Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №420/8538/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 27.03.2026 позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військовій частині НОМЕР_1 ) з 23.05.2024 по 16.02.2026. Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.01.2026 № 19-ОС «По особовому складу» виключено із списків особового складу та знято з усіх видів грошового забезпечення. Однак, під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військовій частині НОМЕР_1 ) та на час здійснення розрахунку при звільненні, не було нараховано та не виплачено матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 31.03.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військовій частині НОМЕР_1 ) наступні докази:

- письмову інформацію в якому розмірі здійснювалось ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військовою частиною НОМЕР_1 ) нараховування та виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік, військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 );

- копії протоколу, рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) або інші передбачені складені (оформлені) документи за результатами розгляду по суті рапорту полковника ОСОБА_1 від 02.01.2026 №05/175 26-Вн щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2026 рік;

- письмову інформацію щодо встановлення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, Адміністрацією Держприкордонслужби України та ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військовій частині НОМЕР_1 );

- копії наказів, розпоряджень інших складених (оформлених) документів, що встановлюють розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань на 2026 рік виданих Адміністрацією Держприкордонслужби України та ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військовій частині НОМЕР_1 ).

02.04.2026 від позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/36130/26) про долучення до матеріалів справи копії рапорту від 02.01.2026 №05-175-26-Вн щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

20.04.2026 від представника відповідача військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив (вх. №ЕС/42320/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши наступне.

У дискреційних начальник (командир) має право затвердити рішення комісії, так і відмовити в затверджені, якщо на те є об`єктивні причини, такі як кошторисом ІНФОРМАЦІЯ_3 по КЕКВ 2112 з виплати грошового забезпечення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік не заплановано. Абзацем другим пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції №558 визначено, що розмір матеріальної допомоги щороку визначається Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 6 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 січня 2026 року № 19-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2026 році»(далі Наказ 19-ОС) визначено що один раз на рік матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Таким чином можна прийти до наступних висновків:

1) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби;

2) розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не повинен перевищувати місячного грошового забезпечення;

3) начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) наділений правом надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі ІНФОРМАЦІЯ_1 по КЕКВ 2112.

На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року по справі №420/8538/26 Відповідач надає Довідку про матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та копію наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 січня 2026 року № 19 ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2026 році». У ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовцям матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань за 2026 рік виплачена у розмірі місячного грошового забезпечення. Засідання комісії по розгляду питання, щодо виплати матеріальної допомоги згідно поданого рапорту полковника ОСОБА_1 від 02.01.2026 №05/175-26-Вн не проходило, питання не розглядалось. Підпунктом 3 пункту 6 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 січня 2026 року № 19-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2026 році» визначено що один раз на рік матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця. ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовій частині НОМЕР_1 ) наказів, які регламентують порядок нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань не видавало.

23.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/44161/26), в якому покликаючись на фактичні обставини справи просить позовні вимоги задовольнити.

Інших заяв по суті станом на момент розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , в період з 23.05.2024 по 16.02.2026 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Витягом з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №19-ОС від 15 січня 2026 року по особовому складу ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення з 16 січня 2026 року.

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити грошову компенсацію за 90 (дев`яносто) невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки: за 2022 рік 45 календарних днів, 2023 рік 15 календарних днів, 2024 рік 15 календарних днів та 2025 рік 15 календарних дні.

Виплатити грошову компенсацію за 168 (сто шістдесят вісім) невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки.

Виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 16 січня 2026 року.

Преміювати у розмірі 435 відсотків посадового окладу з 01 по 16 січня 2026 року

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 (двадцять вісім) повних календарних років служби.

Однак за твердженням позивача, під час проходження військової служби та на час здійснення розрахунку при звільненні, не було нараховано та виплачено матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

02.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника управління оперативно-розшукової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 з рапортом №05/175/26-Вн наступного змісту:

«Прошу Вашого клопотання перед вищим командуванням розглянути питання щодо виплати мені матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження та введення в дію інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України».

Згідно довідки головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) військової частини НОМЕР_1 , в якій повідомлено наступне:

«Розмір нараховування та виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 та наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2026 № 19-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2026 році» (у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця).

ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини НОМЕР_1 ) по КЕКВ 2112 з виплати грошового забезпечення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік незапланована.»

Відтак позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (надалі Інструкція №558).

Відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції №558, термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції №558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Згідно розділу IV Інструкції № 558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги щороку визначається Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою.

Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.

Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), розмір матеріальної допомоги визначається виходячи з грошового забезпечення (без урахування одноразових додаткових видів), яке отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні щорічної основної відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, матеріальна допомога в новому році не надається.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу 8 Інструкції №558 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються:

1) військовослужбовцям (крім курсантів, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі, та військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту), які до дня отримання органом Держприкордонслужби повідомлень про звільнення з військової служби, перебувають на посадах у цих органах,- до дня виключення із списків особового складу включно, але не більш ніж за один місяць з дня одержання органами Держприкордонслужби наказів чи письмових повідомлень про звільнення з урахуванням пункту 2 цієї глави.

Військовослужбовцям, які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення із списків особового складу включно, визначеного у відповідних наказах органів Держприкордонслужби.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) наказом №19-ОС від 15 січня 2026 року згідно з підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону.

Позивач вважаючи своє право порушеним щодо не отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з рапортом щодо клопотання перед вищим командуванням розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

При цьому, як було повідомлено представником відповідача засідання комісії по розгляду питання, щодо виплати матеріальної допомоги згідно поданого рапорту полковника ОСОБА_1 від 02.01.2026 №05/175-26-Вн не проходило, питання не розглядалось.

Водночас головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) визначено зокрема, що кошторисом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) по КЕКВ 2112 з виплати грошового забезпечення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік незапланована.

У вказаній довідці зокрема міститься посилання на наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2026 № 19-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2026 році».

Згідно підпункту 3 пункту 6 вказаного Наказу визначено, що Начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби, ректору Національної академії, начальнику Військового ліцею, які згідно з повноваженнями мають право видавати накази по особовому складу, забезпечити виплату (надання): один раз на рік матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Матеріальну допомогу виплачувати в рекомендованій черговості за наявності підстав, у тому числі:

сім?ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;

перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного лікування;

поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов?язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

наявності у складі сім`ї (на утриманні) військовослужбовця осіб з інвалідністю;

внаслідок події, яка настала у поточному році, а також у грудні 2025 році за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме: народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення; смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами;

інших соціально-побутових питань.

Суд зауважує, що у відзиві представник відповідача зазначає, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовцям матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік виплачена у розмірі місячного грошового забезпечення, що суперечить інформації зазначеної у довідці головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в частині твердженням, що кошторисом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) по КЕКВ 2112 з виплати грошового забезпечення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік незапланована.

Крім того, ОСОБА_1 дотримуючись норм передбачених Інструкцією №558 звернувся із рапортом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Доказів, що ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку в кінці календарного року при звільненні, яка закінчується в наступному календарному році, (тобто в кінці грудня 2025 по 15 січня 2026 роки), у суду відсутні.

В той же час, суд зазначає, що матеріальна допомога виплачується в рекомендованій черговості за наявності підстав, зокрема у разі наявності у складі сім`ї (на утриманні) військовослужбовця осіб з інвалідністю.

Як вже зазначалось вище по тексту ОСОБА_1 було звільнено з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону.

Відтак враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА