Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №480/8786/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Справа № 480/8786/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8786/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині невиконання вимог нормативних актів щодо актуалізації бази даних Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі військового квитка серії НОМЕР_1 та виключити його з військового обліку.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач виключений з військового обліку 18.01.2006 року та 05.07.2017 року.

18.01.2006 року ОСОБА_1 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 70в розкладу хвороб (наказ МО України 1999р. №207).

05.07.2017 року ОСОБА_1 призивною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.. 61а розкладу хвороб (наказ №402 від 2008 року).

ОСОБА_1 на підставі статті 61 пункту а) наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що і свідчать відповідні відмітки у його військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Також у військовому квитки ОСОБА_1 наявна відмітка від 06.06.2006 року згідно Наказу МОУ №342 від 09.06.2006 року постановці на облік не підлягає.

Після встановлення застосунку “Резерв+” виявив інформацію в реєстрі “Оберіг”, яка не співпадає з військовим квитком в паперовому вигляді. ОСОБА_1 в реєстрі “Оберіг” має статус військовозобов`язаний, що не відповідає дійсності, оскільки він був виключений з військового обліку.

Позивач надіслав відповідачу заяву, в якій просив внести відомості/актуалізувати в реєстр “Оберіг”, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , виключений з військового обліку та актуалізувати усі відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 в реєстрі “Оберіг”.

За результатами розгляду заяви відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з 18.01.2006 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також зазначено, що відповідно до п.3 ч. 6 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають у тому числі громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пункту 3 цієї частини, до військово-облікового документа вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до п.68 та 69 Постанови КМУ №560 від 18.05.2024, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби.

Строк дії такої довідки становить п`ять років. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився сірок дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих. які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військову-лікарську комісію.

Згідно п.22.7, 22.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, на всіх військовослужбовців та військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби, під час дії особливого періоду складається постанова ВЛК у вигляді Свідоцтва про хворобу. Таке Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню під час дії особливого періоду на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів – ВЛК регіону.

Відносно ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні книги протоколів засідань комісії з питань проходження військово-лікарської комісії за 2017 рік.

У разі надання, відповідних належним чином оформлених документів, вказаних вище, які б підтвердили непридатність до військової служби, буде внесено в реєстр “Оберіг” дані щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 . Запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

На думку позивача, такі документи повинні зберігатися саме у відповідача, та маючи військовий квиток в паперовому вигляді, позивач вважає, що дані вказані в цьому квитку повинні бути вказані в реєстрі “Оберіг”, а тому вважаючи таку бездіяльність відповідача незаконною, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Осіповій О.О.

Ухвалою суду від 21.11.2025 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що з доданої копії військового квитка позивача (сторінка 7) вбачається, що позивач 05.07.2017 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. А також, на сторінці 22 наявні відмітки: “Згідно Наказу МОУ №342 від 09.06.2006 постановці на військовий облік не підлягає” та “Знято з військового обліку 05.07.2017”.

23.04.2021 набули чинності внесені Законом України від 30.03.2021 №1357-IX зміни до Закону №2232-ХІІ, яким статтю 37 Закону №2232-ХІІ, у тому числі пункт 2 частини 1 статті 37 було викладено в іншій редакції.

Так, відповідно до цієї норми в новій редакції, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема,

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Тобто чинним законодавством передбачено взяття на військовий облік військовозобов`язаних, у тому числі громадян України, які раніше були зняті з військового обліку за рішенням Міністерства оборони України.

При цьому, як станом на час зняття позивача з обліку в 2017 році, так станом і на час виникнення спірних правовідносин, статтею 37 Закону №2232-ХІІ, поряд з підставами зняття з військового обліку, передбачені підстави виключення з військового обліку військовозобов`язаних.

З наведеного вбачається, що законодавець виокремлює поняття зняття з військового обліку та виключення з військового обліку, які не є тотожними. Виходячи з наведених правових норм, зняття з обліку військовозобов`язаних та виключення із військового обліку мають різні підстави та правові наслідки.

Оскільки, позивача було саме знято з військового обліку на підставі Наказу МОУ №342, а не виключено з нього, тому останній відповідно до абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ, був взятий на військовий облік військовозобов`язаних як знятий з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.

Крім цього, відповідач категорично не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, вважає їх необґрунтованим та завищеним, оскільки у даній справі не було проведено значної кількості адвокатських дій (наприклад, представництва в суді або складних юридичних консультацій), отже, вказана в договорі сума гонорару є формалізованою та не відповідає об`єктивному обсягу фактично-наданих послуг.

Також відповідач зазначив, що довідка про оплату юридичних послуг адвоката від 04.11.2025 формально підтверджує можливу сплату розміру гонорару, однак не деталізує склад витрат (наприклад, скільки коштів пішло на конкретні юридичні послуги, консультації, складання документів, тощо).

