Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №500/6609/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6609/25

09 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_2 , на військову службу під час мобілізації;

визнати незаконною та скасувати постанову постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену довідкою про придатність ОСОБА_2 до військової служби;

визнати незаконним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.09.2025 року "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації", в частині ОСОБА_2 ;

визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 "Про особовий склад", в частині ОСОБА_2 ;

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_2 з військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що волевиявлення ОСОБА_2 , як особи з інвалідністю, щодо проходження військової служби за власним бажанням або ж укладення з ним відповідного контракту не було, так як він будучи недієздатною особою, не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними. Навпаки, обставини призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації 30.09.2025 дозволяють стверджувати, що останнього було призвано на військову службу за мобілізацією без врахування його статусу особи з інвалідністю, а також того що він є недієздатною особою і над ним встановлена опіка, без поставлення до відома його опікуна ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 25.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити з правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

04.05.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що з метою перевірки інформації ОСОБА_2 , було запропоновано в добровільному порядку в супроводі працівників поліції прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , для перевірки та уточнення облікових даних через АІТС "ОБЕРІГ".

Вказує, що в ході перевірки, уточнення облікових даних в АІТС "ОБЕРІГ" було встановлено, що ОСОБА_2 підлягає постановці на військовий облік та призову на військову службу по мобілізації. А тому на виконання вимог Постанови Кабінету міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", ОСОБА_2 , було видано направлення №5020417 від 28.09.2025 на проходження Військово-лікарської комісії (ВЛК) з метою визначення ступеня придатності за станом здоров`я Золочівською позаштатною постійно діючою ВЛК.

Зазначає, що пройшовши перевірку стану здоров`я лікарями ВЛК, що підтверджує картка медичного обстеження та медичного огляду ОСОБА_2 від 29.09.2025, останній був визнаний придатним до проходження військової служби по мобілізації, про що останньому було надано Довідку ВЛК № 2025-0929-1905-4853 7 від 29.09.2025, де позивач визнаний придатним до проходження військової служби по мобілізації.

Вказує, що на підставі вищевказаних медичних документів, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , було видано наказ № 2284 від 30.09.2025, про призов з 30.09.2025 ОСОБА_2 для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №239125.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22.05.2024 у справі №951/940/23, яке набрало законної сили 03.07.2024, задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання недієздатним ОСОБА_2 .

Визнано ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 недієздатним й встановлено над ним опіку.

Призначено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 опікуном ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 був доставлений працівниками поліції в ІНФОРМАЦІЯ_8 де пройшов ВЛК, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби (довідка ВЛК №2025-0929-1905-4853-7 від 29.09.2025).

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 30.09.2025 №5584 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" ОСОБА_2 , відповідно до поіменного списку №14217 від 30.09.2025, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан, згодом строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), частиною 1 статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 1 Закону "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Так, зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 1 Закону "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Так, зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560).

У відповідності до п.1 Порядку, цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 560, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Поряд із цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно п.2 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Також у відповідності до п.74 Порядку №560, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Отже, законодавцем чітко визначено, що особи з інвалідністю не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та можуть бути прийняті на військову службу виключно за контрактом, за наявності відповідного бажання та з урахуванням стану здоров`я.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №239125.

Окрім того, рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 22.05.2024 у справі №951/940/23, яке набрало законної сили 03.07.2024, ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 його опікуном.

Обґрунтовуючи свою позицію представник ІНФОРМАЦІЯ_1 вказує, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

Поряд із цим, суд зазначає, що у відповідності до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Як слідує із рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 22.05.2024 у справі №951/940/23, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 164 від 12 березня 2024 року Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_2 виявляє ознаки параноїдної шизофренії, безперервний перебіг, стабільний дефект по апато-абулічному типу, що досягає рівня хронічного психозу; захворювання є хронічним, стійким психічним розладом. ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З огляду на наданий висновок, суд зазначив, що ОСОБА_2 дійсно не здатний усвідомлювати зазначення своїх дій та керувати ними, у зв`язку із чим визнав останнього недієздатним.

