Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №240/13978/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/13978/26

категорія 113050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради", військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування постанови та наказу, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради", військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради", оформлену на старшого солдата (запасу) ОСОБА_1 довідкою від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 про придатність до військової служби за мобілізацією;

- зобов`язати ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" провести повторний медичний огляд старшого солдата (запасу) ОСОБА_1 та прийняти постанову про ступінь його придатності до військової служби за мобілізацією відповідно до висновків суду;

- визнати протиправним наказ від 17.02.2026 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 в списки особового складу частини на всі види забезпечення;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 в списки особового складу військової частини на всі види забезпечення;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі довідки ВЛК № 2026-0217-1541-4746-3 від 17.02.2026 його було визнано придатним до військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 зараховано до списків особового складу, проте він не погоджується з вказаною постановою ВЛК через грубі порушення порядку проведення медичного огляду, які виразилися в ігноруванні медичної документації, скарг на здоров`я, відсутності обов`язкових результатів аналізів, обстежень лікарів і підпису самого позивача, що свідчить про протиправність як довідки, так і похідного наказу про призов. Просить скасувати оскаржувану довідку ВЛК, зобов`язати провести повторний медичний огляд, а також визнати протиправним та скасувати наказ про зарахування на військову службу.

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача вказала, що порушення процедури проведення ВЛК міститься у картці обстеження медичного огляду, однак копію даного документа отримати не вдалося. Також просила витребувати у військової частини НОМЕР_1 копію наказу про зарахування від 17.02.2026, так як позивачу не вдалося отримати даний наказ особисто.

Ухвалою суду від 09.04.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" належним чином засвідчену копію оформленої на старшого солдата (запасу) ОСОБА_1 довідки від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 картку обстеження та медичного огляду за процедурою проведення ВЛК, а також усі матеріали проведення ВЛК. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію наказу від 17.02.2026 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування старшого солдата ОСОБА_1 в списки особового складу військової частини на всі види забезпечення.

До суду надійшла заява від представника позивача про прийняття позову у новій редакції та долучення до адміністративного позову в новій редакції копії медичного огляду позивача.

Перевіривши заяву та додані до неї матеріали, суд ухвалою від 21.04.2026 дійшов висновку про повернення заяви без розгляду. Судом установлено, що заявник не надав доказів надіслання заяви іншим учасникам справи. До суду позивач також не надав копії примірників позову в новій редакції для відповідачів.

20.04.2026 до суду надійшов відзив від представника військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідач просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 за безпідставністю.

Разом із відзивом до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою від 01.06.2026 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

17.05.2026 до суду надійшов відзив від представника Комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради", в якому відповідач просить відмовити в позовних вимогах за безпідставністю. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивачем надано копію довідки військово-лікарської комісії від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3, та зазначено, що нібито її видано КНП “Коростенська ЦМЛ КМР”. Однак згідно з обліковими даними ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарську комісію в КНП “Коростенська ЦМЛ КМР” не проходив та вказана довідка працівниками ВЛК КНП “Коростенська ЦМЛ КМР” не видавалася. Крім того, голови ВЛК "Курдиш Катерина Геннадіївна" в складі КНП “Коростенська ЦМЛ КМР” немає. Відповідно до наказу КНП “Коростенська ЦМЛ КМР” № 180 від 23.09.2025 “Про затвердження складу постійно діючої військово-лікарської комісії (ВЛК) КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" головою комісії є ОСОБА_2 . Особа, яка зазначена в довідці головою ВЛК, у КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" ніколи не працювала та не працює. Також в КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" ніколи не працювали та не працюють ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які зазначені у вказаній довідці як члени комісії та секретар. Згідно з даних електронної системи охорони здоров`я (ЕСО3) ОСОБА_1 в КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" за медичною допомогою та обстеженням в 2026 році не звертався та дані про такого пацієнта в ЕСОЗ відсутні. Таким чином доводи позивача про те, що КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" було видано довідку військово-лікарської комісії від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3, є хибними та не відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 старший солдат (запасу) ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації та зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 .

На думку позивача, постанова ВЛК, оформлена у вигляді довідки від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3, на підставі якої його зарахували до списків військової частини, підлягає скасуванню, оскільки оформлена з порушенням порядку проведення медичного огляду та законного відображення його результатів у відповідних документах. З огляду на те, що оскаржувана довідка оформлена з порушенням порядку проведення медичного огляду, наказ від 17.02.2026 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(в редакції на час виникнення правовідносин, далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це :

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пункт 2.2 Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Відповідно до п. 2.4.10. Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту.

Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК має право:

- розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

- запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

- надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до підпункту 2.3.5. Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу І Положення № 402, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Верховний Суд також неодноразово вказував, що при оскарженні рішень ВЛК суд перевіряє дотримання процедури прийняття висновку та вимог до його форми і змісту, не підміняючи при цьому спеціальну медичну експертизу.

На переконання суду, порушення вимог щодо форми та реквізитів постанови ВЛК є самостійною і достатньою підставою для визнання такої постанови протиправною та її скасування, оскільки вимоги до форми акта є невід`ємною складовою його законності як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень.

Суд, досліджуючи матеріали справи, а саме наявну в матеріалах справи довідку від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3, встановив, що дана довідка оформлена належним чином та відповідає вимогам Положення про військово-лікарську експертизу № 402.

Досліджений документ містить усі обов`язкові реквізити та належно заповнені графи, а саме:

- дані особи: зазначено ПІБ, дату народження, військове звання та посаду;

- опис діагнозу: гіпертонічна хвороба I ст. , СН 0;

- висновок про придатність: міститься рішення, що на підставі статті 39в графи II розкладу хвороб особа є придатною до військової служби;

- засвідчення документа: наявні підписи голови та членів комісії, які скріплені гербовою печаткою.

Щодо доводів позивача з приводу того, що картка обстеження та медичного огляду за процедурою проведення ВЛК до довідки від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3 оформлена з порушеннями та підлягає скасуванню, суд зазначає, що до позову не долучено дану картку обстеження.

Разом із тим, з огляду на клопотання позивача, суд витребував у відповідача вказану карту обстеження.

На виконання вимог ухвали суду відповідач повідомив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарську комісію в КНП “Коростенська ЦМЛ КМР” не проходив та вказана довідка працівниками ВЛК КНП “Коростенська ЦМЛ КМР” не видавалася.

Суд враховує, що наведені відповідачем - КНП “Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради” - обставини щодо непричетності установи до видачі довідки від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3 залишилися позивачем не спростованими. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що саме КНП “Коростенська ЦМЛ КМР” видало оскаржувану довідку: ні медичної документації, складеної в цій установі, ні інших відомостей, які б свідчили про проведення медичного огляду саме цим закладом. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дійсного суб`єкта, що видав оскаржуваний документ, а отже, і перевірити дотримання ним установленої процедури.

Особа, яка звертається за судовим захистом, повинна зазначити, хто саме і якими діями порушив її права.

Як зазначено у статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, суд зауважує, що ці положення закону не можуть нівелювати обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як це передбачено частиною 1 статті 77 КАС України.

Суд звертає увагу, що відзив на позовну заяву, наданий відповідачем - комунальним некомерційним підприємством “Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради”, був належно доставлений представнику позивача, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Однак позивач своїм правом на надання заперечень до суду не скористався, заперечення не надав.

Суд зазначає, що визначитися з предметом спору має саме позивач, адже саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 640/7310/19 зауважила, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду заперечень та відповідних доказів, суд позбавлений можливості здійснити безпосереднє дослідження та правовий аналіз оскаржуваного документа в контексті доводів позовної заяви позивача.

Окремо суд звертає увагу, що позивачем не було реалізовано право на повторне подання уточненого позову з дотриманням приписів ст. 167 КАС України.

З огляду на вищенаведене у суду відсутні докази того, що довідка військово-лікарської комісії від 17.02.2026 № 2026-0217-1541-4746-3 прийнята з порушеннями процедури проведення ВЛК. Тому відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірної постанови.

Щодо інших позовних вимог, слід вказати про те, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 № 18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

У рішенні Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграфу 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом із цим, згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що питання фактів сторонами доводяться на засадах рівності, у той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи приписи статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до комунального некомерційного підприємства "Коростенська центральна міська лікарня Коростенської міської ради" (вул. Миколи Амосова, 8, м. Коростень, Житомирська обл., Коростенський р-н, 11501, ЄДРПОУ 01992050), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 08 червня 2026 р.

08.06.26