільним перевізником під час спірного перевезення.

Крім того, суд виходить із того, що адміністративний суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на ті фактичні обставини та правові підстави, які існували на момент його прийняття.

Суд не може замінювати мотиви суб`єкта владних повноважень іншими мотивами, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Так, предметом судового контролю у цій справі є правомірність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 089664 від 20.08.2025 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн.

Як зазначено вище, суд перевіряє цю постанову ретроспективно, тобто виходячи з обставин, які існували на момент її прийняття, та з мотивів, які були покладені суб`єктом владних повноважень в основу такого рішення.

Тому суд не може замінювати мотиви суб`єкта владних повноважень іншими мотивами, які не були відображені в акті перевірки або матеріалах, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Водночас, суд оцінює подані сторонами докази для перевірки того, чи існували на момент рейдової перевірки та на момент прийняття постанови ті обставини, які контролюючий орган зазначив як підставу для застосування штрафу.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови № 089664 від 20.08.2025 вбачається, що правовою підставою відповідальності визначено абзац шостий частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а фактичною підставою - порушення статті 53 цього Закону, зафіксоване актом рейдової перевірки № ОАР041847 від 11.07.2025.

Отже, суд перевіряє саме наявність або відсутність складу правопорушення, передбаченого абзацом шостим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто виконання міжнародного перевезення пасажирів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Щодо належного суб`єкта відповідальності, то суд зазначає про таке.

Закон України «Про автомобільний транспорт» передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за статтею 60 саме до автомобільних перевізників.

У цій справі матеріали підтверджують, що автомобільним перевізником під час спірного перевезення був ОСОБА_1 .

Це зазначено в акті рейдової перевірки № ОАР041847, у постанові № 089664 та не заперечується самим позивачем.

Крім того, наявність у позивача ліцензії на міжнародні перевезення пасажирів автобусами підтверджує його статус суб`єкта господарювання, який мав право здійснювати відповідні перевезення.

Водночас, у цій справі спір щодо особи автомобільного перевізника фактично відсутній, оскільки позивач не заперечує, що саме він є перевізником за спірним перевезенням.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач застосував штраф до належного суб`єкта відповідальності.

Із приводу характеру перевезення, то суд вказує на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.07.2025 транспортний засіб NEOPLAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконував міжнародне перевезення пасажирів.

Цей висновок підтверджується актом рейдової перевірки, у якому зазначено маршрут «Болгарія - м. Фастів», а також поясненнями самого позивача в позовній заяві про те, що водії поверталися з Болгарії до України та перевозили іншу групу пасажирів у зворотному сполученні.

Оскільки перевезення здійснювалося з території іноземної держави до України автобусом, пристосованим для перевезення пасажирів, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягали застосуванню вимоги статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо документів при виконанні міжнародних перевезень пасажирів.

Щодо дозволу AUTORIZATIA Nr. 25.1746, то суд виходить із таких міркувань.

Позивач посилається на наявність дозволу AUTORIZATIA Nr. 25.1746 і вважає, що цей документ спростовує висновок контролюючого органу про порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд погоджується, що дозвіл AUTORIZATIA Nr. 25.1746 є належним доказом того, що на транспортний засіб НОМЕР_1 було оформлено документ для нерегулярного нелібералізованого пасажирського перевезення територією Румунії у період з 09.07.2025 до 11.07.2025.

Суд бере до уваги, що цей дозвіл може спростовувати довід про повну відсутність дозвільного документа щодо перевезення територією Румунії.

Водночас, суд виходить з того, що наявність зазначеного дозволу не є достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.

Частина четверта статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає декілька самостійних документів, які резидент України повинен мати при виконанні міжнародних перевезень пасажирів.

Такими документами є не лише дозволи іноземних країн, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, список пасажирів при нерегулярних та маятникових перевезеннях, білетно-облікова документація та схема маршруту.

Крім того, сам дозвіл AUTORIZATIA Nr. 25.1746 містить відмітку про те, що список пасажирів додається.

Тобто цей дозвіл не замінює список пасажирів і не звільняє перевізника від обов`язку мати належно оформлений список пасажирів або належно оформлений шляховий лист пасажирів відповідно до Угоди INTERBUS.

Отже, навіть за умови врахування дозволу AUTORIZATIA Nr. 25.1746 як такого, що підтверджує оформлення дозвільного документа щодо перевезення територією Румунії, цей документ не спростовує інших самостійних обставин, покладених в основу акта перевірки та постанови, а саме: неналежного оформлення шляхових листів пасажирів INTERBUS та відсутності схеми маршруту (схеми руху, як зазначено в акті перевірки).

Тому суд дійшов висновку, що наданий позивачем дозвіл не спростовує встановленого відповідачем порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» у частині виконання перевезення без інших належно оформлених документів, визначених цією статтею.

Із приводу шляхових листів пасажирів INTERBUS і списку пасажирів, то суд зазначає про таке.

В акті рейдової перевірки № ОАР041847 прямо зазначено, що перевезення здійснювалося із незаповненими шляховими листами груп пасажирів за Угодою INTERBUS.

Ця обставина є істотною, оскільки за статтями 10, 11, 12, 13 Угоди INTERBUS контрольний документ для відповідних нерегулярних перевезень складається зі шляхових листів пасажирів, перший примірник шляхового листа пасажирів повинен зберігатися в автобусі протягом усієї поїздки, транспортний оператор відповідає за належне і правильне складення такого документа, а шляховий лист пасажирів заповнюється транспортним оператором у двох примірниках для кожної поїздки перед початком поїздки.

Зміст пункту 2 статті 13 Угоди INTERBUS також свідчить, що попередньо складений перелік пасажирів може використовуватися окремо, однак такий перелік має бути доданий до шляхового листа пасажирів, а підпис або печатка транспортного оператора чи підпис водія повинні міститися як на переліку, так і на самому шляховому листі пасажирів.

Із наявних у матеріалах справи копій журналу INTERBUS та шляхових листів суд установив, що відповідні документи містять незаповнені або частково заповнені графи, зокрема, щодо даних транспортного засобу, перевізника, водіїв, списку пасажирів, дати заповнення та підпису перевізника.

Суд вказує на те, що такі недоліки не є суто формальними, оскільки шляховий лист пасажирів INTERBUS виконує функцію контрольного документа при міжнародному нерегулярному перевезенні пасажирів.

Належним виконанням вимоги про наявність документа є не лише фізична наявність бланка, а наявність документа, заповненого таким чином, щоб він міг виконувати передбачену законом контрольну функцію.

Незаповнений або неналежно заповнений шляховий лист пасажирів INTERBUS не дає можливості встановити істотні дані перевезення, зокрема, яке саме перевезення виконується, яка група пасажирів перевозиться, ким і на якому транспортному засобі виконується перевезення, а також чи відповідає перевезення умовам звільнення від дозволу за Угодою INTERBUS або умовам виданого дозволу.

Тому незаповнений або неналежно заповнений шляховий лист пасажирів INTERBUS не може вважатися належним документом для цілей статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У той же час, довід позивача про те, що певні документи подавалися до Укртрансбезпеки при оформленні заявки на отримання дозволу, суд відхиляє з таких підстав.

Частина четверта статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює обов`язок мати відповідні документи при виконанні міжнародного перевезення пасажирів.

Подання документів на попередній адміністративній стадії оформлення дозволу не є тотожним їх наявності у транспортному засобі під час виконання перевезення та пред`явленню під час рейдової перевірки.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень подав до суду акт рейдової перевірки та копії матеріалів, які стали підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Ці документи узгоджуються між собою в частині фіксації неналежного оформлення шляхових листів пасажирів INTERBUS.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували відповідну обставину, зокрема, належно заповненого шляхового листа пасажирів, який мав містити або супроводжуватися належним списком пасажирів та перебувати в автобусі протягом усієї поїздки.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач довів факт виконання міжнародного нерегулярного перевезення пасажирів без належно оформленого контрольного документа - шляхового листа пасажирів, який мав містити або супроводжуватися належним списком пасажирів.

Із приводу схеми маршруту, то суд вказує на таке.

Частина четверта статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» прямо визначає схему маршруту як один із документів, який резидент України повинен мати при виконанні міжнародних перевезень пасажирів.

Так, в акті рейдової перевірки № ОАР041847 зазначено, що перевезення здійснювалося без схеми маршруту (схеми руху, як зазначено в акті перевірки).

При цьому, суд звертає увагу, що в адміністративній справі про оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу обов`язок доведення правомірності постанови покладається на відповідача.

Тому сам лише факт ненадання позивачем схеми маршруту до суду не може автоматично підтверджувати правомірність оскаржуваної постанови.

Водночас, відповідач подав до суду акт рейдової перевірки, у якому безпосередньо під час перевірки зафіксовано відсутність схеми маршруту (схеми руху, як зазначено в акті перевірки).

Акт підписаний водіями транспортного засобу, а в графі пояснень зазначено «ознайомлений».

З огляду на це суд оцінює акт рейдової перевірки як належний доказ того, що схема маршруту під час перевірки не була пред`явлена, а інші матеріали справи не містять доказів, які б спростовували цю обставину або підтверджували пред`явлення такої схеми під час перевірки.

Тому суд дійшов висновку, що відповідач довів відсутність під час перевірки схеми маршруту як одного з документів, прямо передбачених частиною четвертою статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо посилання позивача на Угоду INTERBUS та зміну групи пасажирів, то суд виходить із такого.

Позивач зазначає, що Угода INTERBUS не передбачає процедури зміни групи пасажирів, а тому перевізник оформив разовий дозвіл.

Суд ураховує цей довід, однак він не спростовує встановленого порушення з огляду на таке.

Стаття 6 Угоди INTERBUS визначає випадки, коли нерегулярні перевезення звільняються від необхідності отримання дозволу.

Стаття 7 Угоди INTERBUS передбачає, що для нерегулярних перевезень, інших ніж ті, що зазначені в статті 6, необхідно отримувати дозвіл згідно зі статтею 15 Угоди INTERBUS.

Разом з тим, як звільнення від необхідності отримання дозволу для лібералізованих перевезень, так і отримання дозволу для нелібералізованого перевезення не означають звільнення перевізника від обов`язку мати інші належно оформлені документи, передбачені законодавством України та Угодою INTERBUS, зокрема шляховий лист пасажирів або список пасажирів, а також схему маршруту.

Крім того, позивач сам зазначає, що у прямому та зворотному сполученні перевозилися різні групи пасажирів.

Суд виходить з того, що така обставина потребувала належного документального оформлення складу групи пасажирів, оскільки саме ці документи дають можливість контролюючому органу перевірити відповідність фактичного перевезення умовам Угоди INTERBUS або умовам відповідного дозволу.

Отже, довід позивача про оформлення разового дозволу не спростовує обов`язку мати належно оформлені документи, визначені частиною четвертою статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Із приводу застосування Порядку № 75, то суд зазначає про таке.

Позивач у позові посилається на Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 09.02.2004 № 75.

Водночас, суд виходить з того, що цей нормативно-правовий акт втратив чинність з 04.12.2024 на підставі наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2024 № 966.

Рейдова перевірка проведена 11.07.2025, а оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята 20.08.2025.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин між сторонами в цій справі Порядок № 75 не був чинним і не може бути застосований судом як джерело права для вирішення цього публічно-правового спору.

Натомість на момент перевірки діяв Порядок № 966, який також пов`язує організацію нерегулярних міжнародних перевезень пасажирів з міжнародними договорами України та Угодою INTERBUS і не скасовує обов`язку перевізника мати документи, передбачені статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо процедури проведення перевірки та розгляду справи про порушення, то суд вказує на таке.

Суд перевірив доводи сторін щодо процедури проведення рейдової перевірки та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, матеріали справи містять направлення на рейдову перевірку № НР000657 від 03.07.2025, яке охоплювало строк з 07.07.2025 до 13.07.2025.

Рейдову перевірку проведено 11.07.2025, тобто в межах строку, зазначеного в направленні.

Водночас, позивач не навів окремих доводів про те, що перевірку проведено поза межами направлення, неуповноваженою особою або без дотримання територіальних чи часових меж перевірки.

З матеріалів справи також вбачається, що позивача повідомляли про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Оскаржувана постанова № 089664 містить відмітку, що справа розглядалася у присутності ОСОБА_1 .

У свою чергу, позивач не навів конкретних обставин, які б свідчили про те, що його було позбавлено можливості брати участь у розгляді справи, надавати пояснення, подавати документи або користуватися правовою допомогою.

Сам факт незгоди позивача з оцінкою поданих ним пояснень не свідчить про порушення процедури прийняття постанови.

Отже, суд не встановив істотних процедурних порушень, які могли б бути самостійною підставою для скасування постанови № 089664.

Із приводу змісту та мотивованості оскаржуваної постанови, то суд виходить з таких міркувань.

Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова № 089664 не містить детального опису всіх документів, які, на думку контролюючого органу, були відсутні або неналежно оформлені.

Водночас, постанова містить посилання на акт рейдової перевірки від 11.07.2025 № 041847, який є матеріальною підставою для її прийняття.

Саме в акті перевірки конкретизовано фактичні обставини порушення: незаповнені шляхові листи груп пасажирів за Угодою INTERBUS, відсутність схеми маршруту (схеми руху, як зазначено в акті перевірки) та зауваження щодо дозвільних документів іноземної країни.

Постанова також містить відомості про особу перевізника, дату, час і місце порушення, правову кваліфікацію за статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» та санкцію за абзацом шостим частини першої статті 60 цього Закону.

У сукупності акт перевірки та постанова дають можливість встановити суть інкримінованого порушення, правову підставу відповідальності та фактичні обставини, які стали підставою для застосування штрафу.

Тому суд не вбачає таких недоліків мотивування оскаржуваної постанови, які б унеможливили розуміння позивачем суті порушення або порушили його право на ефективне оскарження постанови.

Із приводу позовної вимоги про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, то суд зазначає таке.

Позивач просить визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та скасувати постанову № 089664.

Разом із тим, позовна заява не містить самостійного обґрунтування того, які саме дії відповідача, окрім прийняття постанови № 089664, позивач просить визнати протиправними.

Зі змісту позову вбачається, що всі доводи позивача спрямовані на оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Отже, вимога про визнання дій протиправними є похідною від вимоги про скасування постанови.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність постанови № 089664 від 20.08.2025, підстав для задоволення похідної вимоги про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними також немає.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність постанови № 089664 від 20.08.2025.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 11.07.2025 позивач як автомобільний перевізник виконував міжнародне нерегулярне перевезення пасажирів за маршрутом «Болгарія - м. Фастів».

Під час рейдової перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки зафіксовано порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: виконання міжнародного перевезення пасажирів без належно оформлених документів, визначених цією статтею, зокрема через незаповнені або неналежно заповнені шляхові листи пасажирів за Угодою INTERBUS та відсутність схеми маршруту.

Наданий позивачем дозвіл AUTORIZATIA Nr. 25.1746 підтверджує наявність дозволу щодо перевезення територією Румунії, однак не спростовує встановлених контролюючим органом обставин щодо відсутності або неналежного оформлення інших обов`язкових документів, передбачених частиною четвертою статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» та статтями 10, 11, 12, 13, 18 Угоди INTERBUS.

Відповідач застосував штраф до належного суб`єкта відповідальності - автомобільного перевізника ОСОБА_1 .

Суд не встановив істотних порушень процедури проведення перевірки або розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, які могли б бути самостійною підставою для скасування постанови.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та скасування постанови № 089664 від 20.08.2025 задоволенню не підлягають.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідачі:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 39816845) Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ,03150 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя Є.В. Печений