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 29-32).

У зв`язку з відрахуванням ОСОБА_2 зі штату Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України № 958/2025 від 13.12.2025 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 за № 5-ОС та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Воловику С.В.

Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято справу до свого провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з відрахуванням ОСОБА_3 зі штату Сумського окружного адміністративного суду на підставі Указу Президента України № 164/2026 від 24.02.2026 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 за № 11-ОС та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою суду від 11.03.2026 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також залучено до участі у розгляді адміністративної справи як другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 . Копію ухвали направлено учасникам справи. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_8 строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 здійснений запис від 18.01.2006 року, що медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний непридатним до військової служби за гр. І ст.70в розкладу хвороб (наказ МО України 1999 року №207) (а.с.12).

П.VI військового квитка наявний запис, що згідно Наказу МОУ №342 від 09.06.2006 року ОСОБА_1 постановці на облік не підлягає (а.с.13).

Також у військовому квитку наявний запис від 05.07.2017 року, що призивною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 61а розкладу хвороб (наказ №402 від 2008 року) (а.с. 11 звор.бік - 13).

Відповідно до скриншоту із застосунку “Резерв+” станом на 03.11.2025 позивач має статус військовозобов`язаний (а.с.11).

Представник позивача звернувся до відповідачів із заявою, в якій просив:

1. Внести відомості/актуалізувати в реєстр “Оберіг”, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , виключений з військового обліку;

2. Актуалізувати усі відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 в реєстрі “Оберіг” (а.с. 14-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 надано представнику позивача відповідь № 2/5/2880від 12.11.2025, в якому повідомив, що ОСОБА_1 з 18.01.2006 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також зазначено, що відповідно до п.3 ч. 6 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають у тому числі громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пункту 3 цієї частини, до військово-облікового документа вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до п.68 та 69 Постанови КМУ №560 від 18.05.2024, у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби.

Строк дії такої довідки становить п`ять років. Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився сірок дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих. які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військову-лікарську комісію.

Згідно п.22.7, 22.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, на всіх військовослужбовців та військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби, під час дії особливого періоду складається постанова ВЛК у вигляді Свідоцтва про хворобу. Таке Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню під час дії особливого періоду на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів – ВЛК регіону.

Відносно ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні книги протоколів засідань комісії з питань проходження військово-лікарської комісії за 2017 рік.

У разі надання, відповідних належним чином оформлених документів, вказаних вище, які б підтвердили непридатність до військової служби, буде внесено в реєстр “Оберіг” дані щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 . Запропоновано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 16).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо відмови у виключенні із військового обліку незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі по тексту - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

За приписами ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі Положення №154 від 23.02.2022 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Суд зазначає, що у звязку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок №1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У силу п.16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

За змістом п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 81 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

До 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних затвердженим постановою КМУ від 07.12.2016 за № 921 (далі - Порядок №921), який містить аналогічні норми щодо порядку виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а саме згідно пункту 56 Порядку №921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності.

При цьому, взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Відповідно до пункту 2 Положення №154 від 23.02.2022 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Так, мобілізаційною директивою Генерального штабу Збройних Сил України від 18.06.2018 №321/1167 (дск) прийнято відповідні організаційно-методичні вказівки щодо визначення особливостей ведення військового обліку військовозобов`язаних рядового, сержантського та старшинського складу запасу у військових комісаріатах.

Згідно абзацу 4 підпункту 2.7.2 пункту 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок підставами для виключення військовозобов`язаних з військового обліку у Р(М)ВК для військовозобов`язаних, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, є постанови ВЛК.

Згідно підпункту 2.7.3 пункту 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок у ході виключення військовозобов`язаних з військового обліку посадові особи Р(М)ВК зобов`язані:

- перевірити підстави для виключення з військового обліку персонально для кожного військовозобов`язаного, які визначені в підпункті 2.7.2 пункту 2.7 розділу ІІІ;

- вилучити алфавітні картки з картотеки алфавітних карток та знищити їх без складання акта;

- оформити військово-облікові документи (заповнити відповідний розділ військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаних, підписати у військового комісара Р(М)ВК та завірити гербовою печаткою);

- відібрати облікові картки військовозобов`язаних та встановити їх до розділу виключених з військового обліку картотеки облікових карток;

- повернути військово-облікові документи їх власникам або закласти їх на архівне зберігання.

Згідно підпункту 2.7.5 пункту 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок у ході виключення з військового обліку військовозобов`язаних, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку посадові особи Р(М)ВК, крім заходів, визначених у підпункті 2.7.3 пункту 2.7 розділу ІІІ, зобов`язані вилучити постанови ВЛК та долучити їх до справи, яка зберігається встановленим порядком.

