Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №440/3043/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3043/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними та скасувати рішення №023830032432 від 26.02.2026 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 23 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком та надав усі необхідні документи для підтвердження страхового стажу, зокрема трудову книжку, довідки з місць роботи та інші документи, що підтверджують періоди трудової діяльності.

Позивач зазначав, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.02.2026 №023830032432 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу. При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу окремі періоди роботи позивача, відображені у трудовій книжці та підтверджені наданими довідками.

На думку позивача, записи у трудовій книжці є належними та допустимими доказами трудового стажу, а наявні у ній недоліки або особливості оформлення не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладається на роботодавця, а не на працівника. Позивач також вказував, що надав додаткові довідки, які підтверджують факт роботи у відповідні періоди, однак відповідач безпідставно не врахував зазначені документи при вирішенні питання щодо призначення пенсії.

Позивач вважає, що ним подано всі необхідні документи, передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у зв`язку із чим відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у призначенні пенсії є протиправною.

10 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів у сфері пенсійного забезпечення. Вказував, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності, а рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідач зазначав, що відповідно до наданих позивачем документів та даних реєстру застрахованих осіб загальний страховий стаж позивача становить 28 років 07 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Також представник відповідача вказував, що при прийнятті оскаржуваного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.02.2026 через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся зі заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області.

До заяви позивачем було додано паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудову книжку, диплом, військовий квиток, а також уточнюючі довідки про роботу та зміну назви підприємства.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26.02.2026 №023830032432 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно зі змістом вказаного рішення та аналізу наданих документів, відповідачем встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 28 років 07 місяців 24 дні, чого, на думку пенсійного органу, недостатньо для призначення пенсії за віком. При цьому до страхового стажу не було зараховано окремі періоди роботи позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Висновки щодо правозастосування

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. За результатами розгляду заяви рішенням від 26.02.2026 №023830032432 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Як вбачається з матеріалів справи та відзиву відповідача, при розгляді заяви позивача пенсійним органом було враховано надані документи, а саме: паспорт, трудову книжку, диплом, військовий квиток, уточнюючі довідки про роботу та документи щодо перейменування підприємства. За результатами перевірки поданих документів встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 28 років 07 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності необхідного страхового стажу. У 2026 році для призначення пенсії за віком необхідним є страховий стаж не менше 33 років.

За змістом статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом

Крім того, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або архівними установами.

З відзиву відповідача вбачається, що до страхового стажу позивача були враховані усі періоди роботи згідно наданих документів та даних реєстру застрахованих осіб. Відповідач зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а тому підстав для призначення пенсії позивачу не було.

Оцінюючи доводи позивача та заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що обумовлює необхідність встановлення факту порушення права позивача для надання судового захисту.

Суд звертає увагу, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів порушення його прав, свобод чи інтересів відповідачем. Також позивачем не заявлено вимог щодо зарахування конкретних періодів роботи до страхового стажу та не надано доказів, які б свідчили про неврахування відповідачем певних періодів трудової діяльності.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні будь-яких періодів роботи або не врахував надані позивачем документи. Навпаки, з наявних у справі доказів вбачається, що пенсійним органом здійснено перевірку усіх поданих документів та обчислення страхового стажу відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло у межах наданих повноважень, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а оскаржуване рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков