Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №560/15976/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15976/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), у якому просить суд: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку та подання у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі Указу Президента України від 24.02.2026 № 171/2026 суддю Гнап Діану Дмитрівну призначено на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до наказу в.о. голови Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року № 36-п суддю ОСОБА_2 виключено зі штату Хмельницького окружного адміністративного суду з 02 березня 2026 року.

Відповідно до п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу, винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядження керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

Згідно з ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького окружного адміністративного суду головуючим суддею у справі визначено Печеного Є.В.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду в особі головуючого-судді Печеного Є.В. від 07.03.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу №560/15976/25; ухвалено розгляд справи розпочати спочатку; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.

Позивач обґрунтовує позов тим, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказує, що зі сформованого 13.08.2025 електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» дізнався, що щодо нього відображено статус: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку». Причиною розшуку зазначено: «Не уточнили персональні дані вчасно», а датою початку розшуку - 14.02.2025.

Зазначає, що, водночас, у цьому ж електронному військово-обліковому документі міститься відмітка «Дані уточнено вчасно», а датою уточнення даних зазначено 16.07.2024.

Позивач вважає, що зазначені відомості є взаємовиключними, оскільки за наявності у військово-обліковому документі відмітки про своєчасне уточнення даних відповідач не мав правових підстав для внесення відомостей про порушення правил військового обліку саме з причини несвоєчасного уточнення персональних даних.

Стверджує, що представник позивача з метою з`ясування підстав внесення спірних відомостей направив до відповідача адвокатський запит №9/08-25 від 13.08.2025.

Вказує, що у цьому запиті просив повідомити, чи порушував позивач правила військового обліку, чи притягувався до адміністративної відповідальності, чи звертався відповідач до правоохоронних органів із запитом щодо розшуку позивача, а також чи здійснювалося внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо розшуку позивача.

Зазначає, що адвокатський запит було вручено відповідачу, однак відповідач відповіді не надав і не повідомив жодних підстав для внесення спірних відомостей.

На думку позивача, відповідач безпідставно вніс до Реєстру відомості про порушення ним правил військового обліку та подання у розшук, оскільки персональні дані були уточнені своєчасно, а доказів, які б підтверджували правомірність таких дій, матеріали справи не містять.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

З електронного військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+» 13.08.2025 о 09:55, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , має категорію обліку - військовозобов`язаний.

У цьому документі зазначено такі відомості: статус: «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку»; причина розшуку: «Не уточнили персональні дані вчасно»; дата початку розшуку: 14.02.2025; ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; номер у реєстрі Оберіг: 130220239326602800144; дата уточнення даних: 16.07.2024; відмітка: «Дані уточнено вчасно».

Отже, на підставі зазначеного доказу суд встановлює факт існування в електронному військово-обліковому документі позивача відомостей про його розшук з причини несвоєчасного уточнення персональних даних та одночасно відомостей про те, що персональні дані уточнено вчасно - 16.07.2024.

Суд також встановив, що адвокат Ковалець Максим Ігорович, діючи в інтересах позивача, склав адвокатський запит №9/08-25 від 13.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У цьому запиті адвокат просив відповідача надати інформацію: чи порушував позивач правила військового обліку, а якщо так - надати інформацію та копії підтвердних документів із зазначенням норми законодавства, яку порушено; чи притягувався позивач до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а якщо так - надати копії відповідних документів; чи звертався відповідач до правоохоронних органів із запитом щодо розшуку позивача, а якщо так - зазначити причини та підстави такого звернення; чи здійснювалося внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо розшуку позивача, а якщо так - зазначити причини та підстави внесення відповідних відомостей.

З опису вкладення до цінного листа та поштової квитанції вбачається, що на адресу відповідача було направлено адвокатський запит №9/08-25 від 13.08.2025 разом із копією свідоцтва адвоката та копією ордера про надання правової допомоги.

Поштовому відправленню присвоєно номер 0100100445780.

З відомостей відстеження поштового відправлення №0100100445780 вбачається, що відправлення прийнято 20.08.2025 у м. Києві та вручено за довіреністю 22.08.2025 у м. Хмельницькому.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем відповіді на вказаний вище адвокатський запит.

Разом із тим, суд зазначає, що предметом цієї справи не є оскарження бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит.

Тому сам факт ненадання відповіді на адвокатський запит не є самостійною підставою для задоволення позову.

Водночас, цей факт має значення для оцінки послідовності дій позивача щодо з`ясування підстав внесення спірних відомостей стосовно позивача до звернення до суду.

Матеріали справи не містять доказів складення щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення за статтями 210 або 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів винесення щодо позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем до органів Національної поліції звернення щодо адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП.

Матеріали справи не містять доказів вручення позивачу повісток або інших викликів, невиконання яких було підставою для внесення спірних відомостей.

Матеріали справи також не містять витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, службової довідки, рішення, звернення, повідомлення або іншого документа відповідача, з якого можна встановити, які саме фактичні обставини та правові підстави були покладені відповідачем в основу внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та подання його у розшук.

За таких обставин, суд встановлює, що наявними у справі доказами підтверджено існування спірних відомостей в електронному військово-обліковому документі позивача, однак відповідач не подав доказів, які підтверджують правомірність внесення таких відомостей.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з пунктами 1–3 частини першої статті 2 Закону №1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 5 Закону №1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

За пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 14 Закону №1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Згідно з пунктом 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Порядок №1487 у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацом другим пункту 3 Порядку №1487 передбачено, що для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до абзацу третього пункту 56 Порядку №1487, Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого: розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності; 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; 4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів; 5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві; 7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; 8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа; 10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; 10-1) у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 563 “Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2980) стати на військовий облік одним з таких способів: прибуття особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України.

Заява подається громадянином України закордонній дипломатичній установі України особисто разом із паспортом громадянина України для виїзду за кордон, який після прийняття заяви повертається громадянину України, або засобами поштового зв`язку разом з копією першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Закордонна дипломатична установа України надсилає заяву з визначеними документами відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню або регіональному органу СБУ або відповідному підрозділу розвідувальних органів на їх адресу електронної пошти, яка розміщена на їх офіційному веб-сайті, у семиденний строк.

Абзаци п`ятий - дев`ятий цього підпункту не застосовуються до працівників системи органів дипломатичної служби України.

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на базову військову службу.

Стаття 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тут і далі - у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно з пунктами 1, 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За статтею 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» було, зокрема, встановлено обов`язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти за наявності електронної пошти та інші персональні дані.

Закон №3633-IX набрав чинності 18.05.2024.

Отже, останнім днем 60-денного строку для уточнення таких даних було 16.07.2024 включно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 сформульовано висновок, що передбачений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд враховує цей висновок таким чином: позивач повинен довести факт існування спірних відомостей та порушення свого права, а відповідач - правомірність внесення таких відомостей.

У постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №380/8798/21 зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень такий суб`єкт не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім випадків, коли він доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але не отримав їх з незалежних від нього причин.

Цей висновок є релевантним для цієї справи не у зв`язку з тотожністю предмета спору, а як загальний процесуальний висновок щодо застосування частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Саме тому суд перевіряє правомірність дій відповідача ретроспективно - з огляду на ті фактичні обставини та правові підстави, які існували на момент внесення до Реєстру спірних відомостей та подання позивача у розшук.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/150/23 зазначено, що позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право або охоронюваний законом інтерес порушено, та вказує, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Суд, у свою чергу, перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо наявності матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №280/10791/23, із посиланням на постанову Верховного Суду від 24.09.2019 у справі №819/1420/15, зазначено, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, а вихід за їх межі є винятком, який допускається лише тоді, коли це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведених висновків суд перевіряє заявлений позивачем спосіб захисту - визнання протиправними дій відповідача щодо внесення спірних відомостей та зобов`язання виключити ці відомості з Реєстру - на предмет його належності та ефективності.

Так, предметом спору у цій справі є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та подання його у розшук.

Суд наголошує, що у межах цієї справи не вирішується питання про загальний обов`язок позивача перебувати на військовому обліку або виконувати правила військового обліку.

Також суд не розглядає справу про адміністративне правопорушення і не встановлює наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення у порядку, передбаченому КУпАП.

Водночас, суд перевіряє лише те, чи довів відповідач правомірність конкретної оскаржуваної дії - внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та подання позивача у розшук з відображеної у військово-обліковому документі підстави: «Не уточнили персональні дані вчасно».

Як зазначено вище, адміністративний суд здійснює перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень ретроспективно.

Це означає, що правомірність оскаржуваних дій оцінюється виходячи з тих обставин і документів, які існували на момент їх вчинення, а також з тих мотивів, які були або мали бути покладені суб`єктом владних повноважень в основу таких дій.

При цьому, суд не може замінювати мотиви суб`єкта владних повноважень власними припущеннями, так само як не може визнавати правомірними дії відповідача на підставі обставин, які відповідач не зазначив, не підтвердив доказами або які не були покладені в основу спірних дій на момент їх вчинення.

Так, з електронного військово-облікового документа позивача вбачається, що причиною його розшуку зазначено саме несвоєчасне уточнення персональних даних.

Тому для перевірки правомірності оскаржуваних дій відповідач мав довести, що на момент внесення спірних відомостей до Реєстру існували фактичні та правові підстави вважати, що позивач не уточнив персональні дані у встановлений законом строк.

Натомість матеріали справи містять доказ протилежного змісту: у тому самому електронному військово-обліковому документі зазначено, що дані позивача уточнено вчасно, а датою уточнення даних є 16.07.2024.

Суд зазначає, що Закон №3633-IX набрав чинності 18.05.2024.

Встановлений цим Законом 60-денний строк для уточнення персональних даних спливав 16.07.2024 включно.

Отже, дата 16.07.2024 сама по собі не підтверджує пропуску позивачем строку уточнення персональних даних.

У той же час, відповідач не подав до суду доказів, які б спростовували відмітку в електронному військово-обліковому документі про своєчасне уточнення даних.

Відповідач також не подав доказів того, що відомості про уточнення даних 16.07.2024 є помилковими або що позивач уточнив лише частину даних, не виконавши обов`язок у повному обсязі.

Відповідно до змісту пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Водночас, суд не ототожнює будь-які відомості про порушення правил військового обліку виключно з відомостями про притягнення до адміністративної відповідальності.

Однак такі відомості, з огляду на їх юридичне значення для особи, повинні мати належне документальне та фактичне підґрунтя, яке може бути перевірене судом.

У той же час, у матеріалах справи немає протоколу про адміністративне правопорушення, постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності або іншого документа, який би підтверджував, що компетентним органом зафіксовано порушення позивачем правил військового обліку саме з підстави несвоєчасного уточнення персональних даних.

Суд враховує, що частина п`ята статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення за статтями 210, 210-1 цього Кодексу може не складатися.

При цьому, застосування такого порядку також потребує наявності передбачених законом умов і документів на підтвердження, зокрема, щодо належного повідомлення особи про виклик та отримання такого виклику.

Таких доказів відповідач до суду не подав.

Так само у матеріалах справи немає доказів направлення відповідачем звернення до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення позивача, хоча пункти 56 і 79 Порядку №1487 пов`язують такі звернення з наявністю адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, та необхідністю доставлення особи для складення протоколу.

Отже, відповідач не довів існування фактичної підстави для відображення в Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та подання його у розшук.

Суд також враховує, що відомості, відображені в електронному військово-обліковому документі, мають юридичне значення для особи.

Зокрема, відображення щодо особи статусу «розшукує ТЦК та СП» та причини «порушення військового обліку» є юридично значущим, оскільки такі відомості містяться в електронному військово-обліковому документі та походять із даних Реєстру, який відповідно до Закону №1951-VIII використовується для забезпечення військового обліку й інформаційного забезпечення громадян відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Тому такі відомості мають бути достовірними, обґрунтованими та внесеними у спосіб, визначений законом.

Суд вказує на те, що перебування позивача на військовому обліку саме по собі не є достатньою підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку.

Перебування особи на військовому обліку є правовим статусом особи, але не є доказом вчинення нею порушення правил військового обліку.

Суд також зазначає, що ненадання відповіді на адвокатський запит не є самостійною підставою для задоволення позову.

Однак відповідач і після відкриття провадження у справі не подав суду жодного документа, який би підтверджував правомірність його дій в спірних правовідносинах.

В адміністративній справі про протиправність дій суб`єкта владних повноважень саме відповідач відповідно до частини другої статті 77 КАС України зобов`язаний довести правомірність своїх дій і подати всі наявні в нього документи та матеріали.

Суд окремо вказує на те, що відсутність у матеріалах справи доказів складення протоколу, винесення постанови, звернення до поліції чи інших документів відповідача не означає автоматичного встановлення судом факту, що таких документів ніколи не існувало.

Однак у межах цієї справи суд вирішує спір на підставі наявних доказів і правил розподілу тягаря доказування.

Відповідач, який мав довести правомірність своїх дій, відповідних доказів не подав.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що спірні дії вчинено на підставі, у межах повноважень, у спосіб, визначений законом, обґрунтовано та пропорційно, як цього вимагає частина друга статті 2 КАС України.

Тому дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , є протиправними.

Щодо способу захисту, то суд виходить із таких міркувань.

Позивач просить не лише визнати протиправними дії відповідача, але й зобов`язати відповідача виключити з Реєстру відомості про порушення правил військового обліку та подання позивача у розшук.

Відповідно до положень частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є, зокрема, міські та об`єднані міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За змістом пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, військовозобов`язаний має право на виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними, а за пунктом 10 частини другої цієї статті - застосувати інший спосіб захисту, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів особи.

Отже, у разі встановлення судом протиправності внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку ефективним способом захисту є не лише визнання дій протиправними, але й зобов`язання органу ведення Реєстру усунути наслідки таких дій.

Суд виходить з того, що заявлений позивачем спосіб захисту безпосередньо пов`язаний із предметом спору, відповідає змісту порушеного права та не потребує виходу суду за межі позовних вимог.

Саме виключення спірних відомостей із Реєстру усуває правові наслідки протиправного внесення таких відомостей.

Тому позовна вимога про зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку та подання позивача у розшук підлягає задоволенню.

Із приводу строку звернення до суду із позовом у цій справі, то суд вказує на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що електронний військово-обліковий документ, з якого позивач дізнався про відображення спірних відомостей, сформовано 13.08.2025.

Позовну заяву подано 12.09.2025.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки позов подано протягом одного місяця з дня формування електронного військово-облікового документа, з якого позивач дізнався про спірні відомості, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що позивач довів факт існування у своєму електронному військово-обліковому документі спірних відомостей про порушення правил військового обліку та подання у розшук, а відповідач не довів правомірності внесення таких відомостей до Реєстру.

Отже, позовні вимоги у цій справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1211, 20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку та подання у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя Є.В. Печений