Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №240/21841/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/21841/25

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Вйськової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся позивач із позовом, у якому просить ( з урахуванням уточненої позовної заяви):

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після вибухової травми (поранення), пов`язаної із захистом Батьківщини, за період стаціонарного лікування з 23.04.2025 по 30.07.2025 в розмірі та порядку встановленому Постановою КМУ від 28.02.2022 №168;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після вибухової травми (поранення), пов`язаної із захистом Батьківщини, за період стаціонарного лікування з 31.07.2025 по 06.08.2025 в розмірі та порядку встановленому Постановою КМУ від 28.02.2022 №168;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, за час перебування на стаціонарному лікуванні після вибухової травми (поранення), пов`язаної із захистом Батьківщини, за періоди стаціонарного лікування з 23.04.2025 по 06.08.2025.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 26.02.2022 по 30.07.2025, у Військовій частині НОМЕР_2 з 31.07.2025 по 14.08.2025. Під час проходження служби приймав безпосередню участь у бойових діях.

08.04.2025 під час виконання бойових завдань у районі н. п. Степове, Василівського району, Запорізької області, позивач отримав вибухову травму (поранення), пов`язану із захистом Батьківщини.

У зв`язку з отриманим пораненням, позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема в періоди: з 23.04.2025 по 05.05.2025, з 06.05.2025 по 15.05.2025, з 16.05.2025 по 09.06.2025, з 10.06.2025 по 18.06.2025, з 19.06.2025 по 30.06.2025, з 23.07.2025 по 06.08.2025.

14 серпня 2025 року представником позивача було направлено на адресу Військової частини НОМЕР_2 рапорт позивача для здійснення відповідної виплати, адвокатський запит та заяву з проханням нарахувати та виплатити належне грошове забезпечення.

10 вересня 2025 року Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь, до якої долучила інформаційну довідку про нараховане грошове забезпечення позивача, в тому числі за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно з цією довідкою, додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. за час перебування на лікуванні позивачу не нараховувалася.

Така бездіяльність є протиправною, на думку позивача, та порушує гарантоване Конституцією, законами України право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця у повному обсязі, тому є підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою суду від 24.03.2026 Військову частину НОМЕР_2 залучено до участі у справі, як другого відповідача.

Відповідачі у встановлений судом строк правом на подання відзиву не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Позивач з 26.02.2022 по 30.07.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з 31.07.2025 по 14.08.2025 у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою Військовою частиною НОМЕР_1 від 11.04.2025 № 48/483, молодший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.04.2025 отримав ВТ (08.04.2025), післятравматичну цефалгію, тінітус. За обставин: безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_1 . Поранення не пов`язані із вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час перебування на позиціях та отримання поранення молодший сержант перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті та захисному шоломі).

Як наслідок, позивач перебував на лікуванні у медичних закладах у зв`язку із отриманим пораненням.

Згідно з довідкою військово лікарської комісії від 21.07.2025 №2025-0721-1304-1797-0, виданою Військовою частиною НОМЕР_3 молодшому сержанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК Гарнізонною ВЛК №1 Військовою частиною НОМЕР_3 21 липня 2025 року.

Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Наслідки перенесеної (08.04.2025) вибухової травми, тінітусу у вигляді енцефалопатії II (другої) стадії з дрібновогнищевою сиптоматикою, вестибуло-цефалгічним, астено-невротичним синдромом, післятравматичним церебральним арахноїдитом з лікворною дисциркуляцією; хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості легкого ступеню. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Органічний емоційно-лабільний розлад, легко виражений астено-невротичний синдром з явищами інсомнії. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Правобічний деформуючий гонартроз (першої) стадії з больовим синдромом, з незначним порушенням функції. Обмежений міжхребцевий омтеохондроз поперекового відділу хребта, спондилоартроз, протрузії МХД L3-L4; L5-S1 ускладнений килою МХД L3-L4 з больовим синдромом, з незначним порушенням функції. Вертеброгеенна радикулопатія L5 ліворуч з незначним порушенням функції. Хронічний панкреатит, ремісія без порушення функції травлення. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Викривлення носової перетинки без порушення носового дихання. Захворювання, Ні, не пов`язане з проходженням військової служби

Постанова ВЛК про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Матеріли справи свідчать, що з 23.04.2025 по 05.05.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «Чуднівська лікарня», що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого № IX -25043/2022.

З 06.05.2025 по 15.05.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «ГВВ» ЖОР Кардіологічне відділення, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №3912.

З 16.05.2025 по 26.05.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «ГВВ» ЖОР Центр неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №4219.

З 27.05.2025 по 09.06.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «ГВВ» ЖОР Гастроентерологічне відділення, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №4508.

З 10.06.2025 по 18.06.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «ГВВ» ЖОР Хірургічне відділення, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №4953.

З 19.06.2025 по 30.06.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «ГВВ» ЖОР Центр неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №5222.

З 23.07.2025 по 06.08.2025 позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «ОМЦР» Відділення реабілітації №2, що підтверджується випискою із медичної картки стаціонарного хворого №2046.

