Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №380/8618/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8618/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 13.06.2025 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення а також додаткових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених у зв?язку із проходженням військової служби, за які такі нараховали та випалися;

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 01.10.2022 включно грошового забезпечення, посадового окладу, окладу за військовим званням, премії,допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших похідних видів грошового забезпечення нарахованих та виплачених у зв?язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року у розмірі 2102,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року у розмірі 2481,00 гривні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02.10.2022 по 13.06.2025 грошового забезпечення, , посадового окладу, окладу за військовим званням, премії,допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших похідних видів грошового забезпечення нарахованих та виплачених у зв?язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року у розмірі 2102,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року у розмірі 2481,00 гривні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Посилається на те, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 30.03.2015 року по 01.10.2022 року та у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у період з 02.10.2022 року по 13.06.2025 року, після чого був переміщений для подальшого проходження військової служби та станом на час звернення до суду продовжує проходити військову службу. Зазначає, що у спірний період відповідачі нараховували йому грошове забезпечення у заниженому розмірі, а саме виплачували посадовий оклад, оклад за військовим званням та похідні від них виплати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Крім того, з посиланням на п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, вказав, що відповідачі зобов`язані провести позивачу виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Вважаючи у зв`язку із цим свої права на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовних вимог повністю та вважає їх необґрунтованими. Посилається на те, що за даними офіційного сайту Верховної Ради України редакція п.4 Постанови №704, яка діяла у період з 02.10.2022 року по 19.05.2023 року, передбачала застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, а тому саме таку редакцію було застосовано відповідачем при нарахуванні грошового забезпечення. Стосовно періоду з 20.05.2023 року по 13.06.2025 року відповідач зазначає, що нарахування здійснювалося виходячи з фіксованої розрахункової величини 1762,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а визнання її окремих положень протиправними та нечинними має лише пряму (перспективну) дію в часі. Відповідач також вважає, що відсутні підстави для перерахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а за окремі роки такі виплати позивачу не призначалися та не виплачувалися. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від відповідача, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Ухвалою судді від 05.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про залишення позову без розгляду

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних силах та Національній гвардії України, зокрема: у період з 30.03.2015 року по 01.10.2022 року – у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та у період з 02.10.2022 року по 13.06.2025 року – у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

Наказом від 13.06.2025 року №205 о/с позивача переміщено для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини з 17.06.2025 року; станом на час розгляду справи позивач продовжує проходити військову службу.

Як видно з особистих карток грошового забезпечення, за спірний період грошове забезпечення позивача, зокрема посадовий оклад та оклад за військовим званням, нараховувались із використанням розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року (1762,00 грн).

Позивач звернувся до відповідачів та до центрального архівного відділу Національної гвардії України із запитами щодо нарахування грошового забезпечення та з вимогою про здійснення його перерахунку за спірний період шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

У добровільному порядку перерахунок здійснено не було.

Уважаючи протиправними дії відповідачів щодо обрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, 01.01.2025 року), позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

За приписами абз.1 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України видав постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року (далі – Постанова №704).

Згідно з п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постанова №103 набула чинності з 24.02.2018 року.

Отже, з 24.02.2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 року, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Наслідком скасування вказаних змін стало відновлення первинної редакції п.4 Постанови №704 (станом на 30.07.2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Враховуючи викладене, з 29.01.2020 року чинна редакція п.4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року».

Поряд з цим, суд зауважує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення за період, що передував 29.01.2020 року. Отже, у період з 01.01.2020 року до 29.01.2020 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача правомірно обчислювалися виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 року, а право на перерахунок із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, виникло у позивача лише з 29.01.2020 року.

Надалі, 12.05.2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» (далі – Постанова №481), пунктом 2 якої внесені зміни до п.4 Постанови №704, шляхом викладення абз.1 в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постанова №481 набрала чинності 20.05.2023 року, тобто з цієї дати Кабінет Міністрів України запровадив сталу розрахункову величину 1762,00 грн замість прив`язки до прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, визнано протиправним та нечинним п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704.

Оцінюючи правомірність дій відповідача за період з 20.05.2023 року по 13.06.2025 року, суд враховує правову позицію, сформульовану Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24. Указаною постановою Верховний Суд відступив від висновків, раніше викладених у постановах від 20.10.2025 року у справі №600/3516/24-а та від 22.10.2025 року у справі №420/3824/25 про те, що з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18.06.2025 року) правові підстави для застосування розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні, а визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою №481.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24 сформулював протилежний правовий висновок, згідно з яким до правовідносин, пов`язаних із обчисленням грошового забезпечення військовослужбовців у період дії Постанови №481, під час визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися п.4 Постанови №704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою №481, якою запроваджено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

Мотивуючи такий висновок, Верховний Суд виходив із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, закріплених у ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. З огляду на наведене п.2 Постанови №481 стосовно внесення змін до п.4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Окремо Верховний Суд наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Указана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №913/204/18, від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 року у справі №340/507/22.

Відповідно ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд відхиляє посилання відповідача на пряму (перспективну) дію в часі рішення суду про визнання п.2 Постанови №481 протиправним та нечинним як на підставу для відмови у перерахунку за період з 20.05.2023 року по 13.06.2025 року, оскільки вирішуючи спір, суд відповідно до ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовує підзаконний акт, який суперечить закону, що має вищу юридичну силу, незалежно від того, чи був він чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведений аналіз нормативного регулювання, суд констатує, що за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року правовою підставою для застосування розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року» є відновлена первинна редакція п.4 Постанови №704, що набула чинності внаслідок скасування п.6 Постанови №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, а за період з 20.05.2023 року по 13.06.2025 року – незастосовність п.4 Постанови №704 у редакції Постанови №481 внаслідок його невідповідності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, що підтверджено правовим висновком Верховного Суду від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що грошове забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 року по 13.06.2025 року мало б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не «на 01.01.2018 року».

Відтак, дії відповідачів щодо обчислення та виплати позивачу за цей період грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме – без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року (2102,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року (2270,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року (2481,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), є протиправними.

Тому, похідні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають до задоволення в межах установленого судом періоду.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для перерахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає таке.

Згідно з п.6 розділу ХХІІІ та п.7 розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, а також відповідних положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018 року №200, розмір допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою. Оскільки розмір цих виплат є похідним від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, при обчисленні яких застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, перерахунок основних видів грошового забезпечення зумовлює необхідність перерахунку й тих видів допомоги, що були нараховані та виплачені позивачу у спірний період.

Разом з тим суд зважає, що зобов`язання провести перерахунок може стосуватися лише тих виплат, які фактично призначалися та виплачувалися позивачу. За відсутності призначення відповідного виду допомоги у певному році перерахунок ненарахованих та невиплачених сум є неможливим.

З огляду на наведене перерахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань проводиться лише за ті роки, у яких такі виплати позивачу фактично призначалися та виплачувалися.

Щодо перерахунку та виплати спірного грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі – Порядок №44), суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п.п.2-5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд уважає, що нарахування та виплата перерахованих сум грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачами із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 року у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 року у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 року у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 року у справі №360/700/23 та від 08.05.2025 року у справі №380/6610/24.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 13.06.2025 року (включно) грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, 01.01.2025 року).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 01.10.2022 року (включно), а також виплачених за вказаний період допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за роки, у яких такі виплати фактично призначалися та виплачувалися), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 02.10.2022 року по 13.06.2025 року (включно), а також виплачених за вказаний період допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за роки, у яких такі виплати фактично призначалися та виплачувалися), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, 01.01.2025 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, з урахуванням раніше проведених виплат та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.