Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №500/1349/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1349/26

09 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 всіх видів нарахованого грошового забезпечення та грошових виплат, у загальному розмірі 1057993,98 грн та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати на банківський рахунок IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» (Тернопільська філія)», який належить ОСОБА_1 , протягом доби з моменту ухвалення судового рішення, наступні грошові кошти:

одноразову грошову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" (далі – Постанова №153) у розмірі 985 000,00 грн;

додаткову грошову винагороду за серпень 2025 року (бойові) у розмірі 70967,74 грн;

грошове забезпечення за вересень 2025 року у розмірі 2026,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.05.2024 укладено контракт про проходження військової служби строком на три роки. З 05.07.2024 ОСОБА_1 зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 . Згідно з відповіддю командування Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит, станом на 15.01.2026 на депозитному рахунку в ДКСУ знаходиться депонована сума 1057993,98 грн, яка складається з: додаткова грошова винагорода (в розрахунку 100000 грн на місяць) за серпень 2025 року (з 01.08.2025 по 22.08.2025) в сумі 70967,74 грн (згідно наказу №248 від 05.09.2025); грошове забезпечення за вересень (з 01.09.2025 по 09.09.2025 без премії) в сумі 2026,24 грн; одноразова грошова винагорода за тривалість служби в бойових умовах згідно з Постановою № 153 в сумі 985000,00 грн (що відповідає встановленому розміру 1000000 грн до утримань). За позицією відповідача, депоновані кошти не перераховані на банківський рахунок позивача через відсутність даних щодо його місцезнаходження, що не є правовою підставою для порушення прав військовослужбовця. Представник позивача не погоджується з такою бездіяльністю відповідача та стверджує, що жодна норма чинного законодавства не передбачає право командування військової частини депонувати нараховане грошове забезпечення замість його перерахування на банківський рахунок військовослужбовця.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та вказує, що підставою для видання наказу та призупинення нарахування і виплати позивачеві грошового забезпечення став той факт, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2025 позивач вважається таким, що 10.09.2025 самовільно залишив військову частину. На час подання відзиву ОСОБА_1 у розташування військової частини не прибув, а тому його статус залишається незмінним, тобто рахується військовослужбовцем, який без дозволу залишив місце служби, що кваліфікується як кримінальне правопорушення за статтею 407 Кримінального кодексу України (далі – КК України). При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження законності залишення ним місця служби, зокрема, того, що позивач звертався до відповідача із рапортом, заявою щодо продовження відпустки, лікування тощо.

Ще зазначає, що докази нарахування спірних сум грошової допомоги містяться в особовій картці грошового забезпечення позивача. Депоновані грошові кошти невиплачені з підстав наведених вище. Для отримання вказаного грошового забезпечення ОСОБА_1 необхідно повернутись у розташування військової частини. Де на даний час перебуває ОСОБА_1 , командуванню Військової частини НОМЕР_1 не відомо.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що позивач не оспорює право командування призупинити поточне грошове забезпечення з 10.09.2025. Предметом позову є невиплата коштів, які були нараховані до самовільного залишення частини. Відповідач сам нарахував спірну виплату та зарахував на депозитний рахунок ДКСУ, тим самим визнавши право позивача на її отримання.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом, укладеним 27.05.2024 строком на три роки на посадах осіб рядового складу (а.с.35).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2024 №187 позивача, який 05.07.2024 прибув із військової частини НОМЕР_3 у пункт постійної дислокації АДРЕСА_1 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №124-РС від 03.07.2024 на посаду солдата резерву 302 запасної роти (а.с.15 зворот).

Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) від 05.07.2024 №65-РС позивача призначено на посаду оператора-розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу НОМЕР_6 окремого батальйону територіальної оборони (а.с.15).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2024 №190 позивача з 08.07.2024 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення, направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_7 (а.с.16).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 09.07.2024 №189 позивача з 09.07.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_7 , на всі види забезпечення і призначено на посаду оператора-розвідника розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_7 (а.с.39).

Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) від 28.07.2025 №100-РС позивача призначено розвідником - оператором безпілотних літальних апаратів першого розвідувального відділення розвідувального взводу першого батальйону територіальної оборони Військової частини НОМЕР_1 (а.с.14 зворот).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.07.2025 №211 позивач, який 30.07.2025 прибув в район виконання завдань АДРЕСА_2 ), призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №100-РС від 28.07.2025 на посаду розвідника - оператора безпілотних літальних апаратів, вважати таким, що з 30.07.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с.38 зворот).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 №248 (по стройовій частині) позивачу визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.08.2025 по 22.08.2025 (а.с.19).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2025 №253 (по стройовій частині) позивач вважається таким, що 10.09.2025 самовільно залишив військову частину, призупинено виплату та всі види забезпечення з 10.09.2025 (а.с.19 зворот).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №274 (по стройовій частині) позбавлено щомісячної премії в повному обсязі за вересень 2025 року позивача, який самовільно залишив військову частину (а.с.20).

За змістом витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2025 № 281 (по стройовій частині) позивач вважається таким, що перебуває у розпорядженні начальника регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » сил територіальної оборони збройних сил України з 21.09.2025 та залишається в списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с.20 зворот).

Відповідач листом від 21.01.2026 на адвокатський запит від 15.01.2026 повідомив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2025 №253 ОСОБА_1 вважається таким, що 10.09.2025 самовільно залишив військову частину. Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Грошове забезпечення з 01.06.2025 по 09.09.2025 перераховувалось на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк».

Ще повідомлено, що станом на 15.01.2025 (суд допускає, що допущена описка і правильною є дата 15.01.2026, про що свідчить наступний зміст) на депозитному рахунку в ДКСУ знаходиться депонована сума 1057993,98 грн, яка складається з:

додаткова грошова винагорода (в розрахунку 100000 грн на місяць) за серпень 2025 року (з 01.08.2025 по 22.08.2025) в сумі 70967,74 грн (згідно наказу №248 від 05.09.2025);

грошове забезпечення за вересень (з 01.09.2025 по 09.09.2025 без премії) в сумі 2026,24 грн;

одноразова грошова винагорода за тривалість служби в бойових умовах згідно Постанови № 153 в сумі 985000,00 грн.

Депоновані кошти невиплачені ОСОБА_1 через відсутність даних щодо його місцезнаходження (а.с.38).

Також Військовою частиною НОМЕР_1 надано картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2025 рік (а.с.38 зворот).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати нарахованого грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", позивач через представника звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 2232-ХІІ для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок № 153).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби”.

Також пунктом 4 Постанови № 153 установлено, що

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий);

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Також, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію”, статті 9-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану”, Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 (далі - Постанова №168), пунктом 1-1 якої установлено, що на період воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;.

Пунктом 1-2 зазначеної постанови передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений "Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197 (далі – Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 Розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 Розділу 1 Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Пунктом 15 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно з пунктом 16 розділу І Порядку №260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 1 розділу XVI Порядку № 260 визначено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Відповідно до пункту 3 розділу XVI Порядку № 260 передбачено, що виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Згідно з пунктом 5 розділу XVI Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

В свою чергу, особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану визначено у розділі XXXIV цього Порядку.

Пунктом 9 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Згідно з пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до пункту 15 розділу ХХХІV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника); усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника); відмовились виконувати бойові накази (розпорядження),- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника); вчинили інші дії (бездіяльність), за які судом прийнято рішення про притягнення до відповідальності за вчинення кримінального, військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією,- за місяць, у якому така постанова (вирок) надійшла до військової частини; добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника); навмисно спричинили собі тілесні ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство (крім випадків доведення до самогубства, встановленого судом),- за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров`ю або самогубство; відбувають покарання на гауптвахті - за час відбування такого покарання.

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому-шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов`язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 та одноразової грошової винагороди згідно з Постановою № 153, у зв`язку із самовільним залишенням місця служби.

Як встановлено судом, позивачу нараховані:

додаткова грошова винагорода (в розрахунку 100000 грн на місяць) за серпень 2025 року (з 01.08.2025 по 22.08.2025) в сумі 70967,74 грн (згідно наказу №248 від 05.09.2025);

грошове забезпечення за вересень (з 01.09.2025 по 09.09.2025 без премії) в сумі 2026,24 грн;

одноразова грошова винагорода за тривалість служби в бойових умовах згідно Постанови № 153 в сумі 985000,00 грн.

Такі обставини визнаються відповідачем і підтверджуються листом Військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2026 та карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2025 рік.

У цьому ж листі від 21.01.2026 відповідачем вказано, що депоновані кошти в загальній сумі 1057993,98 грн невиплачені ОСОБА_1 через відсутність даних щодо його місцезнаходження.

Так, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2025 №253 (по стройовій частині) позивач вважається таким, що 10.09.2025 самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим йому призупинено виплату та всі види забезпечення з 10.09.2025.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2025 №274 (по стройовій частині) позивача позбавлено щомісячної премії в повному обсязі за вересень 2025 року, який самовільно залишив військову частину.

З огляду на самовільне залишення місця несення служби, застосування до позивача наслідків у вигляді припинення виплати грошового забезпечення з 10.09.2025 та позбавлення щомісячної премії в повному обсязі за вересень 2025 року відповідачем здійснено правомірно.

Разом з цим, суд наголошує, що грошове забезпечення за вересень (з 01.09.2025 по 09.09.2025 без премії) в сумі 2026,24 грн та додаткова грошова винагорода (в розрахунку 100000 грн на місяць) за серпень 2025 року (з 01.08.2025 по 22.08.2025) в сумі 70967,74 грн (згідно наказу №248 від 05.09.2025) нараховані позивачу за період фактичного несення служби останнім, тому останнє протиправно невиплачено ОСОБА_1 .

Доводи відповідача про те, що позивач самовільно залишив військову частину, у зв`язку з чим йому призупинено виплату та всі види забезпечення з 10.09.2025 на підставі пункту 15 розділу І Порядку №260, не спростовують наявність обставин проходження позивачем військової служби в період з 01.09.2025 по 09.09.2025 та наявність у відповідача обов`язку здійснити виплати грошового забезпечення за вказаний період без премії.

Також, відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2025 №248 (по стройовій частині) позивачу визначено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.08.2025 по 22.08.2025.

Суд враховує, що пункт 14 розділу ХХХІV Порядку № 260 передбачає, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Водночас зазначена норма не передбачає позбавлення військовослужбовця права на додаткову винагороду за інші періоди служби, що передували місяцю вчинення такого порушення.

Отож, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за серпень 2025 року (з 01.08.2025 по 22.08.2025), тобто за період служби, що передував місяцю вересень 2025 року у якому позивач самовільно залишив військову частину, також підлягає до виплати ОСОБА_1 .

Вказане відповідає позиції Верховного Суду від 02.04.2026 у справі №520/2047/24.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за вересень 2025 року в сумі 2026,24 грн та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за серпень 2025 року в сумі 70967,74 грн та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання відповідача виплатити такі.

Що ж стосується виплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постанови № 153, слід вказати таке.

Механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов визначає Порядок №153.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).

Згідно з пунктом 13 Порядку №153 під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби.

Однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту. Для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.

У подальшому під час проходження військової служби військовослужбовці, призначені до військових частин, можуть бути призначені на інші посади, затверджені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби, в цих військових частинах.

У разі неможливості проходити військову службу на посадах, затверджених Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби, за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії військовослужбовці можуть бути призначені на інші посади у військових частинах, де вони проходять службу, або до інших військових частин.

За результатами проходження фахової підготовки та підсумкового контролю у разі встановлення невідповідності займаній посаді та неможливості проходити військову службу на посадах, пов`язаних з пілотуванням безпілотних систем, такі військовослужбовці можуть бути призначені на інші посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, затверджені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби у військових частинах, де вони проходять службу, або в інших військових частинах, зазначених в абзаці першому цього пункту, з подальшим направленням для відповідної фахової підготовки.

Відповідно до пункту 21 Порядку №153 у разі систематичного невиконання військовослужбовцем умов контракту він відшкодовує в повному обсязі виплачену йому одноразову грошову допомогу, неотримана частина/частини такої допомоги не виплачується/не виплачуються.

Систематичним невиконанням військовослужбовцем умов контракту вважається неналежне виконання ним або відмова від виконання взятих ним на себе під час укладення контракту обов`язків, коли він притягувався до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міноборони, Національній гвардії або Держприкордонслужбі і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Аналіз вказаних норм свідчить, що для виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №153, повинні бути дотримані певні умови, зокрема: це громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного 24.02.2022; така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту; вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова винагорода за тривалість служби в бойових умовах згідно Постанови № 153 в сумі 985000,00 грн, оскільки позивач призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного 24.02.2022, проходить військову службу за контрактом та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що за сукупністю становить не менше шести місяців.

Поряд з цим, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 15.10.2025 зареєстровано кримінальне провадження № 62025170040018316 за частиною п`ятою статті 407 КК України за фактом вчинення самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_1 .

Жодних заперечень чи спростувань щодо факту самовільного залишення військової частини, що може свідчити про невиконання взятих на себе під час укладення контракту зобов`язань щодо захисту Вітчизни, виконання військового обов`язку та участі у бойових діях, які є обов`язковими умовами для отримання, передбаченої Постановою №153, одноразової грошової винагороди позивач суду не надав.

З огляду на наведене, суд вважає, що на даний час робити висновки про те, що відповідач порушив право позивача на виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, передчасно через можливе невиконання позивачем взятих на себе під час укладення контракту зобов`язань щодо захисту Вітчизни у вигляді самовільного залишення військової частини.

У випадку ж постановлення судом виправдувального вироку або закриття кримінального провадження, військова служба ОСОБА_1 та дія його контракту має бути продовжена, а за весь час необґрунтованого призупинення військової служби виплачено недоотримане грошове та здійснено недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Отож, позовна вимога про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою №153, у розмірі 985000,00 грн, на переконання суду, до задоволення не підлягає як передчасна.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, на думку суду, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, як про це просить позивач.

Частини п`ята та шоста статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не встановлюють обов`язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановлення судового контролю може мати місце і на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. У цій справі позивачем не наведено обставин, які б вказували на те, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за вересень 2025 року в сумі 2026,24 грн та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за серпень 2025 року в сумі 70967,74 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за вересень 2025 року в сумі 2026,24 грн та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за серпень 2025 року в сумі 70967,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 09 червня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.