Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №240/10710/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/10710/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оформлене протоколом №40 від 17.03.2026 про відмову у наданні відстрочки;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 12.03.2026 та прийняти рішення про надання відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України №3543-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що подав до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з відповідними документами. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

До відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву у встановлений строк не надходив.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Позивач 12.03.2026 звернувся із заявою до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його мати, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААВ №818452.

За результатами розгляду заяви, позивача доведено до відома, що протоколом від 17.03.2026 №40 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причинами відмови зазначено: "наявність інших членів сім`ї, які є невійськовозобов`язаними та відповідно до Закону зобов`язані утримувати ОСОБА_2 , особу з інвалідністю другої групи".

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.

Встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів - Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Отже, визначальною умовою для застосування вказаної норми є наявність сукупності юридичних фактів, а саме:

1. наявність у військовозобов`язаного одного із батьків з інвалідністю І або ІІ групи;

2. відсутність інших осіб, які одночасно є невійськовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати таку особу;

3. якщо відсутні невійськовозобов`язані особи, здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024, яка набрала чинності 18.05.2024, затверджено Порядок №560, який визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

За нормами пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Формою, визначеною додатком 4, є саме Повідомлення.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що мати позивача – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК.

Підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки, визначено наявність інших членів сім`ї, які є невійськовозобов`язаними.

Разом із тим, вбачається, що брат позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також є військовозобов`язаним. Доказів на підтвердження його непридатності до військової служби, звільнення від виконання військового обов`язку або існування інших обставин, які б виключали можливість його залучення до виконання такого обов`язку, матеріали справи не містять.

Батько позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером.

При цьому, згідно заяви ОСОБА_2 від 11.03.2026 для свого догляду та утримання вона обрала ОСОБА_1 .

Таким чином, висновок відповідача про наявність у матері позивача працездатного члена родини з числа невійськовозобов`язаних осіб спростовується матеріалами справи.

Слід зауважити, що сам факт наявності родинного зв`язку не є достатнім для відмови у наданні відстрочки. Відповідач повинен встановити, що така особа одночасно не є військовозобов`язаною та відповідно до закону зобов`язана утримувати особу з інвалідністю. Невстановлення цих обставин свідчить про неповне з`ясування фактичних обставин справи.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів існування інших осіб, які одночасно відповідають критеріям, визначеним п.13 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", тобто є невійськовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу з інвалідністю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оформлене протоколом №40 від 17.03.2026, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є протиправним та належить до скасування.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу та прийняти рішення про надання йому відстрочки, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 та пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Таким чином, вимога про прийняття рішення про надання позивачу відстрочки задоволенню не підлягає, оскільки це є дискреційним повноваженням відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оформлене протоколом №40 від 17.03.2026, яким відмовлено у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов

09.06.26