Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №240/28555/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/28555/25

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо відмови у призначені ОСОБА_2 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема, не заперечуючи самого права позивача на отримання відповідного виду пенсії, відповідач зазначив, що призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника за особу, зниклу безвісти за особливих обставин призначається відповідно до Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачем подано відповідь на позовну заяву, за змістом якого просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження від 15.01.2008.

04.12.2024 під час виконання обов`язків військової служби солдат ОСОБА_3 зник безвісти, що підтверджується сповіщенням сім`ї №226.

14.01.2025 відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_3 надано статус особи зниклою безвісти за особливих обставин.

ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 неоднарозово зверталася, зокрема, до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявами про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, в якій наголошувала про бажання призначення пенсії саме за спеціальною процедурою, відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом від 26.12.2025 №44069-42060/С-02/8-0600/25, повідомив про розгляд заяви відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Листом від 26.12.2025 №44069-42060/С-02/8-0600/25, повідомив про розгляд заяви відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та роз`яснено імперативні норми порядку та правил призначення пенсії по втрати годувальника відповідно до вимог Законів України №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". роз`яснено імперативні норми порядку та правил призначення пенсії по втрати годувальника відповідно до вимог Законів України №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розцінюючи отриманий лист відповідача, як відмову у призначенні та виплаті пенсії у зв`язку з втратою годувальника, ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені ст. 29 Закону № 2262-XII.

Так, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

В абзаці першому ст. 30 Закону України № 2262-XII зазначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Отже, за загальним правилом право на пенсію у зв`язку зі втратою годувальника мають саме непрацездатні члени сімей відповідної категорії військовослужбовців, якщо вони перебували на їх утриманні.

Водночас згідно з частиною другою статті 30 Закону № 2262-XII незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що батько ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин, однак, надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо неналежного оформлення поданої позивачем заяви, то суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника подається членом сім`ї військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію згідно із Законом, якому на дату смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважений орган (структурний підрозділ). У такому самому порядку подається заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника членом сім`ї померлого годувальника, який має право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, а також у разі відсутності в органах, що призначають пенсії, пенсійної справи померлого годувальника.

Відповідно до п. 11 Розділу І Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого органу (структурного підрозділу)) роз`яснюється, які документи необхідно подати додатково. При поданні цих документів до закінчення тримісячного строку з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів уповноваженим органом (структурним підрозділом) поштою, або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Перелік документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються вказаний у п. 1, 3 Розділу ІІ Порядку № 3-1. Так, під час подання особою заяв, передбачених пунктами 2, 3 розділу І цього Порядку, пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини.

Також, до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Додатково передбачені й інші документи залежно від категорії осіб, про яких йде мова у ст. 30 Закону № 2262-XII.

Аналіз наведених правових норм показав, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, які подаються до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

В даному випадку, відповідна заява до уповноваженого органу не подана.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою дозвільної форми, в якій просив відповідача виплачувати пенсію в разі втрати годувальника.

Виходячи із змісту позовних вимог позивач фактично просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у відмові у призначенні пенсії по втраті годувальника, проте, подана позивачем до органу Пенсійного фонду України заява довільної форми не відповідає зразку заяви, що встановлений додатком №1 до Порядку № 3-1 та не містить всіх необхідних для вирішення питання про призначення пенсії в разі втрати годувальника.

Листом відповідачем роз`яснено позивачу.

Отже, виходячи з викладеного, суд звертає увагу, що однією з основних умов для призначення пенсії є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджений Порядком № 3-1 та наданням наведеного необхідного пакету документі.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з заявою про призначення пенсії встановлено зразка. Надання позивачем заяви невстановленого зразка та за відсутності повного пакету документів не спричиняє обов`язку у суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок призначеної пенсії.

Таким чином, відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії, прийняття якого передбачено приписами Закону 2262, не приймалось та жодних дій щодо такої відмови не вчинялось.

Суд звертає увагу на те, що зазначений лист Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який тягне за собою спричинення будь-яких правових наслідків для позивача.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем порушено процедуру звернення щодо призначення пенсії, тому, як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправної відмови у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника та зобов`язання відповідача вчиняти певні дії.

При цьому суду звертає увагу позивача, що він вправі повторно звернутися до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії, яка відповідає вимогам постанови правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 із наданням пакету документів.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 40000 грн, суд, зауважує, що стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Наявність моральної шкоди повинна довести потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про характер, тривалість та обсяг її страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Окрім того, обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки відповідача, є причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

Проте, матеріали справи не містять доказів ні на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, ні факту наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням (бездіяльністю) відповідача.

Також позивачем не обґрунтовано розмір шкоди, не зрозуміло, з яких міркувань шкода оцінюється ним саме в такому розмірі.

Відтак, підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

08.06.26