Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №160/31645/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/31645/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.10.2025 № 047250022772 про відмову в призначенні, мені, ОСОБА_1 , пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняти рішення про призначення мені, ОСОБА_1 , пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 з 15.10.2025 зарахувавши до страхового стажу періоди

навчання з 01.09.1982 по 27.02.1985 у Нікопольському медичному училищі Дніпропетровської області;

роботи у лікарні міста Орджонікідзе Дніпропетровської області з 03.04.1985 по 01.11.1985, з 01.07.1990 по 31.05.1993, з 01.12.1997 по 31.12.1998;

роботи у медико-санітарній частині РЕУ «Тюменьенерго» м.Сургут, РСФСР з 13.01.1986 по 20.06.1990;

роботи на станції скорої медичної допомоги г. Бобруйськ республіки Білорусь з 02.08.1993 по 09.01.1997;

роботи з 07.05.2018 по 11.12.2018, з 07.05.2019 по 10.12.2019 та з 17.04.2020 по 01.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Богуславець» Республіки Саха (Якутія) російська федерація.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому й звернулася з цим позовом до суду.

Справі за цим позовом присвоєно №160/31645/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 968,96 грн за подачу цього позову до ухвалення рішення у справі №160/31645/25; прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивач не має достатнього страхового стажу. При цьому відповідач зазначає, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди здійснення трудової діяльності позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 з 03.04.1985 по 31.12.1998, оскільки ім`я особи на титульному аркуші трудової книжки (рос. ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. ОСОБА_2 ). Також до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1982 по 27.02.1985 відповідно до диплома НОМЕР_2 від 01.03.1985), оскільки ім`я особи (рос. ОСОБА_2 ) зазначене в свідоцтві про шлюб ( НОМЕР_3 від 01.12.1984) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. ОСОБА_2 ). Страховий стаж враховано згідно даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб - Державного - реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.1999, пропорційно сплаті страхових внесків. У зв`язку з цим позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій вона, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.

Витребувані судом документи були надані відповідачем разом з відзивом на позов.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) 15.10.2025 звернулася до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач) та рішенням відповідача від 23.10.2025 №0472500227772 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

У рішенні, з-поміж іншого, зазначено таке.

Звернення за призначенням пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 15.10.2025.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи - після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 30 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 року; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу від 15 до 25 років.

Вік заявниці 61 рік.

Страховий стаж особи становить 21 рік 4 місяці 19 днів.

В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди здійснення трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ) з 03.04.1985 по 31.12.1998, оскільки ім`я особи на титульному аркуші трудової книжки (рос. ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. ОСОБА_2 ).

Крім того, до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1982 по 27.02.1985, згідно диплома (ЗТ НОМЕР_5 від 01.03.1985), оскільки ім`я особи (рос. ОСОБА_2 ) зазначене в свідоцтві про шлюб ( НОМЕР_3 від 01.12.1984) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. ОСОБА_2 ).

Страховий стаж враховано згідно даних Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб - Державного - реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.01.1999, пропорційно сплаті страхових внесків.

Для зарахування вищезазначених періодів роботи/навчання до страхового стажу необхідно долучити належним чином оформлені довідки про періоди роботи/навчання; видані за місцем роботи/навчання (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію установи (за наявності).

Право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону, з урахуванням наявних документів, заявниця набуде після досягнення 65-річного віку, з 28.12.2028, або в разі набуття необхідного страхового стажу.

Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому й звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч. 1 ст. 26).

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років (ч. 2 ст. 26).

Як видно з паспорта позивача серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, 60-ти років позивач досягла у 2023 році, тому для призначення пенсії за віком позивач повинна мати 30 років страхового стажу.

З оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вбачається, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач мала 21 рік 4 місяці 19 днів.

Відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача:

- період роботи з 03.04.1985 по 31.12.1998 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки ім`я особи на титульному аркуші трудової книжки (рос. ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. ОСОБА_2 );

- період навчання з 01.09.1982 по 27.02.1985 згідно диплома НОМЕР_2 від 01.03.1985, оскільки ім`я особи (рос. ОСОБА_2 ) зазначене в свідоцтві про шлюб ( НОМЕР_3 від 01.12.1984) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. ОСОБА_2 ).

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , з-поміж іншого, містить такі записи про періоди роботи позивача (мовою трудової книжки):

Больница города Орджоникидзе

1) 03.04.1985 принята на должность фельдшера-диспетчера скорой помощи.

2) 11.11.1985 Уволена от занимаемой должности по собственному желанию.

Медико-санитарная часть РЭУ «Тюменьэнерго» г. Сургута

3) 13.01.1986 принята на здравпункт Управления строительства Сургутской «ГРЭС-2» фельдшером.

4) 03.03.1987 Назначена заведующей з/п УС ГРЭС-2.

5) 28.02.1989 МСЧ РЭУ «Тюменьэнерго» переименована в центральную районную больницу.

6) 20.06.1990 Уволена по уходу за ребенком дошкольного возраста ст. 31 КЗоТ РСФСР.