Відтак, суд зазначає, що виключення військовозобовязаного з військового обліку здійснюється за чітко визначеним законодавством алгоритмом, який відповідно до Порядку №1487 (до 05.01.2023 Порядку №921) передбачає обовязкову особисту присутність військовозобовязаного у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та не зводиться виключно до проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобовязаного).

Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.

Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (в подальшому - Закон № 1951-VIII) визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру відповідно до статті 2 Закону № 1951-VIII є: 1) ведення військового обліку громадян України; 2) забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Статтею 16 вказаного Закону, внесено зміни в Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме, частину першу статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" викладено в такій редакції: "1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати".

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 здійснений запис від 18.01.2006 року, що медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач визнаний непридатним до військової служби за гр. І ст.70в розкладу хвороб (наказ МО України 1999 року №207) (а.с.12).

П.VI військового квитка наявний запис, що згідно Наказу МОУ №342 від 09.06.2006 року ОСОБА_1 постановці на облік не підлягає (а.с.13).

Також у військовому квитку наявний запис від 05.07.2017 року, що призивною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 61а розкладу хвороб (наказ №402 від 2008 року) (а. с. 11 звор. бік - 13).

Дані записи завірені мокрою печаткою та підписом військового комісара.

При цьому, відповідно до інформації з Електронного кабінету призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Резерв+" Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, враховуючи наведене вище правове регулювання та встановлені обставини, суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в якому перебуває позивач та яким у військовому квитку була зроблена відмітка про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, зобов`язаний був внести відповідні відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», що не було враховано відповідачем по справі.

Доводи відповідача про те, що відповідно до пункту 22.5 глави 22 розділу ІІ "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" від 14.08.2008 № 402 на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку складається виключно свідоцтво про хворобу, яке разом із постановою ВЛК підлягає обов`язковому направленню для розгляду та затвердження Регіональною військово-лікарською комісією, суд вважає безпідставними, оскільки станом на час проходження позивачем огляду військово-лікарською комісією чинною була редакція вказаного Положення, яка не містила вимоги щодо затвердження постанови ВЛК про непридатність до військової служби військовозобов`язаних штатною ВЛК.

Суд звертає увагу, що пункт 22.12. Положення № 402 (в редакції, чинній на момент проходження позивачем ВЛК) передбачав, що постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, повинні бути реалізовані негайно.

Наведені норми Положення № 402 про ВЛК не вимагали від позивача вчинення будь-яких додаткових дій для виключення з військового обліку, а єдиною і достатньою підставою для вчинення відповідачем дій по виключенню позивача з військового обліку, є постанова ВЛК.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних доказів, що з боку позивача було допущено будь-які порушення під час проходження ВЛК, чи подання позивачем підроблених документів під час визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Більше того, суд зауважує, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, можна зробити єдиний висновок, що процедура виключення позивача з військового обліку фактично відбулась в минулому (відмітка про виключення позивача з військового обліку від 05.07.2017 згідно військового квитка серії НОМЕР_1 ), ніким не оскаржувалася та не визнавалася незаконною.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач протиправно не вніс відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 , тому наявні підстави для зобов`язання відповідача внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача відповідно до встановлених у справі обставин та висновків суду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невнесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про виключення ОСОБА_1 , з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією №8397-4291-1660-0828 від 18.11.2025 (а.с.21).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 908,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача.

Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві просив стягнути витрати пов`язані з отриманням правової допомоги у розмірі 9000,00 грн.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.1 34 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/ Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано: договір про надання правової допомоги від 04.11.2025 б/н, Додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 04.11.2025, Попередній розрахунок послуг з надання правової допомоги від 13.11.2025, Довідка про оплату юридичних послуг адвоката від 04.11.2025, Акт виконаних робіт від 17.11.2025, Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2147 серії ХВ №000444, Ордер про надання правової допомоги від 04.11.2025 серії АХ №1298594 (а.с.9,17-20).

Відповідачем 03.12.2025 через систему «Електронний суд» разом із відзивом на позовну заяву надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому просив суд у разі прийняття рішення про задоволення позовної заяви, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що дана справа розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання. При цьому, дана справа в розумінні ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності.

При цьому, суд зазначає, що наведені у попередньому розрахунку послуги з правничої допомоги, а саме: надання усних консультації та роз`яснення законодавства, ознайомлення з документами які мають відношення до справи, аналіз судової практики, розроблення правової позиції, складання та направлення позовної заяви включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, та розумності їхнього розміру та виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час, необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); співмірність послуг категорії складності справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми та/або значним суспільним інтересом до її розгляду), значення справи для позивача, суд доходить висновку, що сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у розмірі 9000,00 грн., є завищеною щодо іншої сторони спору, а тому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у заявленому представником позивача розмірі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії –задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невнесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) внести відомості про виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), з військового обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук