Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №240/9441/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/9441/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати з 26.11.2021 по 03.11.2023 основних та додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідний календарний рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 26.11.2021 по 03.11.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на відповідний календарний рік для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2022 та 2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2022 та 2023 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік, із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати матеріальної компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (період з 03.11.2023 по 26.02.2026);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за шість місяців у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, виходячи із середньомісячної заробітної плати (грошового забезпечення) за останні два повні календарні місяці служби на останній займаній посаді;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати у строк 30 (тридцять) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями для обчислення розміру грошового забезпечення, повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою. Вважає, що при перерахунку його грошового забезпечення слід виходити із прожиткового мінімуму на відповідний рік, а не прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.

Від відповідача відзив на адміністративний позов не надійшов.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач з 26.11.2021 по 03.11.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідачем не заперечується, що посадовий оклад та оклад за військове звання визначений з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Положеннями частини 4 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та викладено його у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 відновлено чинність пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції до внесення змін Постановою №103.

Разом з тим, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 6 грудня 2016 року, який набрав чинності 1 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Таким чином, з 29.01.2020 військовослужбовці набули право на обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704" внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та викладено його у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."

Змінена редакція пункту 4 Постанови №704 набрала чинності з 20.05.2023.

Отже, з 20.05.2023 встановлено фіксований розмір розрахункової величини у сумі 1762,00 грн для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для задоволення позову шляхом покладення на відповідача обов`язку перерахувати грошове забезпечення позивача відповідно до пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції за період 26.11.2021 по 19.05.2023.

При цьому з метою захисту прав і законних інтересів позивача відповідачем має бути здійснений також перерахунок за спірний період сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, що охоплюються частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позовні вимоги у частині перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік задоволенню не підлягають, оскільки довідка відповідача про види і розміри виплаченого грошового забезпечення не містить доказів її виплати за 2023 рік.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги у частині нарахувати та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження його права на виплату такої компенсації і відмови відповідача у її проведенні.

Щодо нарахування середнього грошового забезпечення.

Передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статтею 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата всіх належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Встановлення останнього є вкрай необхідним для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки день фактичного розрахунку є кінцевою датою нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні.

Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку у повному обсязі. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, а відтак і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як свідчать матеріали справи, на даний момент остаточний розрахунок з позивачем не проведено, хоча це є однією з основних умов виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, коли остаточний розрахунок з позивачем не проведено, питання виплати грошового забезпечення остаточно не вирішено, суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог у цій частині.

Суд зауважує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, відтак позовні вимоги, звернені на майбутнє, не можуть бути захищені у судовому порядку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Водночас, щодо вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 за період з 26.11.2021 по 19.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести за період з 26.11.2021 по 19.05.2023 перерахунок та доплату ОСОБА_1 належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2021-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, обчисливши їх із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

09.06.26