Тому суд критично оцінює надану усвідомлену згоду особи на проведення медичного чи психіатричного огляду за підписом ОСОБА_2 , оскільки останній не може відповідати за свої дії.

Також і сам діагноз психіатра за результатами огляду ВЛК (на момент огляду розладів психіки не виявлено) теж оцінює критично, оскільки Комісія при огляді позбавлена можливості провести комплексний огляд для визначення психічного стану особи.

Суд допускає, що ВЛК не було відомо про наявність висновку судово-психіатричного експерта № 164 від 12 березня 2024 року Тернопільської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», яким встановлено наявність у ОСОБА_2 ознак параноїдної шизофренії, що досягає рівня хронічного психозу, хронічного захворювання, стійкого психічного розладу, у зв`язку з чим, він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Однак, наявність вказаного діагнозу станом на час прийняття спірного рішення ВЛК, а також того факту, що ОСОБА_2 визнаний недієздатним та є особою з інвалідністю другої групи довічно, не є спірним та підтверджений належними доказами.

Також суд звертає увалу, що відповідно до п.2 Порядку №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Крім цього, пунктом 74 Порядку №560 визначено, що направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду видаються військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Поряд з цим, як уже зазначено судом, згідно п.2 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

З урахуванням наведеного, постанова постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлена довідкою №2025-0929-1905-4853-7 від 29.09.2025 про придатність ОСОБА_2 до військової служби є протиправною та підлягає скасуванню.

Також суд звертає увагу, що на підставі вказаної постанови ВЛК ОСОБА_2 визнаний повністю придатним до військової служби, був мобілізований та зарахований до штату військової частини, що враховуючи висновок судово-психіатричного експерта №164 від 12 березня 2024 року, інвалідність другої групи, та рішення суду про визнання його недієздатним, може призвести до невідворотних наслідків, як для його здоров`я, так і завдання шкоди інтересам військової служби, особовому складу частини та цивільним громадянам.

При цьому, не зважаючи на те, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.09.2025 №2284 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації", в частині ОСОБА_2 є актом індивідуальної дії, і станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації останнього, поряд із цим, суд вважає за можливим задовольнити вимоги щодо визнання його протиправним та скасування в контексті сатисфакції порушеного права ОСОБА_2 , оскільки в ході розгляду даної справи судом встановлено, що на момент винесення наказу про призов на військову службу під час мобілізації та до моменту зарахування до списків особового складу, останній такому призову не підлягав.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_2 з військової служби, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції №282 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Суд зазначає, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено судом, внаслідок видання наказу від 30.09.2025 №2284, який є протиправним в частині призову на військову службу ОСОБА_2 , останній був зарахований до списків особового складу військової частин НОМЕР_1 .

Тобто, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, проходить військову, виконує відповідні посадові обов`язки та отримує грошове забезпечення.

Таким чином, скасування наказу про зарахування до списків особового складу військової частин НОМЕР_1 не є належним способом захисту порушених прав.

Поряд з цим, оскільки судом встановлено, що призов та мобілізація позивача здійснена протиправно, порушене право підлягає відновленню шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_2 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Також, будучи особою з інвалідністю у ОСОБА_2 наявні підстави для звільнення з військової служби на підставі п.2 ч.4 сть.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист одним із способів, передбачених цією статтею. Частиною другою цієї статті встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Подібні положення містить стаття 245 КАС України, яка врегульовує повноваження суду при вирішенні справи.

Застосування конкретного способу захисту права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оскарження. Тобто суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оскарження та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Завданням адміністративного судочинства згідно із частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, захист прав здійснюється у разі їх порушення, і звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Тобто, рішення суду про задоволення позову повинно мати наслідком відновлення тих прав або інтересів, на порушення яких вказує позивач.

Разом з тим рішенням суду у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , який допустив первісне порушення прав, на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений згідно квитанції від 17.11.2025, у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправною та скасувати постанову постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою №2025-0929-1905-4853-7 від 29.09.2025, про придатність ОСОБА_2 до військової служби.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.09.2025 №2284 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації", - в частині призову ОСОБА_2 на військову службу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_2 з військової служби та виключити зі списків особового складу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачі:

- ІНФОРМАЦІЯ_8 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.