Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №380/5816/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 04 червня 2026 р.

Справа: №380/5816/26

Суддя: Ланкевич Андрій Зіновійович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/5816/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.09.2005 року його було виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пп.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Під час перевірки своїх військово-облікових даних у застосунку «Резерв+» позивач виявив, що його статус змінено на «військовозобов`язаний», а в електронному військово-обліковому документі від 11.02.2026 року зазначено відмітку про порушення ним правил військового обліку із причиною звернення до Національної поліції «не стали на військовий облік після прибуття з установи виконання покарань». Позивач зазначає, що жодного протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього не складалось, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилось, а тому внесення до реєстру відомостей про порушення правил військового обліку є безпідставним. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив (додаткові пояснення) на позовну заяву, в якому він зазначає, що з 18.05.2024 року внаслідок набрання чинності Законом України від 11.04.2024 №3633-IX редакція ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зазнала змін, пункт 6 цієї частини виключено, у зв`язку з чим засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину перестало бути підставою для виключення з військового обліку. Відтак, на думку відповідача, правовий статус позивача трансформувався в силу закону, і він підлягає взяттю на військовий облік на загальних підставах. Відповідач вказує, що позивач під час дії особливого періоду порушив правила військового обліку, оскільки після відбування покарання не став на військовий облік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, а тому шляхом електронної інформаційної взаємодії автоматично сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача для складення протоколу. Відповідач наполягає, що внесення інформації про порушення правил військового обліку має процесуальний, а не каральний характер, що для виключення таких відомостей позивач мав звернутись з мотивованою заявою, а обраний позивачем спосіб захисту призвів би до втручання суду у дискреційні повноваження. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вироком Трускавецького міського суду Львівської області у справі №1-100-2002р. від 17.10.2002 року засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, до 3 років позбавлення волі.

30.09.2005 року позивача виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пп.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 з відповідною відміткою «Знято з військового обліку 30.09.2005» та записом про виключення з військового обліку згідно з пп.6 п.6 ст.37 вказаного Закону у зв`язку із засудженням за вчинення тяжкого злочину.

Згідно з електронними військово-обліковими документами, сформованими у застосунку «Резерв+» 10.09.2025 року, 07.10.2025 року, 19.11.2025 року, 09.12.2025 року, 29.01.2026 року та 10.02.2026 року, позивач мав категорію обліку «Не військовозобов`язаний» зі статусом «Виключено» (з обліку); органом ведення обліку зазначено ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В електронному військово-обліковому документі позивача, сформованому 11.02.2026 року, категорію обліку змінено на «Військовозобов`язаний», у документі зазначено відмітку «Порушення правил військового обліку», а у графі «Причина звернення до Нацполіції» вказано «Не стали на військовий облік після прибуття з установи виконання покарань», дата звернення – 11.02.2026 року.

Розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими 16.06.2025 року, підставою зняття/виключення позивача зазначено те, що особи були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п.6 ч.5 ст.37), у відомостях про правопорушення зазначено ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України.

27.02.2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення з військового обліку.

За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 10.03.2026 року №3502 повідомив позивача, що з 18.05.2024 року редакція ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, у зв`язку з чим такі особи підлягають взяттю на військовий облік на загальних підставах.

Не погодившись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 ст.33 Закону №2232-XII визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон №1951-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами ч.ч.8, 9 ст.5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно зі ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова про накладення адміністративного стягнення є актом, яким завершується провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Предметом спору у цій справі є дії відповідача як органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо внесення до цього Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку. Позивач не оспорює в межах цих позовних вимог зміну категорії його обліку, а заперечує саме правомірність внесення відмітки про порушення ним правил військового обліку.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що перелік відомостей (персональних даних), які вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є вичерпним і визначений ст.7 Закону №1951-VIII. За змістом п.20-1 ч.1 ст.7 цього Закону, до Реєстру вносяться відомості про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, із зазначенням дати, номера та короткого змісту протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення.

Зі змісту наведеної норми слідує, що підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку є факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, який оформлюється протоколом та/або постановою про адміністративне правопорушення. Відтак внесення таких відомостей є можливим лише за наявності складеного у встановленому КУпАП порядку протоколу про адміністративне правопорушення та/або винесеної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, не складався, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не виносилась. Відповідач у відзиві (додаткових поясненнях) факту складення протоколу чи винесення постанови не підтверджує, навпаки – зазначає, що звернення до Національної поліції сформоване з метою доставлення позивача саме для складення протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи, а отже на момент внесення спірних відомостей провадження у справі про адміністративне правопорушення не здійснювалось і не завершувалось.

За таких обставин внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку здійснено за відсутності передбаченої п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII підстави, тобто за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що підтверджувався б протоколом та/або постановою про адміністративне правопорушення.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що внесення інформації про порушення правил військового обліку має процесуальний, а не каральний характер та є лише формою фіксації стану виконання військового обов`язку. Закон №1951-VIII чітко визначає, що до Реєстру вноситься саме відмітка про притягнення до адміністративної відповідальності, а не про сам факт можливого порушення, який ще не встановлено у визначеному законом порядку. Фіксація відмітки про порушення правил військового обліку за відсутності протоколу та постанови підміняє собою встановлений КУпАП порядок притягнення до адміністративної відповідальності та фактично констатує наявність правопорушення без додержання процедури, передбаченої законом.

Доводи відповідача про те, що з 18.05.2024 року правовий статус позивача трансформувався в силу закону, і він підлягає взяттю на військовий облік, не спростовують висновків суду щодо предмета цього спору. Питання правомірності зміни категорії обліку позивача не є предметом розгляду в межах заявлених позовних вимог, а сама по собі наявність у позивача статусу військовозобов`язаного не звільняє відповідача від обов`язку додержуватись визначеного законом порядку внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а тому права позивача не порушено. Право особи на звернення з мотивованою заявою в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, не виключає права такої особи на судовий захист порушеного права та не є обов`язковою умовою досудового врегулювання спору. Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача із заявою від 27.02.2026 року, за результатами розгляду якої відповідач відмовив у приведенні даних Реєстру у відповідність.

Суд не приймає до уваги аргументи відповідача на те, що обраний позивачем спосіб захисту призвів би до втручання суду у дискреційні повноваження відповідача та що зміни до Реєстру здійснюються виключно органами державної влади. Внесення до Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за наявності визначених законом підстав не є дискреційним повноваженням відповідача, оскільки закон не наділяє відповідача правом на власний розсуд визначати наявність чи відсутність факту притягнення особи до відповідальності. Зобов`язання відповідача виключити з Реєстру безпідставно внесені відомості є належним способом захисту порушеного права позивача та відповідає змісту порушеного права.

Внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку порушує права позивача, оскільки за наслідками внесення таких відомостей відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, тоді як факт вчинення такого правопорушення у встановленому законом порядку не встановлено.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 є такими, що не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема – вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано. А тому такі дії слід визнати протиправними.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача шляхом виключення з цього Реєстру даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення вирішуватиметься судом протягом п`яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява, у відповідності до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягатиме залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua