Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №160/27993/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Справа № 160/27993/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В.

за участі секретаря судового засіданняФіліпенко А.С.

за участі:

представника позивача представника відповідача Лосєва Д.В. Поліщук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг ЄДРПОУ 00191000) до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, Львівська площа 8, м. Київ 53) про визнання протиправним та рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" до Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 14.08.2025 №4368/ІПК/99-00-21-02-03ІПК;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» індивідуальну податкову консультацію на його звернення від 16.07.2025 № 52-16/303 з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що отримана АТ "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" оскаржувана податкова консультація не відповідає вимогам, передбаченим нормами Податкового кодексу України. Представник позивача вказує на те, що у податковій консультації відповідач обмежився лише цитуванням норм податкового законодавства, не надавши роз`яснення щодо практичного застосування норм податкового кодексу, з урахуванням фактичних обставин та доданих платником документів.

03.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

13.10.2025 року Державною податковою службою України подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що, враховуючи норми чинного законодавства Державною податковою службою України було надано вичерпну податкову консультацію, котра не суперечить вимогам чинного законодавства, а доводи позивача, на думку контролюючого органу, зводяться до бажання викладення контролюючим органом норм чинного законодавства всупереч нормативно-правовим актам, а саме: зводяться до бажання знизити базу оподаткування та сплату податку до державного бюджету України.

15.10.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

20.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні клопотання Державної податкової служби України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження – відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 року суд здійснив перехід до розгляду справи №160/27993/25 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг ЄДРПОУ 00191000) до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, Львівська площа 8, м. Київ 53) про визнання протиправним та рішення, зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження.

31.03.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

23.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечував, та підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначив, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

27.04.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві та відповіді на відзив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, у відповіді на відзив та письмових поясненнях, які надавались на адресу суду, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, заперечення на відповідь на відзив та письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" звернулось до Державної податкової служби України із зверненням від 16.07.2025 року за №52-16/303 про отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі.

У вказаному зверненні останній просив надати роз`яснення щодо застосування положення частини 3 статті 9 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал у співвідношенні до ст. 102 Податкового кодексу України.

А саме платник податків просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

???1. Чи мають положення пункту 3 статті 9 Конвенції пріоритет відносно положень пункту 102.1 статті 102 розділу Кодексу та чи підлягають застосуванню строкові обмеження, встановлені пункту 3 статті 9 Конвенції при перевірці з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій контролюючим органом?

???2. Чи підлягають перевірці з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій контролюючим органом періоди, за якими сплив строк, встановлений пунктом 3 статті 9 Конвенції, а саме: період 2015-2019 роки, протягом якого здійснювались господарські операції з реалізації платником податків залізорудного концентрату агломераційного нерезиденту - пов`язаній особі?

3. Чи може бути відкоригований фінансовий результат до оподаткування платника податків за 2015 - 2019 роки у рамках перевірки з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій, враховуючи сплив строку, який пунктом 3 статті 9 Конвенції?

Державною податковою службою України позивачу надано індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 14.08.2025 року за № 4368/ІПК/99-00-21-02-03, в якій зазначено наступне, а саме: щодо застережень платника податків стосовно невідповідності між пунктом 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу, яким визначено строк давності 2555 днів на проведення перевірки з питань дотримання вимог статті 39 розділу І Кодексу та пункту 3 статті 9 Конвенції, яким встановлено часові обмеження щодо донарахування податку на прибуток строком 5 (п?ять) календарних років, звертаємо увагу, що пункт 3 статті 9 Конвенції містить умову, зокрема щодо навмисного ухилення від оподаткування, у разі наявності ознак якої часові обмеження щодо зміни прибутку не застосовуються.

Так, контролюючим органом вказано, що положення пункту 3 статті 9 Конвенції слід розглядати у системному зв`язку з нормами Кодексу, які регулюють порядок адміністрування податків та здійснення податкового контролю. Зазначений пункт встановлює обмеження щодо можливості зміни прибутку підприємства після закінчення п`яти років з моменту його нарахування, але не виключає права контролюючого органу на призначення перевірки відповідно до вимог національного законодавства.

Положення Конвенції не регламентують процедуру податкових перевірок та не містять заборони на здійснення заходів контролю у випадках, коли порядок їх проведення визначено законодавством України. Зміст пункту 3 статті 9 Конвенції стосується питань щодо коригування прибутку, що вже був нарахований і не був предметом податкової перевірки чи оскарження. У випадку перевірки, яка проводиться з метою встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», здійснюється не зміна раніше визначеного прибутку, а визначення фактичного податкового зобов`язання платника згідно з вимогами статті 39 розділу І Кодексу.

Крім того, відповідачем вказано, що пункт 3 статті 9 Конвенції передбачає виключення у обмеженні щодо застосування п`ятирічного строку у разі шахрайства або навмисного ухилення від оподаткування. Відповідно до статей 109 і 112 розділу ІІ Кодексу, умисел у діях платника податків встановлюється у випадку, коли він мав можливість дотриматися вимог податкового законодавства, але свідомо не вжив заходів щодо їх виконання.

Втім, із таким змістом спірної індивідуальної податкової консультації позивач не погоджується, зазначає, що індивідуальна податкова консультацію фактично дублює та викривляє зміст нормативно-правових приписів міжнародного законодавства у відношенні до законів України.

А тому, вважаючи таку індивідуальну податкову консультацію необґрунтованою і неповною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.172 та пп.14.1.172-1 пю14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 року по справі №816/1510/16.

Виходячи із звернення позивача на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі від 16.07.2025 року суд встановив, що позивачем поставлено три питання (1. Чи мають положення пункту 3 статті 9 Конвенції пріоритет відносно положень пункту 102.1 статті 102 розділу Кодексу та чи підлягають застосуванню строкові обмеження, встановлені пункту 3 статті 9 Конвенції при перевірці з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій контролюючим органом? ???2. Чи підлягають перевірці з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій контролюючим органом періоди, за якими сплив строк, встановлений пунктом 3 статті 9 Конвенції, а саме: період 2015-2019 роки, протягом якого здійснювались господарські операції з реалізації платником податків залізорудного концентрату агломераційного нерезиденту - пов`язаній особі? 3. Чи може бути відкоригований фінансовий результат до оподаткування платника податків за 2015 - 2019 роки у рамках перевірки з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій, враховуючи сплив строку, який пунктом 3 статті 9 Конвенції?), які при цьому мають одну ключову умову, наявність якої фактично і було підставою для звернення за індивідуальною податковою консультацією, а саме: які саме строки повинні застосовуватись щодо реалізації права контролюючого органу на проведення перевірки та визначення суми грошових зобов`язань платника податків у випадку проведення контрольованої операції – 5 календарних років (пункт 3 статті 9 Конвенції) або 2555 днів, з урахуванням зупинення строків (ст. 102 та Перехідні положення ПК України).

Судом досліджено спірну індивідуальну податкову консультацію та встановлено, що відповідачем надано відповіді на питання, поставлене позивачем, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні.

Вказані обставини також не заперечуються представником позивача у своєму позові.

А тому, суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація містить висновки з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо поставлених позивачем питань.

Таким чином суд доходить висновку, що спірна індивідуальна податкова консультація містить обов`язкові складові податкової консультації.

Водночас, враховуючи зміст спірних правовідносин, предмет та підстави позовної заяви, суд вважає за можливе надати правову оцінку змісту спірній індивідуальній податковій консультації.

Судом встановлено, що позивач фактично не погоджується із змістом індивідуальної податкової консультації, а саме: фактичним питанням є незгода позивача із незастосуванням контролюючим органом присічного (п`ятирічного) строку для проведення перевірки останнім контрольованих операцій, який, на думку позивача визначено п. 3 ст. 9 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування.

Отже, щодо таких доводів, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається в т.ч. з міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал» від 10.01.2002 року №2929-III ратифіковану вказану конвенцію.

Відповідно до п. 1 і п. 3 ст. 9 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, яка ратифікована Законом N 2929-III 2929-14 від 10.01.2002, установлено, що у випадку, коли: a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави; або b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави; і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних і фінансових взаємовідносинах створюються або складаються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований.

Договірна Держава не повинна змінювати прибуток підприємства за умов, згаданих у пункті 1 після закінчення часових обмежень, передбачених її внутрішнім законодавством, і в будь-якому разі після закінчення п`яти років після закінчення року, в якому прибуток, що підлягає такій зміні, був нарахований підприємству цієї Держави. Цей пункт не застосовується у випадку шахрайства або навмисного ухилення від оподаткування.

Отже, виходячи зі змісту норми даного міжнародного договору (Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою), суд доходить таких висновків, а саме:

Перший висновок - Застосування приписів п. 3 ст. 9 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування не є безумовним, оскільки підприємство Договірної Держави повинно відповідати одному із критеріїв:

a) підприємство Договірної Держави прямо або посередньо бере участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства другої Договірної Держави; або

b) одні й ті ж особи прямо або посередньо беруть участь у керівництві, контролі або капіталі підприємства однієї Договірної Держави і підприємства другої Договірної Держави;

- і в кожному випадку між двома підприємствами в їх комерційних і фінансових взаємовідносинах створюються або складаються умови, відмінні від тих, які мали б місце між двома незалежними підприємствами, тоді будь-який прибуток, який міг би бути нарахований одному з них, але з причин наявності цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договірною Державою до прибутку цього підприємства і відповідно оподаткований;

- не застосовується п. 3 ст. 9 Конвенції у випадку шахрайства або навмисного ухилення від оподаткування.

Другий висновок - Застосування строків п. 3 ст. 9 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосується саме донарахування Державою прибутку підприємству за умов, згаданих у пункті 1 (умови a); b)).

А отже, строки визначені п. 3 ст. 9 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування не вказують та не стосуються можливості контролюючого органу провести перевірку, зокрема, щодо здійснених контрольованих операцій, у порядок та строки, що визначені та встановлені Національним законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до абзаців першого, третього та восьмого пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до підпункт 14.1.157 пункту 14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Отже, суд вказує, що саме податковим повідомленням-рішенням визначається обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, яке приймається лише у випадку встановлення порушень з боку платника податків під час проведення перевірки.

Водночас, суд звертає увагу, що податковим законодавством також передбачено складення довідки контролюючим органом, якщо порушення податкового законодавства відсутні.

Відтак, суд зауважує, що визначення грошових зобов`язань контролюючим органом можливе лише за умови прийняття податкового повідомлення-рішення.

Сам факт проведення податкової перевірки та оформлення її результатів не встановлює платнику податків грошових зобов`язань.

Означене свідчить про правомірність висновків контролюючого органу, викладених у спірній індивідуальній податковій консультації.

При цьому, суд також не бере до уваги доводи представника позивача в частині неможливості визначення податкових зобов`язань в операціях між резидентом України та нерезидентом Швейцарії у 5 років, оскільки відповідна заборона є також не безумовною, оскільки вказане прямо залежить від виконання умов, визначених п. 1 ст. 9 Конвенції та за умови відсутності випадків шахрайства або навмисного ухилення від оподаткування Підприємством, що, в свою чергу може бути встановлено виключно під час відповідної перевірки контролюючим органом.

Таким чином, суд доходить висновку, що застосування приписів п. 3 ст. 9 Конвенції можливе лише за певних та конкретних умов, визначених ст. 9 Конвенції, та не є універсальною нормою, яка встановлює пряму заборону контролюючому органу здійснювати визначення податкових зобов`язань в операціях між резидентом України та нерезидентом виключно у межах 5 років.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість висновків податкового органу, викладених в спірній індивідуальній податковій консультації, щодо застосування приписів п. 3 ст. 9 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, яка ратифікована Законом №2929-III 2929-14 від 10.01.2002.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50026, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг ЄДРПОУ 00191000) до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, 04053, Львівська площа 8, м. Київ 53) про визнання протиправним та рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09.06.2026 року.

Суддя В.В. Горбалінський