Больница города Орджоникидзе

7) 01.07.1990 Принята на должность фельдшера по приему вызовов отделения скорой неотложной помощи

8) 01.03.1991 Переведена фельдшером отделения скорой и неотложной медпомощи.

9) 31.05.1993 Уволена по уходу за ребенком до 14 лет ст. 38 КЗоТ Украины.

Станция скорой медицинской помощи г. Бобруйск

10) 02.08.1993 Принята на должность фельдшера выездной бригады.

11) 09.01.1997 Уволена по ст. 31 КЗоТ Республики Беларусь по собственному желанию в связи с наличием ребенка в возрасте до 14 лет.

Центральная горбольница г. Орджоникидзе

12) 01.12.1997 Принята фельдшером отделения сокрой и неотложной медпомощи, выездной бригады.

13) 12.11.2003 Змінити назву «Центральна міська лікарня на «Комунальний заклад Центральна міська лікарня м. Орджонікідзе.

14) 01.08.2005 Переведена на посаду фельдшера відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги (виїзної бригади)

15) 31.12.2011 Звільнено в порядку переведення в комунальний заклад «Нікопольська станція швидкої медичної допомоги» п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Таким чином, записами в трудовій книжці позивача підтверджується робота позивача, у тому числі, в період з 03.04.1985 по 01.11.1985, з 01.07.1990 по 31.05.1993, з 01.12.1997 по 31.12.1998, а також із 13.01.1986 по 20.06.1990, із 02.08.1993 по 09.01.1997, які позивач просить суд зобов`язати відповідача зарахувати до її страхового стажу.

Так, в оскаржуваному рішенні органів пенсійного фонду зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 03.04.1985 по 31.12.1998 (до якого включені вказані вище періоди зазначені позивачем), оскільки ім`я особи на титульному аркуші трудової книжки (рос. Наталыя) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. Наталья).

Суд зазначає, що пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про трудові книжки робітників і службовців» від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Крім цього, інші періоди роботи, які вказані у зазначеній трудовій книжці позивача, були зараховані відповідачем до її страхового стажу, не зважаючи на вказані відповідачем недоліки цієї трудової книжки.

Таким чином, періоди роботи позивача з 03.04.1985 по 01.11.1985, з 01.07.1990 по 31.05.1993, з 01.12.1997 по 31.12.1998, з 13.01.1986 по 20.06.1990, з 02.08.1993 по 09.01.1997 мають бути зараховані до її страхового стажу.

Також відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період її навчання з 01.09.1982 по 27.02.1985 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 01.03.1985, оскільки ім`я особи (рос. ОСОБА_2 ) зазначене в свідоцтві про шлюб ( НОМЕР_3 від 01.12.1984) не відповідає паспортним даним заявниці (рос. ОСОБА_2 ).

Відповідно до п «д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно з пунктом 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як видно із диплому НОМЕР_7 від 27.02.1985, копія якого надана до матеріалів справи, ОСОБА_3 (українською мовою) у 1982 році вступила до Нікопольського медичного училища і в 1985 році закінчила повний курс названого училища по спеціальності фельдшер.

Згідно із паспортом НОМЕР_6 , виданого 30.01.1997, ім`я позивача зазначено як ОСОБА_1 (українською мовою).

Таким чином, і в дипломі НОМЕР_7 від 27.02.1985, і в паспорті позивача серії НОМЕР_6 , виданого 30.01.1997, зазначено ім`я позивача « ОСОБА_2 », тому є безпідставними доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її навчання з 01.09.1982 по 27.02.1985 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 01.03.1985.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відповідно, це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 07.05.2018 по 11.12.2018, з 07.05.2019 по 10.12.2019 та з 17.04.2020 по 01.12.2022 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Богуславець» Республіки Саха (Якутія) російська федерація, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми видно, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що питання щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 07.05.2018 по 11.12.2018, з 07.05.2019 по 10.12.2019 та з 17.04.2020 по 01.12.2022, виходячи із оскаржуваного рішення відповідача, не було предметом розгляду органами пенсійного фонду.

Таким чином, указані вимоги є передчасними, тому суд відмовляє у задоволенні позовної заяви в наведеній частині позовних вимог.

Водночас, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з пп. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позовна заява у цій справі підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно зі ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Як зазначено вище, ухвалою про відкриття провадження у справі суд відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 968,96 грн за подачу цього позову до ухвалення рішення у справі №160/31645/25.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладені норми процесуального закону, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд уважає за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору у розмірі 645,97 грн на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, до Державного бюджету України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у розмірі 322,99 грн, з позивача – 322,99 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.10.2025 № 047250022772 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 по 27.02.1985, періоди роботи з 03.04.1985 по 01.11.1985, з 01.07.1990 по 31.05.1993, з 01.12.1997 по 31.12.1998; з 13.01.1986 по 20.06.1990; з 02.08.1993 по 09.01.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору у розмірі 322 (триста двадцять дві) грн 99 коп.

Стягнути за рахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору у розмірі 322 (триста двадцять дві) грн 99 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802).

Суддя Н.В. Кучугурна