Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №380/1606/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1606/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №380/1606/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі №380/1606/26 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 24.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 24.11.2025 та прийняти за результатами їх розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

28.05.2026 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі №380/1606/26, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18500,00 грн (вісімнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що у позовній заяві було заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вказано, що докази таких витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Заявник наголошує, що понесені витрати є реальними, неминучими та обґрунтованими, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, а їх розмір відповідає середньоринковій вартості аналогічних послуг та узгоджується з критеріями співмірності.

Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За вказаних обставин, враховуючи, що справа розглядалася в порядку письмового провадження, суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення також у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення з питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, у статті 252 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для винесення додаткового рішення у справі. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися не вирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Оскільки під час ухвалення рішення від 25.05.2026 питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося та було відкладено до подання позивачем відповідних доказів, а представник позивача звернувся із заявою у строк, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України, суд вважає, що наявні правові підстави для розгляду заяви по суті.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині четвертій статті 134 КАС України вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04, рішення від 23.01.2014) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (пункти 268, 269). Згідно з висновком, сформованим у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Положеннями частини п`ятої статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною сьомою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Кулею Володимиром Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги №260625-1д від 26.06.2025 року. Вартість та обсяг послуг адвоката регулюються Додатковою угодою №2 до договору про надання правової допомоги №260625-1д від 26.06.2025 року від 26.01.2026 року.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено: 1) договір про надання правової допомоги №260625-1д від 26.06.2025; 2) Додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги №260625-1д від 26.06.2025; 3) Додаток №1 Акт прийому-передачі від 27.05.2026 до Додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №260625-1д від 26.06.2025; 4) прибутковий касовий ордер №260625-1д/2 від 27.05.2026.

Згідно з Актом прийому-передачі (юридичних послуг та гонорару) від 27.05.2026 адвокатом надано такі послуги: 1) ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подання до суду позовної заяви (вартість 16000,00 грн за один документ / 8 годин); 2) написання та подання заперечення на заяву відповідача про закриття провадження у справі (вартість 2500,00 грн за один документ / 2 години), а загальна вартість послуг становить 18500,00 грн.

Факт оплати позивачем зазначених послуг у розмірі 18500,00 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №260625-1д/2 від 27.05.2026 року.

Таким чином, суд встановив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є документально підтвердженими та фактично сплаченими.

Водночас, вирішуючи питання про розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, суд зважає на таке.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, яку суд враховує у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому суд враховує, що відповідно до сталої практики Верховного Суду (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15) суд не може зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи; зменшення можливе виключно за наявності клопотання іншої сторони з обґрунтуванням неспівмірності заявлених витрат, а обов`язок доведення такої неспівмірності покладається саме на сторону, яка таке клопотання заявляє.

Однак суд звертає увагу, що наведене правило стосується витрат, які пов`язані з фактичним розглядом справи та об`єктивно необхідні для захисту порушеного права. Натомість визначення обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору й значення справи для сторони (пункт 2 частини дев`ятої статті 139 КАС України) є самостійним обов`язком суду під час розподілу судових витрат, який суд реалізує за результатами оцінки доказів незалежно від наявності відповідного клопотання, з урахуванням принципу справедливості та компенсаційної природи судових витрат.

Оцінюючи заявлені витрати на відповідність критерію співмірності, суд зазначає таке.

Дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Предмет спору не є складним, стосується одного епізоду взаємопов`язаних спірних правовідносин щодо нерозгляду заяв позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не потребував дослідження великого обсягу фактичних даних. Спірне питання щодо обов`язку територіального центру комплектування та соціальної підтримки розглянути подану засобами поштового зв`язку заяву про надання відстрочки є врегульованим та має усталене вирішення у практиці адміністративних судів, а тому не вимагало від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, опрацювання складних і неоднозначних правових питань чи вивчення значного масиву джерел права.

Суд також враховує, що до складу заявлених витрат включено вартість послуги з ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання та подання позовної заяви у розмірі 16000,00 грн (8 годин роботи). Водночас зміст позовної заяви, її обсяг та правова складність не свідчать про витрачення адвокатом такого обсягу часу, який обґрунтовував би заявлений розмір гонорару за цю послугу, а сам розмір вартості підготовки позовної заяви у такій категорії справ є явно завищеним і не відповідає критеріям реальності та розумності, з огляду на незначну складність справи та обсяг фактично виконаної роботи.

Враховуючи незначну складність справи, обсяг і характер фактично наданих адвокатом послуг, реально необхідний для їх надання час, значення справи для сторони, а також виходячи з критеріїв реальності, розумності та пропорційності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18500,00 грн не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та підлягає зменшенню.

За таких обставин суд вважає, що розумним, обґрунтованим та співмірним зі складністю справи й обсягом наданих послуг є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 500,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Рішення (додаткове) набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення (додаткове) подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.