Представник позивача, звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив нарахувати та виплатити позивачу належне грошове забезпечення.

У відповідь на адвокатський запит відповідач листом повідомив, що у Військової частини НОМЕР_2 відсутні будь-які відомості на даний час щодо правових підстав нарахуванню та виплаті підвищеної додаткової винагороди за час проходження стаціонарного лікування ОСОБА_1 після отриманої травми, поранення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 вказаної постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 (в редакції станом на час отримання позивачем травми) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, Постановою № 168 безальтернативно унормовано, що додаткова винагорода в розмірі до 100000 грн виплачується, у тому числі, тим військовослужбовцям, які у зв`язку з травмою чи пораненням, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі, і закордонних з дня отримання такого поранення/травми, включаючи час переміщення до лікарняного закладу, зокрема з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Щодо проходження позивачем реабілітаційного лікування, то з цього приводу суд зазначає таке.

За частиною першою статті 3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801ХII (далі - Закон № 2801ХII):

- послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) - послуга, у тому числі реабілітаційна, що надається пацієнту закладом охорони здоров`я, реабілітаційним закладом або фізичною особою - підприємцем, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та оплачується її замовником. Замовником послуги з медичного обслуговування населення можуть бути держава, відповідні органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі пацієнт;

- реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров`я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров`я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі;

- реабілітаційна послуга - послуга, що надається пацієнту реабілітаційним закладом, реабілітаційною установою, закладом охорони здоров`я, соціального захисту або іншим суб`єктом господарювання, які мають право надавати реабілітаційну допомогу згідно із законодавством, та оплачується її замовником. Замовником реабілітаційної послуги можуть бути держава, орган місцевого самоврядування, юридична або фізична особа, у тому числі пацієнт;

- реабілітація - комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров`я у взаємодії з її середовищем;

- загальний заклад охорони здоров`я - багатопрофільний лікарняний заклад, що надає медичну та реабілітаційну допомогу населенню територіальної громади або декількох громад та забезпечує базові напрями стаціонарної медичної допомоги відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України, стабілізацію стану пацієнта та його маршрутизацію до кластерних та надкластерних закладів охорони здоров`я.

Отже, реабілітаційний центр є закладом охорони здоров`я.

Держава визнає право кожного громадянина на отримання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги. Порядок надання реабілітаційної допомоги під час надання медичної допомоги встановлюється законодавством (стаття 8 Закону № 2801ХII).

Згідно з частиною восьмою статті 33 Закону № 2801ХII за медичними показаннями одночасно з наданням медичної допомоги пацієнту надається реабілітаційна допомога у встановленому законодавством порядку.

Правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров`я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі передбачені Законом України Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я від 03.12.2020 № 1053-IX.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 1053-IX реабілітація у сфері охорони здоров`я - це комплекс заходів, що здійснюють фахівці з реабілітації, які працюють в реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, а також у територіальних громадах, у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди або самостійно, надають реабілітаційну допомогу особі з обмеженнями повсякденного функціонування (або такій, у якої можуть виникнути обмеження повсякденного функціонування) з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування та якості життя у її середовищі.

За визначенням Комітету експертів з реабілітації Всесвітньої організації охорони здоров`я (1963), реабілітація - це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання (https://uk.wikipedia.org/wiki/Медична_реабілітація).

Отже, реабілітація є одним із процесів під час лікування хворого у досягненні ним, в тому числі, фізичної повноцінності.

Водночас Постановою № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн зберігається за військовослужбовцем за час стаціонарного лікування.

Отже, законодавство пов`язує виникнення у військовослужбовця права на виплату додаткової винагороди за час перебування на лікуванні не з видом такого лікування (реабілітаційне, терапевтичне, хірургічне), а з умовами його надання в умовах стаціонару або ж іншими словами "стаціонарне лікування".

У даному випадку судом встановлено, що в спірні періоди часу позивач перебував саме на стаціонарному лікуванні, перебуваючи у відповідному медичному закладі. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином суд доходить висновку, що у позивача наявні обидві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Водночас, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000,00 грн винагорода.

Щодо періоду з 01.07.2025 по 22.07.2025 задоволенню не підлягає. Оскільки, немає доказів перебування позивача у цей період на стаціонарному лікуванні.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць відповідно до Постанови № 168 у зв`язку з перебуванням на лікуванні в період з 23.04.2025 по 30.06.2025 та з 23.07.2025 по 06.08.2025, а відтак відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду за спірні періоди перебування його на стаціонарному лікуванні.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судового збору у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_3 . ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), ( АДРЕСА_4 . ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшеної до 100000 грн на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 23.04.2025 по 30.06.2025.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" збільшеної до 100000 грн на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 23.07.2025 по 06.08.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за час перебування на стаціонарному лікуванні та реабілітації в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, за період з 23.04.2025 по 30.06.2025 та з 23.07.2025 по 06.08.2025 в розрахунку до 100 000 грн на місяць, враховуючи фактично виплачені суми за вказаний період.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

09.06.26